Ухвала

від 17.07.2023 по справі 177/1226/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1226/23

Провадження № 2/177/564/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Орел А. І.,

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, позовну заяву ОСОБА_3 до Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі (середнього заробітку за час вимушеного прогулу),-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2023 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, подавши його 26.06.2023 через систему електронний суд. У вказаному позові просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 81667,08 грн. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 15000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 1073,60 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову вказував, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 у справі № 177/1120/21, що було скасовано судом апеляційної інстанції, але залишено без змін судом касаційної інстанції 18.05.2023, встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_3 19.07.2021 з посади охоронника КПЗ «ДОТ «Старт», поновлено ОСОБА_3 на посаді, стягнуто середній заробіток по дату ухвалення рішення суду.

На виконання вказаного рішення Криворізького районного суду, 18.04.2023 ОСОБА_3 поновлено на роботі, однак у зв`язку зі скасуванням постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2022 рішення Криворізького районного суду від 15.04.2022, 20.09.2022 ОСОБА_3 було звільнено з роботи, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 залишено без змін. 26.06.2023 ОСОБА_3 отримано наказ про скасування попередніх наказів про звільнення та поновлення на роботі, з фактичним поновлення на роботі 26.06.2023.

Враховуючи викладене, після звільнення позивача з роботи на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду та до фактичного допущення ОСОБА_3 до роботи 26.06.2023, мав місце вимушений прогул позивача, що виник з вини роботодавця, а тому представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 21.09.2022 по 25.06.2023, тобто за 198 робочих днів, який складає 81667,08 грн (сума без урахування податків та зборів, які підлягають утриманню при виплаті доходу).

Також представник вказав про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн за складення та подання даного позову до суду, які просив компенсувати позивачу за рахунок відповідача.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому вказав про безпідставність позову, зловживання правом на захист інтересів. Не заперечуючи обставини встановлені при розгляді справи 177/1120/21, вказував, що постанова ВС від 18.05.2023 надійшла на адресу ДОТ «Старт» лише 03.07.2023, але незважаючи на це, закладом вживалися заходи щодо виконання рішення суду ще до його фактичного отримання. Зокрема 21.06.2023 відповідач повідомив представника позивача про намір добровільного виконання рішення суду, необхідність надання реквізитів для перерахування стягнутих коштів та необхідність ОСОБА_3 приступити до роботи 26.06.2023. 22.06.2023 КПЗ «ДОТ» «Старт» КМР отримало лист адвоката Целік В.В., в якому він надав реквізити банківського рахунку. З дня поновлення ОСОБА_3 на роботі 26.06.2023, відповідачем вживалися заходи для добровільного нарахування та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2022 по 25.06.2023 в сумі 81667,08 грн. з вирахуванням обов`язкових податків та зборів. Враховуючи утримані обов`язкові платежі та податки, на користь ОСОБА_3 підлягали виплаті 65742 грн, які були виплачені частково 28.06.2023 в сумі 47139,59 грн, а решту 06.07.2023 18602,41 грн. Тобто, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, що є предметом даного спору виплачена, тому вимоги задоволенню не підлягають.

Заперечуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем 15000 грн., відповідач вказував, що така сума є необґрунтованою, не відповідає обсягу наданих послуг, не була неминучою у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем рішення судів та не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат і розумності їх розміру. Представник вказував, що справа є малозначною, розмір заявлених витрат складає більше ніж піврічний дохід заявниці, позов подано позивачем всупереч повідомленням відповідача про намір добровільно виконати рішення суду, тобто свідчить про те, що витрати для позивача не були неминучими, зміст позову та наведених в ньому розрахунків не потребував значного витрачання часу для його складання, подання позову відбулося через електронний суд, без будь-яких витрат на його подання, отже підготовка позову не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Представник відповідача вказував про штучне збільшення обсягу роботі представника позивача, вважав заявлену до відшкодування суму необґрунтовано завищеною, такою, що не відповідає складності справи, а тому просив повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Щодо витрат позивача по сплаті судового збору, вказав про безпідставність їх понесення, у зв`язку зі звільненням позивача від їх сплати в силу закону.

В ході судового засідання представник позивача ОСОБА_1 надав суду заяву про відмову від позову, у зв`язку з його задоволенням відповідачем після пред`явлення позову до суду. Наслідки закриття провадження по справі представнику судом роз`яснено, останній вказав, що такі наслідки йому зрозумілі. Представник просив повернути позивачу судовий збір сплачений при зверненні до суду з вказаним позовом, як такий, що сплачений помилково, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до положень закону. Разом з цим, наполягав на стягненні з відповідача на користь позивача 15000 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Представник відповідача підтвердив факт задоволення відповідачем позовних вимог ОСОБА_3 , що є предметом даного спору, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що є предметом спору, а тому не заперечував проти закриття провадження по справі, враховуючи відповідну заяву представника позивача. Однак, заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивач витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтовано завищеними, з підстав вказаних у відзиві.

