Рішення

від 14.07.2023 по справі 420/10683/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10683/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю М.П. Транс-Юг (місце проживання: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, буд. 14, кв. 521; код ЄДРПОУ 44885465) до Державної служби України з безпеки на транспорті ВДН (контролю) у Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4; код ЄДРПОУ 38297000) про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ019138 від 01.05.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю М.П. Транс-Юг (місце проживання: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, буд. 14, кв. 521; код ЄДРПОУ 44885465) до Державної служби України з безпеки на транспорті ВДН (контролю) у Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4; код ЄДРПОУ 38297000) про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ019138 від 01.05.2023 року.

Ухвалою від 15.05.2023 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

01.06.2023 року (вх. №ЕП/20351/23) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

06.06.2023 року (вх. № 18287/23) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

07.06.2023 року (вх. №21395/23) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.05.2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс оскаржувану постанову №ПШ019138, якою застосував до позивача даміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн. за порушення у виді виконання нерезидентом України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз. 6 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останні діяли у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю М.П. Транс-Юг Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідачем здійснено зупинення транспортного засобу МАН модель TGX 18 480, державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку із чим водій надав документи посвідчення водія НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належним чином засвідчену копію Сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху иа екологічної безпеки вимогам країн територією, яких буде здійснюватися перевезення №228715.

Однак, відповідачем було складено акт №352201 від 17.03.2023 року на підставі якого 01.05.2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс оскаржувану постанову №ПШ019138, якою застосував до позивача даміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн. за порушення у виді виконання нерезидентом України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз. 6 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІII Про автомобільний транспорт (далі Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №196-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській області та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Згідно з розпорядженням КМ України від 02.12.2021 № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворено відділи державного нагляду (котролю) у Волинській, Тернопільських областях.

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідачів.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок «Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)», затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі)підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземнихавтомобільних перевізників(далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 12. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону .

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 34 даного Закону автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Частиною 3 статті 53 Закону №2344-ІІІ визначено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Згідно з частинами 7, 8 статті 53 Закону №2344-ІІІ у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зокрема абзацом 6 частини 1 статті 60 даного Закону визначено, що за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІ передбачено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

У Законі №2344-ІІІ (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту здійснення міжнародного перевезення вантажу Україна-Болграрія без наяновсті повного пакету документів, що на думку відповідача, є порушенням вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»,

Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем кваліфікація виявлених під час перевірки порушень товариством, а в подальшому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу була здійснена із дотриманням норм Закону №2344-ІІІ, враховуючи наступне.

При цьому інші частини даної статті визначають спеціальні умови за умови дотримання яких дозволяється здійснення міжнародних перевезень.

Зокрема, частиною 3 статті 53 Закону №2344-ІІІ визначено, які саме документи повинен мати перевізник - резидент України при здійсненні міжнародних перевезень вантажів.

Суд зауважує, що перелік документів, визначених даною статтею у перевізника повинен бути в наявності під час здійснення рейсу по маршруту, а не по факту.

Адміністративно-господарський штраф, накладений на позивача постановою ПШ019138 від 15.05.2023 року у сумі 34000 грн відповідає встановленому абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

У даному випадку норми вказаної статті чітко розділяють вимоги до перевізників при здійсненні міжнародних перевезень щодо наявності певного переліку документів, обладнання автомобілів та обов`язків водіїв.

Згідно ч. 1 абз 6 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно вимог абзацу шостого частини третьої статті 53 зазначеного Закону При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати в тому числі сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки водій не надав сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення (в даному випадку Болгарія).

Доказом відсутності вказаного документу є відеозапис з бодікамери (CD диск надано разом з відзивом) та досліджено судом, зробленої під час зупинки транспортного засобу.

Суд не бере до уваги твердження позивача про наявність такого сертифікату в електронному вигляді, оскільки водієм надано лише переслане фото на телефоні, а не у відповідному застосунку Дія або іншому офіційному застосунку.

Відтак, беручи до уваги зазначені обставини, суд дійшов висновку про законність оскаржуваної постанови від 01 травня 2023 р. ПШ 019138.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, аналіз норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та встановлені у справі обставини вказують на те, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого рішення про накладення штрафу на позивача за порушення норм про автомобільний транспорт, оскаржуваною постановою №ПШ019138 від 01.05.2023 року прийнятою на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю М.П. Транс-Юг (місце проживання: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, буд. 14, кв. 521; код ЄДРПОУ 44885465) до Державної служби України з безпеки на транспорті ВДН (контролю) у Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4; код ЄДРПОУ 38297000) про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ019138 від 01.05.2023 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2023 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.