Рішення

від 12.07.2023 по справі 732/1263/22

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 732/1263/22

Провадження 2/732/46/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Лиманської М.В., у присутності секретаря судового засідання - Дударенко Ю.П., за участі позивача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Пінчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Мілот" (15100, Чернігівська область, м.Городня, вул.Льонозаводська,6),

У С Т А Н О В И В:

Адвокат Муляренко К.О., діючи на підставі ордера про надання правничої допомоги серії СВ № 1041370 від 07.12.2022 в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду з указаним позовом, в якому просить визнати дійсним договір купівлі - продажу, укладений 16 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області ( за межами с.Мощенка Чернігівського району Чернігівської області), та визнати за позивачем право власності на вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було узгоджено умови договору купівлі-продажу земельних ділянок: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області (за межами с.Мощенка Чернігівського району Чернігівської області). Оскільки вказаний договір купівлі-продажу був укладений у вихідний день (неділю), нотаріально посвідчити його не було можливості. Сторони домовились, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки вони здійснять, коли ОСОБА_1 наступного разу приїде в Україну, але не пізніше 21.12.2021. Того ж дня позивач у розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки передав відповідачу грошові кошти в сумі 79616,0 гривень, на підтвердження чого останній власноручно склав відповідну розписку, а також передав позивачу правовстановлюючі документи та технічну документацію на земельні ділянки, які є предметом укладеного між ними договору. Через сімейні обставини та за станом здоров`я, а надалі з початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок до нотаріальної контори так і не з`явився. У зв`язку з тим, що позивач фактично позбавлений можливості оформити належним чином право власності на придбані ним земельні ділянки, останній звернувся до суду з указаним позовом.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов. Представник позивача пояснила, що оскільки сторони уклали договір в письмовій формі, досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, позивач повністю сплатив вартість земельних ділянок, указану в договорі, однак сторони не посвідчили договір нотаріально з об`єктивних причин, у силу ч.2 ст. 220 ЦК України наявні підстави для визнання договору дійсним в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, електронною поштою надіслав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені позивачем вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення. (а.с.54)

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «МІЛОТ» про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованою адресою юридичної особи, конверт із судовою повісткою та пакетом документів, які направлялися третій особі, повернувся до суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні третя особа не скористалась, повноважного представника не направила, пояснень щодо позову та заяв по суті справи не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши в судовому засіданні позивача та його представника, з`ясувавши позицію відповідача по суті заявлених позовних вимог, дослідивши у судовому засіданні всі наявні матеріали справи на надані докази, дійшов висновку про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне останньому право на земельну частку (пай) у землях КСП „Шлях Леніна" (с.Мощенка Городянського району Чернігівської області), на підтвердження чого відповідач отримав свідоцтво про спадщину за законом від 21.10.2020 року, видане приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. (а.с.13)

Рішенням Городянської міської ради Чернігівської області від 02.04.2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і передано у приватну власність громадянина російської федерації ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області ( за межами с.Мощенка Чернігівського району Чернігівської області).(а.с. 68)

Таким чином, письмовими доказами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 у порядку спадкування набув майнове право на земельну частку (пай). При цьому право власності на спірні земельні ділянки відповідач набув не на підставі, яка передбачена п.г) ч.1 ст. 81 ЗК України - прийняття спадщини, а внаслідок виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю), тобто на підставі п. ґ) ЗК України.

Дослідженням витягів №254309935, 254324333, 2543211969, 254311511 від 26.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування Городянської міської ради від 02.04.2021 за відповідачем ОСОБА_1 23.04.2021 зареєстровано право власності на земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037. (а.с.14-17)

16 травня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було узгоджено умови договору купівлі-продажу земельних ділянок: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області (за межами с.Мощенка Чернігівського району Чернігівської області). Згідно з договором купівлі-продажу сторони домовились щодо всіх істотних умов договору: зокрема, дійшли згоди про предмет і ціну земельних ділянок. Відповідно вказаного договору продаж земельних ділянок здійснено за 79616,00 грн, які покупець сплатив одночасно з підписанням цього договору. Також було узгоджено, що не пізніше 21 грудня 2021 року між сторонами буде нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельних ділянок. (а.с.10-11)

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження сплати коштів відповідач власноручно склав відповідну розписку та передав правовстановлюючі документи та технічну документацію на земельні ділянки, які є предметом укладеного між сторонами договору.

Як вказує позивач, через сімейні обставини та за станом здоров`я, а надалі з початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок до нотаріальної контори так і не з`явився.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок дійсним, позивач вказує, що оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання та не може з`явитися для нотаріального посвідчення договору з об`єктивних причин, при цьому сторони виконали умови договору купівлі-продажу, тому єдиним шляхом вирішення спору та захисту прав покупця є звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Також визнання правочину дійсним, як спосіб захисту, може застосовуватись до правочинів, які не були посвідчені нотаріально.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 статті 220 ЦК України вказано, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата другою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно з положеннями ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У силу ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з вимогами ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх вимог позивач наводить правила ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до змісту яких вбачається, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального свідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Суд звертає увагу на те, що факт повного або часткового виконання договору з боку позивача останнім належними та допустимими доказами справи не підтверджено.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі. У силу ч.3 ст. 1087 ЦК України граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

29 грудня 2017 року прийнята постанова Правління Національного банку України № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Пунктом 1 Положення передбачено, що воно розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами. Пунктом 7 Положення встановлено, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.

З огляду на те, що ціна договору сторонами визначена у сумі 79616,0 грн, то належним доказом сплати коштів за договором має бути підтвердження перерахування коштів у безготівковій формі. Таких належним доказів сплати вартості земельних ділянок до справи не надано.

Отже, належними та допустимими доказами справи достовірно не підтверджено, що відбулося повне або часткове виконання договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в п.5.1 договору купівлі-продажу від 16.05.2021 зазначено, що продавець гарантує, що відносно земельних ділянок, що відчужуються за цим договором, не укладено будь-яких договорів (у т.ч. оренди).

Водночас, як було встановлено під час судового розгляду, земельні ділянки площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на момент укладення договору купівлі-продажу від 16.05.2021 знаходилися в оренді ТОВ „Мілот", яке було залучено судом до участі в розгляді справи в якості третьої особи. (а.с.82-87)

Як зазначалося судом, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата другою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин, проте будь-яких доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину позивач суду не надав.

У позовній заяві ОСОБА_2 вказує, що через сімейні обставини та за станом здоров`я, а надалі з початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок до нотаріальної контори так і не з`явився.

При цьому будь-яких доказів наявності сімейних обставин та стану здоров`я, які б заважали відповідачу з`явитися для нотаріального посвідчення договору, суду не надано.

Суду також не доведено будь-якими доказами обставин та факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину і втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Натомість визнання відповідачем позову спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та втрати можливості посвідчити його нотаріально.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що Законом України № 2666-VІІІ від 20 грудня 2018 були внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно яких до 1 січня 2020 року була заборонена купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Закон набрав чинності з 07 лютого 2019 року.

31 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-IX, яким було знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до вказаного Закону 01.07.2021 скасовано мораторій (заборону) на продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель державної власності.

За змістом пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2020, не допускається:

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв)

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2020, в порядку, визначеному цим Законом.

Встановлена законодавцем тимчасова заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок стосувалася не всіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, а лише їх окремих видів, зокрема земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306), окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (код 01.01). Таким чином, заборона, встановлена підпунктом "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України, поширювалася на земельні ділянки, що мають саме цей вид цільового призначення, а саме - "перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" незалежно від способу набуття власником прав на земельну ділянку.

Як убачається із матеріалів справи, 16 травня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, тобто до вступу в дію Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення" № 552-IX від 31.03.2020, яким скасовано мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з положеннями пункту 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які діяли на момент укладення договору купівлі-продажу, про визнання дійсним якого просить позивач, угоди (у т. ч. довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених пп. «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передання прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З огляду на наведене вище відсутні передбачені законом підстави для визнання дійсним договору від 16.05.2021 року купівлі-продажу земельних ділянок.

Оскільки в задоволенні позову суд відмовляє повністю, то у відповідності до ст.141 ЦПК України понесені позивачемсудові витрати залишаються за позивачем і стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 223, 259, 264, 265, 268, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції або безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Суддя М.В.Лиманська