Постанова

від 11.07.2023 по справі 910/1539/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1539/21 (910/7148/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава", до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Росава"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "3В Ріелті"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті"

про визнання недійсними правочинів боржника

в межах справи № 910/1539/21

за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "3В Ріелті"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Учасники справи:

ПрАТ "Росава": не з`явився;

ТОВ "ЗВ Ріелті": Логвиненко О. С. (адв.);

ТОВ "ФК "Інтегріті": Щербак Є. М. (адв.);

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Росава" (далі - ПрАТ "Росава", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "3В Ріелті" (далі - ТОВ "ЗВ Ріелті", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інтегріті" (далі - ТОВ "ФК "Інтегріті", відповідач-2), в якому просило визнати недійсними укладені 04.06.2018 між відповідачами договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, а також застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом повернення сторін у первісний стан.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "ЗВ Ріелті" здійснило оспорювані правочини, внаслідок чого стало неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Відтак, оспорювані договори підлягають визнанню недійсними на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки договори є такими, що вчинені на шкоду кредиторам, а тому є недійсними в силу загальних засад цивільного законодавства, зокрема, пункту 6 статті 3, частини третьої статті 13, статей 203, 215, 216, 234, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що:

- ТОВ "ЗВ Ріелті" не здійснювало відчуження майна, що призвело б до зменшення його активів, а навпаки отримало майно, а саме грошові кошти в розмірі 152002000 грн;

- у разі визнання недійсними оспорюваних договорів, боржник не звільняється від обов`язку повернення ТОВ "ФК "Інтегріті" грошових коштів, отриманих за цими договорами;

- позивачем не обґрунтовано та не доведено безпосереднього порушення оспорюваними договорами його прав та законних інтересів як заінтересованої особи, а також, як будуть вони захищені та відновлені в результаті визнання правочинів недійсними;

- задоволення позову не призведе до відновлення платоспроможності боржника чи отримання ним грошових коштів чи майна, за рахунок якого, він зможе погасити грошові вимоги кредиторів, зокрема, грошові вимоги позивача.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 залишено без змін рішення місцевого господарського суду від 16.02.2023 з наступних підстав:

- приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до спірних правочинів, оскільки вони були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019, тому у даному випадку підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство;

- аргументи позивача про вчинення оспорюваних договорів з наміром ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, невідповідності їх критеріям добросовісності, справедливості, тобто вчинення їх на шкоду кредиторам боржника у даній справі є недоведеними;

- твердження позивача про зловживання правом з боку сторін оспорюваних правочинів та зменшення активу ТОВ "ЗВ Ріелті" не знайшло свого підтвердження;

- за оспорюваними правочинами ТОВ "ЗВ Ріелті" сплатило кошти і отримало актив у вигляді права вимоги за відповідними зобов`язаннями, за рахунок якого товариство має можливість отримати задоволення своїх вимог;

- матеріали справи не місять доказів, на підставі яких можна було б оцінити майновий стан боржника на час укладення оспорюваних правочинів та зміни його майнового стану внаслідок укладення оспорюваних правочинів;

- матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів боржник став неплатоспроможним.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

3.1. 04.06.2018 між ТОВ "ФК "Інтегріті" (первісний кредитор) та ТОВ "ЗВ "Ріелті" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (оспорюваний правочин), за умовами якого:

- первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "боржники", включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, надалі за текстом - "права вимоги", за наступними договорами: кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, перелік яких зазначений у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "основні договори"; договорами застави та поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, перелік яких зазначений у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "договори забезпечення". Новий кредитор сплатив первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначеними умовами цього договору. Сторони домовились, що відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки та застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між сторонами одночасно із укладання цього договору та підлягають нотаріальному посвідченню (пункт 2.1);

- за відступлення права вимоги за основними договорами та договорами забезпечення, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти у сумі 157 002 000 грн (далі за текстом - ціна договору). Ціна договору сплачена новим кредитором первісному кредитору у повному обсязі до моменту підписання та набуття чинності цим договором на підставі та у відповідності до умов попереднього договору про відступлення прав вимоги (Договір комісії), укладеного між первісним кредитором (виконавцем) та новим кредитором (замовником) 26.04.2018 (пункт 4.1).

3.2. 04.06.2018 між ТОВ "ФК "Інтегріті" (первісний іпотекодержатель / заставодержатель) та ТОВ "ЗВ "Ріелті" (новий іпотекодержатель / заставодержатель) укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, за умовами пункту 1 якого первісний іпотекодержатель/заставодержатель відступає набувачу, а набувач набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного іпотекодержателя/заставодержателя до іпотекодавців, заставодавців зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців / заставодавців, спадкоємців іпотекодавців / заставодавців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців / заставодавців або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавців / заставодавців, за іпотечними договорами, договором застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та іпотекодавців / заставодавців за такими договорами, до цього договору, який є додатком №1 та невід`ємною частиною цього договору (далі - договори іпотеки/застави).

3.3. ТОВ "ФК "Інтегріті" набув вищезазначені права вимоги до боржників, поручителів, заставодавців, іпотекодавців за ціною 152 002 000 грн на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та Договору про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за реєстровим №15-274, укладених з Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", за результатами відкритих торгів № UA-EA-2018-03-19-000105-а від 25.04.2018.

3.4. Провадження у справі №910/1539/21 про неплатоспроможність боржника -ТОВ "ЗВ Ріелті" відкрито 16.03.2021, а оспорюванні у порядку статті 42 КУзПБ та статей 3, 13, 234 ЦК України договори укладені 04.06.2018, тобто більш ніж один рік до відкриття провадження у цій справі та до дати введення в дію КУзПБ.

3.5. Позивач необґрунтовано посилався у позовній заяві на приписи статті 42 КУзПБ в частині встановленого законодавцем трирічного строку для звернення із заявою про визнання оспорюваних правочинів недійсними. У даному випадку підлягає застосуванню річний строк, передбачений положеннями статті 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюванних правочинів (договорів).

3.6. Оскільки оспорювані правочини укладені 04.06.2018, тобто більше ніж один рік до дати відкриття провадження у справі № 910/1539/21 про банкрутство ТОВ "ЗВ "Ріелті" (16.03.2021), вони укладені поза межами "підозрілого періоду", передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство та не можуть бути визнані недійсними з підстав, передбачених названою статтею, як спеціального нормативно-правого акту, чинного на час укладення та виконання таких правочинів.

3.7. Як зловживання правом з боку сторін оспорюваних правочинів, так і зменшення активу ТОВ "3В Ріелті" позивачем не доведено. Навпаки, ТОВ "3В Ріелті", укладаючи оспорювані договори, отримало право вимоги до наступних позичальників, поручителів, заставодавців, іпотекодавців:

- ПАТ "КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 01388437), який є позичальником, заставодавцем та поручителем;

- ПАТ "СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "ЗАЛІВ" (код 14307251), який є поручителем та заставодавцем;

- ТОВ "ТРИЄЛ" (код ЄДРПОУ 22968848), який позичальником та заставодавцем;

- ПАТ "СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ" (код ЄДРПОУ 05389959), який є позичальником, заставодавцем та іпотекодавцем;

- ПрАТ "FC REALTY" (код ЄДРПОУ 23496142), який є поручителем, заставодавцем та іпотекодавцем;

- ПрАТ "РОСАВА" (код ЄДРПОУ 30253385), який є заставодавцем;

- ПрАТ "ІНІЦІАТОР+" (код ЄДРПОУ 24372433), який є позичальником та заставодавцем;

- ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (код ЄДРПОУ), який є поручителем;

- ТОВ "ІНІЦІАТОР-РІЕЛТІ" (код ЄДРПОУ 33751526), який є позичальником, заставодавцем та іпотекодавцем;

- ТОВ "ВОСТОК-РУДА" (код ЄДРПОУ 19354901), який є заставодавцем та поручителем;

- МАЛРЕД1 ВЕНЧЕРЗ ЛІМІТЕД, який є заставодавцем;

- ТОВ "ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ" (код ЄДРПОУ 37044551, який є заставодавцем;

- ФАРМА ДИСТРИБЬЮТИНГ КОРП. який є заставодавцем;

