Постанова

від 04.07.2023 по справі 953/18523/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/18523/20 Номер провадження 22-ц/814/672/23Головуючий у 1-й інстанції Колесник С.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Лобов О.А.

Секретар:Чемерис А.К.

за участю: ОСОБА_1 , адвоката Цимбалюка С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року

представника відповідачів - адвоката Поєдинцева Дмитра Олександровича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгеніївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ландграф Інна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгеніївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ландграф Інна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 (серед двору) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно побудували будинок, та в 2012 році на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2012 набули право власності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 рішення Київського районного суду міста Харкова від 28.12.2012 по справі № 2018/20027/2012 було скасоване, а в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок відмовлено.

Набуття права власності на житловий будинок (що скасовано апеляційним судом), стало підставою для отримання у власність земельної ділянки для обслуговування самовільно побудованого житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 21.05.2018 продали як житловий будинок, так і земельну ділянку ОСОБА_5 , який, в свою чергу, 04.03.2020 уклав договір дарування з ОСОБА_5 , який в подальшому уклав договір іпотеки з ОСОБА_7 , відповідно до якого право власності на житловий будинок і на земельну ділянку перейшло вже до останнього.

Інспекцією ДАБК 09.10.2018 було здійснено вихід за вказаною адресою, в ході якого встановлено факт наявності будівлі складної конфігурації, орієнтовними розмірами 9,0х7,0 м., яка складається з трьох поверхів. У грудні 2018 року новобудова вже мала три поверхи з одного боку будинку та чотири поверхи з протилежного боку (новобудова розташована на краю схилу). Станом на 2020 рік площа самочинно побудованої споруди по вже складає 269,4 кв. м.

Позивач вважає, що здійсненим будівництвом було порушено його права, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду.

Просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 22.07.2013 року, укладений між відповідачами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ландграф І.М., зареєстровано в реєстрі № 169, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №4194250 від 22.07.2013 р., та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним та скасування пункту 4 Додатку № 2 Рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 685/17 від 21.06.2017 року "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками", а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 передати у спільну сумісну власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: АДРЕСА_1 , індексний № рішення державної реєстрації: 35992838 від 05.07.2017 року, та скасувати державну реєстрацію права власності за вказаними особами;

- визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, серія та номер: 1203, від 21.05.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №41204089 від 21.05.2018 року, та скасувати його державну реєстрацію;

-визнати договір купівлі-продажу житлового будинку недійсним, серія та номер: 1199, від 21.05.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №41204089 від 21.05.2018 року, та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір дарування від 04.03.2020 року, серія та номер 732, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанною Євгеніївною, державна реєстрація №51471893 від 04.03.2020 року та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 1196, виданий 24.04.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанною Євгенівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № рішення 53028286 від 08.07.2020 року о 19:48:58 год., індексний № рішення 53028492 від 08.07.2020 року о 20:07:20 год. та скасувати його державну реєстрацію;

- стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий сбір в розмірі 5 331 грн. 20 коп., а також витрати на правову допомогу та інші судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення відмовлено у повному обсязі.

Скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали Київського районного суду міста Харкова від 17.11.2020 по справі № 953/18523/20 у вигляді заборони державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь - якого іншого обтяження та інше) на наступне майно: житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:01:018:0019, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: : АДРЕСА_1 .

Рішення оскаржив позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд безпідставно дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки обставинам, що мають значення для справи, і які суд безпідставно вважав встановленими.

Вказує, що висновок суд про те, що позивачем належним чином не доведено порушення його прав при укладенні оспорюваних договорів, є безпідставним, та не ґрунтується на доказах, наданих позивачем.

Представником відповідачів подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгеніївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ландграф Інна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення.

З вказаною ухвалою не погодився представник відповідачів - адвокат Поєдинцев Д.О., подавши апеляційну скаргу, у доводах якої вважає оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права.

Зокрема вказує, що суд дійшов безпідставного висновку про порушення представником відповідачів строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України при подачі заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Місцевим судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2012 року по справі № 2018/20027/2012, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2013 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_3 задоволено, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/2 кожному право власності на житловий будинок літ. А-1, загальна площа якого складає 90,0 кв.м, житлова площа складає 67,9 кв.м та на гараж літ. Н, навіс літ. Б по АДРЕСА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 скасовано рішення Київського районного суду міста Харків від 28.12.2012 по справі №2018/20027/2012 та ухвалено нове рішення яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності залишено без задоволення.

Згідно деталізованої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 22.07.2013 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 22.07.2013 приватним нотаріусом ХМНО Ландграф І.М. реєстровий №169, продала, а ОСОБА_4 придбала 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 . Зазначене також підтверджується копією договору купівлі-продажу від 22.07.2013, який знаходиться в матеріалах справи.

Рішенням Харківської міської ради №685/17 від 21.06.2017 "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га. за адресою - АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.05.2018 приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., реєстровий №1199, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_5 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 67,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу, посвідченого 21.05.2018 приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., реєстровий №1203, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_5 придбав у власність земельну ділянку кадастровий №6310136600:01:018:0019, площею 0,0227 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування, посвідченого 04.03.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., реєстровий №732, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 269,4 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м., перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 .

На підставі договору дарування, посвідченого 04.03.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., реєстровий №734, право власності на земельну ділянку кадастровий №6310136600:01:018:0019, площею 0,0227 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 .

04.07.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 269,4 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м. та земельну ділянку кадастровий №6310136600:01:018:0019 за вказаною адресою. Реєстрація прав відбулася на підставі договору іпотеки, посвідченого 04.04.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., реєстровий №1196.

З наведеного слідує, що на час розгляду справи власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 .

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку, що суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили про наявність підстав для визнання укладених правочинів недійсними, як і не надано доказів порушення прав позивача.

Крім того, суд вказав, що звернення позивача до суду з відповідним позовом, вимоги якого спрямовані на визнання недійсним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність та визнання правочинів щодо відчуження нерухомого майна недійсними, не сприятиме належному захисту або відновленню порушених, оспорюваних або невизнаних прав позивача, що у свою чергу свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим судом, звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що постійно проживає та зареєстрований квартирі АДРЕСА_1 . Біля будинку, у якому мешкає позивач, у дворі, відповідачі звели капітальну споруду - житловий будинок, розташування та знаходження якого призводить до порушення його права користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок (прибудинкова територія). Також позивач стверджує, що виходячи з розмірів споруди, висоти її поверхів, розташування вікон, сходів, відповідачі збудували не житловий будинок, а споруду громадського призначення, існування якої у дворі житлового будинку порушує його права.

При цьому, позивач оскаржує правочини стороною яких він не являється.

Оцінюючи підстави та предмет позову, районний суд вірно вказав, що норми статті 15 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Згідно статей 13, 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 910/15262/18 Верховним Судом висловлено правову позицію, згідно якої, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, вправі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Це може бути у випадках, коли:

- права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені;

- інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Як вірно встановлено місцевим судом, доказів порушення прав позивача оспорюваними ним договорами суду не надано.

Крім того, встановлено, що рішенням Харківської міської ради №685/17 від 21.06.2017 "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками", ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га. за адресою - АДРЕСА_1 .

При цьому, як вірно визначено місцевим судом, Харківською міською радою було реалізовано власні повноваження щодо розпорядження землями комунальної форми власності, шляхом передачі у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:018:0019, реалізація яких не призвела до порушення прав позивача.

Посилання апелянта на обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного суду у справі №2018/20027/2012 від 30.06.2020 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в ході розгляду вказаної справи судом була надана оцінка здійсненню відповідачами самочинного будівництва, при цьому жодних обставин порушення прав позивача вказаним судовим рішенням не встановлено.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Щодо апеляційної скарги представника відповідачів - адвоката Поєдинцева Дмитра Олександровича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для відмови у задоволенні заяви представника відповідачів про винесення додаткового рішення стало те, що вказану заяву подано до суду з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Встановлено, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу подано представником відповідачів 01.10.2021 року. Рішення Київським районним судом м. Харкова ухвалено 21 вересня 2021 року.

З огляду на положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України, районний суд дійшов вірного висновку про пропуск представником відповідачів строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги на правильність таких висновків не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до довільного тлумачення норм ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року та представника відповідачів - адвоката Поєдинцева Дмитра Олександровича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2021 року та ухвалу цього ж суду від 05 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: Л.І. Пилипчук

О.А. Лобов