Рішення

від 17.07.2023 по справі 916/779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023 Справа № 916/779/23

м. Запоріжжя

За позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкіна, буд. 3) в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Єдності, 87-а) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» (69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158)

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення суми 162931,23 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 справу (позовні матеріали) № 916/779/23 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» (попередня назва - ТОВ «Анта Оіл») про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 07.12.2021 до Договору про закупівлю від 07.12.2021 № 318, укладену між Ізмаїльським управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01034202) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анта Оіл» (код ЄДРПОУ 44192930) та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анта Оіл» на користь Ізмаїльського управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034202) коштів в сумі 162931,23 грн, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Запорізької області.

У вказаній ухвалі судом зазначено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа за кодом ЄДРПОУ 44192930 з 15.02.2023 має найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР», з місцезнаходженням: 69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158.

Підставою для звернення з позовом зазначено суперечність оспорюваної додаткової угоди вимогам законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 203 ЦК України, внаслідок зменшення обсягів закупівлі товару без належних на те правових підстав та залишення незменшеною вартість товару (рідинного палива), що по суті є збільшенням вартості товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.04.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/779/23, присвоєний номер провадження 9/107/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.02.2023 мала місце реєстрація змін найменування та місцезнаходження юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 44192930. З огляду на викладене, відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР», код ЄДРПОУ 44192930, з місцезнаходженням: 69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158.

03.05.2023 на електронну адресу суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення щодо суті заявлених прокурором позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР» є: 69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158.

Ухвала суду від 17.04.2023 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу місцезнаходження відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158. Втім, зазначена ухвала 24.05.2023 повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 17.07.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації, яка міститься на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozzoro» Ізмаїльським управлінням водного господарства проведено переговорну процедуру щодо закупівлі бензину А-95 Євро 5 та дизельного палива Євро 5, код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, в обсязі бензин А-95 Євро 5 35000 л, дизельне паливо Євро 5 40000 л, з очікуваною вартістю 2 000 000,00 грн.

Строк поставки товарів: 31.12.2021.

Джерело фінансування закупівлі: державний бюджет України.

Оголошення про проведення переговорної процедури оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozzoro» за №UA-2021-12-01-008074-с.

За результатами проведення переговорної процедури 07.12.2021 між ТОВ «РАФФ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 44192930, з 06.10.2022 - ТОВ «АНТА ОІЛ», з 15.02.2023 ТОВ «АСІНТЕРР») (Постачальник, відповідач у справі) та Ізмаїльським управлінням водного господарства (Замовник, позивач у справі) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №318(надалі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність паливо рідинне (код ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти) надалі - Товар, а замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар, а саме Бензин А-95 Євро 5 у кількості 35 000 літрів, ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр 27,00, сума з ПДВ 945 000,00 грн; Дизельне паливо євро 5 у кількості 40 000 літів, ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр 26,375, сума з ПДВ 1 055 000,00 грн. Усього з ПДВ 2 000 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 10.1. Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього Договору та діє до 31 грудня 2021 року (п. 10.2. Договору).

Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням відповідної додаткової угоди до цього Договору (п. 11.5. Договору).

В п. 11.6. Договору встановлено, що у відповідно до ст. 36 п. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» 922-VII від 25.12.2015 істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

- зміни ціни за одиницю Товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не приведе до збільшення суми, визначеної в Договорі (п. 4 п.п. 2 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі»);

- покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 4 п.п. 3 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі»);

- узгодженої ціни в бік зменшення (без зміни кількості та якості (обсягів) та якості товарів (п. 4 п.п. 5 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі»);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю (п. 4 п.п. 7 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі»).

У подальшому до вказаного договору (у цей же день - 07.12.2021) сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони домовились зменшити обсяги закупівлі згідно Договору, відповідно пункт 1.1. Договору викладено в наступній редакції: « 1.1. Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність паливо рідинне (код ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти), а замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар, а саме: Бензин А-95 Євро 5 у кількості 28 965,51 літрів, ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр 29,00, сума з ПДВ 840 000,00 грн; Дизельне паливо Євро 5 у кількості 40 000 літів, ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр 29,00, сума з ПДВ 1 160 000,00 грн. Усього з ПДВ 2 000 000,00 грн.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в порядку ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби. У позовній заяві прокурор зазначив, що зменшення обсягів закупівлі та підвищення сторонами договору ціни на товар, шляхом укладання додаткової угоди № 1, без підтвердження наявності правових підстав, суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання її недійсною. Крім того, внаслідок укладання спірної додаткової угоди № 1 до договору, замовник безпідставно надміру сплатив, а ТОВ «АСІНТЕРР» отримав кошти на загальну суму 162 931,23 грн.

При цьому, прокурор зазначив, що Південним офісом Державної аудиторської служби України, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду, а також не ініційовано питання перед відповідними державними органами про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі, органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю - є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; моніторингу закупівель. Здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотримання законодавства про закупівлі (пункт 4 Положення).

Крім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 3 Положення про південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, автономної республіки Крим та в місті Севастополі.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19): «прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу».

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України в постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Також Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

В позовній заяві прокурором зазначено, що невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткової угоди до договору про закупівлю порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткової угоди Ізмаїльське УВГ фактично отримало менше палива у порівнянні з первісним договором та за вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних, соціальних та екологічних наслідків.

Втім, ані Південний офіс Державної аудиторської служби України, ані Ізмаїльське управління водного господарства не вжили заходів до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та оскарження договору.

В матеріалах справи містяться копії звернень прокурора до позивачів щодо надання інформації про вжиття заходів позовного характеру щодо оскарження правочину та повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, а також відповіді позивачів на вказані запити прокурора. Також прокурор до звернення до господарського суду з позовом у даній справі попередньо в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» письмово повідомив Південний офіс Держаудитслужби та Ізмаїльський УВГ про наявність підстав для представництва в суді (а.с. 74-75).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивачів - Південного офісу Держаудитслужби та Ізмаїльського управління водного господарства.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачем та відповідачем укладено договір за результатами переговорної процедури на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Закон України «Про публічні закупівлі» (надалі Закон) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі ст. ст. 1, 3, 22, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Цей закон застосовується до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частини другої цієї статті. Замовники здійснюють спрощені закупівлі шляхом використання електронної системи закупівель у порядку, передбаченому цим Законом. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За приписами статті 928 ЦК України та статті 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору №318 про закупівлю товарів за державні кошти від 07.12.2021 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

У п. 3.2. Договору № 318 вказано, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Пунктом 6.2.3. передбачено, що Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків Замовника.

Таким чином у Договорі сторонами було встановлено порядок зміни ціни договору, але виключно в бік її зменшення і дана умова є істотною, яка повинна дотримуватися обома сторонами договору.

Пунктом 2 частини 5 статті 41 Закон України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною лише за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстави збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

В п. 11.6. Договору також встановлено, що у відповідно до ст. 36 п. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» 922-VII від 25.12.2015 істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю Товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не приведе до збільшення суми, визначеної в Договорі (п. 4 п.п. 2 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі»); узгодженої ціни в бік зменшення (без зміни кількості та якості (обсягів) та якості товарів (п. 4 п.п. 5 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі»).

У роз`ясненнях Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-05/1 1398-07 від 07.04.2015 та №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», наданих відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №634/2011, визначено, що внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на твар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку джерел інформації тощо.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим паче лист, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Як свідчать матеріали справи, укладення додаткової угоди №1 було вчинено учасниками правочину у день укладення основного договору та за відсутності належних та допустимих доказів значного збільшення роздрібних цін на дизельне паливо та бензин, які б свою чергу давали можливість сторонам за договором вносити відповідні зміни.

Прокурор в позові зазначав, що за результатами укладання додаткової угоди №1 до договору №318 ТОВ «РАФФ ОІЛ» (на сьогодні - ТОВ «АСІНТЕРР») збільшило ціну на бензин А-95 Євро 5 на 7,4% та на дизельне паливо Євро 5 на 9,95% та зменшило обсяги товару.

Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 з приводу аналогічного предмету спору наголошено на наступному.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання, на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Верховний Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого Законом України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь не вигідним для постачальника.

Так, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б йог о на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, ярі заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із су ті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою зазначеного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Також Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45 % шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця

Враховуючи вищевикладене, підвищення сторонами договору ціни на товар та одночасне зменшення обсягу товару, шляхом укладання додаткової угоди № 1 у день укладення основного договору, суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Замовник та Постачальник сприймають положення ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару. Однак, такий висновок є помилковим. Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умовдоговору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Ізмаїльське управління водного господарства мало беззаперечне право на отримання пального по ціні та в обсягах, визначених в укладеному сторонами договорі, однак безпідставно підписало додаткову угоду № 1, внаслідок чого у кінцевому результаті ціна 1 літра дизельного палива Євро 5 збільшилася з 26,375 грн до 29,00 грн (9,95%), а ціна 1 літра бензину А-95 Євро 5 з 27,00 грн. до 29,00 грн (7,4%)

При цьому постачальник зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Також слід зауважити, що внаслідок укладання спірної додаткової угоди зменшилися обсяги товару, а саме бензин А-95 Євро 5 з 35000 тон до 28965,51 тони (- 6034,49 тони), втім ціна договору залишена без змін.

Таким чином при укладенні спірної додаткової угоди № 1 не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та безпідставно змінено істотні умови договору. При укладенні додаткової угоди сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару на ринку після укладення договору, необхідність зменшення об`єму товару та правомірність залишення незміною ціну договору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, порушення сторонами положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору при їх укладенні є підставою для визнання додаткової угоди недійсною.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору №318 від 07.12.2021 про закупівлю є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За умовами договору № 318 від 07.12.2021, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів (35000 л бензину А-95 Євро 5 та 40000 л дизельного палива Євро 5) у строки, встановлені договором (до 31.12.2021).

З урахуванням викладених вище фактів, внаслідок укладання спірної додаткової угоди № 1 до договору, якою збільшено ціну товару та зменшено обсяги, Замовник безпідставно надміру сплатив, а ТОВ «РАФФ ОІЛ» (ТОВ «АСІНТЕРР») отримав кошти на загальну суму162 931,23 гривень. Зокрема, за отримані 28965,51 л бензину А-95 та 40000 дизельного палива за договором Замовником оплачено 2 000 000,00 грн.; а при умові оплати аналогічної кількості товару (дизельного палива по ціні 26,375 грн/л та бензину марки А-95 по ціні 27, грн/л), Замовником було б сплачено 1 837 068,77 грн.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позовні матеріали містять належні та допустимі докази невідповідності додаткової угоди № 1 до договору № 318 від 07.12.2021 приписам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач доказів, які б спростовували правову позицію прокурора суду не надав. Так само суду не надано доказів на підтвердження правомірності дій сторін щодо укладання в стислий період часу (день в день) додаткової угоди до договору, умовами якої було зменшено кількість предмета закупівлі та збільшену ціну, а також доказів добровільного повернення надміру отриманих грошових коштів.

На підставі вищевикладеного, вимоги прокурора є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 07.12.2021 до Договору про закупівлю від 07.12.2021 №318, укладену між Ізмаїльським управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01034202) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ» (код ЄДРПОУ 44192930) (з 15.02.2023 змінено найменування на ТОВ «АСІНТЕРР»).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР», код ЄДРПОУ 44192930 (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) на користь Ізмаїльського управління водного господарства, код ЄДРПОУ 01034202 (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Єдності, 87-а) кошти в сумі 162 931 (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 23 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР», код ЄДРПОУ 44192930 (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкіна, буд. 3, код отримувача за ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) суму 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 17.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С.Боєва