- ТОВ "ГОБАРТ" (код ЄДРПОУ 35264276), який є заставодавцем;

- ТОВ "ДІ.ЕР.АЙ" (код ЄДРПОУ 32384836), який є заставодавцем;

- ТОВ "КАСТРІП-ТЕХНОЛОГІЯ" (код ЄДРПОУ 32424465), який є заставодавцем;

- ТОВ "ПРОМІНЕК" (код ЄДРПОУ 31087034), який є поручителем;

- ТОВ "НОВІ ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 32312599), який є поручителем;

- ТОВ "ТОКМАЦЬКА ФЕРОСПЛАВНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 33913835, який є іпотекодавцем.

3.8. Тобто боржник у даній справі за оспорюваними правочинами отримав актив у вигляді права вимоги за відповідними зобов`язаннями, за рахунок якого товариство має можливість отримати задоволення своїх вимог, а тому ці договори не можуть бути визнані такими, що укладені на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів.

3.8. Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача про неврахування місцевим господарським судом Висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки (кредитного портфеля, а саме прав вимоги за зобов`язаннями за кредитними договорами), оскільки позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про долучення до матеріалів справи вказаного доказу на стадії розгляду справи по суті, тобто, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

3.8.1. За висновком суду апеляційної інстанції, у позивача було достатньо часу після відкриття провадження у даній справі (16.08.2022), подати до суду першої інстанції відповідний доказ, ухвала у справі № 757/26144522к, на яку посилається скаржник в обґрунтування арешту його грошових коштів у безготівковому вигляді в АТ "Південний", датована 22.09.2022, тобто більше ніж через місяць після відкриття провадження у даній справі, а договір на проведення незалежної оцінки майна № 8/2023, на який посилається скаржник, датований лише 19.01.2023.

3.8.2. Позивач у клопотанні про долучення доказів, поданому до суду першої інстанції 02.02.2023, просив поновити процесуальний строк на подачу доказу та сам зазначив, що до поважних причин пропуску процесуальних строків відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, проте, наявність таких обставин не довів. За висновком суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права щодо залишення без розгляду вказаного клопотання, проте, це порушення не призвело до прийняття неправомірного судового рішення.

3.8.3. Проте, навіть врахування поданого позивачем доказу на підтвердження ринкової вартості активу, придбаного ТОВ "ЗВ Ріелті" за оспорюваними правочинами, не вплинуло б на результат розгляду даного спору, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів боржник став неплатоспроможним.

3.9. Під час розгляду справи сторони підтвердили, що на даний час ТОВ "3В Ріелті" не втрачено можливість отримати задоволення вимог за відповідними договорами, право вимоги за якими йому було передано за оспорюваними правочинами.

3.10. Аргументи позивача про те, що протягом 4-х років ТОВ "ЗВ Ріелті" не вчинено жодних дій, спрямованих на стягнення заборгованості з позичальників та фінансових/майнових поручителів тощо, відхилено судом апеляційної інстанції як такі, що базуються на припущеннях, матеріали справи не містять повного аналізу інформації, аналізу всіх доказів, які необхідні для того, щоб дійти такого висновку. До того ж, згідно з наданими поясненнями представника ТОВ "ЗВ Ріелті", які підтверджені також іншими сторонами справи, у тому числі і самим позивачем, ТОВ "ЗВ Ріелті" зверталося з кредиторськими вимогами до боржників, щодо яких відкриті провадження у справах про банкрутство.

3.11. Посилання позивача на те, що з наявних судових справ про стягнення заборгованості вбачається, що строк виконання грошових зобов`язань сплинув декілька років тому, як і строк позовної давності за ними, відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки:

- доводи щодо неможливості стягнення боргу за такими зобов`язаннями перед ТОВ "ЗВ Ріелті" є припущеннями;

- відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, якщо відповідна заява не заявлена, то і відсутні підстави щодо відмови у позові у зв`язку із спливом строку позовної давності, в такому разі обґрунтований позов може бути задоволений.

3.12. Позивач зазначав про те, що в межах справи №911/2498/18(911/2583/20) розглядався позов ПрАТ "Росава" про визнання недійсними: Договору №835 від 01.04.2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ "Росава", ТОВ "Преміорі" та ТОВ "ЗВ Ріелті"; Договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018, №571 від 05.09.2018, укладених між ПрАТ "Росава" та ТОВ "ЗВ Ріелті"; стягнення з ТОВ "ЗВ Ріелті" на користь ПрАТ "Росава" грошових коштів в сумі 361012 908,18 грн.

3.12.1. При цьому, у вказаній справі судом встановлено, що 23.01.2018 між ПрАТ "Росава" (позикодавець) та ТОВ "ЗВ Ріелті" (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №33, відповідно до умов якого (п.1.1-1.4) позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 183 500 000 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога надається терміном до 28.02.2018. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Пунктом 1.5. Договору визначено, що позикодавець зобов`язаний вказати у платіжному дорученні наступне призначення платежу: "Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 33 від 23.01.2018 без ПДВ". Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28.02.2018, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами, а в частині розрахунків, до повного виконання зобов`язань (п.3.1 Договору). Згідно виписки з банківського рахунку ПрАТ "Росава" в ПАТ "КБ "Акордбанк" та платіжного доручення №462 від 24.01.2018, Банкрутом було перераховано на користь ТОВ "ЗВ Ріелті" грошові кошти на загальну суму 183 500 000 грн, з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 33 від 23.01.2018 без ПДВ".

3.12.2. За твердженням позивача, кошти у розмірі 157 002 000 грн, сплачені у травні 2018 ТОВ "ЗВ Ріелті" на користь ТОВ "ФК "Інтегріті" за оспорюваними правочинами, мали б бути спрямовані на погашення заборгованості ПрАТ "Росава" у розмірі 183500000 грн, строк погашення якої сплинув 28.02.2018 саме на підставі вищевказаного договору .

3.12.3. При цьому ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2498/18 (911/2583/20) заяву ПрАТ "Росава" від 04.08.2020 б/№ (вх№2614/20) до ТОВ "ЗВ Ріелті" та ТОВ "Преміорі" про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів задоволено частково, зокрема, визнано недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 23.01.2018 №33, що укладений між ПрАТ "Росава" та ТОВ "ЗВ Ріелті" (ухвала набрала законної сили 30.03.2021).

3.12.4. Суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи позивача, оскільки договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 23.01.2018 №33, визнано судом недійсним, а згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тобто на час укладення оспорюваних правочинів у ТОВ "ЗВ Ріелті" не існувало заборгованості перед ПрАТ "Росава" у сумі 183 500 000 грн за договором від 23.01.2018 №33, який визнаний недійсним з моменту його укладення.

3.13. Твердження позивача на те, що укладання оспорюваних договорів призвело до неплатоспроможності боржника є лише припущенням, оскільки матеріали справи не місять доказів, на підставі яких можна було б оцінити майновий стан боржника на час укладення оспорюваних правочинів та зміни його майнового стану внаслідок укладення оспорюваних правочинів.

3.14. Сторони підтвердили, що на даний час у справі про банкрутство ТОВ "ЗВ Ріелті" не проведено інвентаризацію майна боржника, тобто, на час розгляду позову, матеріали справи не містили доказів того, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів боржник став неплатоспроможним.

3.15. Матеріали справи не містять доказів того, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання за оспорюваними правочинами майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, як необхідної умови для визнання відповідного правочину недійсним за вказаної позивачем підстави.

3.16. Позивач не довів, а матеріалами справи не підтверджено наявність у сторін оспорюваних правочинів умислу, наявність інших цілей, ніж передбачені правочином, невідповідність внутрішньої волі сторін зовнішньому її прояву, відсутність намірів щодо настання правових наслідків спірних договорів.

4. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4.1. 26.05.2023 ПрАТ "Росава" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, до якої приєдналося ТОВ "ФК "Інтегріті", в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4.2. Скаржник вважає, що ухвалені у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки:

- суд апеляційної інстанції не застосував статтю 42 КУзПБ, яка підлягала застосуванню, натомість застосував статтю 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка не підлягала застосуванню;

- суд першої інстанції неправильно застосував, а суд апеляційної інстанції не застосував статтю 42 КУзПБ, яка підлягала застосуванню;

- суд першої інстанції не застосував, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 6 частини 1 статті 3, частину 5 статті 13, статті 203, 215, 216, 234, 509 ЦК України, які підлягали застосуванню;

- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21), від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19 (902/1243/20);

- судами порушені норми процесуального права: статті 2, 80, 86, 236, 269, 282 ГПК України.

5. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

5.1. ТОВ "ФК "Інтегріті" у заяві про приєднання до касаційної скарги ПрАТ "Росава" повністю підтримало аргументи, наведені скаржником, та просило Суд задовольнити скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалені за поданим ПрАТ "Росава" позовом, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5.2. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/1539/21(910/7148/22) за касаційною скаргою ПрАТ "Росава" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2023 о 14:45.

6.2. 03.07.2023 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ФК "Інтегріті" про приєднання до касаційної скарги ПрАТ "Росава" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/1539/21(910/7148/22) на підставі статті 297 ГПК України.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2023 заяву ТОВ "ФК "Інтегріті" повернуто без розгляду.

6.4. 07.07.2023 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ФК "Інтегріті" про приєднання до касаційної скарги ПрАТ "Росава" у справі №910/1539/21(910/7148/22) на підставі статті 297 ГПК України.

6.5. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 заяву ТОВ "ФК "Інтегріті" приєднано до касаційної скарги ПрАТ "Росава" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/1539/21(910/7148/22).

6.6. В судовому засіданні 11.07.2023 представник ТОВ "ФК "Інтегріті" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представник ТОВ "3В Ріелті" заперечувала проти касаційної скарги, просила Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

6.7. ПрАТ "Росава" не забезпечило явку свого представника у судове засідання, про поважність причин нез`явлення не повідомило.

6.8. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 11.07.2023.

6.9. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. В межах справи про банкрутство №910/1539/21 ТОВ "ЗВ Ріелті" розглядається позов ПрАТ "Росава" до ТОВ "ЗВ Ріелті" та ТОВ "ФК "Інтегріті" про визнання недійсними укладених між відповідачами 04.06.2018 договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, а також застосування наслідків недійсності правочинів.

7.2. Позивач вважає, що оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними на підставі статті 42 КУзПБ як такі, що вчинені на шкоду кредиторам, та в силу загальних засад цивільного законодавства: пункту 6 статті 3, частини третьої статті 13, статей 203, 215, 216, 234, 509 ЦК України.

7.3. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, зазначивши про недоведеність стверджуваних позивачем порушень.

7.4. Аргументи касаційної скарги зводяться до невірного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

7.5. Врахувавши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

7.6. Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

7.7. За змістом касаційної скарги вбачається, що вимога про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги від 04.06.2018 обґрунтована вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство фраудаторних правочинів.

7.8. Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, колегія суддів зазначає наступне.

7.9. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

7.10. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

7.11. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

7.12. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

7.13. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (подібні висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) від 24.11.2021).

7.14. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

7.15. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

7.16. Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

7.17. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:

- 04.06.2018 між відповідачами укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "Інтегріті" відступає належні йому права вимоги кредитора до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, а ТОВ "ЗВ "Ріелті" набуває вказані права, за що сплачує 157 002 000 грн на користь ТОВ "ФК "Інтегріті" у повному обсязі до моменту підписання та набуття чинності цим договором на підставі та відповідно до умов попереднього договору про відступлення прав вимоги (Договір комісії), укладеного 26.04.2018;

- 04.06.2018 між відповідачами укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, за умовами якого ТОВ "ФК "Інтегріті" відступає права вимоги первісного іпотекодержателя/заставодержателя до іпотекодавців, заставодавців зазначених у додатку №1 до цього договору, а ТОВ "ЗВ Ріелті" набуває вказані права.

- ТОВ "ФК "Інтегріті" набув вищезазначені права вимоги до боржників, поручителів, заставодавців, іпотекодавців за ціною 152 002 000 грн на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та Договору про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, укладених з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за результатами відкритих торгів № UA-EA-2018-03-19-000105-а від 25.04.2018;

7.18. Позивач стверджує про те, що у травні 2018 року ТОВ "ЗВ Ріелті" було сплачено на користь ТОВ "ФК "Інтегріті" 157 002 000 грн за вищезгаданими договорами від 04.06.2018, тоді як вказані кошти мали б бути спрямовані на погашення заборгованості ТОВ "ЗВ Ріелті" перед ПрАТ "Росава" у розмірі 183 500 000 грн, строк погашення якої сплинув 28.02.2018. Натомість, уклавши оспорювані правочини з ТОВ "ФК "Інтегріті" та сплативши кошти за придбані права вимоги, ТОВ "ЗВ Ріелті" взяло на себе зобов`язання, внаслідок чого стало неможливим виконання його грошових зобов`язань перед ПрАТ "Росава". Оспорювані правочини вчинені ТОВ "ЗВ Ріелті" на шкоду кредитору та не відповідають загальним засадам цивільного законодавства (справедливості, добросовісності та розумності).

7.19. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

7.20. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

7.21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зазначила про те, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

7.22. Згідно з викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) правовою позицією, КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

7.23. У правовідносинах банкрутства оспорювання правочинів боржника, вчинених на шкоду кредитора, врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ, що не виключає можливості визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

7.24. Переглядаючи оскаржувані судові рішення, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 № 904/7905/16 (пункти 193-195), згідно з якими стаття 42 КУзПБ з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений цією статтею КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

7.24.1. Приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.

7.24.2. Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав.

7.25. Як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив про недоведеність позивачем порушення його прав внаслідок укладення відповідачами оспорююваних договорів від 04.06.2018 та неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав, задоволення позову не призведе до відновлення платоспроможності боржника чи отримання ним грошових коштів чи майна, за рахунок якого, він зможе погасити грошові вимоги кредиторів, зокрема, грошові вимоги позивача.

7.26. Стосовно посилання позивача на положення статті 42 КУзПБ в частині підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів боржника, то у рішенні суду першої інстанції зазначено про те, що ТОВ "ЗВ Ріелті" не здійснювало відчуження майна, що призвело б до зменшення його активів, а навпаки отримало майно, а саме грошові кошти в розмірі 152 002 000 грн.

7.27. Однак наведене не узгоджується з наданими до справи матеріалами та встановленими фактичними обставинами справи, зокрема випискою по банківському рахунку ТОВ "ЗВ Ріелті" та умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.06.2018, згідно з якими ТОВ "ЗВ Ріелті" перерахував вищезгадану суму грошових коштів на користь ТОВ "ФК "Інтегріті" ще до укладення названого договору на виконання попереднього договору про відступлення прав вимоги (Договір комісії) від 26.04.2018.

7.28. На відміну від місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, врахувавши дату відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЗВ Ріелті" (16.03.2021) та дату укладення оспорюваних правочинів (04.06.2018), дійшов висновку про те, що у даному випадку до спірних правовідносин, які склалися до 21.10.2019 (тобто до набрання чинності КУзПБ) підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство, а не статті 42 КУзПБ, як помилково вказував позивач.

7.29. Колегія суддів враховує, що подібний підхід у питанні застосування наведених норм статті 20 Закону про банкрутство та статті 42 КУзПБ під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію КУзПБ, відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 № 904/7905/16, на яку міститься посилання в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

7.30. Водночас, поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 було уточнено висновок, викладений у постанові від 02.06.2021 № 904/7905/16, про те, що при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

7.30.1. За висновком Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/1012/13, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

7.30.2. Аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

7.31. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про застосування при розгляді позову ПрАТ "Росава" підстав недійсності правочину, передбачених статті 20 Закону про банкрутство, про що слушно зазначено в касаційній скарзі.

7.32. Зважаючи на те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЗВ Ріелті" №910/1539/21 відкрито на підставі норм КУзПБ, до спірних правовідносин підлягали застосуванню приписи статті 42 КУзПБ щодо обчислення строків та підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів.

7.33. Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

7.34. Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

7.35. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

7.36. Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

7.37. Як вбачається з матеріалів справи, впродовж всього її розгляду позивач серед іншого доводив, що:

- оскаржувані договори укладені у період наявності у ТОВ "ЗВ Ріелті" заборгованості перед ПрАТ "Росава" у розмірі 183 500 000 грн, строк погашення якої сплинув 28.02.2018;

- уклавши спірні правочини, виконання ТОВ "ЗВ Ріелті" вищевказаного грошового зобов`язання перед ПрАТ "Росава" стало неможливим;

- дійсною метою укладення договорів з ТОВ "ФК "Інтегріті" було не отримання ТОВ "ЗВ Ріелті" грошових коштів, які могли бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів ТОВ "ЗВ Ріелті", зокрема й ПрАТ "Росава", а унеможливлення стягнення заборгованості з компаній, право вимоги до яких отримало ТОВ "ЗВ "Ріелті". Крім того, ТОВ "ЗВ Ріелті" протягом чотирьох років не отримало жодних прибутків з отриманих ним прав вимоги;

- ТОВ "ЗВ Ріелті" не звертало стягнення на предмет забезпечення у позасудовому порядку, які у своїй більшості є низько ліквідними (застава майнових прав за контрактами та акцій). Водночас, 21.12.2018 ТОВ "ЗВ Ріелті" безоплатно відмовилося від майнових прав щодо одно з небагатьох високоліквідних забезпечень - будівлі на бульварі Т. Шевченка, 62 у м. Києві, загальною площею 3115 кв. м;

- оспорювані договори не були економічно доцільними для ТОВ "ЗВ Ріелті", а навпаки були збитковими.

7.38. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі врахували та не надали правову оцінку вищезазначеним доводам позивача, як і не дослідили належним чином обставини, на які посилався позивач, а також подані на підтвердження таких обставин докази.

7.39. Так, в рішенні місцевого господарського суду зазначено про неефективність обраного позивачем способу захисту і по суті відсутні мотиви суду з відхилення наведеного позивачем обґрунтування наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів від 04.06.2018 як відповідно до загальних засад цивільного законодавства, так і за спеціальною нормою (стаття 42 КУзПБ), з висновками суду стосовного того, які ж норми права підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

7.40. Суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що ТОВ "ЗВ Ріелті" за оспорюваними договорами отримало актив у вигляді права вимоги за відповідними зобов`язаннями, за рахунок якого товариство має можливість отримати задоволення своїх вимог, дійшов висновку про те, що ці договори не можуть бути визнані такими, що укладені на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів.

7.41. При цьому суд апеляційної інстанції визнав допущене місцевим господарським судом порушення норм процесуального права, яке полягає у залишенні без розгляду поданого позивачем клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, зокрема Висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки (Звіт про оцінку кредитного портфеля, а саме прав вимоги за зобов`язаннями по кредитним договорам, що знаходяться на балансі ТОВ "ЗВ Ріелті"). Водночас, за висновком апеляційного господарського суду вказане клопотання було подано позивачем з порушенням встановленого ГПК України порядку подання доказів, а саме після закриття підготовчого провадження та

7.42. При цьому, поза увагою апеляційного господарського суду залишено ту обставину, що позивач ще безпосередньо у позовній заяві (т.с.1, а.с.7) повідомив суд про те, що ПрАТ "Росава" замовило проведення оцінки ринкової вартості активів, які були придбані ТОВ "ЗВ Ріелті" у ТОВ "ФК "Інтегріті" за договорами відступлення прав вимоги від 04.06.2018 з метою додаткового підтвердження збитковості цих правочинів для боржника. Оскільки проведення оцінки ринкової вартості активів ще не закінчено суб`єктом оціночної діяльності і вимагає тривалого строку, тому висновок про ринкову вартість активів будуть надані позивачем до суду одразу після завершення проведення такої оцінки.

