Рішення

від 06.07.2023 по справі 905/553/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 905/553/22

За позовомОСОБА_1 доОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКУС КАПІТАЛ"провизнання договору недійсним та скасування реєстраційної дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Дементов Р.Г.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 905/553/22 за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (далі також - відповідач, ОСОБА_2 ) за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКУС КАПІТАЛ" (далі також - третя особа, ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ") про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного (складеного) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС КАПІТАЛ" від 10.06.2018;

- зобов`язання службових осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації скасувати реєстраційну дію від 18.06.2018 №10711070001040783 про зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.07.2023

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 06.07.2023 надав усні пояснення по суті заявлених вимог.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання 06.07.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, наданих сторонами доказів та пояснень достатньо для вирішенню спору по суті, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 06.07.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2018 між ОСОБА_2 (як продавцем) та ОСОБА_1 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу частки статутного (складеного) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС КАПІТАЛ", відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця свою частку у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС КАПІТАЛ", іменованого надалі - Товариство, а покупець приймає та зобов`язується оплатити названу частку в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, розмір частки, що належить продавцю складає 100% статутного (складеного) капіталу Товариства, що становить 2 000,00 грн. Загальний розмір частки продавця, що відчужується складає 100% статутного (складеного) капіталу Товариства, що становить 2 000,00 грн.

У розділі 2 договору погоджено, що за відступлення частини частки покупець сплачує, а продавець отримує від нього 200,00 грн. Покупець протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору сплачує на розрахункові реквізити продавця, які вказані нижче зазначену у п. 2.1. цього договору суму. Сторони також допускають будь-яку іншу форму розрахунків, додатково погоджену сторонами в ході виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.п. 3.1.1. договору, покупець стає новим учасником Товариства і в повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає з цього.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання своїх зобов`язань (п. 5.1. договору).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та довіреності, здійснено реєстраційну дію № 10711070001040783 від 18.06.2018 про: зміну інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна видів економічної діяльності юридичної особи. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, спрямованих на укладення спірного договору та зайняття підприємницькою діяльністю. Договір та довіреність особисто не підписував.

Відповідач відзиву на позов не надав, наведених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За правовою природою договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ" від 10.06.2018 є договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, і також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцеві за одержану від продавця річ.

Предметом договору купівлі продажу згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України Можуть бути майнові права.

За ст. 167 Господарського кодексу України (далі також ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Також суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, спірний договір в графі "Підписи сторін" містить підписи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та печатку ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ". Крім того, як вбачається із довіреності від 15.06.2018, Директор ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ" Дементов Р.Г. уповноважив Стадницьку Романію Ярославівну на вчинення дій, перелічених в довіреності, від імені Товариства.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ст. 238 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Законодавчі акти, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку у статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.

Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо).

Об`єктом відчуження є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення). При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки.

Що ж стосуються вкладів учасників до статутного капіталу товариства, то їх власником з моменту внесення стає саме товариство. Відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Суд зазначає, що особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Так само учасник, який у повному обсязі відступив належну йому частку статутного капіталу на користь іншої особи (осіб), припиняє свою участь у товаристві.

Зважаючи на п. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України та інші загальні норми цивільного законодавства, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до змісту та форми правочинів (договорів) про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому при укладенні таких договорів необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про господарські товариства".

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена лише після повної її сплати (внесення вкладу у повному обсязі) учасником, який її відчужує (ст. 53 Закону "Про господарські товариства"). У випадку часткової оплати частки, частка може бути відчужена лише у тій частині, у якій вона вже сплачена.

Для договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю закон прямо не вимагає дотримання певної форми, але виходячи з загальних норм цивільного законодавства, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин, який укладається між фізичною та юридичною особою, а також між двома фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договорів про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Разом з тим відчуження частки у статутному капіталі тягне за собою внесення та державну реєстрацію відповідних змін до статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Договір про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю має бути укладений з дотриманням загальних умов дійсності правочину та встановлених законом вимог до правочинів конкретного виду (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). Як вже зазначалось судом, при укладенні договору купівлі-продажу повинна бути дотримана вимога щодо письмової форми та зазначення усіх істотних умов договору, якими є ціна та об`єкт продажу.

На підтвердження своїх доводів про не підписання договору та довіреності, позивач долучив до справи копію Висновку експерта № СЕ-19/111-22/3830-ПЧ від 18.04.2022, який складено за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12021100070000307.

На вирішення судової експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи виконано підпис у довіреності від 15.06.2018, укладеним в особі директора ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ" громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?

- Чи виконано підпис в договорі купівлі-продажу частки статутного (складеного) ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ" від 10.06.2018, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?

За результатами проведеного дослідження судовим експертом надано такий висновок:

- Підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 15.06.2018, укладеним в особі директора ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ" громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особо;

- Підпис від імені ОСОБА_1 в договорі купівлі-продажу частки статутного (складеного) ТОВ "ФОКУС КАПІТАЛ" від 10.06.2018, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

У той же час, матеріали справи не містять спростувань доводів позивача про не підписання ним спірного правочину та відповідей, які викладені у Висновку експерта № СЕ-19/111-22/3830-ПЧ від 18.04.2022.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного (складеного) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Капітал" від 10.06.2018 підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання службових осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації скасувати реєстраційну дію від 18.06.2018 №10711070001040783 про зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

П. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

З огляду на те, що суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного капіталу (складеного) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКУС КАПІТАЛ" від 10.06.2018, вказане має наслідком недійсність проведення реєстраційних дій від 18.06.2018 № 10711070001040783.

У той же час, суд вважає за необхідне наголосити, що за приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Пре державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема:

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державною реєстрі або скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

- зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до п. 10 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, суд, керуючись вказаними приписами законодавства, не може зобов`язувати службових осіб скасувати реєстраційні дії. Натомість, належним способом захисту в даному випадку буде скасування реєстраційної дії, вчиненої на підставі оспорюваного правочину.

Тож, зважаючи на наведене вище та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного (складеного) Товариства, позовні вимоги, викладені у п. 2 прохальної частини позовної заяви підлягають частковому задоволенню, а реєстраційна дія Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.06.2018 № 10711070001040783 про зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного капіталу (складеного) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Капітал" від 10.06.2018.

3. Скасувати реєстраційну дію Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.06.2018 № 10711070001040783 про зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 482,00 грн. Видати наказ.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко