Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/15584/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/15584/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 05.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком", 2. ОСОБА_1

треті особи 1. Арбітражний керуючий Горбач Ігор Сергійович, 2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

в межах справи № 910/15584/16

за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком"

2. 05.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Борком", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2009 нежитлової будівлі № 87-Ж по вул. Прокопенка в м. Ромни Сумської області , що складається з допоміжного блоку (літ. Щ. Щ-1) площею 202,6 кв. м, укладеного між боржником та фізичною особою ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі № 1817 та про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення вказаного майна у власність боржника.

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Борком" без відома іпотекодержателя здійснив незаконні зміни предмета іпотеки з метою унеможливлення в подальшому погашення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно. При укладенні спірного договору купівлі-продажу без згоди іпотекодержателя були порушені вимоги частини третьої статті 9 , статті 10 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 586 Цивільного кодексу України, підпункти 3.3.3, 3.3.5, 3.37, 3.10, 3.4.3, Договору іпотеки.

4. ПАТ "Укргазбанк" також просив поновити строк для звернення з вимогою про визнання недійсним Договору та посилався на те, що про укладення договору купівлі-продажу від 19.06.2009 між ТОВ "Борком" та ОСОБА_1 йому стало відомо лише в травні 2017 року після надходження до Господарського суду міста Києва відповіді Комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" від 17.05.2017 № 81 на клопотання ліквідатора боржника про надання відомостей щодо реєстрації нерухомого майна ТОВ "Борком". Таким чином, позивач стверджує про пропуск строку позовної давності з поважних причин, оскільки не знав та не міг знати про укладений правочин.

5. 10.04.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва позов ПАТ "Укргазбанк" прийнято до розгляду в межах справи № 910/15584/16 про банкрутство ТОВ "Борком".

6. 24.05.2018 ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому також просив застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові повністю.

7. Справа розглядалася судами неодноразово.

8. 10.09.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву ПАТ "Укргазбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу було задоволено, визнано недійсним спірний договір купівлі-продажу від 19.06.2009, укладений між ТОВ "Борком" та ОСОБА_1 та застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення зазначеного майна у власність ТОВ "Борком", вирішено стягнути солідарно з відповідачів витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762 грн. Видано накази.

9. 19.02.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. та ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/15584/16 повністю. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, здійснено розподіл судових витрат.

10. 10.07.2019 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ПАТ "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 скасовано, справу № 910/15584/16 у скасованій частині направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

11. 23.10.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. та ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/15584/16 залишено без змін, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

12. 10.12.2019 постановою Верховного Суду касаційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. та ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/15584/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Укргазбанк" в частині вимог про визнання недійсним договору від 19.06.2009, укладеного між ТОВ "Борком" та фізичною особою ОСОБА_1 , заяву ПАТ "Укргазбанк" в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення нежитлової будівлі у власність ТОВ "Борком" у справі № 910/15584/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

12.1. Щодо прав іпотекодержателя на предмет іпотеки постанова Верховного Суду мотивована тим, що незалежно від того чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

12.2. Суд дійшов висновку, що право кредитора як іпотекодержателя на майновий комплекс боржника, переданого ним в іпотеку кредитору за договором від 31.05.2008, охоплює і право на майно, що є частиною предмета іпотеки, яка виділилась з предмета іпотеки внаслідок його поділу на частки в окремий майновий комплекс з оформленням на нього окремого свідоцтва про право власності. А тому встановлені судами зміни, що відбулись та вчинилися стосовно майнового комплексу боржника, переданого ним в іпотеку кредитору за договором від 31.05.2008, не змінюють обсягу прав кредитора як іпотекодержателя щодо всіх новостворених майнових комплексів як складових предмета іпотеки.

12.3. Щодо способу захисту порушеного права за нікчемним правочином Суд вказав, що за змістом частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 215 Цивільного кодексу України укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю та погодився із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про нікчемність заперечуваного кредитором Договору та відхилив протилежні аргументи скаржника.

12.4. Водночас Суд не погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про визнання Договору недійсним з підстав його нікчемності з огляду на те, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Суди попередніх інстанцій задовольнивши вимогу кредитора в частині визнання недійсним Договору як нікчемного правочину всупереч нормам частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України та частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, дійшли неправильних висновків щодо належного способу захисту порушеного права кредитора у спірних правовідносинах за вимогами про визнання Договору недійсним.

12.5. Щодо наслідків недійсності правочину Верховний Суд погодився із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про обґрунтованість вимог кредитора в поданій ним заяві про застосування наслідків недійсності Договору шляхом повернення майна у власність боржника через порушення прав позивача/кредитора як іпотекодержателя майна, що без його згоди вибуло з власності боржника за нікчемною угодою; та як наслідок порушення прав позивача як кредитора боржника у цій справі про банкрутство, вимоги якого забезпечені, у тому числі спірним майном, за рахунок якого має здійснюватися задоволення вимог у цій справі (частина 4 статті 42 Закону про банкрутство).

12.6. Щодо перебігу позовної давності за нікчемним правочином, враховуючи висновки про нікчемність заперечуваного кредитором Договору (пункт 8.5 постанови Верховного Суду), Суд визнав помилковим застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень частини першої статті 261 Цивільного кодексу України з висновком судів про початок перебігу цього строку з дня, коли кредитор у даному випадку довідався про порушене право у спірних правовідносинах через укладення заперечуваного Договору та вибуття частини предмету іпотеки за цією угодою.

12.7. У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо укладення Договору 19.06.2009 та прийняття 01.07.2009 на підставі Договору рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на майно (пункт 4.5), Суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора про застосування наслідків недійсності Договору як нікчемного правочину у вигляді повернення майна у власність боржника розпочався у 2009 році. (п. 8.13) А тому, враховуючи встановлену нормами статті 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення кредитора із вимогами про застосування наслідків недійсності Договору у вигляді повернення майна у власність боржника 05.04.2018 (пункт 1.3), тобто поза межами вказаного трирічного строку, Суд дійшов висновку про сплив позовної давності на момент звернення кредитора за захистом порушеного права на майно у спірних правовідносинах.

12.8. Суд дійшов висновку, що суди, визнавши обґрунтованими вимоги кредитора в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору шляхом повернення майна у власність боржника, та встановивши факт заявлення ОСОБА_1 про сплив позовної давності, не виконали покладеного на суд обов`язку в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на статтю 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки спливу позовної давності у спірних правовідносинах (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).

13. 24.02.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укргазбанк" - відмовлено повністю.

14. 28.07.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укргазбанк" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Борком", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2009. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 залишено без змін.

15. Постановою Верхового Суду від 23.12.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/15584/16 в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину скасовано.

Справу № 910/15584/16 в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

15.1. Постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції у цій справі проігноровано доводи апеляційної скарги, а пропуск позивачем строків позовної давності пояснено тим, що станом на момент звернення ПАТ "Укргазбанк" до суду із зазначеними вище позовними вимогами, обставини щодо нового власника іпотечного майна були загальновідомими, позивач мав можливість отримати цю інформацію під час перевірки наявності предмету забезпечення і своєчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права (аркуш 14 постанови).

15.2. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи ПАТ "Укргазбанк" наведені в суді апеляційної інстанції не були очевидно необґрунтованими, що вимагало від апеляційного господарського суду їх повного дослідження та надання їм належної оцінки. Водночас, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про неповне з`ясування судом апеляційної інстанцій обставин справи знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

Короткий зміст та мотиви апеляційної інстанцій

16. За результатами нового розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі № 910/15584/16 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі № 910/15584/16 залишено без змін.

16.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів, що він не міг дізнатися в продовж 9 років про порушення його права. Через виконавчу службу кредит не повертався позивачу і він не здійснює перевірку належного йому майна і своєчасного повернення боргу за кредитами, бо знав про стан іпотечного майна.

16.2. Як встановив суд другої інстанції, в своїх поясненнях позивач стверджує про поділ майна, посилаючись на довідку БТІ від 19.12.2008 року №2720 про поділ майна, тобто позивач опосередковано підтвердив, що з 19.12.2008 року знав про поділ майна і відповідні нові об`єкти, що і підтверджують рішення Роменської міської ради Сумської області № 373 від 25.12.2008 року "Про присвоєння адрес" та №272 від 29.10.2009 року «Про оформлення права власності на нерухоме майно в м.Ромни.

16.3. Суд другої інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що відомості нового власника іпотечного майна були відображені у відповідних державних реєстрах та КП "Бюро технічної інвентаризації", а позивач мав можливість отримати цю інформацію відповідно до норм чинного законодавства і своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права.

16.4. Судами встановлено, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів про недобросовісне набування відповідачем 2 права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 19.06.2009 року - нежитлової будівлі під номером 87-ж по вул. Прокопенка у м. Ромни Сумської області .

16.5. У підсумку, суд вважає, що позивач був обізнаний про стан іпотечного майна, починаючи з 2009 року, при подачі позовів до суду про стягнення заборгованості по кредитам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" , в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/15584/16, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ АБ "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.06.2009 року, ВМС 920789, нежитлової будівлі під № 87-Ж по вул. Прокопенка м. Ромни Сумської області, що складається з виробничо-допоміжного блоку (літ. Щ, Щ1) площею 202,6 кв. м, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борком" та ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі за № 1817

17.1. Скаржник переконує, що не мав об`єктивної можливості знати про стан своїх майнових прав та отримати відомості про наявність зазначеного вище договору та порушення свого права, як Іпотеко держателя, до часу винесення ухвали Господарського суду м. Києва від 19.04.2017 по справі №910/15584/16 про витребування доказів за клопотанням арбітражного керуючого Горбача І.С., а отже, початком перебігу строку позовної давності є 17.05.2017 - час надання комунальним підприємством «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» відповіді №81.

17.2. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки про застосування норм права, які викладені у таких постановах Верховного Суду: від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 27.01.2021 у справі № 186/599/17, від 09.06.2021 у справі № 478/708/19, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Представником третьої особи подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

19. Ліквідатором ТОВ «Борком» подано письмові пояснення щодо касаційної скарги.

Провадження у Верховному Суді

20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/15584/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.03.2023.

21. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АТ "Укргазбанк", яка подана на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 по справі №910/15584/16.

Призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ АТ "Укргазбанк" у відкритому судовому засіданні на 05 липня 2023 року о 12:15 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, виходячи з такого.

23. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання правомірності висновків попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Укргазбанк" про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення нежитлової будівлі № 87-Ж по вул. Прокопенка в місті Ромни Сумської області, що складається з допоміжного блоку (літ. Щ. Щ-1) площею 202,6 кв. м, у власність ТОВ "Борком".

25. З урахуванням вказівок, що викладені у постанові Верховного суду від 21.12.2021 у цій справі, питанням, що вирішував суд другої інстанції є питання пропуску строку позовної давності позивачем та поважності причин такого пропуску.

26. Зокрема, з постанови Верховного суду від 21.12.2021 у цій справі вбачається, що останнім надано вказівку апеляційному господарському суду перевірити факт знаходження у матеріалах справи листа Комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" від 17.05.2017 № 81, його зміст та вплив змісту такого листа, у випадку його наявності, на спірні правовідносини.

27. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

28. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

29. Колегія суддів вважає необхідним вказати, що строки позовної давності є матеріальними строками порушених прав та законних інтересів, а також часовими межами існування суб`єктивного права у порушеному стані. Обчислення строків залежить від конкретних обставин і змісту правовідносин, а їх порушення тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

30. Тлумачення частини п`ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

31. Відповідно до частини третьої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

32. Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

33. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

34. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15).

35. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

36. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

37. У цій справі позивач посилається на те, що він дізнався про порушення свого права лише в травні 2017 після надходження до Господарського суду міста Києва відповіді від 17.05.2017 №81 комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації".

38. На виконання вказівок касаційного суду апеляційним судом ухвалою від 31.08.2022 було витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи основної справи про банкрутство, в яких знаходиться лист Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» від 17.05.2017 № 81, або оригінал листа Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» від 17.05.2017 № 81.

39. Зазначений лист, як було встановлено колегією суддів, знаходиться у т. 2 а.с. 54 основної справи про банкрутство № 910/15584/16 та зі змісту цього листа вбачається, що Комунальне підприємство «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» повідомляло, згідно архівних інвентаризійних даних, яке майно було зареєстроване за ТОВ «Борком» до 01.01.2013.

40. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк», надав два кредити, що забезпечені майном ВАТ "СПК Меридіан": перший кредит на один рік з 29.04.2008 року до 28.04.2009 року у розмірі 16 000 000 грн; другий кредит на один місяць з 28.01.2009 року до 27.02.2009 року у розмірі 5 000 000 грн.

41. Оскільки зобов`язання перед банківською установою за кредитними договорами не були виконані, банк звернувся у 2009 році до Господарського суду м. Києва з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 6/661) - рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2009 року (стягнуто 5 000 000 грн.) та за другим кредитом ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до суду у 2010 році - рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 року (стягнуто заборгованість на предмет іпотеки).

42. Як встановив апеляційний господарський суд, звертаючись до суду з позовами у 2009 році і у 2010 році до суду, ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк», надавав правовстановлюючі документи на об`єкт 87 по вул. Прокопенка у м. Ромни, площею 14 044 кв.м., тобто надав недостовірну інформацію, з огляду на те, що об`єкт 87 по вул. Прокопенка у м. Ромни Сумської області, загальною площею 14 044,0 кв.м., у 2008 році поділено на ряд об`єктів з іншими площами, присвоєно окремі адреси, оформлено нові правовстановлюючі документи та нові об`єкти зареєстровані в відповідному державному реєстрі та в КП «Бюро технічної інвентаризації», отже об`єкт 87 по вул. Прокопенка у м. Ромни Сумської області з 2009 року має загальну площу 5 739,5 кв. м, що підтверджують докази надані позивачем:

- рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області № 373 від 25.12.2008 року "Про присвоєння окремих адрес" (т.1,а.с. 41) ;

- рішення Роменської міської ради Сумської області від 29.10.2009 року №272 «Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни (т.1,а.с. 192);

43. Виходячи із рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 25,12.2008 року №373 «Про присвоєння окремих адрес» та рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 29.10.2009 року №272 «Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни» оскільки вони узгоджуються між собою, свідчать про поділ комплексу за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87 у 2008 році.

44. Новий об`єкт за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, будинок під номером 87, загальною площею 5 739,5 кв. м, зареєстровані БТІ 02.11.2009 року на підставі свідоцтва про право власності від 02.11.2009 року.

45. Як встановив суд другої інстанції, подаючи до виконавчої службі виконавчий документ у 2011 році, ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» подав правовстановлюючі документи на об`єкт за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, будинок під номером 87, загальною площею 5 739,5 кв. м, тобто інша площа об`єкту з 2008 року, що підтверджує обізнаність позивача про поділ майнового комплексу переданого в іпотеку.

46. Крім того, як встановив суд другої інстанції, в своїх поясненнях позивач стверджує про поділ майна, посилаючись на відповідну довідку БТІ від 19.12.2008 року №2720, тобто позивач опосередковано підтвердив, що з 19.12.2008 року знав про поділ майна і відповідні нові об`єкти, що і підтверджують рішення Роменської міської ради Сумської області № 373 від 25.12.2008 року "Про присвоєння адрес" та №272 від 29.10.2009 року «Про оформлення права власності на нерухоме майно в м.Ромни.

47. У подальшому, 19.06.2009 року було укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі під номером 87-ж по вул. Прокопенка у м. Ромни Сумської області, укладеного між ТОВ «Борком» (03062, м.Київ, вул. Гончарова, буд.16,кв.12; ідентифікаційний код 31957823) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНН НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. зареєстрованого в реєстрі за №1817.

48. 19.06.2009 року за Відповідачем 2 була здійснена державна реєстрація права приватної власності на нежитлову будівлю під номером 87-ж по вул. Прокопенка у м. Ромни Сумської області .

49. Таким чином, як встановив суд другої інстанції, правочин було вчинено майже 12 років тому, тобто трирічна позовна даність спливла, а позивач не довів те, що він не міг дізнатися про порушення його права з 2009 року з вищезазначений обставин.

50. Слід зауважити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

51. Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

52. Як встановив суд другої інстанції, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.12.2008 року, серії САВ №898850, видане Виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області та зареєстровано в електронному Реєстрі власності на нерухоме майно 31.12.2008 року, за реєстраційним номером 25989299.

53. Право власності на нежитлову будівлю під номером 87-ж по вул. Прокопенка у м. Ромни, реєстраційний номер 25989299, було зареєстровано ТОВ «Борком» 31.12.2008 року, що підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.12.2008 року, який долучений до матеріалів справи (т.1, а.с. 177).

54. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Івановою Л.М. перевірено заборони відчуження, обтяження іпотекою, арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

55. ОСОБА_1 - є добросовісний набувач нерухомого майна, придбаного за оплатним правочином від 19.06.2009 року. ОСОБА_1 не було відомо про існування будь-яких перешкод в укладанні правочину.

56. Позивач не надав доказів фактичних обставин, що свідчать про недобросовісність ОСОБА_1, як набувача права власності на нерухоме майно.

57. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. (Постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06.02.2020 року).

58. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

59. За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

60. Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності (Постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06.02.2020 року).

61. За висновками суду другої інстанції, позивач знав про поділ об`єкту за адресою: Сумська область, м.Ромни, вул. Прокопенко, буд 87, з 2009 року, оскільки у відповідних державних реєстрах, в КП «Бюро технічної інвентаризації» з 2008 року вже була нова інформація про новоутворені об`єкти з новими площами, новими адресами, новими реєстраційними номерами, відповідно з новими правовстановлюючими документами по новоутвореним об`єктам.

62. 19.06.2009 року відомості стосовно нового власника іпотечного майна були відображені у відповідних державних реєстрах, в КП «Бюро технічної інвентаризації», також були відомості і стосовно всього поділеного іпотечного майна, а позивач мав можливість отримати цю інформацію відповідно до норм чинного законодавства і своєчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права, що і було встановлено судом першої інстанції і зазначено в рішенні.

63. Банк з моменту виявлення фактів невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, та відповідно з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки мав за розумної обачності протягом такого тривалого часу здійснити перевірку належного виконання іпотекодержателем умов іпотечного договору та, зокрема, своєчасно дізнатися про факт зміни власника спірного майна (предмета іпотеки) та переходу прав і обов`язків іпотекодавця до іншої особи (відповідача у цій справі).

64. З моменту виявлення факту невиконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою ( з 2009 року), та з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки (з 2010 року, рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 року) позивач міг за розумної обачності протягом тривалого часу здійснити перевірку належного виконання іпотекодержателем умов іпотечного договору та, зокрема, своєчасно дізнатися про факт зміни власника спірного майна (предмета іпотеки) та переходу прав і обов`язків іпотекодавця до іншої особи.

65. Як встановив апеляційний господарський суд, у матеріалах цієї справи, яка розглядається в межах справи про банкрутство був відсутній доказ, зокрема лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації » від 17.05.2017, на який посилається позивач.

66. Відсутність наведеного доказу, як зазначив апеляційний господарський суд, зокрема листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації » від 17.05.2017 №81, позивач підтвердив сам, надавши лист лише 15.04.2022 року разом з додатковим поясненням, без клопотання про поновлення строку для подачі доказу до суду.

67. Крім того, доводи касаційної скарги про те, що оскільки в силу ч. 4 ст. 258 ЦК України (в редакції чинній на час укладання спірного договору купівлі-продажу від 19.06.2009) до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років, тобто строк на звернення із позовом у позивача не сплив, навіть якщо суди вважають такий строк пропущеним, підлягають відхиленню, з огляду на таке.

68. Поза увагою скаржника залишено виключення норми ч.4 ст. 258 ЦК України на підставі Закону України № 4176-VI від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012.

69. У пункті 5 розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має звернутися до суду з позовом про: 1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; 2) застосування наслідків нікчемного правочину; 3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред`явлення, встановлений положеннями ЦК України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності ним Законом.

70. Зважаючи на наведені законодавчі положення, позовна заява ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» про застосування наслідків нікчемного правочину (договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.06.2009) могла бути подана до 15.01.2015, тобто протягом трьох років після набрання чинності Законом України №4176-VІ від 20.12.2011, в той час як позивач звернувся із позовом до суду лише 05.04.2018

71. У цьому випадку скаржник заперечує факт пропуску строку позовної давності та в той же час суду не наведено наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

72. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що апеляційний господарський суд виконав вказівки Верховного Суду, що викладені у постанові від 23.12.2021 у цій справі, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваними рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

73. Аргументи скаржника, які охоплюються підставою касаційного оскарження, що викладена у п.п. 17.2. п. 17 цієї постанови щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, судом не вбачається відступу від правових висновків викладених у наведених скаржником справах при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

74. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

75. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

77. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

79. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №910/15584/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік