Рішення

від 30.06.2023 по справі 175/2472/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2472/22

Провадження № 2/175/732/22

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

"30" червня 2023 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Білоусової О.М., за участю секретаря судового засідання Бурджанадзе М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадженя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Діва плюс» про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить поділити спільне майно подружжя, а саме впорядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право вимоги передачі майнового права на 1/2 частину квартири, номер об`єкта № 160, загальною кількістю вимірних одиниць 49,6 кв. м, що розташована на 8 поверсі секції №2 будинку, який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером: 1221455800:02:001:0216, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору від 20 серпня 2021 року № 85/8, укладеного між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово - будівельний кооператив «ДІВА ПЛЮС» про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «ДІВА ПЛЮС». Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача. В позові позивач зазначив, що 26.04.1996 року він та відповідачка уклали шлюб, який був зареєстрований Новотроїцьким районним відділом запису актів громадянського стану Херсонської області за актовим записом №613. Та 09.08.2022 р. рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської областішлюб між сторонами розірвано. Мають спільну дитину.

У період шлюбу 20 серпня 2021 року між відповідачем та Обслуговуючим кооперативом «Житлово - будівельний кооператив «ДІВА ПЛЮС» було укладено договір № 85/8 про сплату пайових внесків, предметом якого є майнові права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2.

Зазначає, що укладений договір № 85/8 між відповідачем та третьою особою про сплату пайових внесків у будівництві об`єкта нерухомого майна від 20 серпня 2021 року за своїм змістом є договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, а саме - квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору ОК «ЖБК «ДІВА ПЛЮС» зобов`язується передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах встановлених даним договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску.

Пайовий внесок за цим договором є грошовий чи інший майновий поворотний внесок, який сплачує особа за будівництво об`єкту нерухомості. Розмір паю становить 100 % від внеску та сплачується частинами згідно встановленого Додатком 1 до цього договору. Згідно з Додатком 1 сума договору становить 884 850 гривень 00 копійок. Сума договору була внесена в повному обсязі в період перебування сторін у шлюбі. Джерелом набуття у спільну власність об`єкту нерухомості були спільні сумісні кошти, що підтверджується квитанцією від 20.09.2021 року за № 0.0.2273948146.1, квитанцією від 01.10.2021 року за № 0.0.2286518865.1, квитанцією від 01.11.2021 року за № 0.0.2324556352.1, квитанцією від 15.12.2021 року за № 0.0.2380128052.1. Позивач не має можливості надати оригінали квитанцій, за якими була внесена решта суми, оскільки вони знаходяться у відповідача, яка відмовилась їх надати позивачу.

На час звернення до суду, будівництво зазначеної квартири не завершено, будинок не введено в експлуатацію, але майнові права на квартиру є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу в порядку, передбаченому законодавством.

Посилається на ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, ч.1 ст. 69, ст.ст. 70, 71 СК України.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлені належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій зазначено, що позовні вимоги вони підтримують та проти заочного рішення не заперечують (а.с.98).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та поштовим повідомленням.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином (а.с.107). Заяв до суду не надавав.

Тому суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 вбачається, що 26.04.1996 сторони по справі уклали шлюб (а.с.9).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської областішлюб між сторонами розірвано 09.08.2022р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105869842).

Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження (а.с.10).

20 серпня 2021 року був укладений Договір № 85/8 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «ДІВА ПЛЮС» між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово - будівельний кооператив «ДІВА ПЛЮС» було укладено договір № 85/8 про сплату пайових внесків, предметом якого є майнові права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 (а.с.11-15).

Відповідно до довідки про здійснення оплати пайового внеску згідно проектної площі від 20.12.2021 р. № 60 відповідач внесла пайовий внесок в повному обсязі, в розмірі, що становить 875300 грн., що відповідає порядку розрахунків, згідно Додатку № 1 до договору № 85/8 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «ДІВА ПЛЮС» (а.с.88).

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Відповідно до статей 356, 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом статей 368, 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Статтями 60, 61 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (статті 63, 68 СК України). Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (статті 70, 71 СК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зі змісту пунктів 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року № 761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 520/1740/15-ц об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не надав належної правової оцінки положенням договорів про пайову участь у будівництві об`єктів нерухомого майна, які за своїм змістом є договорами купівлі-продажу майнових прав, не взяв до уваги, що грошові кошти за пай відповідно до спірних договорів були сплачені у повному обсязі у період перебування сторін у шлюбі, що не заперечується сторонами, та дійшов передчасного висновку про те, що при поділі майнових прав, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності не застосовуються положення СК України.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року по справі № 6-47цс16, 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17, від 03 грудня 2018 року по справі № 525/511/16- Ц. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу вищенаведених норм закону та обставин справи, суд приходить до висновку, що оскільки спірні майнові права на об`єкт нерухомості набуто одним з подружжя за час перебування у зареєстрованому шлюбі, та є спільним сумісним майном подружжя, спільне сумісне майно подружжя підлягає поділу між ними.

Таким чином, позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, підлягають задоволенню в повному обсязі. Питання про судові витрати вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 19, 76-81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтями 60, 61, 69-71, 74 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Діва плюс» про поділ спільного майна подружжя,- задовольнити. В порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право вимоги передачі майнового права на 1/2 частину квартири, номер об`єкта № 160, загальною кількістю вимірних одиниць 49,6 кв. м, що розташована на 8 поверсі секції №2 будинку, який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером: 1221455800:02:001:0216, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору від 20 серпня 2021 року № 85/8, укладеного між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово - будівельний кооператив «ДІВА ПЛЮС» 8 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «ДІВА ПЛЮС».

Стягути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме судовий збір в сумі 4424,25 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повнерішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.07.2023 р.

Суддя О. М. Білоусова