Рішення

від 17.07.2023 по справі 915/546/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Справа № 915/546/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; адреса електронної пошти: info@uspa.mail.gov.ua; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; адреса електронної пошти: mf@nik.uspa.gov.ua; ідентифікаційний код 38728444)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» (54002, м. Миколаїв, пров. Суднобудівників, буд. 7; адреса електронної пошти: ominous772@gmail.com; ідентифікаційний код 37206551)

про: стягнення 113 208,63 грн,

Суть спору:

12.04.2023 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 409/18-01-02/Вих від 12.04.2023 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» заборгованості в сумі 113 208,36 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності № 25-А від 23.12.2013, з додатками та додатковими угодами до нього; рахунків (14 шт.), актів наданих послуг (виконаних робіт) (14 шт.); витягів з Журналів реєстрації рахунків (2021, 2022, 2023 роки); витягу з Реєстру кореспонденції, яка направляється поштою/кур`єром; застосування норм статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/546/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 18.04.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501365684). Оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, суд вважав за необхідне повторно скерувати на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 у справі № 915/546/23, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Копія ухвали суду від 17.04.2023, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 23.06.2023 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501536330).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 у справі № 915/546/23 є 23.06.2023.

24.04.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви № 474/18-01-02/Вих від 20.04.2023, у яких заявник зазначає про допущену в тексті позовної заяви технічну помилку при зазначенні періоду заборгованості та просить суд врахувати, що спірним у даній справі є період з червня 2021 року по лютий 2023 року.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 17.04.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем вказаної ухвали слід вважати 23.06.2023. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача, з урахування вихідних днів, тривав до 10.07.2023 включно.

Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/546/23 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2013 року між Держаним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ», як орендарем, було укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №25-А (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна: резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17043), резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17079), резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17080), резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17081), вогнегасник ОП-100 (інв. №17353), вогнегасник ОП-100 (інв. №17354) (надалі - майно), яке обліковується на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до висновку про вартість майна, виконаного приватним малим підприємством «Осіріс», станом на 31.10.2013 і становить 248208,00 грн. без урахування ПДВ (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- майно передається в оренду з метою використання його за пільговим призначенням (п. 1.2);

- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 2.1);

- передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Звіті про незалежну експертну оцінку майна, складеному за Методикою оцінки об`єктів оренди, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 із змінами та доповненнями (п. 2.3);

- обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору. В акті прийому-передачі майна визначається фактичний технічний стан майна на момент його передачі орендарю/орендодавцю (п. 2.4);

- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.95 із змінами та доповнення (надалі - Методика), за ставкою 10 % від вартості майна, зазначеної в п. 1.1 цього Договору і становить згідно з розрахунком (Додаток №1, який є невід`ємною частиною Договору) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2013 р.) 2068,40 грн (п. 3.1);

- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.2);

- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітній місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції,розраховані Державною службою статистики України, розміщується на верб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3);

- розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежним від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.5);

- орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць (п. 3.6);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості (п. 3.7);

- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 3.10);

- у випадку закінчення дії цього Договору при несвоєчасному поверненні майна орендодавцеві, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна (п. 3.11);

- орендар зобов`язався, зокрема:, використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення та умов цього Договору (п. 5.1); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем. На вимогу орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння (п. 5.3);

- орендодавець зобов`язався, зокрема: передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна протягом 5 робочих днів після підписання Договору (п. 7.1);

- орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п.п. 3.6, 3.9, 5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 9.3);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 9.4);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє 3 роки, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1);

- чинність Договору припиняється внаслідок: закінчення строку на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково у разі невиконання орендарем вимог пп. 5.8, 5.9 цього Договору; достроково - за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 11.6).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У день укладання Договору - 23.12.2013 між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна відповідно до Договору, що є Додатком №2 до Договору, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв наступне індивідуально визначене державне рухоме майно - резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17043); резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17079); резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17080); резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17081); вогнегасник ОП-100 (інв. №17353); вогнегасник ОП-100 (інв. №17354).

Крім того, 23.12.2013 сторони підписали висновок (акт) обстеження технічного стану індивідуально визначеного державного рухомого майна, яким відповідно до обстеження встановлено таке: резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17043); резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17079); резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17080); резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17081); вогнегасник ОП-100 (інв. №17353); вогнегасник ОП-100 (інв. №17354) знаходяться в робочому стані та можуть експлуатуватися відповідно до їх функціонального призначення.

