Рішення
від 29.05.2023 по справі 908/967/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/94/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 Справа № 908/967/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування», 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1

до відповідача Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

24.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування», м. Запоріжжя до відповідача Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича, м. Запоріжжя про стягнення неустойки за договором оренди № 3711/д від 02.03.2018 в розмірі 219 074,18 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2024, справу № 908/963/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 29.03.20231 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/967/23, присвоєно справі номер провадження 15/94/23. Ухвалено, здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 28.04.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 12.05.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу. Запропоновано відповідачу надати у строк до 29.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

07.04.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та зняв фотокопії.

Підставою для звернення з позовом до суду стало неповернення відповідачем майна орендодавцю, у зв`язку із чим позивач нарахував орендарю неустойку за фактичне користування майном в розмірі 284 289,50 грн (з урахуванням часткової оплати розмір неустойки становить 219 074,18 грн) на підставі п. 10.11 договору оренди нерухомого майна № 3711/д від 02.03.2018. Позов обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку сплатити позивачу неустойку за фактичне користування майном та вмотивовано статтями 11, 509, 526, 530, 629 770, 785 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 291 Господарського кодексу України.

28.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив. З підстав, викладених у відзиві, відповідач вважає позов необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач наводить такі аргументи: позивачем не надані належні та допустимі докази направлення листів поштовим зв`язком відповідачеві; позивачем не надано жодного доказу направлення відповідачеві саме листів про небажання пролонгувати існуючий договір оренди; ПП «Фірма «ДІНАС» є неналежним відправником листів щодо укладеного договору, оскільки не було орендодавцем за існуючим договором оренди; за даними АТ «УКРПОШТА» відсутні дані про надсилання від ТОВ «КТІСМ» та від ПП «Фірма «ДІНАС» будь-яких листів на адресу ФОП Німовця Р.І. в період 2020-лютий 2021 року; відповідач після нібито розірвання договору оренди продовжував сплачувати орендну плату, а позивач її отримував і не повертав як неналежний платіж; позивач не надав жодного фактичного доказу невиконання відповідачем дій з бажання повернути орендоване майно.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

02.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Німовцем Романом Івановичем (орендар, відповідач у справі) укладено договір № 3711/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування» (надалі - Договір оренди нерухомого майна), за умовами якого (п. 1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 24, загальною площею 218,50 кв.м, першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу (Літ. Д-3), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1 (далі-Майно). Орендоване майно перебуває на балансі Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування», ідентифікаційний код 00239066 (Балансоутримувач).

За актом приймання-передавання від 02.03.2018 (Додаток 2 до договору оренди 02.03.2018 № 3711/д) майно передано відповідачу.

Орендна плата перераховується до держаного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету; 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (п. 3.6 Договір оренди нерухомого майна).

Пунктом 10.1 Договір оренди нерухомого майна визначено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять місяців), що діє з 02.03.2018 до 01.02.2021 включно.

Згідно з п. 10.10 Договір оренди нерухомого майна у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається орендарем балансоутримувачеві. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

14.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Приватним підприємством «ФІРМА «ДІНАС» укладено договір № 1269 купівлі-продажу об`єкта державної власності - єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування», ідентифікаційний код юридичної особи 00239066, що розташований за адресою: 69118, місто Запоріжжя, вулиця Чубанова, 1.

Право власності Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» на придбаний за договором № 1269 купівлі-продажу від 14.11.2018 об`єкт державної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Витяг 148782605 від 10.12.2018), у тому числі на інженерний корпус літ. Д-3, інв. № 4, загальною площею 2812,3 кв.м, де розташоване орендоване відповідачем приміщення № 24 загальною площею 218,50 кв.м.

10.12.2018 між Приватним підприємством «ФІРМА «ДІНАС» та Державним підприємством «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування» укладено договір позички майна. Перелік майна наведений у додатку № 1 до договору позички від 10.12.2018, до якого увійшов інженерний корпус літ. Д-3, інв. № 4, загальною площею 2812,3 кв.м.

Листом № 10 від 14.01.2019 Приватне підприємство «ФІРМА «ДІНАС» зверталось, зокрема, до ФОП Німовця Р.І. з приводу того, з 10.12.2018 орендну плату згідно з договором оренди в 100% розмірі повністю слід перераховувати на розрахунковий рахунок ДП «ЗІСМ».

У результаті реорганізації 30.01.2019 юридична особа - державне підприємство припинено, зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування» (скорочене найменування ТОВ «КТІСМ») за ідентифікаційним код юридичної особи 00239066.

10.06.2020 сторони договору позички внесли зміни щодо дати користування позичкою, якими визначили остаточною датою користування позичкою - 11.09.2021.

Приватне підприємство «ФІРМА «ДІНАС» надіслало відповідачу - ФОП Німовцю Р.І. листа № 148 від 28.12.2020, яким проінформувало його про закінчення строку договору оренди, який після 01.02.2021 пролонговуватись не буде. Просило в триденний строк з дня закінчення договору повернути майно ПП «ФІРМА «ДІНАС» за актом.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлення на ім`я адресата Німовця Р.І. від 28.12.2020 отримано особисто 01.02.2021.

Листом № 10 від 01.02.2021 Приватне підприємство «ФІРМА «ДІНАС» повідомило відповідача про припинення договору оренди № 3711/д від 02.03.2018 з 01.02.2021 та запропонувало в триденний строк, починаючи з 01.02.2021, повернути майно за актом ПП «ФІРМА «ДІНАС».

Відповідач майно орендодавцю не повернув.

Стягнення з відповідача неустойки за договором оренди №3711/д від 02.03.2018 за фактичне користування орендованим майном в розмірі 219 074,18 грн стало предметом розгляду даної справи.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом, відповідач уклав договір оренди нерухомого майна № 3711/д від 02.03.2018 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України щодо майна, яке перебувало на балансі Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування».

У подальшому майно, у тому числі орендоване нежитлове приміщення, яке було передане відповідачу в оренду, продане Регіональним відділенням Фонду державного майна України у власність Приватного підприємства «ФІРМА «ДІНАС» за договором купівлі-продажу № 1269 від 14.11.2018.

Відповідно до статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Сторони передбачили в п. 10.5 Договору оренди нерухомого майна, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого Майна орендарем.

За приписами ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять місяців), що діє з 02.03.2018 до 01.02.2021 включно.

Сторонами не надано доказів внесення змін до договору оренди № 3711/д від 02.03.20218, ані щодо порядку внесення орендної плати, ані зміни строків дії договору оренди.

Лист позивача № 10 від 14.01.2019 щодо внесення орендної плати у 100% розмірі на розрахунковий рахунок ДП «ЗІМС», не змінює умови Договору оренди нерухомого майна щодо порядку оплати орендної плати та суб`єкта орендодавця.

Згідно з п. 10.10 Договору оренди нерухомого майна у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається орендарем балансоутримувачеві. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

При цьому, суд констатує, що зі зміною власника нерухомого майна, що є предметом договору оренди, та переходом цього майна у приватну власність ПП «ФІРМА «ДІНАС», права балансоутримувача Державного підприємства «Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування» щодо цього майна вважаються припиненими.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом частин 1, 2 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з приписів вказаної норми, а також тих обставин, що права балансотримувача (ДП «ЗІСМ») щодо майна, яке перейшло у приватну власність, припинені, орендар (відповідач) зобов`язаний повернути майно орендодавцю - у даному випадку новому власникові ПП «ФІРМА «ДІНАС».

Пунктом 10.11 договору оренди передбачено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна в термін, визначений п. 10.10 Договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна.

Новий власник орендованого майна - ПП «ФІРМА «ДІНАС» звертався листами № 148 від 28.12.2020 та № 10 від 01.02.2021 до відповідача про припинення договору оренди з 01.02.2021 та необхідність повернення предмету оренди в трьохденний термін за актом приймання-передачі з моменту припинення договору оренди.

Виходячи зі строку, на який укладено договір оренди нерухомого майна, а також тих обставин, що власник попередив відповідача про не продовження його дії на новий строк, договір оренди нерухомого майна № 3711/д від 02.03.2018 припинив свою дію з 02.02.2021.

У матеріалах справи відсутні докази повернення Майна власникові - ПП «ФІРМА «ДІНАС».

З даними позовом про стягнення неустойки до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування».

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як зазначалось вище, суд дійшов висновку, що після припинення договору оренди нерухомого майна відповідач має обов`язок повернути це майно та сплатити неустойку у разі його неповернення власникові майна - ПП «ФІРМА «ДІНАС».

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування» не є власником нерухомого майна, яке було предметом договору оренди.

Своє право на майно, що є предметом договору оренди, позивач не довів.

Суд не бере до уваги договір позички від 10.12.2018, укладений між ПП «ФІРМА ДІНАС» та ТОВ «ЗІСМ», оскільки на думку суду, він не змінює умов договору оренди нерухомого майна № 3711/д від 02.03.2018, та не породжує у позивача прав, як власника, щодо повернення йому цього майна після припинення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування» не є власником нерухомого майна переданого в оренду, та відповідно з урахуванням договору позички автоматично не набуває прав наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, позивач ТОВ «ЗІСМ» не обґрунтував своє права на даний позов, не довів порушення своїх прав та законних інтересів, тому з огляду на викладене, в позові необхідно відмовити.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У позові відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.07.2023.

Суддя І. С. Горохов

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення29.05.2023
Оприлюднено18.07.2023
Номер документу112226220
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —908/967/23

Рішення від 29.05.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Горохов І.С.

Ухвала від 29.03.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Горохов І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні