Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/6377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/6377/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод»

про стягнення 881.371,88 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2023 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» про стягнення 881.371,88 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № Ф-6/173-21 від 21.12.2021 в період з січня по лютий 2022 року позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1.504.848,48 грн, що підтверджується підписаними сторонами накладними - наказами: № 1 від 04.01.2022 на суму 492.325,38 грн, № 21 від 17.01.2022 на суму 477.329,88 грн та № 99 від 14.02.2022 на суму 535.193,22 грн. За умовами договору відповідач здійснює перерахування авансового платежу у розмірі 973.726,10 грн, що становить 60% від загальної вартості продукції, зазначеної в додатку № 1 не пізніше 31.12.2021; остаточний розрахунок у розмірі 40% від ціни продукції, зазначеної в додатку № 1 здійснюється відповідачем протягом 30-ти календарних днів після приймання продукції відповідачем та підписання ним видаткової накладної щодо отримання продукції. Відповідачем належним чином сплачено авансовий платіж у розмірі 973.726,10 грн, в строки визначені договором, проте остаточного розрахунку він не здійснив. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 881.371,88 грн, з яких 525.122,38 грн основного боргу, 190.566,91 грн пені, 36.758,57 грн штрафу, 111.746,04 грн інфляційних втрат, 17.177,98 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6377/23 від 27.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

01.05.2023 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6377/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Електронна копія ухвали про відкриття провадження у справі № 910/6377/23 від 08.05.2023 була надіслана відповідачу в його електронний кабінет.

Згідно ч. 4 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Частино 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/6377/23 від 08.05.2023 доставлено до електронного кабінету відповідача 09.05.2023 о 16:37 год., що підтверджується повідомленням Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 24.05.2023 включно.

26.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 24.05.2023), відповідно до якого відповідач заперечує щодо періоду нарахування позивачем штрафних санкцій та вказує, що відповідні штрафні санкції можуть бути нараховані та стягненні за період з 16.09.2022 по 19.04.2023, оскільки лише 16.08.2022 позивачем прийнято пропозицію відповідача про виключення з умов договору поставки реле стартера-генератора. Щодо суми основного боргу у розмірі 525.122,38 грн відповідачем заперечень не надано.

26.05.2023 разом з відзивом на позов від відповідача до суду надійшло клопотання, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% від суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню.

07.06.2023 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

14.06.2023 від позивача до суду надійшла аналогічна за змістом відповідь на відзив.

19.06.2023 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до маралів справи доказів, а саме доказів направлення відповідачем 14.06.2022 на електронну адресу позивача листа № 1123/87 від 14.06.2023.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Державним науково-виробничим підприємством «Об`єднання Комунар» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (22.02.2022 перетворено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський Бронетанковий Завод», код ЄДРПОУ 14302667) (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № Ф-6/173-21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник бере на себе зобов`язання виготовити, поставити та передати у власність покупця продукцію спеціального призначення, найменування, позначення та кількість якої наведена у специфікації (додаток № 1) до цього договору, надалі - продукція.

Згідно з п. 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти продукцію та здійснити її оплату на умовах, визначених цим договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 525.122,38 грн основного боргу. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позивачем також нараховано 190.566,91 грн пені, 36.758,57 грн штрафу, 111.746,04 грн інфляційних втрат та 17.177,98 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 14.1 договору останній та додаток до нього набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діють до 30 квітня 2022 року.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що загальна договірна вартість продукції, яка постачається за цим договором складає 1.632.876,84 грн, у тому числі ПДВ 20% - 272.146,14 грн.

Згідно з п. 4.1 договору ціна продукції, яка постачається за цим договором, наведена у специфікації до договору.

Додатком № 1 до договору сторонами затверджено специфікацію на загальну суму 1.632.876,84 грн та визначено товар який підлягає поставці, а саме:

1. Прилад РН504, АСИП.468361.009, 1 шт., загальна вартість - 362.217,65 грн без ПДВ;

2. Прилад ТС702-1-1, АСИП.425543.001-03, 1 шт., загальна вартість - 15.505,90 грн без ПДВ;

3. Датчик рівня палива ДТ4, АСИП.407522.009, 2 шт., загальна вартість - 51.080,30 грн без ПДВ;

4. Датчик рівня мастила ДМ, АСИП.407522.003, 1 шт., загальна вартість - 15.254,95 грн без ПДВ;

5. Перетворювач ПМ, АСИП.407622.005-01, 1 шт., загальна вартість - 30.725,95 грн без ПДВ;

6. Кабель ДМ2, АСИП.685621.025-02, 1 шт., загальна вартість - 3.655,30 грн без ПДВ;

7. Реле стартер-генератора РСГ716, АСИП.684129.006, 1 шт., загальна вартість - 106.690,30 грн без ПДВ;

8. Прилад Б709-1, АСИП.405522.001-01, 1 шт., загальна вартість - 297.058,40 грн без ПДВ;

9. Прилад П708-1, АСИП.422419.001-01, 1 шт., загальна вартість - 124.250,85 грн без ПДВ;

10. Датчик оптичний ОД1, АСИП.425248.001, 10 шт., загальна вартість - 321.743,50 грн без ПДВ;

11. Термодатчик ТД1, АСИП.425218.001, 4 шт., загальна вартість - 32.547,60 грн без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до договору поставки № Ф-6/173-21 від 21.12.2021 сторони домовилися внести зміни до специфікації (додаток № 1 до договору), а саме пункт 4 в частині найменування та позначення продукції викласти наступним чином: « 4. Датчик рівня мастила ДМ1, АСИП.407522.010».

Відповідно до п. 5.2 договору покупець здійснить перерахування авансового платежу у розмірі 979.726,10 грн, у тому числі ПДВ 20% - 163.287,68 грн, що становить 60% від загальної ціни продукції, зазначеної у додатку № 1 (специфікації) не пізніше 31.12.2021 на підставі отриманого від постачальника рахунку.

Пунктом 3.2 договору визначено, що постачання продукції, наведеної у додатку № 1 (специфікація), здійснюється однією партією до 31.01.2022 за умови отримання постачальником авансового платежу відповідно до п. 5.2 цього договору.

На виконання п. 5.2 договору відповідачем було перераховано позивачу авансовий платіж у розмірі 979.726,10 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з АТ «ПУМБ» за 29.12.2021 та наданою відповідачем платіжною інструкцією № 3110 від 29.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З наявних в матеріалах справи накладних-наказів та накладних-пропусків вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1.504.848,48 грн, а саме:

- відповідно до накладної-наказу № 1 від 04.01.2022 та накладної-пропуску № 1 від 04.01.2022, позивачем поставлено: Прилад РН504, АСИП.468361.009 - 1 шт., Прилад ТС702-1-1, АСИП.425543.001-03 - 1 шт., Термодатчик ТД1, АСИП.425218.001 - 4 шт., на суму 492.325,38 грн;

- відповідно до накладної-наказу № 21 від 17.01.2022 та накладної-пропуску № 21 від 17.01.2022, позивачем поставлено: Прилад Б709-1, АСИП.405522.001-01 - 1 шт., Датчик рівня палива ДТ4, АСИП.407522.009 - 2 шт., Перетворювач ПМ, СИП.407622.005-01 - 1 шт., Датчик рівня мастила ДМ1, АСИП.407522.010 - 1 шт., Кабель ДМ2, АСИП.685621.025-02 - 1 щт., на суму 477.329,88 грн;

- відповідно до накладної № 99 від 14.02.2022 та накладної-пропуску № 99 від 14.02.2022, позивачем поставлено: Прилад П708-1, АСИП.422419.001-01 - 1 шт., Датчик оптичний ОД1, АСИП.425248.001 - 10 шт., на суму 535.193,22 грн.

Відповідач не заперечує поставку позивачем товару на загальну суму 1.504.848,48 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було поставлено відповідачу Реле стартер-генератора РСГ716, АСИП.684129.006, 1 шт., загальна вартість якого становить 106.690,30 грн без ПДВ (п. 7 специфікації).

Відповідно до п. 5.3 договору остаточний розрахунок в розмірі 653.150,74 грн, у тому числі ПДВ 20% - 108.858,46 грн, що становить 40% від ціни продукції, зазначеної у додатку № 1 (специфікація), здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після приймання продукції покупцем згідно цього договору та підписання ним видаткової накладної щодо отримання продукції на підставі отриманого від постачальника рахунку.

В матеріалах справи наявний лист відповідача № 1123/87 від 14.06.2022 на ім`я генерального директора ДНВП «Об`єднання Комунар» Анатолія Яременка, в якому зазначено, що Реле стартер-генератора РСГ716 не поставлено у строк встановлений п. 3.2 договору та повідомлено про відсутність потреби (станом на 14.06.2022) в поставці Реле стартер-генератора РСГ716, тому з урахуванням закінчення стоку дії договору запропоновано укласти додаткову угоду до договору, якою юридично закріпити відносини між сторонами, що склалися фактично. У доданій додатковій угоді запропоновано визначити, що загальна договірна вартість продукції становить 1.504.484,48 грн, а сума остаточного розрахунку (40%) становить 525.122,38 грн (примірники додаткової угоди № 2 від 27.04.2022 та специфікації наявні в матеріалах справи).

Лист № 1123/87 від 14.06.2022 відповідачем було 14.06.2022 направлено позивачу на електронну адресу: kommunar@tvset.com.ua, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в розділі «Контактна інформація» є електронною поштою позивача.

Позивачем заперечень щодо отримання листа № 1123/87 від 14.06.2022 не наведено.

Листом № 429/1-04 від 16.08.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням вирішити питання щодо необхідності або відмови від поставки Реле стартер-генератора РСГ716 шляхом підписання додаткової угоди до договору та оплати боргу в сумі 525.122,38 грн, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № 41085 від 16.08.2022, який вказаний як додаток до листа № 429/1-04 від 16.08.2022 (копія рахунку-фактури № 41085 від 16.08.2022 міститься в матеріалах справи).

Відповідачем 17.08.2022 отримано лист № 429/1-04 від 16.08.2022 та зареєстровано його за вх. № 1432, про що свідчить відтиск печатки відповідача в правому нижньому куті на копії примірника листа, що поданий разом з відзивом на позов.

Відповідно до п. 13.5 договору усі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише у випадку, якщо вони зроблені як додаткові угоди до договору, підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками сторін.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів підписання сторонами додаткової угоди, яка б змінювала суму остаточного розрахунку, зазначену в п. 5.3 договору та перелік продукції, зазначеної у додатку № 1 (специфікація).

Разом з цим, враховуючи, що у визначений договором строк Реле стартер-генератора РСГ716 не було поставлено та потреба у його поставці у відповідача відсутня, відповідач визнав суму поставленого позивачем товару, а саме 1.504.484,48 грн, про що свідчить лист № 1123/87 від 14.06.2022 та приймаючи до уваги лист позивача № 429/1-04 від 16.08.2022 та виставлений позивачем рахунок-фактура № 41085 від 16.08.2022 на суму 525.122,38 грн, яка відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку, що 16.08.2022 сторони дійшли взаємної згоди щодо зміни умов договору в частині загальної договірної вартості продукції (1.504.848,48 грн), суми остаточного розрахунку (525.122,38 грн) та переліку продукції зазначеної у специфікації (виключено пункт 7 - Реле стартер-генератора РСГ716, АСИП.684129.006, 1 шт., загальна вартість - 106.690,30 грн без ПДВ).

Враховуючи викладене та умови п. 5.3 договору, відповідно до якого остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після приймання продукції покупцем згідно цього договору та підписання ним видаткової накладної щодо отримання продукції на підставі отриманого від постачальника рахунку, відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу 525.122,38 грн за посталений товар у строк до 15.09.2022 включно.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав в строк свої зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка відповідачем не заперечується та становить 525.122,38 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 525.122,38 грн (1.504.848,48 грн сума поставленого товару - 979.726,10 грн сума авансового платежу).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.6 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків проведення авансового платежу або остаточного розрахунку, наведених у розділі 5 цього договору, за умови виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки продукції, обумовлених розділом 3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми грошових коштів своєчасно не отриманих постачальником за кожен день прострочення, а за затримку понад 30 календарних днів покупець зобов`язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми грошових коштів своєчасно неотриманих постачальником.

Розділом 3 даного договору, а саме пунктом 3.2 визначено, що постачання продукції, наведеної у додатку № 1 (специфікація) здійснюється однією партією до 31.01.2022 за умови отримання постачальником авансового платежу відповідно до п. 5.2 цього договору.

Як вже було встановлено судом, відповідачем було сплачено передбачений договором авансовий платіж 29.12.2021, а отже у строк передбачений п. 5.2 договору (не пізніше 31.12.2021).

Проте, позивач, в свою чергу, здійснив поставку продукції не однією партією, як того вимагає п. 3.2 договору, а декількома партіями, що підтверджується наказами-накладними № 1 від 04.01.2022, № 21 від 17.01.2022 та № 99 від 14.02.2022.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не було поставлено передбачений додатком № 1 (специфікація) товар в повному обсязі (не поставлено Реле стартер-генератора РСГ716, АСИП.684129.006), а остання партія товару була поставлена поза строком встановленим п. 3.2 договору.

Твердження позивача, що поставлений товар трьома поставками був без зауважень прийнятим відповідачем, суд не приймає до уваги, оскільки умовами договору чітко встановлені умови для притягнення тієї чи іншої сторони до відповідальності.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 90.566,91 грн пені та 36.758,57 грн штрафу необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 90.566,91 грн пені та 36.758,57 грн штрафу, відсутні підстави для розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати грошових коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 111.746,04 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 525.122,38 грн за період з 17.03.2022 по 19.04.2023) та 17.177,98 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 525.122,38 грн за період з 17.03.2022 по 19.04.2023).

Суд не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки як встановлено судом відповідач мав здійснити остаточний розрахунок у строк до 15.09.2022, а тому період прострочення слід обраховувати з 16.09.2022.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

За розрахунками суду розмір інфляційних втрат (на суму боргу 525.122,38 грн за період з 16.09.2022 по 19.04.2023) становить 38.342,82 грн, а розмір 3% річних (на суму боргу 525.122,38 грн за період з 16.09.2022 по 19.04.2023) становить 9.322,72 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» (61070, м. Харків, вул. Рудика, 8, код ЄДРПОУ 14308730) 525.122 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто двадцять дві) грн 38 коп. основного боргу, 38.342 (тридцять вісім тисяч триста сорок дві) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 9.322 (дев`ять тисяч триста двадцять дві) грн 72 коп. 3% річних, 6.873 (шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова