Рішення

від 17.07.2023 по справі 904/2633/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023м. ДніпроСправа № 904/2633/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотон", м. Ужгород Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезум", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 262 560,00 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезум" на свою користь 140 160,00 грн попередньої оплати, 35 040,00 грн штрафу, 87 360,00 грн. пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором 07-12-1 від 07.12.2021 в частині своєчасної поставки товару. У зв`язку із нездійсненням поставки товару за договором позивач просить повернути суму попередньої оплати в розмірі 140 160.00 грн. та штрафні санкції, нараховані відповідно до пункту 4.1 договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2023 у справі №904/2633/23, яка була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезум" отримана останнім 07.06.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали судової повістки) №4930022500262.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрезум" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сотон" (покупець) укладений договір №07-12-1 поставки металевих виробів та виконання робіт, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити металеві вироби та виконати роботи згідно з Технічним завданням від 24.11.2021 №24/11/2021-1 та Комерційною пропозицією від 01.12.2021 №32, а покупець зобов`язується прийняти вироби та роботи і сплатити їх вартість на умовах цього договору.

Характеристика виробів, асортименти, номенклатура та кількість, найменування робіт вказуються в Додатку №1 до цього договору (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору сума договору складається із вартості виробів та робіт та складає 175 200,00 грн. з ПДВ.

Покупець здійснює оплату виробів по цьому договору у такому порядку:

- попередня оплата в сумі 140 160,00 грн. з ПДВ протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку, після підписання договору (пункт 2.2.1 договору);

- оплата в сумі 35 040,00 грн. з ПДВ протягом 3 банківських днів після підписання сторонами видаткової накладної та акту виконаних робіт (за відсутності зауважень щодо кількості чи якості при прийманні). При виявлення при прийманні недоліків виробів чи робіт платіж згідно з цим пунктом здійснюється протягом 3 банківських днів після отримання повідомлення від постачальника про готовність виробів та робіт до передачі покупцю (пункт 2.2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник постачає металеві вироби покупцю на умовах FCA (склад постачальника м. Новомосковськ, вул. Північна, 26-в) згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору строк поставки 60 календарних днів з дати здійснення покупцем першої частини оплати згідно з пунктом 2.2.1.

Роботи виконуються на виробничій базі постачальника за адресою: м. Новомосковськ, вул. Північна, 26-в. Доставка виробів для виконання робіт на виробничу базу постачальника та вивезення виробів після виконання робіт здійснюється силами та за рахунок покупця (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору строк виконання робіт 60 календарних днів з дати здійснення покупцем першої частини оплати згідно з пунктом 2.2.1.

Прийняття результатів робіт здійснюється покупцем на виробничій базі постачальника. За результатами приймання при відсутності зауважень по якості сторони оформлюють та підписують акт виконаних робіт (пункт 3.7 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 28.02.2022, але у будь-якому випадку не припиняє свою дію раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 7.1 договору).

Сторонами узгоджені та підписані Технічне завдання від 24.11.2021 №24/11/2021-1, Комерційну пропозицію від 01.12.2021 №32, Додаток №1 до договору №07-12-1 від 07.12.2021.

20.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сотон" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрезум" передоплату за договором №07-12-1 від 07.12.2021 в сумі 140 160,00 грн.

09.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сотон" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрезум" претензію №1/23 від 06.02.2023 про повернення коштів попередньої оплати та сплату штрафних санкцій, в якій вимагало повернути суму попередньої оплати в розмірі 140 160,00 грн, штраф в розмірі 35 040,00 грн., 28 320,00 грн. пені (а.с. 5, 33).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотон" посилається на не поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрезум" товару та просить стягнути 140 160,00 грн попередньої оплати, 35 040,00 грн штрафу, 87 360,00 грн. пені, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 140 160,00 грн попередньої оплати, 35 040,00 грн штрафу, 87 360,00 грн. пені.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору №07-12-1 поставки металевих виробів та виконання робіт від 07.12.2021, здійснення передоплати в розмірі 140 160,00 грн., строк поставки товару за договором, строк дії договору, пред`явлення претензії №1/23 від 06.02.2023 про повернення коштів попередньої оплати та сплату штрафних санкцій, наявність прострочення передачі товару за договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 договору строк поставки, строк виконання робіт 60 календарних днів з дати здійснення покупцем першої частини оплати згідно з пунктом 2.2.1.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сотон" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрезум" передоплату за договором №07-12-1 від 07.12.2021 в сумі 140 160,00 грн.

Таким чином, строк поставки товару та виконання робіт настав 18.02.2022.

Доказів поставки товару та виконання робіт у строк, встановлений договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезум" до суду не надало.

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

09.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотон" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезум" претензію №1/23 від 06.02.2023 про повернення коштів попередньої оплати та сплату штрафних санкцій, в якій вимагало протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії перерахувати на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотон" суму попередньої оплати в розмірі 140 160,00 грн, штраф в розмірі 35 040,00 грн., 28 320,00 грн. пені.

На підтвердження доказів направлення претензії позивачем надано фіскальний чек від 09.02.2023 та поштову накладну № 8800601709703 від 09.02.2023 (а.с. 5).

Згідно з трекінгу з сайту Укрпошти поштове відправлення № 8800601709703 отримано адресатом 28.02.2023.

Відповідач доказів повернення суми передоплати у розмірі 140 160,00 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

За таких обставин позовні вимоги в частині з відповідача на користь позивача 140 160,00 грн коштів за непоставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 стаття 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.1 договору за несвоєчасне виконання зобов`язань по поставці виробів чи виконання робіт на термін більше 3 робочих днів від кінцевих термінів виконання цих зобов`язань, вказаних в пунктах 3.2, 3.4 договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості виробів з урахуванням ПДВ, а також неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості виробів з урахуванням ПДВ за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну поставку товару штраф в розмірі 35 040,00 грн. (вартість непоставлених виробів 175 200,00 грн.) та неустойку у розмірі 87 360,00 грн. за період з 18.02.2022 по 20.04.2023 (вартість непоставлених виробів 175 200,00 грн.).

Водночас, у пункті 2.1 договору сума договору складається із вартості виробів та робіт та складає 175 200,00 грн. з ПДВ. При цьому, в комерційній пропозиції №32 від 01.12.2021 та Технічному завданні від 24.11.2021 вказано саме про виконання робіт з виготовлення виробів.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій на суму 175 200,00 грн. є таким, що відповідає умовам договору.

Крім того, з урахуванням пунктів 3.2, 3.4 договору здійсненням передоплати 20.12.2021, строк поставки товару та виконання робіт настав 18.02.2022, прострочення з 19.02.2022.

Також заявлена позивачем неустойка нарахована за не поставку товару, водночас, в претензії №1/23 від 06.02.2023 позивач вимагав протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії перерахувати на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотон" суму попередньої оплати в розмірі 140 160,00 грн. Вказану претензію отримано відповідачем 28.02.2023.

Таким чином, у відповідача з 11.03.2023 (11 день після отримання претензії) існує прострочення з повернення суми передоплати, а не з поставки товару (саме в претензії позивач зазначив про повернення суми передоплати), відповідно нарахування неустойки за порушення строків поставки товару з 11.03.2023 є безпідставним.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 35 040,00 грн. (20% від суми 175 200,00 грн.) штрафу та неустойки у розмірі 77 424,00 грн. за період з 19.02.2022 по 10.03.2023.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд звертає увагу, що розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача (112 464 грн. (35 040,00 грн + 77 424,00 грн.) складає 80,24 % суми неповернутої передоплати (140 160,00 грн.), тобто є надмірним тягарем для відповідача.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 20% від розміру, який підлягають до стягнення. Відтак, розмір штрафу, що підлягає стягненню складає 28 032,00 грн. (35 040,00 грн. 20%), розмір пені, що підлягає до стягнення становить 61 939,20 грн. (77 424,00 грн. 20% ).

При цьому, зменшуючи розмір штрафних санкцій на 20%, господарський суд, також враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків у справі, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов`язань, а також те, що зменшення розміру штрафних санкцій на 20% не знівелює правову природу пені як засобу відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 230 131,20 грн. (140 160,00 грн попередньої оплати, 28 032,00 грн штрафу, 61 939,20 грн. пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезум" про стягнення 262 560,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезум" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. З. Білої, буд. 156, кв. 8, кім. 4, код ЄДРПОУ 43367540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотон" (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 42410804) 140 160,00 грн попередньої оплати, 28 032,00 грн штрафу, 61 939,20 грн. пені, 3 789,63 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.07.2023

Суддя Ю.А. Бажанова