Рішення

від 11.07.2023 по справі 922/1859/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1859/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95; ідент. код 38000735)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ЗІМ СВ" (62441, Харківська область, село Циркуни, вул. Гризодубова, 89; ідент. код 23330556)

про стягнення 161076,54 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", 09.05.2023 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ЗІМ СВ", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію за період з січня 2022 по квітень 2022 року у сумі 88422,40 грн, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 459 від 20.11.2020 року. Крім того, заявлено до стягнення пеню у сумі 45274,69 грн, нараховану на заборгованість у сумі 118229,14 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 та на заборгованість у сумі 88422,40 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2023; 3% річних у розмірі 3244,62 грн за період з 01 березня 2022р. по 30 квітня 2023 р.; інфляційні втрати у розмірі 24134,83 грн за період з березня 2022р. по березень 2023 р. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1859/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2023 була направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

20.11.2020 року між ТОВ "Енерго Х" (позивач, постачальник) та ТОВ фірмою "ЗІМ СВ" (відповідач, споживач) було укладено договір № 459 постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купової) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Постачальник зобов`язується постачати електроенергію споживачу на перiод дiї даного договору у відповідності з очікуваннями місячними обсягами споживання електричної енергiї, якi вказанi у Додатковій угодi № 1 до даного Договору. Щомiсяця до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії мiж Споживачем та Постачальником на підставі наданих ППКО вiдомостей про споживання електричної енергії (п. 4.2 договору).

Споживач зобов`язується: забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергiї згідно з умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток № 2); щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати Акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період; щомiсяця, на пiдставi даних приладів облiкy електроенергiї, не пiзнiше встановленої дати, оформлювати та надавати постачальнику вiдомостi про фактичні обсяги спожитої електричної енергiї (п. 3.2 договору). Фактичний обсяг спожитої електроенергiї вiдображається у акті здачi - прийняття робiт (надання послуг), який формується не пiзнiше 10-го (десятого) числа мiсяця, наступного за розрахунковим (п.4 додаткова угода №1 від 10.10.2017 року).

Споживач здiйснює оплату електричної енергiї до 30-го числа (включно) розрахункового мiсяця. (додаткова угода № 2 від 20.11.2020 року).

Згідно п. 11.1 договору договiр набирає чинності i дiє до 31 грудня 2020 року. Якщо за мiсяць до закiнчення тepміну дiї договору жодною iз сторін не буде заявлено про припинення його дiї або перегляд його умов, договiр вважається продовженим на настyпний календарний piк.

Доказів розірвання/припинення дії вказаного договору до матеріалів справи не надано.

Як вбачається з документів доданих до позовної заяви та не спростовано відповідачем, в порушення п.п. 2 п. 3.2 споживач з 01.02.2022 року не надає відомості про фактичні обсяги спожитої електроенергії та не додержується узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

Так, згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника ТОВ "ЕНЕРГО X", зокрема ТОВ ФІРМА "ЗІМ СВ" за січень - квітень 2022 року проведені нарахування та сформовані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію:

- 31 січня 2022 року позивачем було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2022 року у розмірі 186 419,22 грн за спожитий обсяг 36 855 кВт*г електричної енергії, який позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримано уповноваженим представником відповідача - 13.04.2023 року (відповідно до повідомлення про вручення). Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію 30.01.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 31.01.2022 року.

- 28.02.2022 року позивачем було складено акт здачі-прийняття (надання послуг) за лютий 2022 року у розмірі 118 886,58 грн. за спожитий обсяг 28 562 кВт*г електричної енергії, який позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримано уповноважений представник відповідача - 13.04.2023 року. Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію 28.02.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості 28.02.2022 року.

- 31.03.2022 року позивачем було складено акт здачі-прийняття (надання послуг) за березень 2022 року у розмірі 5 693,26 грн. за спожитий обсяг 1 190 кВт*г електричної енергії, який позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримано уповноважений представник Відповідача - 13.04.2023 року. Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію 30.03.2022 року. Строк (дата) формування заборгованості - 31.03.2022 року.

Позивач вказує, що станом на 26 квітня 2022 року заборгованість за поставлену та спожиту відповідачем енергію складала - 88 422,40 грн, оскільки:

- у січні 2022 року ТОВ ФІРМА "ЗІМ СВ" здійснила оплату за електроенергію у розмірі 186 700,00 грн;

- у лютому 2022 року ТОВ ФІРМА "ЗІМ СВ" здійснила оплату за електроенергію у розмірі 87 000,00 грн;

- у квітні 2022 року ТОВ ФІРМА "ЗІМ СВ" здійснила оплату за електроенергію у розмірі 35 500,00 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату з боку відповідача за електроенергію (з порушенням погодженого порядку розрахунків за електричну енергію), сума боргу ТОВ ФІРМА "ЗІМ СВ" за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 459 від 20.11.2020 року за період з січня 2022 року по квітень 2022 року станом на 26 квітня 2023 року становить 88 422,40 грн.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у сумі 45274,69 грн, нараховану на заборгованість у сумі 118229,14 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 та на заборгованість у сумі 88422,40 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2023; 3% річних у розмірі 3244,62 грн за період з 01 березня 2022р. по 30 квітня 2023 р.; інфляційні втрати у розмірі 24134,83 грн за період з березня 2022р. по березень 2023 р.

Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "ЕНЕРГО Х" до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від Постачальника електричної енергії повинна проводитись Споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що ТОВ фірма "ЗІМ СВ" в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати спожитої у лютому - квітні 2022 року електричної енергії не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ЕНЕРГО Х" в частині примусового стягнення з відповідача 88422,40 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу електроенергії № 459 від 20.11.2020 року обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 45274,69 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 9.8 Договору № 459 від 20.11.2020 року у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених п. 3.3 договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 9.8 договору позивачем нараховано відповідачу пеню за пеню у сумі 45274,69 грн, нараховану на заборгованість у сумі 118229,14 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 та на заборгованість у сумі 88422,40 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2023;.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 45274,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 3244,62 грн за період з 01 березня 2022р. по 30 квітня 2023 р. та інфляційних втрати у розмірі 24134,83 грн за період з березня 2022р. по березень 2023 р., суд зазначає наступне.

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ "ЕНЕРГО Х" про стягнення 3% річних у розмірі 3244,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 24134,83 грн, є обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ЗІМ СВ" (62441, Харківська область, село Циркуни, вул. Гризодубова, 89; ідент. код 23330556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95; ідент. код 38000735; на п/р НОМЕР_1 в ХОУ ВАТ "Державний Ощадбанк України", МФО 351823) 88422,40 грн основного боргу, 45274,69 грн пені, 3244,62 грн - 3% річних та 24134,83 грн інфляційних втрати, а також 2684,00 грн. судового збору сплаченого при подачі позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" липня 2023 р.

Суддя М.І. Шатерніков