7.43. Також, відхиляючи вищезазначений висновок про оцінку ринкової вартості придбаних ТОВ "ЗВ Ріелті" з тих підстав, що навіть врахування цього доказу не вплинуло б на результат розгляду даного спору, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів боржник став неплатоспроможним, судом апеляційної інстанції не було враховано , що позивач як на підставу недійсності укладених між відповідачами договорів за статтею 42 КУзПБ вказує не на факт неплатоспроможності ТОВ "ЗВ Ріелті", а на те, що внаслідок укладення спірних договорів стало неможливим виконання ТОВ "ЗВ Ріелті" його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково, зокрема зобов`язань перед ПрАТ "Росава".

7.44. Розглядаючи аргументи позивача стосовно наявної на дату укладення оспорюваних правочинів заборгованості у ТОВ "ЗВ Ріелті" перед ПрАТ "Росава" у розмірі 183 500 000 грн за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 33 від 23.01.2018, на підтвердження чого позивач послався на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №911/2498/18 (911/2583/20), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки вищезгаданий договір № 33 від 23.01.2018 визнаний судом недійсним з моменту його укладення, то на час укладення оспорюваних правочинів у ТОВ "ЗВ Ріелті" не існувало заборгованості перед ПрАТ "Росава" за договором № 33 від 23.01.2018.

7.45. Дійсно, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2498/18 (911/2583/20), яка набрала законної сили 30.03.2021, серед іншого, визнано недійсним договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 23.01.2018 №33, укладений між ПрАТ "Росава" та ТОВ "ЗВ Ріелті", і вказаний правочин відповідно до статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

7.46. Водночас, подання позову про визнання недійсним вищезгаданого договору надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 23.01.2018 №33 та ухвалення судового рішення у справі № 911/2498/18 (911/2583/20) мало місце більш ніж через два роки після укладення між ТОВ "ЗВ Ріелті" та ТОВ "ФК "Інтегріті" оспорюваних у справі № 910/1539/21 (910/7148/22) договорів відступлення прав вимоги від 04.06.2018. Тобто, на дату укладення між ТОВ "ФК "Інтегріті" та ТОВ "ЗВ Ріелті" спірних правочинів і їх виконання, ТОВ "ЗВ "Ріелті" не знало і не могло знати про виникнення у майбутньому вищевказаних обставин (подання позову та ухвалення рішень у справі № 910/1539/21 (910/7148/22)) та відсутність обов`язку повернути 183 500 000 грн на користь ПрАТ "Росава".

7.47. Колегія суддів звертається до правової позиції щодо реальності господарської операції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №911/5358/14, згідно з якою для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

7.48. Однак, розглядаючи поданий ПрАТ "Росава" позов, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не перевірили належним чином обставини, з посиланням на які позивач обґрунтовував недійсність укладених між відповідачами договорів та наявність у них ознак фраудаторного правочину, а також не врахували відповідні правові висновки Верховного Суду з цього питання, про які зазначалося вище.

7.49. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.50. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Натомість застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам.

7.51. Без з`ясування вищевказаних обставин неможливо дійти беззаперечного висновку щодо обґрунтованості позову, який розглядається у цій справі, відтак висновок судів попередніх інстанцій про не доведення факту укладення оспорюваного правочину на шкоду кредиторам та з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості ТОВ "ЗВ Ріелті" є передчасним.

7.52. В силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.53. Тобто, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини в силу передбачених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.54. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

7.55. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а також з фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

7.56. За результатами касаційного перегляду оскаржених судових рішень колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не дотрималися вимог ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі повного і всебічного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, із застосуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

7.57. Враховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, ухвалені у цій справі судові рішення по суті спору не можуть вважатися обґрунтованими, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.58. Доводи касаційної скарги ПрАТ "Росава", до якої приєдналося ТОВ "ФК "Інтегріті", знайшли своє підтвердження, але з урахуванням викладених в скарзі вимог про ухвалення нового рішення, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, то згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга ПрАТ "Росава", до якої приєдналося ТОВ "ФК "Інтегріті", підлягає частковому задоволенню.

8.3. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України у разі, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Оскільки Судом за результатами касаційного розгляду не змінювалися оскаржувані рішення та не ухвалювалося нове рішення, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава", до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті", задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/1539/21(910/7148/22) скасувати.

3. Справу №910/1539/21(910/7148/22) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк