Рішення

від 07.07.2023 по справі 588/214/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/214/23

№ провадження 2/588/88/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2023 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Безкоровайної А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Злепка В.А. , представника третьої особи Величко Л.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство «Мрія» про визнання права довічного успадкованого володіння та користування землею,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся у січні 2023 року до суду з указаним позовом, який мотивує тим, що рішенням сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року «Про відвід земельної ділянки для організації фермерського господарства ОСОБА_1 », яким вирішено відвести позивачу для організації виробничо-господарської діяльності сільського господарства земельну ділянку загальною площею 49,5 га ріллі, відведення земельної ділянки провести у довічне успадковуване володіння ОСОБА_1 , видати на його ім`я Державний акт на право володіння землею установленого зразка, затвердити головою селянського господарства ОСОБА_1 . Після цього на місці були закріплені межові знаки та вони передані позивачу на зберігання. Сину позивача ОСОБА_5 також рішенням сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року була відведена земельна ділянка із земель, колгоспу ОСОБА_6 на території Білківської сільської ради у довічне успадковуване володіння для організації виробничо-господарської діяльності земельну ділянку площею 50 га.

У подальшому 18.12.1991 позивачем та сином ОСОБА_5 був укладений установчий договір, за умовами якого вони об`єднали виділені їм у володіння земельні ділянки та створили єдине фермерське господарство «Мрія» з метою спільної обробки землі та вирощування сільгосппродукції, головою був обраний син позивача. Позивач з сином господарювали на виділених ним землях, вирощували сільськогосподарські культури.

Син позивача ОСОБА_5 встиг до вступу в дію нової редакції Земельного кодексу України оформити на своє ім`я Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на виділені йому 50 га землі. У подальшому у 2005 році за рахунок виділених сину позивача 50 га землі кожен член фермерського господарства «Мрія» отримав у власність по 4,2 га (всього 16 га), внаслідок чого площа земельної ділянки виділеної у довічне успадковуване володіння сину позивача ОСОБА_5 зменшилась до 35,585 га. Після смерті ОСОБА_5 відповідно до рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04.03.2021 року за його спадкоємцями визнано право довічного успадковуваного володіння землею.

Проте позивач ОСОБА_1 на відміну від сина не встиг отримати указаний Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на виділені йому 49,5 га землі.

Позивач вважає, що зміна норм Земельного кодексу України, який вже не передбачає таке поняття як довічне успадковуване право володіння земельною ділянкою, наданої для ведення селянського (фермерського) господарство не може бути підставою для анулювання його права на вільне володіння майном, яке він отримав у законний на той час спосіб на підставі рішення Тростянецької районної ради.

Той факт, що позивачу відповідно до пункту 2 рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 13.09.1991 року не було видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою установленого зразка не є його провиною, тим більше, що строк видачі такого Державного акта рішенням районної ради не був.

Постанова Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 року, якою була затверджена форма державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею втратила чинність на підставі постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2202.

З 1991 року і до цього часу протягом понад 30 років ОСОБА_1 обробляє цю землю, вирощує на ній сільськогосподарські культури, продовжує бути членом ФГ «Мрія», головою якого стала дружина сина позивача ОСОБА_5 , який помер у 2012 році - ОСОБА_7 . За користування земельною ділянкою, яка виділена у довічне успадковуване володіння, фермерське господарство сплачує податки.

Наразі виділеній позивачу у 1991 році земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5925080400:00:00:002:2440, її площа після складання землевпорядної документації склала 49,0243 га, а право комунальної власності на неї 29.12.2020 року було зареєстровано за міською громадою в особі Тростянецької міської ради.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_2 посилався на те, що у ОСОБА_1 після рішення районної ради від 13.09.1991 року та закріплення межових знаків стосовно виділеної йому земельної ділянки виникли правомірні очікування, які відповідно до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин її правомірних очікувань є неприпустимим.

Посилаючись на указані обставини та те, що Тростянецька міська рада оспорює право ОСОБА_1 на довічне успадковуване володіння виділеною у 1991 році земельною ділянкою площею 49,5 га, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 49,0243 га з кадастровим номером 592508400:00:002:2440 яка надана йому рішенням сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року для організації фермерського господарства та яка знаходиться на території колишньої Білківської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Стислий виклад позиції відповідача

Тростянецька міська рада у відзиві заперечила проти позову ОСОБА_1 , просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що рішенням Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року не було указано точне місце розташування земельної ділянки. Цим рішенням фактично надано право позивачу почати здійснювати дії, які б подальшому привели б до належного оформлення права на землю відповідним державним актом. Позивач не надав доказів про те, що ним відповідно до статей 22, 23 Земельного кодексу в редакції 1992 року були вчинені дії, спрямовані на встановлення землевпорядними організації меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання документа, що посвідчує це право до вступу і дію Земельного кодексу України в редакції 1992 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 5925080400:00:00:002:2440 перебуває у комунальній власності з 2020 року, відповідач на законних підставах набув право власності, інших речових прав на указану земельну ділянку не зареєстровано. Позивачем не надано доказів про те, що саме стосовно указаної земельної ділянки було прийнято рішення Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року про її відведення позивачу (а.с.58-62).

У запереченнях відповідач посилається на те, що рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року не є підтвердженням набуття права постійного користування указаною земельною ділянкою, право володіння земельною ділянкою підтверджується Державним актом. 18.01.2023 під час наради у міській раді щодо питання законності користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5925080400:00:00:002:2440, син позивача ОСОБА_8 повідомив, що земельна ділянка використовується ФГ «Мрія», яке у 2011 році зверталось до Тростянецької районної державної адміністрації з метою оформлення права оренди, була розроблена технічна документація для подальшої її затвердження та передачі земельної ділянки в оренду, але було відмовлено у зв`язку із смертю голови фермерського господарства. Отже, відповідач вважає, що з 2011 року позивачу було відомо про неможливість отримання ним на праві постійного користування оспорюваної земельної ділянки (а.с.107-109).

Позиція третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Голова Фермерського господарства «Мрія» Величко Л.В. письмові пояснення по суті спору не подала, в ході судового розгляду позов підтримувала, просила задовольнити.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою від 08.02.2023 року позовна заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду і відкрито провадження

Відповідачем 24.02.2023 поданий до суд відзив

Представником позивача ОСОБА_2 24.03.2023 подана відповідь на відзив

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 року відкладено підготовче судове засідання для надання часу відповідачу подати заперечення

Відповідачем 10.04.2023 подані заперечення

Ухвалою суду від 09.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

Протокольною ухвалою суду від 15.06.2023 відкладено судовий розгляд для подання додаткових письмових доказів

Представником позивача ОСОБА_2 30.06.2023 до суду подано клопотання про приєднання до справи додаткового письмового доказу

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 , 1937 року народження, мешканець с.Новоселівка, будучи членом колгоспу імені «Володимира Ілліча» у 1991 році звернувся до Тростянецької районної ради народних депутатів із заявою, в якій просив виділити йому для організації селянського (фермерського) господарства в успадковуване володіння земельну ділянку площею 50 га ріллі із земель, які перебувають у користуванні колгоспу імені В.Ілліча другої виробничої дільниці поблизу с.Новоселівка, де проживає його родина з метою вирощування зернових та інших культур (а.с.71).

На підставі указаної заяви ОСОБА_1 , клопотання Білківської сільської ради про виділення позивачу земельної ділянки для організації і ведення об`єднаного фермерського господарства, Рішення атестаційної комісії виконкому Тростянецької районної ради народних депутатів з виділення землі ОСОБА_1 від 17.09.1991 року, рішенням сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року було вирішено:

1.Відвести ОСОБА_1 для організації виробничо-господарської діяльності селянського господарства земельну ділянку площею 49,5 га ріллі із земель закріплених за колгоспом імені Володимира Ілліча.

2.Відвід земельної ділянки для селянського господарства здійснити у довічне успадковуване володіння ОСОБА_1 та видати на його ім`я Державний акт на право володіння землею установленого зразка.

3.Затвердити головою селянського господарства ОСОБА_1 . Члени селянського господарства: дружина ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 .

4-6. Визнати селянське господарство ОСОБА_1 юридичною особою, звільнити селянське господарство від сплати податку на землю та податку на доходи відповідно до чинного законодавства, зареєструвати селянське господарство ОСОБА_1 за адресою: Сумська область, Тростянецький район, с.Новоселівка (а.с.42, 43, 75, 76).

Також був складений Проект відводу земель для організації фермерського господарства ОСОБА_1 площею 49,5 га, який було погоджено головою Білківської сільської ради, колгоспу імені В.Ілліча, завідувачем відділу по земельних ресурсах районного виконкому, архітектором району, головним лікарем районної санепідемстанції, начальником інспекції з охорони навколишнього середовища та фермером Величком Б.І. (а.с.74).

Позивач визнав, що на відміну від його сина ОСОБА_5 , йому не було видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на виділену земельну ділянку на виконання рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року.

Відповідно до листа Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.06.2023 № 1042/417-23 до архіву відділу не надходив Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею виданий на підставі рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.149-150).

26 грудня 1991 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений установчий договір, який був посвідчений державним нотаріусом Гребіник З.Д., за умовами якого сторони будучи володільцями земельних угідь, які розташовані на території Білківської сільської ради, виділених їм рішеннями Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року для створення селянського (фермерського) господарства розміром 99,5 га ( ОСОБА_5 - 50 га, ОСОБА_1 - 49,5 га) домовились об`єднати земельні угіддя та створити єдине фермерське господарство, присвоївши найменування «Мрія», головою якого обрано ОСОБА_5 (а.с.10-11).

За останньою редакцією Статуту ФГ «Мрія» його головою є ОСОБА_7 , а членами ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 (а.с.13-26), указане фермерське господарство сплачує єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників (а.с.37-48).

До передачі у 2020 році на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 «Деякі заходи прискорення реформ у сфері земельних відносин» земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність виділена позивачу земельна ділянка площею 49,5 га (рілля) перебувала у державній власності.

У 2011 році голова ФГ «Мрія» Величко С.Б. звертався до Тростянецької районної державної адміністрації із заявою щодо дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою державної власності площею 49,5 га ріллі на території Білківської сільської ради, який був наданий розпорядженням голови указаної районної державної адміністрації від 14.11.2011 № 805 (а.с.117, 125). Але після розробки технічної документації із землеустрою для складання документів, що посвідчують право ФГ «Мрія» на земельну ділянку площею 49,0401 га та надання її в оренду строком на 20 років (а.с.117-123) листом т.в.о. голови Тростянецької районної державної адміністрації від 18.01.2012 № 136/07-10 було запропоновано ФГ «Мрія» після обрання нового голови господарства внести зміни до технічної документації та надати її повторно на розгляд та затвердження (а.с.126).

29.12.2020 року на підставі рішення Тростянецької міської рали від 11.12.2020, наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 03.12.2020 № 13-ОТГ, Акту приймання-передачі від 03.12.2020, постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 та відомостей з ДЗК за Тростянецькою міською об`єднаною територіальною громадою в особі Тростянецької міської ради у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925080400:00:00:002:2440 площею 49,0243 га (а.с.36).

На нараді, яка була проведена 18.01.2023 року у Тростянецькій міській раді з питання законності користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельною ділянкою з кадастровим номером 5925080400:00:00:002:2440 площею 49,0243 га, посадовими особами міської ради було зазначено, що ФГ «Мрія» використовує указану земельну ділянку без правовстановлюючого документу, тому ОСОБА_1 запропоновано до 01.02.2023 звернутись до суду для врегулювання законності її використання, в іншому випадку Тростянецька міська рада почне використовувати земельну ділянку за призначенням (почне посівну) (а.с.110).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

У чинному законодавстві відсутні норми, які регулюють право довічного успадковуваного володіння, тому до таких правовідносин можуть бути застосовні норми, які були чинними на момент існування на законодавчому рівні такого права

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року № 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України 18 грудня 1990 року № 561-XII (у редакції на час його прийняття) право володіння або право користування наданою земельною

ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою

Української РСР.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України № 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція» та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Указані правові позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка була чинна до 13.03.1992 року, тобто протягом понад 5 місяців з моменту виділення позивачу указаної земельної ділянки, було затверджено Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 11-13 указаного Положення громадяни, які виявили бажання одержати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, подають заяву до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

У заяві про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства вказуються дані, зазначені у пункті 8 цього Положення, а також повідомляється про досвід роботи у сільському господарстві та кваліфікацію.

Заяви громадян про надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння або користування розглядає сільська, селищна, міська, районна Рада народних депутатів, яка при згоді надати земельну ділянку замовляє землевпорядній організації проект

її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землеволодільцем або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури і подається до сільської, селищної, міської Ради

народних депутатів.

Проект відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства сільською, селищною Радою народних депутатів подається до районної (міської) Ради народних депутатів.

Як установлено судом у цій справі ОСОБА_1 з дотриманням норм указаного Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, затвердженого Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року звернувся до Тростянецької районної ради народних депутатів із заявою про виділення йому земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства в успадковуване володіння земельну ділянку площею 50 га ріллі із земель, які перебувають у користуванні колгоспу імені В.Ілліча другої виробничої дільниці поблизу с.Новоселівка, де проживає його родина з метою вирощування зернових та інших культур (а.с.71).

На підставі указаної заяви ОСОБА_1 , клопотання Білківської сільської ради про виділення позивачу земельної ділянки для організації і ведення об`єднаного фермерського господарства, Рішення атестаційної комісії виконкому Тростянецької районної ради народних депутатів з виділення землі ОСОБА_1 від 17.09.1991 року Рішенням сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року позивачу було відведено у довічне успадковуване володіння для організації виробничо-господарської діяльності селянського господарства земельну ділянку площею 49,5 га ріллі із земель закріплених за колгоспом імені ОСОБА_6 .

Також відповідно до вимог пунктів 12, 13 Положення був замовлений Проект відведення земельної ділянки, який погоджений із землеволодільцем ОСОБА_1 , районними землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури і поданий до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів (а.с.74).

У пункті 2 рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року було зазначено: «Відвід земельної ділянки для селянського господарства здійснити у довічне успадковуване володіння ОСОБА_1 та видати на його ім`я Державний акт на право володіння землею установленого зразка».

Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, яке затверджено Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року не визначало подальших дій громадян, яким виділено землю у довічне успадковуване володіння для організації фермерського господарства, з метою отримання Державного акту на таке право.

Відповідно до приписів пунктів 23-24 Положення межі наданих земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) державною або іншою землевпорядною організацією за договором із замовником - місцевою Радою народних депутатів, підприємством, установою, організацією. Виконавцем робіт складається державний акт на право володіння або право постійного користування землею за формами, встановленими Верховною Радою Української РСР.

Отже, виходячи з норм Положення та приписів статті 22 ЗК України 18 грудня 1990 року №561-XII (у редакції на час його прийняття) після ухвалення рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року, установлення меж ділянки в натурі (на місцевості), яка була виділена ОСОБА_1 та складення Державного акт на право довічного успадковуваного володіння землею було покладено на землевпорядну організацію та місцеву Раду народних депутатів і виконання таких дій не залежало від волі і дій ОСОБА_1 .

Як установлено судом на виконання пункту 2 рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року позивачу ОСОБА_1 до набрання чинності ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року не був виданий Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею. При цьому такий Державний акт був виданий на підставі аналогічного рішення районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року сину позивача ОСОБА_5 .

Після втрати чинності Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року на підставі Постанови Верховної Ради України № 2201-XII від 13 березня 1992 року було припинено видачу Державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею.

Отже, з набранням чинності ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року, який не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, позивач ОСОБА_1 вже був позбавлений можливості отримати документ, що відповідно до статті 22 ЗК України 18 грудня 1990 року посвідчує його право на довічне успадковуване володіння землею, оскільки законодавцем належним чином не було врегульовано це питання з метою забезпечення можливості реалізації вже прийнятих рішень районних рад народних депутатів щодо відведення громадянам земельних ділянок для селянського господарства здійснити у довічне успадковуване володіння.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis, п. 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії»).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (п. 54 рішення від 09 листопада 1999 року у справі «Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки», заява № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (п. 109 рішення у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96).

Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується.

У такому разі не може йти мова про надмірні зобов`язання держави, адже вона сама встановлює прийнятну для себе межу зобов`язань й у сфері захисту майнових прав. Тоді як відсутність належного законодавчого урегулювання свідчить про недотримання державою своїх позитивних зобов`язань, а відтак покладає на судову гілку влади вирішення спірних питань виходячи з принципу верховенства права, вимог Конституції України, прецедентної практики ЄСПЛ, рішень Конституційного Суду України.

Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Аналогічним чином ЄСПЛ у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року підкреслив важливе значення принципу «належного врядування».

У цій справі рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року, на підставі якого позивачу мав бути виданий документ, який посвідчує його право на виділену йому земельну ділянку площею 49,5 га, не було виконано самою районною радою своєчасно без зволікань, що спричинило невизначеність протягом тривалого часу у цивільних відносинах, які зачіпають майнові права ОСОБА_13 на спірну земельну ділянку.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

У цій справі «правомірні очікування» позивача ОСОБА_1 , який діяв добросовісно та відповідно до вимог чинного у 1991 році законодавства отримав рішення сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів від 18.09.1991 року, полягають у праві отримати правовстановлюючий документ, який дає можливість довічно володіти виділеною для організації фермерського господарства землею з можливістю спадкування такого права його спадкоємцями, а держава в особі відповідних органів не перешкоджатиме цьому та належним чином виконуватиме власні зобов`язання.

Після прийняття указаного рішення 18.09.1991 року і до передачі у 2020 році земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність відповідні державні органи не вчиняли тривалий час дії з вилучення земельної ділянки чи припинення права володіння та користування ФГ «Мрія» виділеною позивачу земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Таким чином, оскільки факт невидачі ОСОБА_1 . Тростянецькою районною радою народних депутатів на виконання власного рішення від 18.09.1991 року Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею не пов`язаний з дією чи бездіяльністю позивача, його майнові права на володіння та користування виділеною йому в установленому порядку земельною ділянкою площею 49,5 га ріллі для ведення фермерського господарства на цей час не визнає Тростянецька міська рада, ураховуючи, що держава в особі відповідних органів належним чином не виконала своїх зобов`язань, тому суд, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку про наявність підстав відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції для захисту майнових прав ОСОБА_1 та його правомірних очікувань в обраний ним спосіб шляхом визнання за ним такого речового права на чуже майно як право довічного успадковуваного володіння виділеною йому землею, яка вже тривалий час перебуває у користуванні створеного ним з сином ОСОБА_5 ФГ «Мрія».

У відзиві відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів про те, що саме стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925080400:00:00:002:2440 площею 49,0243 га було прийнято рішення Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року про її відведення позивачу. Проте після надання представником позивача разом з відповіддю на відзив додаткових документів з копією Проекту відводу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 49,5 га, представники відповідача заявили про те, що указана обставина про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925080400:00:00:002:2440 є саме тією ділянкою, яка виділена позивачу рішенням 18.09.1991 року вже не оспорюється.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 про визнання права довічного успадкованого володіння та користування землею - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яка надана йому рішенням сьомої сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 року для організації фермерського господарства площею 49,0243 га з кадастровим номером 5925080400:00:002:2440.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 17 липня 2023 року

Сторони

Позивач:

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач

Тростянецька міська рада, код ЄДРПОУ 24006361, адреса: вул.Миру, 6 у м.Тростянець Сумської області

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Фермерське господарство «Мрія», код ЄДРПОУ 14001925, адреса: вул.Шевченко, 13-Б у с.Новоселівка Охтирський район Сумської області

Суддя М.В. Щербаченко