У подальшому, протягом строку дії Договору сторони неодноразово укладали Додаткові угоди до нього, так:

16.01.2017 сторони уклали Додаткову угоду № 1, у якій виклали у новій редакції п.п. 3.1, 11.1 Договору, зокрема:

- Орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 р. №786 із змінами та доповненнями (надалі - Методика), за ставкою 30 % (тридцять відсотків) від вартості Майна, визначеної відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного ТОВ «Приват-Південь», станом на 30.11.2016 року, яка складає 182840,00 (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок грн 00 копійок) без урахування ПДВ і становить згідно з розрахунком (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору, за базовий місяць оренди (листопад 2016 року) 4571 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят одна грн 00 коп.) грн. без ПДВ. (п. 3.1);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 22.12.2019 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1).

22.01.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 1, у якій, у зв`язку з передачею основних засобів, інших необоротних матеріальних активів з балансу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на окремий баланс Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту), а також переходом прав та зобов`язань за договором від 23.12.2013 № 25-А до правонаступника - Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту), дійшли згоди змінити преамбулу Договору та в розділі 12 «Платіжні та поштові сторін» від орендодавця змінити реквізити, зазначивши орендодавцем Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту), замість Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт».

01.07.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 2, у якій виклали у новій редакції п.п. 1.1, 3.1 Договору, зокрема:

- Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна: - резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17043); - резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №17079); - резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №17080); - вогнегасник ОП-100 (інв. №17353); - вогнегасник ОП-100 (інв. №17354), надалі - Майно), яке обліковується на балансі Орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного ТОВ «Приват-Південь», станом на 30.11.2016 року і становить 157150,00 (сто п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень без урахування ПДВ. (п. 1.1);

- Орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 із змінами та доповненнями (надалі - Методика), за ставкою 30 % (тридцять відсотків) від вартості Майна, визначеної відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного ТОВ «Приват-Південь», станом на 30.11.2016 року, яка складає 157150,00 (сто п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень без урахування ПДВ і становить згідно з розрахунком (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору, за базовий місяць оренди (листопад 2016 року) 3928,75 (три тисячі дев`ятсот двадцять вісім гривень 75 копійок) грн. без ПДВ. (п. 3.1).

08.07.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 3, у якій виклали у новій редакції п. 1.1 Договору, зокрема:

«Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна: - резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №63891); - резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-85 (інв. №63892); - резервуар для зберігання нафтопродуктів Р-20 (інв. №63893); - вогнегасник ОП-100 (інв. №63902); - вогнегасник ОП-100 (інв. №63903), надалі - Майно), яке обліковується на балансі Орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного ТОВ «Приват-Південь», станом на 30.11.2016 року і становить 157150,00 (сто п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень без урахування ПДВ.».

Вищенаведені Додаткові угоди скріплені підписами та печатками обох сторін.

Суд констатує, що зі змісту Договору вбачається, що дія Договору оренди припинилася 23.12.2019 на підставі п. 11.6 у зв`язку з закінченням строку, на який укладено договір.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна у порядку, визначеному Договором; при цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» продовжує користування орендованим майном, що у контексті п. 3.11 Договору свідчить про те, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у повному обсязі дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як орендодавця, про стягнення з відповідача, як орендаря, заборгованості з орендної плати, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності № 25-А від 23.12.2013, з додатками та додатковими угодами до нього;

- рахунки (№ 54392697 від 30.06.2021, № 62622697 від 31.07.2021, № 73352697 від 31.08.2021, № 83762697 від 30.09.2021, № 94752697 від 31.10.2021, № 106652697 від 30.11.2021, № 120072697 від 31.12.2021, № 10432697 від 31.01.2022, № 15622697 від 28.02.2022, № 40142697 від 31.10.2022, № 42772697 від 30.11.2022, № 44982697 від 31.12.2022, № 01892697 від 31.01.2023, № 04082697 від 28.02.2023);

- акти наданих послуг (виконаних робіт) (№ 54392697 від 30.06.2021, № 62622697 від 31.07.2021, № 73352697 від 31.08.2021, № 83762697 від 30.09.2021, № 94752697 від 31.10.2021, № 106652697 від 30.11.2021, № 120072697 від 31.12.2021, № 10432697 від 31.01.2022, № 15622697 від 28.02.2022, № 40142697 від 31.10.2022, № 42772697 від 30.11.2022, № 44982697 від 31.12.2022, № 01892697 від 31.01.2023, № 04082697 від 28.02.2023);

- витяги з Журналів реєстрації рахунків (2021, 2022, 2023 роки);

- витяг з Реєстру кореспонденції, яка направляється поштою/кур`єром.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору оренди позивачем виставлялися відповідачу рахунки:

- № 54392697 від 30.06.2021 на суму 6 896,86 грн;

- № 62622697 від 31.07.2021 на суму 6 903,76 грн;

- № 73352697 від 31.08.2021 на суму 6 889,94 грн;

- № 83762697 від 30.09.2021 на суму 6 972,62 грн;

- № 94752697 від 31.10.2021 на суму 7 035,37 грн;

- № 106652697 від 30.11.2021 на суму 7 091,65 грн;

- № 120072697 від 31.12.2021 на суму 7 134,20 грн;

- № 10432697 від 31.01.2022 на суму 7 226,95 грн;

- № 15622697 від 28.02.2022 на суму 7 342,58 грн;

- № 40142697 від 31.10.2022 на суму 4 453,50 грн;

- № 42772697 від 30.11.2022 на суму 4 484,58 грн;

- № 44982697 від 31.12.2022 на суму 4 516,07 грн;

- № 01892697 від 31.01.2023 на суму 4 552,20 грн;

- № 04082697 від 28.02.2023 на суму 4 584,06 грн.

Додатково, орендодавцем були надані орендарю акти наданих послуг (виконаних робіт):

- № 54392697 від 30.06.2021 на суму 6 896,86 грн;

- № 62622697 від 31.07.2021 на суму 6 903,76 грн;

- № 73352697 від 31.08.2021 на суму 6 889,94 грн;

- № 83762697 від 30.09.2021 на суму 6 972,62 грн;

- № 94752697 від 31.10.2021 на суму 7 035,37 грн;

- № 106652697 від 30.11.2021 на суму 7 091,65 грн;

- № 120072697 від 31.12.2021 на суму 7 134,20 грн;

- № 10432697 від 31.01.2022 на суму 7 226,95 грн;

- № 15622697 від 28.02.2022 на суму 7 342,58 грн;

- № 40142697 від 31.10.2022 на суму 4 453,50 грн;

- № 42772697 від 30.11.2022 на суму 4 484,58 грн;

- № 44982697 від 31.12.2022 на суму 4 516,07 грн;

- № 01892697 від 31.01.2023 на суму 4 552,20 грн;

- № 04082697 від 28.02.2023 на суму 4 584,06 грн.

Як зазначає позивач вказані рахунки та акти за період червень 2021 року - лютий 2022 року, жовтень 2022 року - лютий 2023 року позивачем направлені відповідачу на електронні адреси та засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого надані відповідні докази (витяги з Журналів реєстрації рахунків (2021, 2022, 2023 роки), витяг з Реєстру кореспонденції, яка направляється поштою/кур`єром, копії поштових конвертів з повернутими поштовими відправленнями, докази направлення електронних листів на електронну адресу відповідача).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем вищенаведені рахунки за період червень 2021 року - лютий 2022 року, жовтень 2022 року - лютий 2023 року оплачені не були, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати орендних платежів закон покладає на орендаря.

Відповідач не спростував вимоги позивача, як і не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення орендних платежів, в зв`язку з чим Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості відповідача з орендних платежів в розмірі 86 084,34 грн (6 896,86 + 6 903,76 + 6 889,94 + 6 972,62 + 7 035,37 + 7 091,65 + 7 134,20 + 7 226,95 + 7 342,58 + 4 453,50 + 4 484,58 + 4 516,07 + 4 552,20 + 4 584,06) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач нарахував до стягнення з відповідача:

1. Пеню на загальну суму 6040,26 грн, у тому числі:

- у розмірі 19,10 грн за прострочення у період з 12.04.2022 по 16.04.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 83762697 від 30.09.2021 на суму 6 972,62 грн;

- у розмірі 134,92 грн за прострочення у період з 12.04.2022 по 16.05.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 94752697 від 31.10.2021 на суму 7 035,37 грн;

- у розмірі 338,07 грн за прострочення у період з 12.04.2022 по 16.06.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 106652697 від 30.11.2021 на суму 7 091,65 грн;

- у розмірі 633,28 грн за прострочення у період з 12.04.2022 по 16.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 120072697 від 31.12.2021 на суму 7 134,20 грн;

- у розмірі 948,41 грн за прострочення у період з 12.04.2022 по 16.08.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 10432697 від 31.01.2022 на суму 7 226,95 грн;

- у розмірі 1275,40 грн за прострочення у період з 12.04.2022 по 16.09.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 15622697 від 28.02.2022 на суму 7 342,58 грн;

- у розмірі 902,90 грн за прострочення у період з 16.11.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 40142697 від 31.10.2022 на суму 4 453,50 грн;

- у розмірі 724,92 грн за прострочення у період з 16.12.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 42772697 від 30.11.2022 на суму 4 484,58 грн;

- у розмірі 538,22 грн за прострочення у період з 16.01.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 44982697 від 31.12.2022 на суму 4 516,07 грн;

- у розмірі 349,21 грн за прострочення у період з 16.02.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 01892697 від 31.01.2023 на суму 4 552,20 грн;

- у розмірі 175,83 грн за прострочення у період з 16.03.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 04082697 від 28.02.2023 на суму 4 584,06 грн.

2. 3 % річних на загальну суму 2832,56 грн, у тому числі:

- у розмірі 360,53 грн за прострочення у період з 16.07.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 54392697 від 30.06.2021 на суму 6 896,86 грн;

- у розмірі 343,30 грн за прострочення у період з 16.08.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 62622697 від 31.07.2021 на суму 6 903,76 грн;

- у розмірі 325,05 грн за прострочення у період з 16.09.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 73352697 від 31.08.2021 на суму 6 889,94 грн;

- у розмірі 311,76 грн за прострочення у період з 16.10.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 83762697 від 30.09.2021 на суму 6 972,62 грн;

- у розмірі 296,64 грн за прострочення у період з 16.11.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 94752697 від 31.10.2021 на суму 7 035,37 грн;

- у розмірі 281,53 грн за прострочення у період з 16.12.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 106652697 від 30.11.2021 на суму 7 091,65 грн;

- у розмірі 265,04 грн за прострочення у період з 16.01.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 120072697 від 31.12.2021 на суму 7 134,20 грн;

- у розмірі 250,07 грн за прострочення у період з 16.02.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 10432697 від 31.01.2022 на суму 7 226,95 грн;

- у розмірі 237,18 грн за прострочення у період з 16.03.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 15622697 від 28.02.2022 на суму 7 342,58 грн;

- у розмірі 54,17 грн за прострочення у період з 16.11.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 40142697 від 31.10.2022 на суму 4 453,50 грн;

- у розмірі 43,50 грн за прострочення у період з 16.12.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 42772697 від 30.11.2022 на суму 4 484,58 грн;

- у розмірі 32,29 грн за прострочення у період з 16.01.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 44982697 від 31.12.2022 на суму 4 516,07 грн;

- у розмірі 20,95 грн за прострочення у період з 16.02.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 01892697 від 31.01.2023 на суму 4 552,20 грн;

- у розмірі 10,55 грн за прострочення у період з 16.03.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 04082697 від 28.02.2023 на суму 4 584,06 грн.

3. Інфляційні втрати на загальну суму 18251,47 грн, у тому числі:

- у розмірі 2262,12 грн за прострочення у період з 16.07.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 54392697 від 30.06.2021 на суму 6 896,86 грн;

- у розмірі 2282,75 грн за прострочення у період з 16.08.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 62622697 від 31.07.2021 на суму 6 903,76 грн;

- у розмірі 2169,47 грн за прострочення у період з 16.09.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 73352697 від 31.08.2021 на суму 6 889,94 грн;

- у розмірі 2113,73 грн за прострочення у період з 16.10.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 83762697 від 30.09.2021 на суму 6 972,62 грн;

- у розмірі 2059,99 грн за прострочення у період з 16.11.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 94752697 від 31.10.2021 на суму 7 035,37 грн;

- у розмірі 2021,79 грн за прострочення у період з 16.12.2021 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 106652697 від 30.11.2021 на суму 7 091,65 грн;

- у розмірі 1916,26 грн за прострочення у період з 16.01.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 120072697 від 31.12.2021 на суму 7 134,20 грн;

- у розмірі 1796,79 грн за прострочення у період з 16.02.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 10432697 від 31.01.2022 на суму 7 226,95 грн;

- у розмірі 1430,74 грн за прострочення у період з 16.03.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 15622697 від 28.02.2022 на суму 7 342,58 грн;

- у розмірі 98,70 грн за прострочення у період з 16.11.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 40142697 від 31.10.2022 на суму 4 453,50 грн;

- у розмірі 67,52 грн за прострочення у період з 16.12.2022 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 42772697 від 30.11.2022 на суму 4 484,58 грн;

- у розмірі 31,61 грн за прострочення у період з 16.01.2023 по 12.04.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 44982697 від 31.12.2022 на суму 4 516,07 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.3.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасність оплати поставленого Товару (прострочення оплати), Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

При цьому, згідно з п. 5.4 Договору нарахування штрафних санкцій, визначених у розділі 5 цього Договору, не припиняється через шість місяців з моменту прострочення виконання зобов`язання, і нараховується протягом всього періоду прострочення виконання обов`язку.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» (54002, м. Миколаїв, пров. Суднобудівників, буд. 7; ідентифікаційний код 37206551) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; ідентифікаційний код 38728444) основну заборгованість в розмірі 86 084,34 грн, пеню в розмірі 6 040,26 грн, 3 % річних в розмірі 2 832,56 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 251,47 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; ідентифікаційний код 38728444);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» (54002, м. Миколаїв, пров. Суднобудівників, буд. 7; ідентифікаційний код 37206551).

Повне рішення складено та підписано судом 17.07.2023.

Суддя О.Г. Смородінова