Судом встановлено, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 визнано незаконним та скасовано наказ КПЗ «ДОТ «Старт» КМР № 48-к/тр від 13.07.2021 про звільнення ОСОБА_3 з посади охоронника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, поновлено її на роботі та стягнуто з КПЗ «ДОТ «Старт» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 20.07.2021 по 15.04.2022 (а.с. 7-10).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2022 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 (а.с. 10-12).

У зв`язку з вищевикладеним, у трудову книжку ОСОБА_3 внесено записи № 9 про звільнення від 19.07.2021, запис № 10 від 18.04.2022 про недійсність запису № 9, поновлення на попередній роботі, а 20.09.2022 зроблено запис № 11 про недійсність запису № 10 (а.с. 20-22).

Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 скасував постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 та додаткове рішення від 29.04.2022, залишено в силі (а.с. 12-15).

Як слідує з відзиву, ще до отримання відповідачем постанови ВС, ним вживалися заходи щодо виконання рішення суду від 15.04.2022, з урахуванням постанови ВС від 18.05.2023, зокрема листом від 21.06.2023 відповідач повідомив позивача про необхідність стати до роботи 26.06.2023 та зажадав реквізитів для добровільного перерахування коштів стягнутих рішеннями судів (а.с. 6 зворот).

На вказаний лист від 21.06.2023 представник позивача ОСОБА_3 надав КПЗ «ДОТ «Старт» реквізити для проведення оплати коштів за попередніми рішеннями суду (а.с. 48).

Згідно наказу № 39-к/тр від 23.06.2023, на виконання постанови ВС від 18.05.2023, скасовано наказ від 20.09.2022 № 90-кт/р «Про скасування наказу про поновлення на роботі ОСОБА_4 » (а.с. 6).

Як слідує з наданих відповідачем доказів, КПЗ «ДОТ» «Старт» КМР задоволено вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2022 по 25.06.2023, з утриманням та перерахуванням до бюджету податків та обов`язкових платежів (а.с. 50-57), що визнано представником позивача, що й стало підставою для відмови позивача від позову. Однак, як слідує з платіжних інструкцій, перерахування коштів відбулося 28.06.2023 та 07.07.2023, тобто вже після звернення позивача до суду з вказаним позовом (а.с. 51,53).

Враховуючи викладене, доводи представника відповідача про зловживання позивачем правом на позовом, суд розцінює критично, оскільки право на звернення до суду за захистом порушеного права гарантовано державою. Про те, що відповідач був обізнаний з постановою ВС від 18.05.2023, слідує з листа відповідача до представника позивача від 21.06.2023, а отже вже як мінімум з 21.06.2023 відповідач мав би вживати заходів для поновлення позивача на роботі, виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак вказаних дій не вчинив, вказав про допущення ОСОБА_3 до роботи лише з 26.06.2023 та провів виплату середнього заробітку двома платежами 28.06.2023 та 07.07.2023, у зв`язку з чим станом на 26.06.2023 позивач мала законне право захищати своє порушене право, в тому числі шляхом звернення до суду з вказаним позовом.

Доводи представника відповідача про те, що КПЗ «ДОТ» «Старт» КМР повідомило позивача про добровільну сплату коштів на виконання рішень суду, а отже позивач могла й не звертатися до суду з вказаним позовом, суд до уваги не приймає. Так, лист про добровільну виплату коштів від 21.06.2023 за вих. № 01-03/78 стосувався виключно добровільного виконання рішення суду, яке не стосувалося середнього заробітку за період, що є предметом даного спору. Наявність листа про добровільне виконання попередніх рішень суду, в яких вирішено питання про стягнення середнього заробітку за період 20.07.2021 по 15.04.2022, жодним чином не перешкоджало позивачу звертатися до суду за захистом права на середній заробіток за інший період 21.09.2022-25.06.2023.

Оскільки представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення середнього заробітку, у зв`язку з їх задоволенням відповідачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом, враховуючи що вказане зумовлює відсутність предмета спору, не порушує права жодних осіб, право відмовитися від позову на будь-якій стадії процесу є правом позивача, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 255 ЦПК України, при закритті провадження по справ, суд вирішує питання про розподіл витрат між сторонами, повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки позивач є звільненою від сплати судового збору за подання вказаного позову до суду в силу п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Прос удовий збір», при цьому нею сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн (а.с. 2 зворот), представником заявлено клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору, суд керуючись п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне повернути позивачу ОСОБА_3 з державного бюджету надлишково сплачену суму судового збору 1073,60 грн.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не підлягає поверненню, у разі закриття (припинення) провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову. Отже, сукупність вказаних норм законодавства свідчить про те, що у разі початку судового провадження та закриття провадження по справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, сторони мають нести витрати зі сплати судового збору.

Відповідно доч.3ст.142ЦПК України,у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Отже, задоволення відповідачем позову після пред`явлення позову, не звільняє його від обов`язку відшкодування понесених процесуальних витрат.

Оскільки позивач по даній справі звільнений від сплати судового збору в силу закону, він відмовився від позову саме у зв`язку з його задоволенням відповідачем після пред`явлення позову, суд приходить до висновку, що з урахуванням положень ч.1, 3 ст. 142 ЦПК України, п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» враховуючи, що за умови своєчасного поновлення відповідачем порушених прав позивача, захист яких був предметом даного спору, спір був би відсутній, а в даному випадку позивач правомірно звернувся до суду з вказаним позовом, суд здійснював заходи щодо розгляду даної справи, відповідно держава несла певні процесуальні витрати, позивач відмовився від позову в силу його задоволення відповідачем після відкриття провадження по справі, суд приходить до висновку, що саме відповідач має нести обов`язок з відшкодування судового збору на користь держави та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 50 % судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з вказаним позовом. Решту суми судового збору, віднести на рахунок держави. Вказаний висновок, на переконання суду, відповідатиме принципам розумності та справедливості, узгоджується з вищевказаними нормами законодавства.

Враховуючи, що в даній справі позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, при вирішенні питання про розмір витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України, разом зпершою заявоюпо сутіспору кожнасторона подаєдо судупопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які вонапонесла іякі очікуєпонести взв`язку ізрозглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зіст.137ЦПК України,витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно доч.5,6ст.137ЦПК України,у разінедотримання вимогчастини четвертоїцієї статтісуд може,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч.3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує зі змісту позову та акта приймання-передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 26.05.2023, позивач заявив про витрати на професійну допомогу в розмірі 15000 грн., що складаються з витрат на підготовку та подання позовної заяви до Криворізького районного суду Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за період з 21.09.2022 по 25.06.2023 (а.с. 6 зворот). Вказаний акт містить детальний опис наданих адвокатом послуг та їх вартість, а отже є належним доказом на підтвердження вказаних витрат.

Заявлений позивачем ОСОБА_3 розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечив та надав суду обґрунтування незгоди з вказаним розміром витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтовано завищеним.

Доводи представника відповідача щодо зловживання позивачем правом на позовом, відсутності потреби подавати позов, відповідно відсутності потреби понесення витрат, суд до уваги не приймає, з підстав що наведені вище, зокрема з тим, що відповідач вказував позивачу 21.06.2023 лише щодо добровільного виконаного рішення Криворізького районного суду, залишеного без змін постановою ВС, більш того, обіцянки відповідача виконувати попереднє рішення, не позбавляли позивача права на позов про захист порушеного права, а саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період що не охоплений попередніми рішеннями суду.

Доводи представника позивача про те, що розмір витрат перевищує доходи позивача, а відповідно є сумнівним, суд до уваги не приймає, оскільки доказів розміру доходів позивача суду не надано.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи, в якій основні обставини вже є встановленими попередніми рішеннями судів, в тому числі суми щоденного середнього заробітку, відповідно вказане не вимагало від представника позивача суттєвих зусиль для підрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що не охоплений попередніми рішеннями судів. Подання вказаного позову не вимагало значного обґрунтування, підшукування судової практики, складних розрахунків, збирання додаткових доказів, формування запитів, тощо. Вказаний позов подано до суду через систему «електронний суд», що не вимагало від позивача здійснення технічних витрат на копіювання, відправку поштової кореспонденції, тощо. Згідно наданих суду документів на підтвердження понесених витрат, вказані витрати в розмірі 15000 грн складаються саме з витрат на підготовку та подання позовної заяви (а.с. 6 зворот). Доказів здійснення представником будь-яких додаткових витрат пов`язаних з правничою допомогою у вказаному провадженні, суду не надано.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.11.2022 у справі № 906/513/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованим, таким, що відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягу таких послуг, є розмір 5000 грн. На переконання суду, саме такий розмір витрат на правову допомогу відповідає ціні позову, значенню справи для сторін, є обґрунтованим, відповідає критерію розумності таких витрат, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи.

Керуючись ст. 133, 141, 255, ст. 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, у зв`язку відмовою позивача від позову і прийняття відмови судом, на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути з Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради (ЄДПРОУ 35747773, місцезнаходження площа Молодіжна, буд. 1, м. Кривий Ріг, 50101) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 ), 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, сплачену за подання позову до суду, відповідно до квитанції 32528798800007196746 від 26.06.2023.

Стягнути з Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради (ЄДПРОУ 35747773, місцезнаходження площа Молодіжна, буд. 1, м. Кривий Ріг, 50101) на користь держависудовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривні 80 копійок.

На ухвалуможе бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення.

Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 17.07.2023.

Суддя М.В. Березюк