Рішення

від 13.07.2023 по справі 472/452/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/452/23

Провадження №2/472/167/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Горбаненка А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Губської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання трудових відносин припиненими.

Позов мотивувала тим, що 02 квітня 2021 року вона була прийнята на роботу Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (далі - ТОВ "МОПАС", відповідач) на посаду старшого касира квиткового Веселинівської АС. Трудовий договір було укладено на невизначений строк. З початку 2022 року по сьогоднішній день ТОВ "МОПАС" не виплачує їй заробітну плату та не сплачує єдиний соціальний внесок, тобто фактично трудові відносини між ними припинені. Рішення про простій, припинення діяльності відповідачем не приймалися.

В березні 2023 року вона звернулася до ТОВ "МОПАС" із заявою про звільнення її з роботи за власним бажанням, однак до сих пір вона так і не була звільнена.

Позивач вважає, що невиконання ТОВ "МОПАС" порядку звільнення її з роботи, передбаченого чинним законодавством України, є порушенням її конституційних прав та позбавляє її можливості припинити трудові правовідносини із товариством.

За таких обставин, вона просить суд визнати трудові відносини між нею і ТОВ "МОПАС" припиненими за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 10 квітня 2023 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Губська Ю.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд визнати трудові відносини між позивачем і ТОВ "МОПАС" припиненими за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 10 квітня 2023 року, посилаючись на те, що невиконання ТОВ "МОПАС" порядку звільнення позивача з роботи, передбаченого чинним законодавством України є порушенням її конституційних прав та позбавляє її можливості припинити трудові правовідносини із товариством і влаштуватись на нову роботу.

В судові засідання 30 червня 2023 року та 13 липня 2023 року представник відповідача ТОВ "МОПАС" не з`явився. Про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином на офіційну електронну адресу 13 червня 2023 року та 30 червня 2023 року відповідно, що підтверджується витягами з електронної пошти про отримання судових повісток та копії позовної заяви з додатками на офіційну електронну адресу. Крім того, відповідач повідомлявся шляхом направлення повісток з документами за юридичною адресою, однак конверти повернулись до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п.п. 2, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК Украхни днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та з врахуванням того, що позивач та представник позивача не заперечують проти заочного розгляду справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Губської Ю.О., дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" на посаду старшого касира квиткового Веселинівської АС. Трудовий договір було укладено на невизначений строк. З початку 2022 року по сьогоднішній день ТОВ "МОПАС" не виплачує їй заробітну плату та не сплачує єдиний соціальний внесок. Рішення про простій, припинення діяльності відповідачем не приймалися.

Вказані обставини підтверджуються електронною трудовою книжкою, а також відомостями про застраховану особу, виданими Пенсійним фондом України за формою ОК-5 та ОК-7 на ім`я позивача ОСОБА_1 .

В березні 2023 року вона звернулася до ТОВ "МОПАС" із заявою про звільнення її з роботи за власним бажанням, що підтверджується копією заяви позивача. Заява була направлена на офіційну електронну адресу відповідача та за юридичною адресою, однак конверт із заявою повернувся до позивача з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, до сих пір позивач ОСОБА_1 так і не була звільнена із займаної посади.

Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13).

Відповідно до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом зазначеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Аналізуючи форму та обставини звернення позивачки до роботодавця із вимогою про припинення трудових відносин, суд вважає, що навіть якщо в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем заяви позивачки про звільнення, факти направлення такої заяви засобами поштового зв`язку та звернення позивача до суду з цим позовом свідчать про реальність її наміру припинити трудові відносини з відповідачем.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, направлення цієї заяви товариству - свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади.

За таких обставин, враховуючи, що невиконання ТОВ "МОПАС" порядку звільнення позивача з роботи, передбаченого чинним законодавством України, є порушенням її конституційних прав та позбавляє її можливості припинити трудові правовідносини із товариством і влаштуватись на нову роботу, то суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просила стягнути з відповідача на свою користь сплачений нею судовий збір, то суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1073,60 гривень судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання трудових відносин припиненими, - задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини, які виникли між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою смт. Веселинове Миколаївської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (код ЄДРПОУ: 44042008, місцезнаходження юридичної особи: пр-т Богоявленський, буд. 21 м. Миколаїв, 54000), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади - старшого касиру квиткового за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 10 квітня 2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (код ЄДРПОУ: 44042008, місцезнаходження юридичної особи: пр-т Богоявленський, буд. 21 м. Миколаїв, 54000) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Веселинове Миколаївської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 17 липня 2023 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко