Рішення

від 17.07.2023 по справі 915/735/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Справа № 915/735/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; адреса електронної пошти: 42129888@mail.gov.ua; ідентифікаційний код 42129888)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, буд. 46; адреса електронної пошти: profturkyiv@gmail.com; ідентифікаційний код 40131999)

про: стягнення 103 932,03 грн,

Суть спору:

12.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 03/13-920 від 05.05.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з ТОВ «ПРОФТУРКИЇВ» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованість по активній електроенергії у сумі 144 022,23 на р/р № НОМЕР_1 в МОУ AT «Ощадбанк» України, МФО 326461 код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».

2. Стягнути з ТОВ «ПРОФТУРКИЇВ» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» судовий збір у сумі 2684,00 на р/р № НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Типового договору про постачання електричної енергії, з заявою-приєднанням від 01.12.2018, комерційною пропозицією № 3-20/І та Додатковою угодою від 25.01.2021; рахунків (3 шт.); актів про прийняття-передавання товарної продукції (3 шт.); платіжного доручення № 959 від 08.02.2022; листа № 01-13/2880 від 25.10.2022; застосування приписів Закону України «Про ринок електричної енергії», норм статей 525, 526, 530, 610, 625, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 17.05.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/735/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

16.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 116 від 13.06.2023 у якому товариство просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема тим, що обов`язки за Договором виконувалися в повному обсязі з усіх сторін, але починаючи з 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» свою діяльність було змушене зупинити, оскільки основним видом діяльності Товариства є надання готельних послуг, відповідно до цього, електричну енергію не споживало в таких розмірах як зазначає Позивач. Працівники Товариства з початку війни і станом на сьогоднішній день знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки матеріальний стан підприємства тяжкий, Товариство діяльності не здійснює.

Щодо суми заборгованості, то відповідач зазначає, що вона не відповідає дійсності, тому що, Товариство сплачувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» у сумі 119355,81 грн та 13310,57 грн.

Також товариство зазначає, що за період з 24.02.2022 - 15.03.2023р. ТОВ «ПРОФТУРКИЇВ» не отримувало рахунків від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та спеціалісти Товариства не відвідували готель для звірки показників лічильників

Крім наведеного, відповідач посилається на те, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-Промислова Палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» в жодному разі не відмовляється від виконання зобов`язання за Договором та планує й надалі добросовісно виконувати всі умови договору.

21.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 03/13-1477 від 20.06.2023, у якому товариство заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи, зокрема таким.

По-перше, щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини позивач зазначає, що у загальному офіційному листі Торгово-промислової палати України, розміщеному на офіційному сайті 28.02.2022 зазначено, що у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом за кожним зобов`язанням окремо. Отже, ТППУ видала загальний офіційний лист про засвідчення форс-мажорних обставин, яким засвідчила їх невідворотність та надзвичайність. При цьому, наявність форс-мажорних обставин само по собі не є достатньою підставою для настання наслідків форс-мажору. У той же час, необхідною умовою звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за укладеним договором є конкретизація саме тих невідворотних і надзвичайних обставин і подій під час війни, які не дозволяють виконувати свої зобов`язання за конкретних договором, тобто засвідчення наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставиною/подією та неможливістю виконання конкретних зобов`язань за договором, контрактом, угодою, тощо, як це передбачено пунктом 6.9 Регламенту засвідчення ТГПУ та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТППУ від 15.07.2014 № 40(3). Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Відповідач протягом періоду, за який проводиться стягнення заборгованості, не повідомляв Постачальника електричної енергії про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання договірних зобов`язань з Позивачем. Крім того, форс-мажорні обставини не звільняють від виконання договірного зобов`язання, а лише передбачають звільнення від відповідальності у разі неможливості його виконання.

По-друге, щодо аргументів відповідача про неотримання рахунків позивач зазначає, що формування рахунків на сплату електричної енергії відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання-передавання послуг. Протягом березня-травня 2022 оператор системи розподілу АТ «Миколаївобленерго» надавав відомості щодо споживання електричної енергії споживачем ТОВ «ПРОФТУРКИЇВ», у зв`язку з чим Позивач виставляв Відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію, які разом з актами приймання-передавання товарної продукції направлялись споживачу електронною поштою.

Що ж до посилання відповідача на проведення оплат в сумі 119355,81 грн, та 13 310,57 грн, позивач наголошує, що до відзиву Відповідач додає платіжні доручення від 08.02.2022 на суми 143 226,97 грн та 15 972,68 грн. Щодо зазначених платіжних доручень позивач зазначає, що платіж на суму 15 972,68 грн був проведений відповідачем 08.02.2022 по рахунку 44/8007/1/1, тобто за січень 2022 р. Платіж на суму 143226,97 грн був проведений 08.02.2022 по рахунку 44/8007/2/1/ПІ (плановий платіж), однак після зняття показів приладів обліку ОСР, вказана сума була зарахована як оплата за спожиту електричну енергію у лютому 2022 та часткова оплата за березень 2022 р. (копія платіжного доручення була додана позивачем до позовної заяви). Щодо підтвердження обсягів споживання електричної енергії, то оператором системи розподілу АТ «Миколаївобленерго» був наданий лист Постачальнику щодо обсягів споживання електричної енергії Відповідачем та способу їх визначення. Так, ОСР зазначив, що розрахунок показів приладів обліку відбувався щомісячно на 01 число кожного місяця за допомогою дистанційного зчитування комерційного обліку (АСКОЕ) (копія листа додається). Отже, позивач наголошує, що всі нарахування були проведенні у відповідності до Правил та умов договору.

По-третє, позивач наголошує, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань, суттєво впливає на фінансовий стан позивача, що в свою чергу, може призвести до неспроможності останнього постачати електричну енергію своїм споживачам в тому числі і побутовим. При цьому, товариство зауважує, що провадить свою діяльність на території Миколаївської області, яка тривалий час була зоною активних бойових дій. Запроваджений воєнний стан певним чином вплинув на діяльність всіх юридичних осіб України, та ускладнив організацію діяльності Товариства, однак позивач сумлінно виконував умови абсолютно всіх договорів, укладених Товариством із контрагентами, та жодного дня не зупиняв свою діяльність.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ», як споживачем, був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 44/8007, шляхом приєднання останнього до Типового договору про постачання електричної енергії споживачу на підставі заяви-приєднання та Комерційної пропозиції № 3-20/І.

За умовами наведеного Договору:

- цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору (п. 1.1);

- за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2до цього Договору (п. 5.1);

- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3);

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4);

- оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.6);

- споживач зобов`язується, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2.1);

- постачальник зобов`язується, зокрема: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору (п. 7.2.1);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1);

- цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1).

Відповідно до умов п.п. 2-3 Комерційної пропозиції, яка є додатком до Договору споживач до 8 числа поточного місяця здійснює попередню оплату на наступний розрахунковий період в розмірі 100 % від заявленого обсягу споживання електричної енергії на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.

Постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок па оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі-Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ними ознайомлений. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів. Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Використання Сервісу надає споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього договору.

Вказана комерційна пропозиція підписана та скріплена печатками сторін 10.12.2019.

Додатковою угодою від 25.01.2021 сторони погодили внесення змін до Договору, в частині порядку визначення ціни.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника електричної енергії, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за поставлену електричну енергію.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення споживачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором постачання електричної енергії, в частині своєчасності здійснення розрахунків з постачальником електричної енергії.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Типовий договір про постачання електричної енергії, з заявою-приєднання від 01.07.2019, комерційною пропозицією № 3-20/І та Додатковою угодою від 25.01.2021;

- рахунки № 44/8007/3/1 від 11.04.2022, № 44/8007/4/1 від 05.05.2022, № 44/8007/5/1 від 03.06.2022;

- акти про прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022;

- платіжне доручення № 959 від 08.02.2022;

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» № 01-13/2880 від 25.10.2022;

- лист Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» № 01.01/01-24-2511 від 09.05.2023.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- платіжні доручення № 958 від 08.02.2022, № 959 від 08.02.2022.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про електропостачання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ», як споживачу, а останнім спожито електричну енергію в таких обсягах:

- у березні 2022 року позивач відпустив споживачу активну електричну енергію в кількості 34749 кВт/год на суму 116 373,85 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2022 та рахунком № 44/8007/3/1 від 11.04.2022;

- у квітні 2022 року позивач відпустив споживачу активну електричну енергію в кількості 18681 кВт/год на суму 61 556,28 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2022 та рахунком № 44/8007/4/1 від 05.05.2022;

- у травні 2022 року позивач відпустив споживачу активну електричну енергію в кількості 8200 кВт/год на суму 26 944,87 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2022 та рахунком № 44/8007/5/1 від 03.06.2022.

Відомості щодо обсягів споживання електричної енергії відповідачем позивач додатково підтверджує листом Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» № 01.01/01-24-2511 від 09.05.2023.

За даними позивача, станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за спожиту електричну енергію за укладеним між сторонами Договором виконав лише частково на суму 60 852,77 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи платіжне доручення № 959 від 08.02.2022 на суму 143 226,97 грн. При цьому, за даними позивача, не спростованими відповідачем, із вказаного платіжного доручення зараховано до сплати за спірний період лише частину суми, а саме - 60 852,77 грн. Решта суми була зарахована як оплата за попередній період - за спожиту активну електричну енергію у лютому 2022 року. Судом також взято до уваги пояснення позивача про те, що платіж відповідача за платіжним дорученням № 958 від 08.02.2022 на суму 15972,68 грн зараховано в якості оплати по рахунку № 44/8007/1/1, тобто за січень 2022 року (вказане платіжне доручення містить посилання на вказаний рахунок у призначенні платежу).

З метою спонукання відповідача до виконання договірних зобов`язань позивач 25.10.2022 направляв на адресу відповідача лист № 01-13/2880 від 25.10.2022, з рахунками та актами про прийняття-передавання товарної продукції за спірний період.

Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, останній дійсно порушив договірні зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення платежів за спожиту активну електричну енергію за розрахункові періоди з листопада 2021 року по травень 2022 року, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриману активну електроенергію закон покладає на споживача.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано, контррозрахунок не надано.

Заперечення відповідача щодо відкладення строку виконання зобов`язання на період дії форс-мажорних обстави, відхиляються судом з огляду на таке.

Так, дійсно, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини повномасштабного вторгнення російських військових формувань на територію України були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд також вважає слушним зауваження позивача про те, що форс-мажорні обставини не звільняють від виконання договірного зобов`язання, а лише передбачають звільнення від відповідальності у разі неможливості його невиконання.

Інші викладені в письмових заявах у справі доводи сторін, вищенаведених висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім дійсно у спірний період з березня 2022 року по травень 2022 року порушені норми та приписи чинного законодавства, в частині повноти та своєчасності проведення оплати за поставлену активну електричну енергію, в зв`язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

За перевіркою суду, позивачем розрахунок позовних вимог на суму 144 022,23 грн (116 373,85 грн + 61 556,28 грн + 26 944,87 грн = 204 857,00; 204 587,00 грн - 60 852,77 грн = 144 022,23 грн) виконано правильно.

За такого, позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, буд. 46; ідентифікаційний код 40131999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) заборгованість по активній електроенергії у сумі 144 022,23 грн, а також 2684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФТУРКИЇВ» (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, буд. 46; ідентифікаційний код 40131999).

Повне рішення складено та підписано судом 17.07.2023.

Суддя О.Г. Смородінова