Ухвала

від 08.03.2023 по справі 185/2584/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/2584/23

Провадження № 1-кс/185/681/23

У Х В А Л А

08 березня 2023 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , у присутності підозрюваної ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Дніпропетровськ, освіта вища, працюючої: заступником директора ТОВ «Міжнародна академія сучасної освіти «Вертекс», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

08 березня 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася слідчий СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2023 року за № 12023041370000324, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .

Відповідно до зазначеного клопотання, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який на цей час у встановленому законом порядку продовжений.

Пунктом 3 Указу Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до пункту 6 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, може бути встановлено у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Також, у період воєнного стану порядок перетину кордону для громадян України регламентується Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», Законом України «Про порядок виїзду в України і виїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року із змінами і доповненнями (зокрема ст. 23), «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.

Відповідно до зазначених нормативних актів на період воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18-60 років обмежено виїзд за межі України.

Так, п.2-6 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (п.2-6 Правил доповнено згідно з Постановою КМУ № 383 від 29.03.2022) передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

З цією метою, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 розробили злочинний план, згідно якого вони мали посприяти виготовленню у невстановлений слідством спосіб довідки медико соціальної експертної комісії, яка посвідчує інвалідність відповідної групи до фактично здорової особи, що в подальшому надасть особі, яка підлягає мобілізації та позбавлена права виїзду за кордон як військовозобов`язаний, а також надавали інструкцію по перетину державного кордону України особами в пункті пропуску, крім цього, відповідно до злочинного плану ОСОБА_8 та ОСОБА_5 після отримання грошових коштів за вищевказані дії мали розподіляти грошові кошти між собою та іншими учасниками злочинної схеми.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприянні його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, ОСОБА_8 у лютому 2023 року, більш точної дати слідству не встановлено, в Інтернет чаті застосунку «Telegram», запропонував ОСОБА_9 за грошову винагороду в розмірі 10000 доларів США, виготовити підроблені документи, а саме довідку медико соціальної експертної комісії, якою останнього буде визнано інвалідом відповідної групи через захворювання (фактично не маючого відповідного захворювання), за допомогою якої військовозобов`язаний, що придатний до військової служби та якому виповнилося 18 років, зможе виїхати за межі України всупереч вимогам п.6 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; Закон України від 03 березня 2022 року №2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»; Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного станув Україні» та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на що останній погодився.

У подальшому, 06.03.2023 року ОСОБА_5 на виконання раніше узгодженої домовленості з ОСОБА_8 щодо сприяння порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод у незаконному переправленні через державний кордон України, перебуваючи у приміщенні офісу ТОВ «Міжнародна академія сучасної освіти «Вертекс», де остання займає посаду заступника директора, а ОСОБА_8 радник директора по стратегічному розвитку та маркетингу, який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 44/50, отримала від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 80000,00 грн. в якості завдатку за послугу виготовлення довідки медико соціальної експертної комісії, якою останнього буде визнано інвалідом відповідної групи через захворювання (фактично не маючого відповідного захворювання), за допомогою якої військовозобов`язаний ОСОБА_9 , що придатний до військової служби, мав би змогу перетнути державний кордон, надала останньому консультацію з приводу перетину кордону за допомогою вищевказаних довідок, зв`язалась за допомогою власного мобільного телефону з ОСОБА_8 та повідомила про передачу коштів ОСОБА_9 та в подальшому проконсультувала з приводу досвіду використання іншими клієнтами виготовленої аналогічним способом довідки медико соціальної експертної комісії щодо непридатності особи до несення військової служби.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 3 ст. 332 КК України, а саме як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

07.03.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Вина ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині підтверджується:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду предмету (мобільний телефон марки «Айфон 5S»);

- стенограммою до протоколу огляду предмету;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;

- протоколом огляду речей та документів (грошові кошти);ї

- протоколами обшуку;

- протоколом за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контроль особи.

Беручи до уваги те, що підозрювана ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, під загрозою застосування до неї суворого покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Також, знаходячись на свободі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому вона підозрюється, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані обставини при кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України: серед яких - переховуватися відорганів досудовогорозслідування;незаконно впливатина свідкау кримінальномупровадженні; перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином;продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, доцільно застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам вказаним в клопотанні.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням мінімальної застави.

Підозрювана ОСОБА_5 та її захисники адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваної, захисників, щодо можливості застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2023 року за № 12023041370000324 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України 06.03.2023 року о 17-17 год.

07.03.2023 року ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, враховуючи її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, враховуючи те, що підозрювана раніше не судима, вчинила тяжкий злочин, одружена, тобто має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце реєстрації та проживання, перебуває на обліку у лікаря-кардіолога з приводу захворювання серця, слідчий суддя вважає, що достатнім тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як прокурором не доведено обставини недостатності застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи вказані обставини слідчий суддя вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваною процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372,395КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не покидати місце проживання, а саме квартиру АДРЕСА_2 , цілодобово;

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду у визначений ними час;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати назберігання довідповідних органівдержавної владисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їзд вУкраїну.

Зобов`язати орган Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_5 , щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.

Контроль за виконанням підозрюваною ОСОБА_5 домашнього арешту покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває справа.

Строк дії ухвали до 07 травня 2023 року

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1