Рішення

від 14.07.2023 по справі 420/6840/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6840/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000013/1 від 27.03.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів винесене без урахування всіх обставин, що мають значення, необґрунтовано та в порушення пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України. Позивач наголошує, що вартість партії товару зазначалася в Інвойсі (export invoice) № F001-0003366 від 11.02.2023 р. Копія зазначеного документа надавалась разом із усім пакетом документів та митною декларацією. Проте, відповідачем не було прийнято до митного оформлення заявлені позивачем в митній декларації №23UA500110000974U4 товари за ціною, вказаною в інвойсі та було збільшено його митну вартість. У всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими. Відповідач зазначає, що проаналізувавши у сукупності факти та розбіжності у документах, митниця зробила висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за ціною угоди. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з (МД) № 23UA500110000974U4 від 27.03.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000013/1 від 27.03.2023 та відмови митним органом у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000044 від 27.03.2023 року за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відповіді на відзив позивач заперечує щодо наведених відповідачем доводів та зазначає, що наведене відповідачем у відзиві не спростовує фактичного порушення відповідачем прав позивача та обставин протиправності дій відповідача наведених у позові.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на позиції відсутності підстав для задоволення позову та правомірності оскаржуваного рішення. Представник зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500110/2023/000013/1 від 27.03.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000044 від 27.03.2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

14.08.2019 року між Компанією «Fresh and Good B.V.» (Роттердам, Нідерланди) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) укладено Контракт №14/08/19-20, відповідно до предмету якого Постачальник поставляє за цим Договором Товар, який вказується в Додатках до цього Контракту.

Поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар і бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником.

Товаросупровідні документи, які Постачальник повинен надати Покупцю на кожну партію Товару:

товарно-транспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна)

сертифікат походження (загальної форми або EUR-1, якщо є);

якісний сертифікат виробника;

декларація виробника;

ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форма;

пакувальний лист;

інвойс.

Документи повинні бути оформлені у відповідності з письмовими інструкціями Покупця, які попередньо відправлені Покупцеві по факсу/e-mail на підтверджена; перш, ніж видавати оригінали.

Якість товарів, що поставляються за цим Договором, повинна повністю відповідати вимогам, нормам та стандартам Міжнародного стандарту, встановленим чинним законодавством України щодо товарів цього типу, та відповідати стандартам якості для кожного виду товарів, прийнятим у країні Покупця.

Умови поставки визначені розділом 3 даного контракту та передбачають, що за замовленням Покупця на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням бажаної дати відвантаження Товару. Постачальник висилає по факсу/e-mail проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження. Умови поставки за цим Договором визначаються Сторонами для кожної окремої партії товарів та фіксуються в Рахунках відповідно до Міжнародних умов Incoterms 2010.

Загальна сума Контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах і/або додатках на кожну окрему поставку (п.4.2 Контракту №14/08/19-20).

Розділом 6 Контракту №14/08/19-20 передбачені умови упаковки та маркування, які передбачають, що товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни Постачальника. Маркування Товару обумовляється Сторонами додатково для кожної окремої поставки (а.с.31).

На виконання умов зазначеного контракту позивач імпортував на митну територію України в березні 2023 року товар №1 заморожена обрезь гігантського кальмара (Dosidicus gigas) без мембрани, без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, неконсервоване, без кісток, шкіри та плавців, для промислової переробки. Чиста вага нетто 18300 кг без первинної упаковки.

Поставка товару здійснювалась на умовах РСА («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

З метою здійснення митного оформлення поставленого товару позивачем до Одеської митниці надано електронну митну декларацію (ЕМД) №23UA500110000974U4 та пакет документів для митного оформлення товару, зокрема:

Рахунок-фактуру (export invoice) № F001-0003366 від 11.02.2023; Автотранспортну накладну (Road consignment note) 573360 від 21.03.2023; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) б/н від 09.03.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0321729/404 від 21.03.2023; декларацію виробника б/н від 11.02.2023; довідку, що підтверджує вартість перевезення товару № 3 від 22.03.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 14/08/19-20 від 14.08.2019; Договір про надання послуг митного брокера № 2/23-БР від 01.01.2023; Лист від ТОВ «Інтертранс»; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 9714101 від 24.03.2023.

Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість лакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- відповідно до пункту 1.3 розділу 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №14/08/19-20 від 14.08.2019, де вказаний обов`язковий перелік товаросупровідних документів які постачальник повинен надавати, а саме: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист, проте до митного оформлення надано не було - пакувального листа, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту.

Митним органом, за результатами проведених консультацій прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000013/1 від 27.03.2023 року.

В результаті позивачу скориговано вартість імпортованого товару в сторону збільшення суму митних платежів (з 1,6672 доллара США за кг на 1,9630 долларів США за кг), що відображено в графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації №23UA500110000974U4 від 27.03.2023 року.

Позивач, вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, (далі МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених вище норма законодавства свідчить про те, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідач, зазначив, що:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість лакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- до митного оформлення надано не було пакувального листа, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту.

Відповідно до підпункту «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості/ не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено судом з матеріалів справи Розділом 6 Контракту №14/08/19-20 передбачені умови упаковки та маркування, які передбачають, що товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни Постачальника (а.с.31).

Отже, обов`язок упаковки і маркування товару покладається на Продавця і вартість упаковки, маркування товару вже закладені в загальну вартість товару. Тому при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням і завантаженням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Крім того, з Рахунку-фактури (export invoice) № F001-0003366 від 11.02.2023 року вбачається, що пакування товару включено в ціну товару (картонні коробки) (а.с.56).

Щодо зауваження про те, що до митного оформлення надано не було пакувального листа, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту, суд зазначає, що даній обставини, зокрема виконання/невиконання умов контракту його сторонами, є лише особливостями господарських відносин між сторонами Контракту і такі обставини не впливають на порядок та числові значення при оцінці вартості переміщуваного товару. Суд вважає необґрунтованими доводи Митниці в частині ненадання пакувального листа, якісного сертифіката виробника, адже сукупність іншої документації дає всі підстави визначити вартість товару та перевірити правильність її визначення декларантом.

Зауваження відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні суд вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а саме: 31.01.2023 року №UA500110/2023/363, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Як встановлено судом, декларантом до митного органу надано документи, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належить до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Так, представником позивача, вказано, що позивачем при підготовці справи до розгляду понесені витрати на оплату послуг з перекладу документів у розмірі 1050,00 грн., які були подані до суду на виконання ухвали суду про усунення недоліків.

Зокрема, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №09/04 від 24.04.2023 року на суму 1050,00 грн з перекладу українською мовою з англійської мови з нотаріальним засвідченням декларації виробника, інвойсу, сертифікату походження.

Пунктом 3 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Судом згідно наданих позивачем документів встановлено витрати позивача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1050,00 грн.

Натомість відповідачем не надано жодних заперечень проти зазначеного позивачем розміру витрат на оплату із залучення перекладача та не наведено обґрунтування з наданням відповідних доказів на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат з відповідача зокрема в частині витрат позивача пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 1050,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000013/1 від 27.03.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» суму судових витрат у розмірі 1050,00 грн.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вулиця Центральна, буд.1-Е, село Бурлача Балка, місто Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852).

Відповідач Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, місто Одеса, 65078 ЄДРПОУ 44005631).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 13.07.2023 року.

Суддя Н.В. Бжассо