Рішення

від 17.07.2023 по справі 904/1748/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1748/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до ОСОБА_1 (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" звернулось з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 15508,30грн, з якої: 11353,55грн основного боргу, 3107,80грн пені, 860,49грн інфляційних втрат, 186,46грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №3 від 01.12.2019 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати за період з 01.08.2022 по 26.09.2022.

Позивач зазначає відповідачем - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Однак, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 11.10.2021 змінено прізвище на ОСОБА_1 та 12.10.2021 припинено статус фізичної особи-підприємця.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" залишено без руху на підставі п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла уточнена позовна заява №12/04 від 12.04.2023 на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2023, в якій містяться вірні прізвище і статус відповідача та зміст позовних вимог та усунуто недоліки.

Відповідно до уточненої позовної заяви відповідачем у складі учасників справи визначено фізичну особу - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2022 зобов`язано Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

17.05.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшов лист про надання інформації від Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області - Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції. На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 повідомляють, що громадянка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялися ухвала суду від 18.05.2023 на адресу відповідача, зазначену в листі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області - Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції, а саме: АДРЕСА_1 .

Зазначене підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням №140 від 22.05.2023 (а.с. 78 том 1). Трекінг-номер відправлення 4930022489374.

За інформацію з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за треком №4930022489374 ухвала суду про відкриття провадження у справі не була вручена одержувачу та повернута 26.06.2023 відправнику у зв`язку із "закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 79 том 1).

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з її неотриманням адресатами, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 11.07.2023, оскільки 26.06.2023 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялось відповідачу ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзиви на позов.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 17.07.2023 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Щодо підвідомчості спору.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що в ЄДР зроблено запис від 12.10.2021.

Господарським процесуальним кодексом встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, тож спір належить до господарської юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.

Припинення підприємницької діяльності ФОП до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, якщо спірні правовідносини виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Отже, суд доходить висновку про те, що якщо стороною у правовідносинах виступала фізична особа - підприємець, то припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у цих правовідносинах, а отже спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Таким чином, підсудність цієї справи визначена позивачем правомірно.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

01.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди №3 (далі - договір).

За змістом п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) на умовах, викладених у цьому договорі і невід`ємних додатках до нього, приміщення в нежитловій будівлі, №1-40 загальною площею 41,1кв.м.

Відповідно до п. 1.4 договору мета користування приміщенням орендарем - здійснення господарської діяльності згідно торгівельного профілю орендаря (додаток №2 до цього договору).

Термін оренди приміщення за даним договором триває до 01.12.2020 (п. 2.1 договору).

Орендодавець передає орендарю приміщення в орендне користування в день підписання акту прийму-передачі приміщення в оренду. Передача приміщення за цим договором не спричиняє переходу права власності на приміщення до орендаря (п. 2.1.1 договору).

Орендар зобов`язаний повернути орендодавцю приміщення із орендного користування - в день закінчення терміну оренди (п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.5 договору сторони визначили, що у разі закінчення терміну оренди, дострокового припинення або розірвання цього договору в порядку, передбаченого законодавством України або цим договором, приміщення передається (повертається) орендарем орендодавцю по акту прийому-передачі (повернення) приміщень. Приміщення вважається переданим (поверненим) з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі (повернення) приміщень, в якому вказана відповідна інформація про приміщення та його стан на момент повернення.

Відповідно до п. 5.1 договору сума, порядок і терміни внесення орендних платежів за користування приміщенням встановлюються в наступному порядку:

5.1.1. Щомісячна орендна платня. Орендар сплачує орендодавцю орендну платню за цим договором в сумі 16440,00грн (шістнадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 коп.) за місяць.

5.1.2. Порядок внесення орендних платежів. Орендні платежі вносяться на банківський рахунок орендодавця щомісячно авансом не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця. Не дивлячись на те, що для зручності орендаря орендодавець до першого числа кожного місяця виставляє орендарю рахунки, орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі не пізніше вказаної дати, незалежно від факту отримання орендарем таких рахунків. Орендний платіж за перший і останній не повні календарні місяці терміну оренди за цим договором розраховуються пропорційно кількості днів в такому неповному місяці.

5.1.3. Порядок зарахування гарантійних платежів. Після підписання цього договору орендар зобов`язаний сплатити гарантійний платіж у розмірі 16440,00грн (шістнадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 коп.). Гарантійний платіж, внесений орендарем, у випадку належного виконання останнім фінансових зобов`язань протягом строку дії цього договору, повертається орендодавцем орендарю не пізніше 5 (п`ять) банківських днів із дати повернення останнім приміщення (п. 2.5 цього договору). Гарантійний платіж по цьому договору може зараховуватись в рахунок орендної платні за останній повний календарний місяць оренди. Із суми гарантійного платежу орендодавець може після та за умови настання відповідного юридичного факту утримати суми у розмірі виниклих у останнього дійсних грошових вимог до орендаря, зокрема по сплаті несплачених орендарем фінансових зобов`язань, сум, необхідних для усунення наслідків пошкоджень приміщення або інженерних комунікацій, спричинених з вини орендаря, і т.п.

Згідно з п. 5.2 договору вартість експлуатаційних та комунальних послуг не включена у вартість оренди та сплачується окремо згідно виставлених рахунків.

Комунальні платежі орендар сплачує щомісяця на рахунок орендодавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання орендодавцем відповідного рахунку на оплату.

За змістом п. 5.4 договору у разі закінчення терміну оренди чи достроковому припиненні договору оренди орендні платежі нараховуються та підлягають сплаті орендарем за період фактичного знаходження приміщення в користуванні орендаря по дату, яка вказується в акті прийому-передачі (повернення) приміщення орендодавцю.

У випадку прострочення орендарем будь-якого платежу, орендодавець має право нараховувати пеню. Пеня за прострочення будь-якого платежу, нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення (п. 5.5 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами свої обов`язків за цим договором (п. 8.9 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

01.12.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду (а.с. 31 том 1).

26.11.2020 між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди №3 від 01.12.2019, відповідно до змісту якої, сторони внесли зміни у п. 2.1 договору та виклали його в новій редакції наступного змісту:

«п. 2.1. Термін оренди приміщення за даним договором триває до 31.12.2021».

Всі інші умови договору залишились без змін.

01.06.2021 між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди №3 від 01.12.2019, відповідно до змісту якої, сторони внесли зміни у п. 5.1.1 договору та виклали його в новій редакції наступного змісту:

«п. 5.1.1. розмір орендної плати становить, з 1 червня 2021 року 12330,00грн (дванадцять тисяч триста тридцять гривень 00 коп.) на місяць, до кінця строку дії договору».

Всі інші умови договору залишились без змін.

26.12.2021 між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди №3 від 01.12.2019, відповідно до змісту якої, сторони внесли зміни у п. 2.1 договору та виклали його в новій редакції наступного змісту:

«п. 2.1. Термін оренди приміщення за даним договором триває до 31.12.2022».

Всі інші умови договору залишились без змін.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2022 відповідач отримав повідомлення про припинення договору оренди №03/8 від 17.08.2022 (а.с. 38 том 1).

26.09.2022 між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до змісту якого орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення з оренди (а.с. 37 том 1).

Позивач зазначає, що у відповідача за період з 01.08.2022 по 26.09.2022 виникла заборгованість з оплати орендної плати у загальній сумі 19338,00грн, з якої 12330,00грн за серпень 2022 року та 10686,00грн за 26 днів вересня 2022 року.

Також позивач зазначає, що за період з 01.03.2021 по 26.09.2022 у відповідача виникла заборгованість з оплати комунальних платежів у загальному розмірі 8455,55грн.

Відповідно до п. 5.1.3 договору, позивач здійснив часткове зарахування наявної заборгованості відповідача за рахунок гарантійного платежу у розмірі 16440,00грн, а саме 8455,55грн було направлено на погашення заборгованості за несплату комунальних платежів за період з 01.03.2021 по 26.09.2022, 7984,45грн було направлено на погашення заборгованості з оплати орендної плати за серпень 2022 року.

Додатково позивач зазначає, що відповідач частково сплатив орендну плату за серпень 2022 року у сумі 3678,00грн. У зв`язку з чим, залишилась неоплаченою орендна плата за спірний період з 01.08.2022 по 26.09.2022 у загальній сумі 11353,55грн, з якої 667,55грн - залишок заборгованості за серпень 2022 року, 10686,00грн - заборгованість за вересень 2022 року.

Наявна заборгованість у загальній сумі 11353,55грн і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, повернення майна з оренди, наявність простроченої заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договорами.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до підпунктів 5.1.2 договору оренди оплата орендної плати повинна була здійснюватись відповідачем до 10 числа кожного місяця користування орендованим приміщенням.

За період користування орендованим приміщенням за серпень, вересень 2022 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати 19338,00грн, з якої 12330,00грн за серпень 2022 року та 10686,00грн за 26 днів вересня 2022 року.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, за період з 01.03.2021 по 26.09.2022 у відповідача виникла заборгованість з оплати комунальних платежів у загальному розмірі 8455,55грн.

Відповідно до п. 5.1.3 договору, позивач здійснив часткове зарахування наявної заборгованості відповідача за рахунок гарантійного платежу у розмірі 16440,00грн, а саме 8455,55грн було направлено на погашення заборгованості за несплату комунальних платежів за період з 01.03.2021 по 26.09.2022, 7984,45грн було направлено на погашення заборгованості з оплати орендної плати за серпень 2022 року. Відповідач частково сплатив орендну плату за серпень 2022 року у сумі 3678,00грн. У зв`язку з чим, залишилась неоплаченою орендна плата за спірний період з 01.08.2022 по 26.09.2022 у загальній сумі 11353,55грн, з якої 667,55грн - залишок заборгованості за серпень 2022 року, 10686,00грн - заборгованість за вересень 2022 року.

Доказів оплати орендних платежів за період з 01.08.2022 по 26.09.2022 у загальній сумі 11353,55грн, з якої 667,55грн - залишок заборгованості за серпень 2022 року, 10686,00грн - заборгованість за вересень 2022 року, відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, з урахуванням викладеного та меж позовних вимог, вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спірний період з 01.08.2022 по 26.09.2022 у загальній сумі 11353,55грн, з якої 667,55грн - залишок заборгованості за серпень 2022 року, 10686,00грн - заборгованість за вересень 2022 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 5.5 договору в розмірі 3107,80грн, 3% річних - 186,46грн, інфляційні втрати - 860,49грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України (розрахунок - а.с. 13, 14 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.5 договору, у випадку прострочення орендарем будь-якого платежу, орендодавець має право нараховувати пеню. Пеня за прострочення будь-якого платежу, нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

Так, позивачем за порушення строків оплати орендних платежів нараховано до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 3107,80грн за загальний період з 11.08.2022 по 27.03.2022, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та зарахуванням гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за загальний період з 14.03.2022 по 13.03.2023.

Як вказано вище, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу на те, що договір між сторонами був укладений 20.04.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства. Більш того, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем (сплати орендної плати за вересень 2022 року - 12.09.2022, так як 10.09.2022 вихідний день) та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 3078,53грн за загальний період з 11.08.2022 по 27.03.2023, з яких:

- 209,41грн за період з 11.08.2022 по 27.03.2023 із заборгованості у сумі 667,55грн за орендну плату за серпень 2022 року;

- 2869,12грн за період з 13.09.2022 по 27.03.2023 із заборгованості у сумі 10686,00грн за орендну плату за вересень 2022 року.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 860,49грн за період з серпня 2022 року по березень 2023 року та 3% річних у сумі 186,46грн за період з 11.08.2022 по 27.03.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим за заявлений позивачем період нарахування з урахуванням розміру заборгованості, інфляційні втрати будуть складати 1043,71грн.

Однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у загальній сумі 860,49грн, які заявлені позивачем.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що він здійснений із порушеннями аналогічними тим, що здійснені позивачем при розрахунку пені. Таким чином, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 184,71грн за загальний період з 11.08.2022 по 27.03.2023, з яких:

- 12,56грн за період з 11.08.2022 по 27.03.2023 із заборгованості у сумі 667,55грн за орендну плату за серпень 2022 року;

- 172,15грн за період з 13.09.2022 по 27.03.2023 із заборгованості у сумі 10686,00грн за орендну плату за вересень 2022 року.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення заборгованості у загальній сумі 15477,28грн, з якої: 11353,55грн - основний борг, 3078,53грн - пені, 184,71грн - 3% річних, 860,49грн - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2678,63грн (15477,28 х 2684/15508,30 = 2678,63).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 15508,30грн, з якої: 11353,55грн основного боргу, 3107,80грн пені, 860,49грн інфляційних втрат, 186,46грн 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 12, ідентифікаційний код 43272318) 11353,55грн - основного боргу, 3078,53грн - пені, 184,71грн - 3% річних, 860,49грн - інфляційних втрат та 2678,63грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" 29,27грн - пені, 1,75грн - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 17.07.2023.

Суддя В.О. Татарчук