Рішення

від 17.07.2023 по справі 922/1858/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1858/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (61100, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 14, корпус А, кв. 70) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудсток" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 208) про стягнення 243199,96 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудсток" про стягнення 243199,96 грн., з яких: заборгованість з орендної плати у розмірі 195894,11 грн., 3% річних у розмірі 3396,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 21001,33 грн., пеня у розмірі 22908,22 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором оренди обладнання №2505-AS-1 від 25.05.2017 в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 15.05.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вручено відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 15.05.2023 по справі №922/1858/23 з огляду на вимоги статтей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудсток" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди обладнання №2505-AS-1 (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне та інше обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень договору.

Умовами пункту 1.2. договору визначено, що найменування обладнання, яке передається орендарю за договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в Акті прийому-передачі, який є додатком до договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю, відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за договором обладнання.

Відповідно до пункту 3.2. договору при передачі орендарю кожної одиниці обладнання за договором сторони підписують Акт прийому-передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписання Акту, яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні Акту.

Умовами пункту 4.1. договору визначено, що перебіг строку оренди кожної одиниці обладнання за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання Акту прийому-передачі такого обладнання.

Строк оренди обладнання за договором визначається в Акті прийму-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями (пункту 4.2. договору).

Пунктом 6.1. договору погоджено, що орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно пункту 3.2. договору і закінчуючи датою підписання Акту повернення обладнання орендодавцю згідно пункту 5.10. договору.

Згідно з пунктом 6.2. договору орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, узгодженому та наведеному у Акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюється їх печатками.

Пунктом 6.4., 6.5. договору погоджено, що в тому рахунку, коли строк оренди складає більше місяця, орендна плата за другий та кожний наступний місяць оренди підлягає індексації згідно офіційному індексу інфляції гривні, оголошеного Державним комітетом статистики України. Застосування індексації орендної плати є виключним правом, а не обов`язком орендодавця. Орендна плата розраховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20%.

Умовами пункту 6.6. договору передбачено, що період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують Акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період. Орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо після підписання договору і до фактичного отримання обладнання в оренду (п.п. 6.6.1); за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду розрахунків (п.п. 6.6.2.); не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за договором стосовно певного об`єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків (п.п. 6.6.3).

Пунктом 6.10. договору передбачено, що орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня зарахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Відповідно до умов пункту 6.12. договору орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким було надані послуги оренди, направляє орендарю поштою чи кур`єром оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем в реквізитах.

Умовами пункту 6.13. договору погоджено, що орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місця, наступного за яким було надано послуги. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Пунктом 15.1., 15.2. договору передбачено, що термін дії договору становить з дати його укладення до 31.12.2019 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору, договір вважається автоматично подовженим на новий календарний рік на таких же умовах, якщо між сторонами не буде укладено новий договір. Укладення сторонами нового договору поставки автоматично скасовує подальшу дію цього договору з дати набуття чинності новим договором оренди.

Відповідно до Акту прийому-передачі обладнання №АР-180118-1 від 18.01.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обладнання - автонавантажувач Hyster HЗ,00FT,2005 р.в.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем складено та підписано акти надання послуг оренди за договором №2505-AS-1 від 25.05.2017 р.: №10 від 31.01.2021 на суму 19220,00 грн., №63 від 28.02.2021 на суму 17360,00 грн., №103 від 31.03.2021 на суму 19220,00 грн., №163 від 30.04.2021 на суму 18600,00 грн., №210 від 31.05.2021 на суму 19220,00 грн., №266 від 30.06.2021 на суму 18600,00 грн., №333 від 31.07.2021 на суму 19220,00 грн., №390 від 31.08.2021 на суму 19220,00 грн., №453 від 30.09.2021 на суму 18600,00 грн., №538 від 31.10.2021 на суму 19220,00 грн., №606 від 30.11.2021 на суму 18600,00 грн., №691 від 31.12.2021 на суму 19220,00 грн.

Окрім того, позивачем оформлено та підписано акти надання послуг: №22 від 31.01.2022 на суму 19220,00 грн. та №72 від 28.02.2022 на суму 17360,11 грн., які на виконання умов пункту 6.12. договору у якості додатку до претензії вих. №17-01-2023 від 17.01.2023 було скеровано за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу відповідача.

Разом з тим, позивачем оформлено та виставлено відповідачу рахунки на оплату: №3 від 05.01.2021 на суму 19220,00 грн., №44 від 28.01.2021 на суму 17360,00 грн., №127 від 02.03.2021 на суму 19220,00 грн., №270 від 30.04.2021 на суму 18600,00 грн., №286 від 12.05.2021 на суму 19220,00 грн., №417 від 30.06.2021 на суму 18600,00 грн., №461 від 15.07.2021 на суму 19220,00 грн., №607 від 31.08.2021 на суму 19220,00 грн., №716 від 30.09.2021 на суму 18600,00 грн., №799 від 25.10.2021 на суму 19220,00 грн., №945 від 30.11.2021 на суму 18600,00 грн., №1027 від 31.12.2021 на суму 19220,00 грн., №58 від 31.01.2022 на суму 19220,00 грн., №113 від 28.08.2022 на суму 17360,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором №2505-AS-1 від 25.05.2017 р. та надання відповідачу в оренду погоджений об`єкт обладнання. При цьому позивач стверджує, що відповідачем порушено погоджені з позивачем умови договору в частині повної та своєчасної сплати вартості оренди обладнання, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 195894,11 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем скеровано на адресу відповідача претензію вих. №17-01-2023 від 17.01.2023 з вимогою сплати заборгованості з доданими до неї документами в обґрунтування своїх вимог. Проте зазначена претензія залишилася без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 7.1. договору передбачено обов`язок орендодавця передати орендарю обладнання у технічно справному стані, можливим для його використання за технічним призначенням (п.п. 7.1.1.).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов пункту 3.2., 7.1. договору між позивачем та відповідачем було укладено Акт прийому-передачі обладнання №АР-180118-1 від 18.01.2018 р., відповідно до якого, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду автонавантажувач Hyster HЗ,00FT, 2005 р.в.

Зазначений Акт прийому-передачі обладнання №АР-180118-1 від 18.01.2018 р. містить підписи позивача та відповідача, які скріплено відтисками печаток сторін.

Пунктом 3.3. договору погоджено, що з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі конкретної одиниці обладнання, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в Акті прийому-передачі. Обладнання вважається таким, що знаходиться в орендному користуванні орендаря з моменту його прийняття за Актом прийому-передачі до моменту підписання Акту повернення обладнання орендодавцю або розторгнення договору (у тому числі шляхом відмови від договору у випадках встановлених договором або законодавством).

Отже, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань відповідно умов договору №2505-AS-1 від 25.05.2017 р. та надання відповідачу в оренду погоджене між сторонами договору обладнання.

Частинами 1, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором, а в разі прострочки, сплати неустойки згідно умов договору (п.п. 7.2.1).

Умовами пункту 8.1. договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі, вносити орендні платежі (п.п. 8.1.6).

Як зазначено судом вище, умовами пункту 4.1. договору визначено, що перебіг строку оренди кожної одиниці обладнання за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання Акту прийому-передачі такого обладнання.

Строк оренди обладнання за договором визначається в Акті прийму-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями (пункту 4.2. договору).

Пунктом 6.1. договору погоджено, що орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно пункту 3.2. договору і закінчуючи датою підписання Акту повернення обладнання орендодавцю згідно пункту 5.10. договору.

Згідно з пунктом 6.2. договору орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, узгодженому та наведеному у Акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюється їх печатками.

Пунктом 6.4., 6.5. договору погоджено, що в тому рахунку, коли строк оренди складає більше місяця, орендна плата за другий та кожний наступний місяць оренди підлягає індексації згідно офіційному індексу інфляції гривні, оголошеного Державним комітетом статистики України. Застосування індексації орендної плати є виключним правом, а не обов`язком орендодавця. Орендна плата розраховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20%.

Умовами пункту 6.6. договору передбачено, що період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують Акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період. Орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо після підписання договору і до фактичного отримання обладнання в оренду (п.п. 6.6.1); за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду розрахунків (п.п. 6.6.2.); не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за договором стосовно певного об`єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків (п.п. 6.6.3).

Пунктом 6.7. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору та Акту прийому-передачі. Виставлення рахунку орендодавцем та направлення Акту виконаних робіт (послуг) для підписання орендарю здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. Орендар повинен самостійно сплатити плату згідно умов (в строк) п. 6.6. договору, інакше, орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж.

Відповідно до умов пункту 6.12. договору орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким було надані послуги оренди, направляє орендарю поштою чи кур`єром оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем в реквізитах.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено Акти надання послуг оренди за договором №2505-AS-1 від 25.05.2017 р.: №10 від 31.01.2021 на суму 19220,00 грн., №63 від 28.02.2021 на суму 17360,00 грн., №103 від 31.03.2021 на суму 19220,00 грн., №163 від 30.04.2021 на суму 18600,00 грн., №210 від 31.05.2021 на суму 19220,00 грн., №266 від 30.06.2021 на суму 18600,00 грн., №333 від 31.07.2021 на суму 19220,00 грн., №390 від 31.08.2021 на суму 19220,00 грн., №453 від 30.09.2021 на суму 18600,00 грн., №538 від 31.10.2021 на суму 19220,00 грн., №606 від 30.11.2021 на суму 18600,00 грн., №691 від 31.12.2021 на суму 19220,00 грн., які підписано сторонами без будь-яких зауважень, підписи яких скріплено відтисками печаток.

Окрім того, позивачем оформлено та підписано Акти надання послуг №22 від 31.01.2022 на суму 19220,00 грн. та №72 від 28.02.2022 на суму 17360,11 грн., які на виконання умов пункту 6.12. договору у якості додатку до претензії вих. №17-01-2023 від 17.01.2023 було скеровано за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу відповідача. При цьому матеріали справи не містять письмової мотивованої відмови орендаря від підписання зазначених актів надання послуг, а тому акти надання послуг №22 від 31.01.2022 та №72 від 28.02.2022 вважаються визнаними орендарем, а послуга прийнята в повному обсязі з огляду на погоджені між сторонами умови пункту 6.13. договору.

Позивачем також оформлено та виставлено відповідачу рахунки на оплату: №3 від 05.01.2021 на суму 19220,00 грн., №44 від 28.01.2021 на суму 17360,00 грн., №127 від 02.03.2021 на суму 19220,00 грн., №270 від 30.04.2021 на суму 18600,00 грн., №286 від 12.05.2021 на суму 19220,00 грн., №417 від 30.06.2021 на суму 18600,00 грн., №461 від 15.07.2021 на суму 19220,00 грн., №607 від 31.08.2021 на суму 19220,00 грн., №716 від 30.09.2021 на суму 18600,00 грн., №799 від 25.10.2021 на суму 19220,00 грн., №945 від 30.11.2021 на суму 18600,00 грн., №1027 від 31.12.2021 на суму 19220,00 грн., №58 від 31.01.2022 на суму 19220,00 грн., №113 від 28.08.2022 на суму 17360,11 грн.

Як зазначено судом вище, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем скеровано на адресу відповідача претензію вих. №17-01-2023 від 17.01.2023 з вимогою сплати заборгованості з доданими до неї документами в обґрунтування своїх вимог. Проте матеріали справи свідчать, що зазначена претензія залишилася без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства дають підстави дійти висновку, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Пунктом 6.10. договору передбачено, що орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня зарахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповідачу в оренду обладнання, яке прийнято відповідачем згідно Акту прийому-передачі обладнання №АР-180118-1 від 18.01.2018 р., а тому у відповідача з огляду на погоджені з позивачем та зазначені вище умови договору виник обов`язок з своєчасної та повної сплати орендної плати за користування обладнанням позивача.

Натомість з наявної в матеріалах справи виписки по банківському рахунку позивача за період з 01.01.2021 по 01.05.2023, а також поданого акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що відповідачем всупереч погоджених з позивачем умов договору було допущено прострочення сплати вартості оренди обладнання та лише частково здійснено оплату орендованого у позивача обладнання, що мало наслідком виникнення заборгованості у розмірі 195894,11 грн.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за оренду обладнання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 195894,11 грн. є обґрунтованою, правомірною, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3396,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21001,33 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 21001,33 грн., а також 3% річних у розмірі 3396,30 грн., суд зазначає, що здійснені нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 21001,33 грн. та 3% річних у розмірі 3396,30 грн., є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 22908,22 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 9.1. договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань орендаря перед орендодавцем за договором, орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент такого прострочення.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 22908,22 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування з огляду на прострочення відповідачем грошового зобов`язання також відповідає встановленим обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 22908,22 грн. є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.

Між тим, суд зазначає, що відповідачем не спростовано обґрунтованості та правомірності здійснених розрахунків 3% річних, інфляційних втрат та пені. Власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Натомість всупереч наведених вище норм процесуального закону відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудсток" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 208, код ЄДРПОУ 31150210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (61100, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 14, корпус А, кв. 70, код ЄДРПОУ 37094529) заборгованість з орендної плати у розмірі 195894,11 грн., пеню у розмірі 22908,22 грн., 3% річних у розмірі 3396,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 21001,33 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3648,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" липня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова