Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/1586/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/1586/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональний Український Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Україна" про стягнення 1 120 275,10 грн та розірвання договору,

за участю представників:

позивача: Цапенка С.С.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Персональний Український Лізинг" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Україна" (далі - Підприємство) та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 120 275,10 грн, з яких: 594 735,37 грн - заборгованість за лізинговими платежами, 234 148,14 грн - пеня, 39 440,85 грн - три проценти річних, 251 950,74 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем договором фінансового лізингу від 8 жовтня 2020 року № FL365-10/20, а також неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним з Товариством відповідним договором поруки від 13 жовтня 2020 року № 017. Крім того, позивач просив суд розірвати вищезазначений договір лізингу.

Оскільки одним з відповідачів у цій справі було визначено фізичну особу (не підприємця), суд ухвалою від 2 лютого 2023 року звернувся до Відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1

21 лютого 2023 року через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь Відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований ОСОБА_2 , 1983 року народження, а не ОСОБА_1 , 1983 року народження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків, шляхом зазначення відомостей щодо дійсного прізвища, імені та по батькові, місця проживання чи перебування фізичної особи, яка визначена відповідачем у цьому позові.

7 березня 2023 року на адресу суду Товариство на виконання вимог вказаної ухвали подало заяву про усунення недоліків, в якій останнє відмовилося від позовних вимог відносно фізичної особи. Також із вказаною заявою Товариство подало позовну заяву в новій редакції, у якій відповідачем визначено лише Підприємство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 березня 2022 року відкрито провадження в справі № 910/1586/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 квітня 2023 року.

13 квітня 2023 року в підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11 травня 2023 року.

8 травня 2023 року на електронну адресу суду від представника позивача Цапенка С.С. надійшло клопотання від 5 травня 2023 року, в якому останній просив суд проводити засідання в цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 травня 2023 року задоволено вказане клопотання представника позивача.

11 травня 2023 року в підготовчому засіданні представник Товариства подав заяву від 10 травня 2023 року про зміну предмета позову.

У цьому ж засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні зазначеної заяви позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 8 червня 2023 року.

5 червня 2023 року на електронну адресу суду від представника позивача Цапенка С.С. надійшло клопотання від 2 червня 2023 року, у якому останній просив суд проводити засідання, призначене на 8 червня 2023 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 червня 2023 року вказане клопотання задоволено.

У призначене судове засідання представники сторін не з`явились, проте 7 червня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 8 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 червня 2023 року судове засідання відкладено на 6 липня 2023 року.

У судовому засіданні 6 липня 2023 року позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, будь-яких клопотань на адресу суду не направив, заяв по суті спору не подав.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 жовтня 2020 року між Підприємством та Товариством було укладено договір фінансового лізингу № FL365-10/20, за умовами якого останнє на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов`язалося придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, загальна вартість та строк поставки якого зазначаються в специфікації, а Підприємство - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (пункт 1.1 даної угоди).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Строк лізингу становить 36 місяців та складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до договору), але не може бути меншим одного року (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору Підприємство самостійно та на власний ризик обрало предмет лізингу та його продавця (постачальника) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному" (місто Київ, Столичне шосе; 90, ідентифікаційний код: 36203667).

Пунктом 2.3. договору узгоджено, що передача предмета лізингу лізингоодержувачу здійснюється відповідно до умов додатку 4 до договору "Загальні умови фінансового лізингу" та на підставі акту приймання-передачі (додаток 3 до договору). Місце передачі предмета лізингу Підприємству - місто Київ, Столичне шосе, 90.

13 жовтня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою було внесено зміни до договору в частині вартості предмета лізингу, розміру авансового лізингового платежу та графіку платежів.

16 жовтня 2020 року між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі предмета лізингу, відповідно до якого на підставі договору від 8 жовтня 2020 року № FL365-10/20 Товариство передало, а Підприємство - прийняло в користування предмет лізингу: автомобіль "Toyota Land Cruiser 200", 2020 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , державний номерний знак: НОМЕР_2 , з пробігом на момент передачі - 9 км, номер шасі/кузова НОМЕР_3 . Вказані обставини підтверджуються видатковою накладною від 16 жовтня 2020 року на суму 2 345 315,00 грн, підписаною уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень.

Згідно з пунктом 3.1. правочину (у редакції додаткової угоди від 13 жовтня 2020 року № 1) вартість предмета лізингу становить 2 345 315,00 грн, у тому числі ПДВ 390 885,83 грн.

У відповідності до пункту 4.1. договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію Товариства.

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (пункт 4.2. даного правочину).

Згідно з пунктами 4.3-4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 13 жовтня 2020 року № 1) авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та складає 1 168 315,00 грн. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду. Комісією Товариства вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті Підприємством, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу.

Відповідно до пункту 4.7. договору оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється Підприємством у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства в порядку, передбаченому цим правочином.

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печаткою Товариства і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним (пункт 8.1. правочину).

Додатками № 1, 2, 4 до договору сторонами було узгоджено графік платежів, специфікацію предмета лізингу та загальні умови фінансового лізингу (далі - загальні умови).

Відповідно до пунктів 5.1.-5.3. загальних умов Підприємство зобов`язалося сплачувати лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата його зарахування на поточний рахунок Товариства. Підприємство сплачує авансовий лізинговий платіж на підставі рахунку у визначені в ньому строки, який направляється останньому на вказану в договорі електронну адресу Підприємства або за допомогою факсимільного зв`язку. Товариство має право відмовитись від виконання цього договору в односторонньому порядку у випадку порушення Підприємством строку оплати авансового лізингового платежу. Підприємство сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі відповідного рахунку, а у разі його неотримання до 5 числа поточного місяця - останнє зобов`язане звернутися до Товариства та отримати відповідний рахунок самостійно. Підприємство зобов`язане оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків. Підприємство сплачує відсотки за фінансування лізингу на підставі рахунку до 8 числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 5.4. загальних умов Підприємство сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу сплачується Підприємством авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку, а у разі його неотримання до 10 числа поточного місяця - Підприємство зобов`язане звернутися до Товариства та отримати відповідний рахунок самостійно.

Підприємство сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу. Недоліки якості та комплектності предмета лізингу, його втрата, ремонт, технічне обслуговування не звільняють Підприємство від виконання своїх зобов`язань за договором, у тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів (пункт 5.5. загальних умов).

Відповідно до пункту 5.6. загальних умов, якщо день оплати поточного лізингового платежу припадає на неробочий день, Підприємство зобов`язане сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує неробочому дню.

10 листопада 2020 року додатковою угодою від цієї ж дати № 2 до договору сторони визначили, що обмін документами між ними здійснюватиметься з використанням електронної платформи "ПТАХ".

1 липня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, в якій Підприємство визнало в повному обсязі суму простроченої заборгованості за договором, яка станом на дату укладення вказаної угоди становила 241 447,82 грн. Пунктом 2 вищевказаної додаткової угоди сторонами було узгоджено графік погашення простроченої заборгованості, а також внесено зміни до графіку платежів (додаток № 1 до договору), виклавши його в новій редакції.

Разом із цим, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату чергових лізингових платежів № 17-№ 27 за період з березня 2022 року по січень 2023 року не здійснив, у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість у розмірі 594 735,37 грн. Докази сплати спірних лізингових платежів за вищевказаний період у матеріалах справи відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, який підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (частина 3 статті 16 Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону лізингодавець має право, зокрема, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства, а лізингоодержувач - своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за вказаним договором фінансового лізингу за період з березня 2022 року по січень 2023 року, яка складає 594 735,37 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент розгляду даної справи не надано документів, які свідчать про погашення цієї заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу. За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою лізингових платежів за договором, позивачем заявлені до стягнення також 251 950,74 грн інфляційних втрат та 39 440,85 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основного боргу за період з 8 листопада 2020 року по 23 січня 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних не перевищують розраховані судом суми вказаних компенсаційних виплат, дані вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, оскільки відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором лізингу щодо погашення лізингових платежів, позивач просив суд стягнути з Підприємства 234 148,14 грн пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за період з 23 січня 2022 року по 23 січня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.1. договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) Підприємство сплачує Товариству пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п`ятого дня прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, згідно з пунктом 10.1. договору положення частини 6 статті 232 ГК України до нього не застосовуються, а неустойка та інші штрафні санкції нараховуються на увесь період прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки заявлений до стягнення розмір неустойки відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у частині стягнення з Підприємства пені в загальному розмірі 234 148,14 грн також підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням оплати лізингових платежів позивач просив суд розірвати договір фінансового лізингу від 8 жовтня 2020 року № FL365-10/20.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Пунктом 6.1.2. договору передбачено, що Товариство має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у Підприємства предмет лізингу в безспірному порядку у випадках несплати останнім лізингового платежу (частково або у повному обсязі) та прострочення його сплати більше 30 днів.

Тобто, умовами укладеного між сторонами правочину передбачено право лізингодавця в односторонньому порядку достроково розірвати договір лізингу за наявності певних умов.

Враховуючи те, що договором прямо передбачена можливість дострокового одностороннього розірвання договору в разі несплатити Підприємством лізингового платежу (частково або у повному обсязі), прострочення сплати за яким становить більше 30 днів, і наявність такої обставини було встановлено судом під час розгляду даної справи, позовна вимога про розірвання договору визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Україна" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 1, офіс 2; ідентифікаційний код 42371797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональний Український Лізинг" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код 41802323) 594 735 (п`ятсот дев`яносто чотири тисячі сімсот тридцять п`ять) грн 37 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 234 148 (двісті тридцять чотири тисячі сто сорок вісім) грн 14 коп. пені, 39 440 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сорок) грн 85 коп. трьох процентів річних, 251 950 (двісті п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят) грн 74 коп. інфляційних втрат та 19 488 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 13 коп. судового збору.

Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний Український Лізинг" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код 41802323) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Україна" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 1, офіс 2; ідентифікаційний код 42371797) договір фінансового лізингу від 8 жовтня 2020 року № FL365-10/20.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17 липня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко