Рішення

від 14.07.2023 по справі 400/5321/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 р. № 400/5321/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 13.02.2020 р. №Ю-74422-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати винесену ГУ ДПС у Миколаївській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-74422-17 про визначення до сплати позивачу суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 29293,44грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був зареєстрована як фізична особа-підприємець до 2013 року. Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 за позивачем рахується борг зі сплати єдиного внеску, який становить 29293,44 грн. Вказує, що у період, за який було нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, позивач не здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, доходу від такої діяльності не отримував, а натомість працював у зазначений період як найманий працівник, отримував заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував з його заробітної плати відповідні внески. Позивач вважає, що оскільки він є застрахованою особою, а платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, відтак саме на страхувальника-роботодавця покладено обов`язок систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача. Відповідач, як контролюючий орган, до повноважень якого відноситься адміністрування єдиного внеску, володіє інформацією про факт сплати єдиного внеску за найманого працівника роботодавцем та його розмір, однак зазначені відомості не врахував, що свідчить про те, що недоїмка нарахована безпідставно, а оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що позовні вимоги є необгрунтованими, тому задоволенню не підлягають. Відповідно інформаційної бази даних ДПС Україн АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець в ГУ ДПС у Миколаївській області (Центральний район м. Миколаєва) з 01.06.2009 pоку по 02.11.2021 року та є зареєстрованим як платник єдиного внеску з 29.05.2009p. Сума боргу за оскаржуваною позивачем вимогою складає 29 293,44 грн. та є станом на час подання відзиву позивачем не сплаченою. Припинення декржавної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця відбулась лише 02.11.2021р. Позивачем до справи на підтвердження припинення підприємницької діяльності в 2013 році не долучено жодного підтверджуючого документу про подання заяв до органів державної реєстрації та ДПС, проведення перевірки тощо, про припинення підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 02.12.2022р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України.

Ухвалою від 04.04.2023р. суд допустив у справі процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код ВП 44104027).

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, виходить з наступного.

13.02.2020 року уповноваженою особою Головного управління ДПС у Миколаївській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-74422-17.

Позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, проте з 2013 року не вів жодної господарської діяльності, доходу від підприємницької діяльності не отримував. Крім того як вказав позивач в позові, ним в 2013 році було подано до органів державної реєстрації та ДПС заяву про припинення підприємницбкої діяльності, а також подана декларація за наслідами, яких здійснена перевірка, знищена печатка (на теперішній час документи втрачено), але з невідомих причин для позивача запис в реєстрі та відповідних базах органів ДПС не було вилучено, що й призвело до нарахування відповідних сум ЄСВ.

З квітня 2014 року по грудень 2014 року позивач працював згідно трудового договору в ТОВ "Експертиза-Люкс" (код ЄДРПОУ 326013081), з січня 2015 року по серпень 2019 року - в ТОВ "ГАЛЕД УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 37630089), з вересня 2019 року в ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 41104946), що підтверджується даними про нарахування роботодавцями заробітної плати позивачу за вказані періоди роботи з Пенсійного фонду України, наданими до справи.

Отримавши 10.11.2021р. від Центрального відділу ДВС у м.Миколаєві Південного МУМЮ (м.Одеса) вимогу від 13.02.2020р., яка є виконавчим документом, позивач дізнася про її існування.

17.11.2021р. позивачем було подано скаргу до відповідача щодо винесеної ним вимоги.

Рішенням ДПС України від 06.12.2021р. № 11126/Б/99-00-02-01-09 скаргу позивача залишено без розгляду.

Після зясування відповідних обставин, 02.11.2021р. було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за № 2005220060001047551.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. № Ф-Ю-74422-17 на суму 29293,44 грн. є предметом оскарження у справі з підстав недотримання норм чинного законодавства при її винесенні та відсутності у позивача обов`язку сплати єдиного соціально внеску як фізичної особи-підприємця.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464-VI зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами 2-3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією №449.

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу щодо сплати боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу щодо сплати боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Платникам єдиного внеску, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті та подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет, вимоги про сплату боргу (недоїмки) можуть надсилатися в електронній формі засобами електронного зв`язку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».

Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в електронній формі у день її формування в ІТС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІТС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету.

Інформація про дату і час надсилання та доставки вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі в електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана у електронному вигляді, в тому числі у вигляді квитанції про доставку у текстовому форматі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі вважається належним чином надісланою, якщо її надіслано в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги», за умови, якщо отримано квитанцію про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет.

У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у порядку, визначеному абзацом одинадцятим цього пункту для надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі.

При цьому строк доставки вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі в електронний кабінет не зараховується до строку надіслання такої вимоги.

На вимогу платника, який отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі, податковий орган надає таку вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) від платника єдиного внеску.

Частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що фізичні особи - підприємці у відповідності до норм спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд звертає увагу, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов єдиний соціальний внесок не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Саме такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 142/252/19.

Позивач з квітня 2014 року працював на інших підприємствах, де отримува взаробітну плату, а роботодавці сплачували за нього страхові внески, що підтверджується матеріалами справи, а станом на день розгляду справи позивач проходить військову службу Збройних силах України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2022р. № 187.

Отже, у позивача відсутній обов`язок зі сплати за цей період єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги.

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваної вимоги протиправною знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Даючи оцінку оскаржуваній вимозі, суд дійшов висновку, що така не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень та прийнята з порушенням положень Закону №2464-VI, тому її необхідно визнати протиправною і скасувати, задовольнивши позов.

Відтак, суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати винесену ГУ ДПС у Миколаївській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-74422-17 про визначення до сплати ОСОБА_1 суми бргу (недоїмки) в розмірі 29293,44грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 992,40грн., сплачений квитанцією від 07.11.2022р. за №9286753587095673.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов