Ухвала

від 13.07.2023 по справі 420/15831/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15831/23

УХВАЛА

13 липня 2023 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська торговельна компанія» до Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області та до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

До суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська торговельна компанія» (далі - позивач) до Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач-1) та до Державної податкової служби України (далі відповідач-2), в якій просить:

- визнати Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 10 серпня 2022 №9153966935, від 11 серпня 2022 року №9155045139 та від 11 серпня 2022 року №9155046465 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Чорноморська торговельна компанія» від 10 серпня 2022 №9153966935, від 11 серпня 2022 року №9155045139 та від 11 серпня 2022 року №9155046465 датами їх подання;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська торговельна компанія» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.

Ознайомившись з адміністративним позовом та доданими до нього документами, суддя вказує про таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано введенням на території України воєнного стану, при цьому, зазнає щодо намагання оскаржити дії ГУ ДПС в Одеській області щодо включенні ТОВ «Чорноморська торговельна компанія» до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, до вищого органу, що також вплинуло на пропуск строку звернення до суду.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до суду, суддя вказує наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Разом із цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання. З прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, однією з вимог позивача є визнання протиправним та скасування ухвалених Комісією Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від 10 серпня 2022 №9153966935, від 11 серпня 2022 року №9155045139 та від 11 серпня 2022 року № 9155046465 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язання зареєструвати накладні в ЄРПН.

При цьому, позивач скористався правом на адміністративне оскарження даного рішення відповідача шляхом подання скарг до ДПС України.

За результатами розгляду скарг рішеннями ДПС України від 06.09.2022 р. №38622/44399437/2, від 06.09.2022 р. №38623/44399437/2 та від 06.09.2022 р. №38624/44399437/2 скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Оскільки позивач скористався порядком досудового вирішення спору, то до спірних правовідносин підялгає застосуванню строк звернення до суду з цією вимогою, передбачений частиною 4 статті 122 КАС України, а саме, тримісячний строк з дати отримання рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача.

Оскільки позивач звернувся до суду 30.06.2023 р., то строк звернення до суду з цією вимогою, передбачений частиною 4 статті 122 КАС України, є пропущеним.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, щодо доводу позивача, який полягає у тому, що позивачем було пропущено строк звернення до суду через введення на території України воєнного стану, то суддя вказує про наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 3 ст. 78 КАС України).

Аналізуючи наведені положення процесуального закону, слід зазначити, що можливість поновлення пропущеного строку звернення до суду нерозривно пов`язується із обов`язком заінтересованої сторони довести поважність причин такого пропуску. При цьому, загальновідомі обставини, зокрема, щодо введення воєнного стану в Україні, доведенню не підлягають, що вимагає від сторони пояснення індивідуальних причин, їх поважності та зв`язку зі згаданою загальновідомою обставиною.

Наразі положення КАС України не пов`язують факт дії воєнного стану в Україні з автоматичним продовженням процесуальних строків або імперативністю підстав для його поновлення. Крім того, запровадження в Україні воєнного стану не супроводжувалось ініціативами законодавця, натомість, внести зміни до процесуальних законів.

Таким чином, введення воєнного стану не є безумовною підставою для їх поновлення або продовження, проте має безпосередній вплив на оцінку судом інших (індивідуальних) обставин, які унеможливили або істотно ускладнили дотримання учасником процесу регламентованого терміну.

Верховний Суд в ухвалі від 01 серпня 2022 року по справі № 802/118/17-а наголосив, що посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

З огляду на вище вказане, суддя відмовляє в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та пропонує позивачу вказати інші поважні причини пропуску строку звернення до суду, які можуть слугувати підставою для поновлення вказаного строку.

Також, згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - № 3674-VI ).

Згідно зі ст. 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VІ передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. (частина третя статті 6 цього Закону).

Згідно ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 гривень.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову юридичною особою, який містить вимогу немайнового характеру, судовий збір складає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 684,00 гривень за кожну вимогу.

Як встановлено суддею, матеріали позовної заяви містять платіжний документ про сплату позивачем судового збору в сумі 2 684,00 грн., тобто за одну вимогу немайнового характеру.

Проте, з прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, що загалом складає 10 736,00 грн. (4* 2684,00).

Відтак, позивач повинен надати суду платіжний документ про доплату судового збору в сумі 10 736,00 грн.

При цьому, суд зауваує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

При цьому, у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05.02.2016 р. зазначено, що при визначенні кількості вимог немайнового характеру вимогу про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності слід вважати однією вимогою.

Окрім того, відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За положеннями пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позові зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Обов`язок щодо визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача і задля цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України.

За положеннями частини 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

Разом з тим, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини 1 ст. 4 КАС України).

Відтак, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позову, позивачем заявлено вимогу зобов`язального характеру, яка полягає у зобов`язанні Головне управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська торговельна компанія» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, що є похідною вимогою, проте без заявлення основної вимоги.

Крім того, відповідно до положень ч. 7 ст. 161 КАС України, до позовної заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

Разом з тим, додані до позовної заяви додатки не містять копій оскаржуваних рішень, оскільки наявні у матеріалах позовної заяви рішення містять дати та номери, які не відповідають змісту позовних вимог.

Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя -

ухвалила:

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, а саме шляхом:

- надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення позивача до суду із даними вимогами та які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду.

- приведення адміністративного позову у відповідність з вимогами ст. ст. 5, 160 КАС України, тобто визначитись зі змістом заявлених позовних вимог, надавши нову редакцію позовної заяви або заяву про уточнення позовних вимог;

- надання платіжного документу про сплату судового збору в сумі 10 736,00 грн.

- надання копій оскаржуваних рішень, які вказані у змісті позовних вимог.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя В.А. Дубровна