Ухвала

від 17.07.2023 по справі 920/771/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

17.07.2023м. СумиСправа № 920/771/23Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув матеріали заяви № 29/1 від 29.06.2023 (вх. №2509 від 11.07.2023)

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Орбіта»

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр Форца»,

про видачу судового наказу

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

11.07.2023 заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ТОВ «Бізнес-Центр Форца» компенсації за договором експлуатації обладнання №586 від 31.08.2020 в розмірі 39135 грн 96 коп., а також 268 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Дослідивши подані в обґрунтування заяви докази суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта» і ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР ФОРЦА» було укладено договір поставки №2/109-20 від 25.08.2020.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», для здійснення своєї діяльності, як офіційний Дистриб`ютор ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА», з метою реалізації товару передавало на підставі договору про експлуатацію обладнання №586 від 31.08.2020 укладеного між позивачем (Дистриб`ютор), відповідачем (Торгова точка), та за погодження третьої особи - ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА», холодильне, розливне та торгівельне обладнання в Торгові точки відповідача, а Торгова точка - ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР ФОРЦА», прийняв Обладнання в експлуатацію.

Договір №586 від 31.08.2020 є трьохстороннім, оскільки укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта» (Дистриб`ютор), ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР ФОРЦА» (Торгова точка) та ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА» (Компанія).

Підставою для звернення до суду з даною заявою стало неналежне виконання боржником - ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР ФОРЦА» зобов`язань, які виникли з двох договорів: договору поставки №2/109-20 від 25.08.2020 та договору про експлуатацію обладнання №586 від 31.08.2020 щодо повернення обладнання або добровільного відшкодування його вартості - 39135 грн 96 коп., про що було зазначено у вимозі про сплату боргу та повернення майна, узгодженої ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА».

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, зазначена вимога заявника не є безспірною вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором у розумінні частини першої статті 148 ГПК України, тому також стосовно неї судом не може бути видано судовий наказ.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.

Крім того, заявником зазначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА».

У той же час, відповідно до ч. 1 ст 41 ГПК України треті особи та сторони є учасниками справи у справах позовного провадження.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст 41 ГПК України).

Належність права вимоги не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних господарсько-правових відносин, зокрема, й сума заявлених вимог повинна суворо арифметично відповідати первісній документації, що в даному випадку не вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ГПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, в тому числі, коли заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Враховуючи те, що суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а договір про експлуатацію обладнання №586 від 31.08.2020 є трьохстороннім, суд не може визначити обсяг прав, обов`язків та відповідальності кожної з сторін зазначеного договору, а відповідно вимога про стягнення компенсації за втрачене обладнання (відновної вартості) за зазначеним договором не є грошовою в розумінні ч. 1 ст. 148 ГПК України.

Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Суд також роз`яснює заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у видачі судового наказу за заявою № 29/1 від 29.06.2023 (вх. №2509 від 11.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Орбіта» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр Форца» про видачу судового наказу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 17.07.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко