Рішення

від 17.07.2023 по справі 905/916/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2023Справа № 905/916/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000"

про стягнення 131680,26 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва за підсудністю з Господарського суду Донецької області було передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (далі - позивач) попередньої суми оплати (авансовий платіж) в розмірі 67860 грн та 63820,26 грн штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за Договором поставки №6711-ВЄ-КуТЄС від 26.05.2020.

Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Полтавська, 10).

Із залученого до матеріалів справи конверту, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження вбачається, що конверт було повернуто суду поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформації щодо наявності у Відповідача іншої поштової адреси у суду та Позивача відсутні.

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а Відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки №6711 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації.

Строк поставки, відповідно до п. 4.15 Договору - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання договору та отримання передплати.

Позивачем було здійснено передплату двома окремими платежами на загальну суму 101430 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1648505 від 23.07.2020 на суму 58290 грн та №1648506 від 23.07.2020 на суму 43140 грн.

Таким чином, за умовами Договору відповідач мав би поставити позивачу товар у строк до 22.08.2020 включно, як вірно зазначає позивач.

Відповідач в свою чергу здійснив поставку товару загалом на суму 33570 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000150 від 18.08.2020 на суму 31770 грн та №РН-0000109 від 25.08.2020 на суму 1800 грн.

Позивач каже, що відповідачем так і не було поставлено товару на решту попередньо оплаченої суми авансу у розмірі 67860 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору у разі не поставки продукції або поставки продукції з порушенням строків, передбачених договором, постачальник несе наступну відповідальність:

- у разі не поставки продукції або прострочення поставки продукції в межах 10 (десяти) календарних днів постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості продукції;

- у разі не поставки продукції понад 10 (десяти) календарних днів постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

14.01.2021 позивач направив відповідачу претензію-повідомлення про відмову від прийняття продукції, згідно з умовами Договору, повернення нереалізованого авансового платежу у сумі 67860 грн та сплату штрафних санкцій на підставі п. 6.2 Договору.

Однак, відповідачем не було виконано вимоги претензії, суму авансового платежу не повернуто та не сплачено штрафні санкції, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення 67860 грн авансу та 63820,26 грн штрафу на підставі п. 6.2 Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень чи спростувань щодо заявлених позивачем вимог, позовна заява про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 67860 грн підлягає задоволенню.

Судом враховано, що станом на день ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу суми авансу у розмірі 67860 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позивач застосовує до відповідача умови п. 6.2 Договору де сказано, що:

- у разі не поставки продукції або прострочення поставки продукції в межах 10 (десяти) календарних днів постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості продукції;

- у разі не поставки продукції понад 10 (десяти) календарних днів постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем не було поставлено у погоджені умовами Договору строки товару на суму 67860 грн з порушенням 10 календарних днів і більше, у зв`язку із чим позивач правомірно застосовує п. 6.2 Договору.

Однак, позивач у своїх розрахунках замість 5% нараховує 10% штрафу, а також на суму загальної вартості товару, а не на суму того товару, що не було фактично поставлено, оскільки відповідач здійснив вчасно поставки на суму 33570 грн.

Здійснивши перерахунок розміру штрафу за абзацом 1 п. 6.2 Договору суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню 3393 грн (67860 грн * 5%), тоді як у стягненні 6750 грн суд відмовляє.

Що ж стосується розрахунку 0,1 % неустойки (період з 02.09.2020 по 01.11.2022) на суму 53677,26 грн, то позивач помилково здійснює нарахування неустойки у період з 14.01.2021 по 01.11.2022, оскільки як підтверджує сам позивач, він відмовився від поставки решти товару про що повідомив відповідача претензією-повідомленням про відмову від прийняття продукції від 14.01.2021, у зв`язку із чим обов`язок відповідача у поставці решти товару трансформувався у обов`язок повернути суму коштів непоставленого товару.

Таким чином, правомірним є нарахування неустойки за період з 02.09.2020 по 13.01.2021 (коли був обов`язок поставити товар), а отже, з відповідача підлягає стягненню 9093,24 грн. У стягненні 44584,02 грн 0,1 % неустойки суд відмовляє.

Разом з тим, позивач не позбавлений права окремо здійснити нарахування фінансових санкцій на суму неповернутих коштів за період, коли у відповідача настав обов`язок повернути кошти.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000" (м. Київ, вул. Полтавська, будинок 10; ідентифікаційний код 34221687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34; ідентифікаційний код 31831942) 67860 (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят) грн авансового платежу, 9093 (дев`ять тисяч дев`яносто три) грн 24 коп. неустойки, 3393 (три тисячі триста дев`яносто три) грн 5% штрафу, а також 1513 (одну тисячу п`ятсот тринадцять) грн 81 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.