Постанова

від 13.07.2023 по справі 160/19553/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2023 року м.Дніпросправа № 160/19553/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі № 160/19553/22 (суддя Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Комунального закладу освіти «Середня Загальноосвітня школа №86» Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу освіти "Середня Загальноосвітня школа № 86" Дніпровської міської ради (далі відповідач), що виразилась у ненадані відповіді на досудове попередження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках ст.8 Закон України "Про захист персональних даних" з вимогою знищити документ від 31.10.2022 року;

2) визнати протиправними дії Комунального закладу освіти "Середня Загальноосвітня школа № 86" Дніпровської міської ради, що виразились в неповідомлені про факт передачі персональних даних малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зафіксовані в акті обстеження житлово-побутових умов проживання 18.05.2022, та 20.05.2021 року третій особі відповідно до ч.2 ст. ст.8 Закон України "Про захист персональних даних";

3) визнати протиправними дії відповідача, що полягають в обробці персональних даних малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та складанні документа з недостовірною інформацією про нього в акті обстеження житлово-побутових умов проживання 18.05.2022, відповідно до ч.2 ст. ст.8 Закон України "Про захист персональних даних";

4) визнати протиправними дії відповідача, що полягають в обробці персональних даних малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та складанні документа з недостовірною інформацією про нього викладеної в акті обстеження житлово-побутових умов проживання від 20.05.2021, відповідно до ч.2 ст. ст.8 Закон України "Про захист персональних даних";

5) зобов`язати Комунальний заклад освіти "Середня Загальноосвітня школа №86" Дніпровської міської ради знищити персональні дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які зафіксовані в акті обстеження житлово-побутових умов проживання від 18.05.2022, відповідно до ч.2 ст. ст.8 Закон України "Про захист персональних даних";

6) зобов`язати Комунальний заклад освіти "Середня Загальноосвітня школа № 86" Дніпровської міської ради знищити персональні дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зафіксовані в акті обстеження житлово-побутових умов проживання від 20.05.2021, відповідно до ч.2 ст. ст.8 Закон України "Про захист персональних даних";

7) стягнути з Комунального закладу освіти "Середня Загальноосвітня школа № 86" Дніпровської міської ради моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 провадження у адміністративній справі № 160/19553/22 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, скаржник просить ухвалу від 14 березня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі зазначає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, бездіяльність та дії якого, порушують законні права та інтереси неповнолітнього.

Відповідач та третя особа своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів неповнолітнього, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту приватних інтересів у цивільній справі №52319109/20.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції, якими є: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

До адміністративної юрисдикції належать справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У п.7 ч.1 ст.4 КАС України дано поняття суб`єкта владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб`єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Як видно з матеріалів позовної заяви, спірним є незгода ОСОБА_1 щодо збору та використання персональних даних неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2010 року народження. Такі дані, як стверджує позивач, протиправно, незаконно зазначені в актах обстеження житлово-побутових умов проживання від 18.05.2021 року та від 20.05.2021 року.

Обстеження умов проживання сім`ї згідно із вимогами чинного законодавства здійснює державний соціальний інспектор управління соціального захисту населення та складає акт за формою, затвердженою відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2004 р. № 95 Про затвердження форми акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Акт обстеження складається безпосередньо за місцем встановлення зазначеного факту. Відповідальність за викладені в акті факти несуть заявник та організація, яка складала цей акт.

Сам по собі акт обстеження не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який може порушити права чи охоронювані інтереси особи, лише на підставі останнього суб`єкти владних повноважень можуть приймати відповідні рішення, які можуть впливати на права та обов`язки особи.

На думку скаржника, складання Комунальним закладом освіти Середня Загальноосвітня школа № 86 Дніпровської міської ради актів обстеження житлово-побутових умов від 20.05.2021 року та від 18.05.2021 року, в яких зазначені персональні дані позивача та ОСОБА_2 , є порушенням вимог Закону України Про захист персональних даних.

Відповідно до положень Закону України Про захист персональних даних від 01.06.2010 року №2297-VI (далі - Закон № 2297), цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Положеннями статті 2 Закону № 2297 визначено, що володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до зазначеної вище статті, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.01.2012 р. №2-рп/2012 надав офіційне тлумачення ч. 1 та 2 ст. 32 Конституції України: Інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повно важень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування

З наведеного слідує, що персональні дані (інформація про фізичну особу) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Чинним законодавством передбачена кримінальна, адміністративна, цивільна та дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних.

Зокрема, за порушення недоторканості приватного життя, а саме за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації винна особа притягується до кримінальної відповідальності (стаття 182 Кримінального кодексу України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, є вірними висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача до комунального закладу освіти "Середня Загальноосвітня школа №86" Дніпровської міської ради підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а стосується захисту приватних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Судом першої інстанції роз`яснено позивачу його право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі № 160/19553/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак