Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/2066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/2066/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СМП-ВОГНЕЗАХИСТ"доПриватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ"простягнення 350 228,86 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Соколовський О.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2066/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-ВОГНЕЗАХИСТ" (далі також - позивач, ТОВ "СМП-ВОГНЕЗАХИСТ") до Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" (далі також - відповідач, ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ") про стягнення заборгованості за договором субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт в розмірі 350 228,86 грн.

16.03.2023 відповідачем надано письмовий відзив на позов.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.06.2023

Судове засідання 29.06.2023 не відбулось, а слухання справи призначене на 06.07.2023 відповідною ухвалою суду.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 06.07.2023 надав усні пояснення по суті заявлених вимог.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 06.07.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, наданих сторонами доказів та пояснень достатньо для вирішенню спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 06.07.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП-ВОГНЕЗАХИСТ" (як субпідрядником) та Приватним акціонерним товариством фірма "ФУНДАМЕНТ" (як генпідрядником) було укладено договір субпідряду № 18/11/19 (далі також - договір), за умовами якого субпідрядник зобов`язується своїми та/або залученими силами і засобами на свій ризик виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню системи блискавкозахисту на об`єкті: "Будівництво житлово-офісного комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Річній, 4 у Шевченківському районі м. Києва", відповідно до Додатку № 1 (договірна ціна) до цього договору, вимог проектної документації, проекту виконання робіт, державних будівельних норм України та умов цього договору, у визначені цим договором строки та передати виконані роботи генпідряднику, а генпідрядник зобов`язується надати субпідряднику фронт робіт, а також прийняти та оплатити якісно виконані роботи у порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт визначається на основі узгодженої сторонами твердої договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору (Додаток № 1) і складає 265 548,68 грн в т.ч.ч ПДВ 44 258,11 грн.

Згідно з п. 3.4. договору, датою завершення робіт вважається дата їх прийняття генпідрядником та підписання сторонами кінцевого акту приймання-здачі робіт.

У розділі 4 договору сторони погодили, що оплата вартості робіт здійснюється генпідрядником шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника. Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/ форми КБ-3. Генпідрядник проводить розрахунки за виконані та прийняті роботи згідно підписаних сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/ форми КБ-3. Кожного місяця субпідрядник передає форми КБ-2в та КБ-3 для підписання генпідрядником в строк не пізніше 21 числа місяця, що є звітним.

Відповідно до п. 13.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами покладених на них зобов`язань згідно цього договору та додатків до нього.

Як стверджує позивач, за час дії договору він виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 261 310,79 грн, про що підписано відповідні акти приймання виконаних робіт.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що незважаючи на належне виконання позивачем його обов`язків за договором, відповідач не виконав повної оплати за прийняті роботи.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- позивач не провів оплату за надані матеріали, чим грубо порушив зобов`язання за договором;

- позивач відмовився від підписання акту надання послуг генпідряду № 319 від 30.11.2021 та протоколу взаємозаліку від 30.11.2021, хоча мав сплатити послуги генпідряднику на протязі 10 банківських днів з моменту підписання актів (ф.КБ-2в) та довідок (ф.КБ-3);

- в порушення податкового законодавства України, позивачем на дату виникнення податкових зобов`язань не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна згідно акту ф. КБ-2в за листопад 2021 на суму 187 200,67 грн, у зв`язку з чим відповідачу було нанесено збитки в розмірі втраченого податкового кредиту в сумі 31 200,11 грн;

- відповідач мав право відстрочити оплату виконаних робіт позивачем на суму 31 200,11 грн відповідного податкового кредиту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 18/11-19 від 18.11.2019, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані наступні акти виконаних робіт:

- 30.06.2021 на суму 74 110,12 грн;

- 30.11.2021 на суму 187 200,67 грн;

Всього на суму 261 310,79 грн.

З наданих позивачем копій актів можна дійти висновку, що вони підписані сторонами без зауважень та застережень. Отже, позивач виконав, а відповідач прийняв виконані за договором роботи на загальну суму 261 310,79 грн.

Відповідно до п. 12.7. договору, у разі якщо внаслідок порушення субпідрядником вимог податкового законодавства та/або у результаті здійснення господарської операції між генпідрядником та субпідрядником на підставі цього договору, органам державної податкової служби (шляхом видання відповідних податкових повідомлень, складення акту перевірки, довідки чи іншим способом та /або рішенням (постановою) суду) буде зменшений податковий кредит по ПДВ по відповідним видатковим накладним субпідрядника, та/або відповідно нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства, субпідрядник зобов`язується безумовно у беззаперечному порядку виплатити генпідряднику неустойку у сумі зменшення податкового кредиту та нарахованих штрафних санкцій протягом 3 банківських днів з моменту направлення відповідної вимоги генпідрядника. У випадку несвоєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, генпідрядник має право відстрочити оплату виконаних робіт субпідрядником на суму відповідного податкового кредиту, до моменту проведення такої реєстрації.

Однак, відповідачем не надано доказів направлення вимоги позивачу про сплату суми податкового кредиту та відстрочення оплати отриманих робіт у зв`язку з цим.

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, відповідачем не подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту ст. 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому, збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за порушення або неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в її реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Крім того, під час розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про наявність у позивача перед ним заборгованості за отримані матеріали.

Предметом спору у справі є стягнення заборгованості за виконані субпідрядні роботи, а не нарахування та стягнення з позивача штрафних санкцій за неналежне, на думку відповідача, виконання умов договору субпідряду.

Надані позивачем первинні документи підтверджують факт виконання робіт за договором на загальну суму 261 310,79 грн та прийняття їх відповідачем без зауважень та застережень.

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 248 810,79 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати отриманих робіт на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 25 530,68 грн, 3% річних в розмірі 2 881,33 грн, інфляційні втрати в розмірі 73 006,06 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно. За перерахунком суду обґрунтований розмір 3% річних за вказаний позивачем період нарахування становить 2 881,33 грн, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на вказану суму.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано частково невірно. За перерахунком суду обґрунтований розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період нарахування становить 71 417,62 грн, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на таку суму.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 25 530,68 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 12.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем вірно, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 25 530,68 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-ВОГНЕЗАХИСТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-Б, код ЄДРПОУ 01416332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-ВОГНЕЗАХИСТ" (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 19, код ЄДРПОУ 38760116) заборгованість в розмірі 248 810,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 71 417,62 грн, 3% річних в розмірі 2 881,33 грн, пеню в розмірі 25 530,68 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 229,61 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко