Рішення

від 10.07.2023 по справі 914/1376/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 Справа № 914/1376/23

За позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Скобіс, м.Київ

про стягнення 1590,33 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №208 від 30.11.2016 та 72190,96 грн неустойки

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023, справу №914/1376/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

30.05.2023 від позивача до суду надійшов лист про долучення доказів до матеріалів справи.

Поштовий конверт (з ухвалою від 08.05.2023), надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий поштовим відділенням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на 09.07.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 08.07.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

30.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та ТзОВ "Скобіс" (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 208 - нежитлових вбудованих приміщень №1, загальною площею 98.9 кв.м, яке розміщене на першому поверсі двоповерхової будівлі котельні за адресою: Львівська область, м. Добромиль, вул. Грушевського, 56.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.11.2016 по 29.10.2019 включно (п. 10.1 договору).

17.12.2019 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 30.11.2016 №208, відповідно до якого п. 10.1 викладено в наступній редакції: «цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.10.2019 по 29.10.2020 року включно».

17.07.2020 ТзОВ "Скобіс" подано заяву про продовження договору оренди від 30.11.2016 №208.

Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем:

про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону (ч. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях прийнято наказ від 19.02.2021 №00478 "Про прийняття рішення про оголошення аукціону щодо продовження договору оренди №208 від 30.11.2016".

Відповідно до Протоколу електронного аукціону № UА-РS-2021-02-23-000047- 3, у зв`язку з відсутністю учасників, аукціон визнано таким, що не відбувся.

Згідно із наказом №00831 від 23.03.2021 позивачем прийнято рішення про припинення договору оренди державного нерухомого майна від 30.11.2016 №208 з 16.03.2021 (дата аукціону, що не відбувся) і листом №11-03-01670 від 26.03.2021 повідомлено орендаря та балансоутримувача про прийняте рішення.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету; 30% на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та Балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Заборгованість з орендної плати з врахуванням індексації за період з 01.01.2021 по 18.03.2021 включно становить 1590,33 грн.

Згідно з п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10. договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Згідно з п 10.11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення .

Як зазначено в позові, орендарем не повернено орендоване майно у встановлений термін. Позивач нарахував неустойку, в порядку ст. 785 ЦК

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірним договором, не оплативши орендну плату та не повернувши орендоване майно. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 1590,33 грн заборгованості з орендної плати та 72190,96 грн неустойки. Також позивач просить виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Скобіс" з державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень №1, загальною площею 98.9 кв.м, яке розміщене на першому поверсі двоповерхової будівлі котельні за адресою: Львівська область, м. Добромиль, вул. Грушевського, 56.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди державного нерухомого майна №208 від 30.11.2016 та додатки до нього, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.11.2016 по 29.10.2019 включно (п. 10.1 договору).

17.12.2019 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 30.11.2016 №208, відповідно до якого п. 10.1 викладено в наступній редакції: «цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.10.2019 по 29.10.2020 року включно».

17.07.2020 ТзОВ "Скобіс" подано заяву про продовження договору оренди від 30.11.2016 №208.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях прийнято наказ від 19.02.2021 №00478 "Про прийняття рішення про оголошення аукціону щодо продовження договору оренди №208 від 30.11.2016".

Відповідно до Протоколу електронного аукціону № UА-РS-2021-02-23-000047- 3, у зв`язку з відсутністю учасників, аукціон визнано таким, що не відбувся.

Згідно із наказом №00831 від 23.03.2021 позивачем прийнято рішення про припинення договору оренди державного нерухомого майна від 30.11.2016 №208 з 16.03.2021 (дата аукціону, що не відбувся) і листом №11-03-01670 від 26.03.2021 повідомлено орендаря та балансоутримувача про прийняте рішення (оригінали оглянуто судом).

Отже, спірний договір оренди припинений з 16.03.2021.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за спірним договором. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимогу про стягнення з відповідача 1590,33 грн заборгованості з орендної плати (за січень 2021 року, лютий 2021 року та 18 днів березня 2021 року) слід задоволити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 72190,96 грн неустойки за період з 19.03.2021 до 28.02.2023 слід зазначити таке.

За змістом положень частини першої статті 763, частини першої статті 764, частини першої статті 785 ЦК України, частини четвертої статті 284, частини четвертої статті 291 ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Суд звертає увагу, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов`язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав. Акт прийому-передачі спірного майна між сторонами спору не підписано. Суду не надано інших доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна в інший період. Пояснення позивача відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Із 19.03.2021 позивач почав нараховувати відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном із розрахунку останнього платежу (з урахуванням коригування орендної платі за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць). Як зазначено станом на 28.02.2023 утворилась заборгованість у розмірі 72190,96 грн.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 72190,96 грн за період з 19.03.2021 до 28.02.2023 підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про виселення ТзОВ "Скобіс" з державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень №1, загальною площею 98.9 кв.м, яке розміщене на першому поверсі двоповерхової будівлі котельні за адресою: Львівська область, м. Добромиль, вул. Грушевського, 56 суд зазначає таке.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

17.12.2019 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 30.11.2016 №208, відповідно до якого п. 10.1 викладено в наступній редакції: «цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.10.2019 по 29.10.2020 року включно».

Враховуючи встановлені обставини цієї справи про те, що позивач повідомив відповідача листом №11-03-01670 від 26.03.2021 про припинення договору з 16.03.2021 (дата аукціону, що не відбувся), а також беручи до уваги, що вказане повідомлення не суперечить положенням ст. 24-25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також є таким що підписано уповноваженою особою, то суд вважає обґрунтованою заявлену вимогу та такою, що узгоджується з положеннями ст. ст. 391, 785 ЦК України.

Договір оренди державного нерухомого майна №208 від 30.11.2016 є припиненим.

Оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідачем не надано, вимога позивача про виселення відповідача з нежитлових вбудованих приміщень №1, загальною площею 98.9 кв.м, яке розміщене на першому поверсі двоповерхової будівлі котельні за адресою: Львівська область, м. Добромиль, вул. Грушевського, 56 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Скобіс (01015, м.Київ, вул. Старонаводницька, 8Б, літ.А; ідентифікаційний код 38812738) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м.Львів, вул. Коперника, 4; ідентифікаційний код 42899921) 1590,33 грн заборгованості з орендної плати та 72190,96 грн неустойки та 5368,00 грн судового збору.

3.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Скобіс" з державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень №1, загальною площею 98.9 кв.м, яке розміщене на першому поверсі двоповерхової будівлі котельні за адресою: Львівська область, м. Добромиль, вул. Грушевського, 56.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 17.07.2023.

Суддя Ділай У.І.