Постанова

від 17.07.2023 по справі 420/6172/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/6172/23

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-АГРО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-АГРО» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2004187-2410-1502 від 10.11.2022 року.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що в акті перевірки взагалі не вказано в чому полягає порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, б) п.200.4 ст.200 ПК України з боку ТОВ. В мотивувальній частині акту перевірки надані лише вимоги даних пунктів ПК України. Позивач вважає, що даних норм ПК України не порушував, а зазначення в акті перевірки тверджень про неможливість здійснення контрагентами господарської діяльності, неможливість здійснення господарських операцій, які потребують професійної кваліфікації, наявними трудовими ресурсами, є незаконним, адже фактично контролюючий орган покладає на ТОВ відповідальність за дії третіх осіб, в тому числі і за дії тих, з якими товариство взагалі не мало будь-яких господарських відносин, що є порушенням ч.2 ст.61 Конституції України, яка встановлює індивідуальний характер юридичної відповідальності особи. Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Позиція податкового органу не виключає можливості виконання господарської операції, не спростовує обставин поставки товару (послуги), адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). При цьому, ПК України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу усіх постачальників по ланцюгу постачання товарів та дотримання ними вимог податкового та трудового законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ є юридичною особою, зареєстрованою 01.07.2019 року за номером запису в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 556 102 0000 070643, основним видом економічної діяльності якого є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

На підставі направлень від 20.01.2023 року №540/15-32-07-05, №542/15-32-07-05, від 30.01.2023 року №896/15-32-07-05, №898/15-32-07-05, та наказу ДПС від 19.01.2023 року №273-п, на підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 п.200.11 ст.200, п.п.69.2, п.п.69.11 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами), головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ДПС Наталею Твердохліб, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ДПС Марією Пойдоловою, головним державним інспектором відділу перевірок у галузі виробництва хімічної продукції управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Дніпропетровській області Євгеном Ємовим, головним державним інспектором відділу перевірок у галузі виробництва хімічної продукції управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Дніпропетровській області Ольгою Цапок, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість від 16.12.2022 року №9272169606, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до Декларації з ПДВ за листопад 2022 року від 29.12.2022 року №9284072831.

За результатами перевірки складено акт №2409/15-32-07-05/43084026 від 17.02.2023 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Зерно-Агро» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства ТОВ в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних, які було безпідставно складено постачальниками за нібито реалізований товар на користь ТОВ. Посадові особи ТОВ мали можливість для дотримання правил та норм, проте не вжили достатніх заходів щодо їх дотримання. Навпаки, отримали податкову вигоду у зв`язку із використанням складених первинних документів постачальниками при визначені показників податкової звітності у відповідних періодах з ПДВ.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ПДВ заявленого до відшкодування з бюджету ТОВ у декларації з ПДВ за листопад 2022 року встановлено порушення платником податків: 1. п.198.1, п.198.2, п.1.98.3, п.198.6 ст.198, б) п.200.4 рт.200 ПКУ, оскільки платником завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), на суму 2301408 грн.

На підставі акту перевірки №2409/15-32-07-05/43084026 від 17.02.2023 року, контролюючим органом 10.03.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №367915320705, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1150704 грн. за завищення бюджетного відшкодування на 2301408 грн..

Винесення вказаного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що порушень оприбуткування в бухгалтерському обліку ТОВ не встановлено.

Позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

Суд зазначив, що всі первинні документи в рамках господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами позивача були надані до перевірки і жодних зауважень щодо них податковим органом не встановлено. Представник відповідача у відзиві не спростував вказаних тверджень позивача.

Зі змісту акту перевірки не вбачається, що він містить посилання податкового органу на те, що складені в межах господарських правовідносин позивача з його контрагентами, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим суд вважав, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування платником податку податкового кредиту за такими операціями.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами перевіряючі встановили на підставі відомостей, що наявні в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів контрагентів позивача.

Водночас, на переконання суду, відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носять виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №810/3514/17, від 05.08.2021 року у справі №813/5824/15, від 16.09.2020 року у справі № 520/4150/19).

Таким чином, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини справи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товарів з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача (оплату вартості придбаних товарів). Тобто, встановлені обставини у цій справі свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а тому висновок відповідача про завищення суми ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за листопад 2022 року за взаємовідносинами із вказаними контрагентами в загальній сумі 2301408,00 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення №2004187-2410-1502 від 10.11.2022 року, яким позивачу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2301408,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1150704 грн., є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, положеннями статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, зі змісту статті 201 ПК України вбачається, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2022 року між ТОВ (ПОКУПЕЦЬ) та ТОВ «БАХМУТ-АГРО» (ПРОДАВЕЦЬ) укладено договір купівлі-продажу №ZA/TR/21/119, відповідно до предмету якого у строки і на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2021 року (надалі - «Товар). Базисні показники (якість), кількість, асортимент, ціна Товару та інші умови, що зазначаються Сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього Договору. 15.03.2022 року сторонами погоджено специфікацію №1 на 1000 т. соняшника.

До вказаного договору сторонами укладено ряд додаткових угод загалом щодо уточнення кількості, ціни та загальної вартості товару.

На виконання умов даного договору ТОВ «БАХМУТ-АГРО» поставлено ТОВ товар вантажними транспортними засобами, що підтверджується відповідними видатковими накладними №54 від 17.03.2022 року, №55 від 18.03.2022 року, №56 від 19.03.2022 року, №57 від 20.03.2022 року, №58 від 21.03.2022 року та товарно-транспортними накладними №618952, №618961, №618958, №618955, №618959, №618957, №618953 від 15,03.2022 року; №618965, №618966, №618967 від 16.03.2022 року; №618973, №618974, №618975 від 17.03.2022 року; №618976, №618977, №618981 від 18.03.2022 року.

Також, 18.10.2021 року між ТОВ та ТОВ «ТОР ЛОГІСТИК» укладено Договір перевезення автомобільним транспортом №1, відповідно до предмету якого в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного Договору, Перевізник приймає на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю Сторін), далі по тексту «Вантаж», з подальшою передачею зазначеного Вантажу уповноваженій особі, а Замовник зобов`язується оплатити Перевізнику вартість наданих Послуг.

На виконання умов вищевказаного договору, перевізник надав транспортні послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується актами надання послуг №95 від 02 грудня 2021 року, №96 від 04 грудня 2021 року, №591/1 від 09 грудня 2021 року, №102 від 14 грудня 2021 року, №591/2 від 16 грудня 2021 року; заявками на перевезення вантажів автотранспортом; товарно-транспортними накладними, наказами на відпуск хлібопродуктів.

При цьому, на товарно-транспортних накладних містяться відмітки пункту розвантаження про фактичне прийняття зерна, його кількісно-якісних характеристик, посилання на ТТН, зазначення державних номерів ТЗ.

Позивачем до позову також надано посвідчення про якість зерна, яке перевозилось, в яких також відображається аналогічна інформація.

Крім того, між ТОВ та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛЮС» укладено договору купівлі-продажу №ZA/TR/21/120 від 15.03.2022 року, за яким Продавець зобов`язується передати Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2021 року (надалі - «Товар) 1.2.Базисні показники (якість), кількість, асортимент, ціна Товару та інші умови, що зазначаються Сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього Договору.

На виконання умов вищевказаного договору продавець (постачальник) передав покупцю сільськогосподарську продукцію, що підтверджується видатковими накладними №7 від 16.03.2022 року, №8 від 17.03.2022 року, №9 від 18.03.2022 року №10 від 19.03.2022 року, №12 від 21.03.2022 року, №13 від 22.03.2022 року та товарно-транспортними накладними №788566, №788567, №788570, №788571, №788569 від 15.03.2022 року; №618927, №618930, №618931, №788573 від 16.03.2022 року; №618933, №618934, №618936, №618937, №618939, №618940 від 18.03.2022 року; № 618943, №618944, №618945, №623001 від 19.03.2022 рокита №623009 від 20.03.2022 року; №623004, №623006, №623009, №623011, №623014 від 20.03.2022 року та №623015, №623016 від 21.03.2022 року.

Стосовно оплати ТОВ за отриманий товар та послуги, ДПС в акті перевірки визнало, що розрахунки (між контрагентами) здійснювались шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків, платіжних доручень, оригінали яких надані в ході перевірки. Також в акті вказано, що за даними оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по рахункам бухгалтерського обліку заборгованість по взаємовідносинам з даними контрагентами відсутня.

Отже, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Вказаний висновок, на думку колегії суддів, відповідає також і встановленим актом перевірки обставинам, а саме: в ході перевірки за участі представника відповідача була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей ТОВ, в ході якої не було встановлено розбіжностей, що також підтверджує задекларований позивачем обсяг придбаного товару.

Крім того, слід зазначити, що роблячи висновок про нереальність діяльності позивача з контрагентами та приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач ґрунтувався в цілому на оцінці господарського стану постачальників позивача.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими ТОВ не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням рівно як і наявність в нього нерухомого майна чи складських приміщень.

Також, у разі сумніву податкового органу щодо ведення контрагентами належної фінансово-господарської діяльності, контролюючий орган наділений правом проведення відповідної перевірки, з використанням первинної бухгалтерської документації.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Касаційний суд звернув увагу, що акти про результати проведення податкових перевірок (звірок) контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагенту позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів не заперечується.

Крім того, слід зазначити, що акт перевірки містить посилання на ту обставину, що стосовно ТОВ «ТОР ЛОГІСТІК», ТОВ «БАХМУТ АГРО» та СТОВ «ІЛЮС» було прийнято рішення про відповідність вказаних суб`єктів критеріям ризиковості платника податків від 14 грудня 2021 року, 30 січня 2023 року та 30 січня 2023 року (відповідно).

Водночас, колегія суддів зазначає, що наведені обставини щодо віднесення вказаних суб`єктів до ризикових хронологічно відбулись після провадження господарської діяльності позивачем з ними.

Поряд з цим, відповідачем фактично в акті перевірки підтверджено, що позивачем сформовано штат працівників у кількості 43 особи станом на листопад 2022 року, ТОВ має в розпорядженні машин та обладнання на суму 115,8 тис грн., інструментів, приладів та інвентаря на суму 174,5 тис грн..

Також, згідно відомостей про загальну площу приміщень на 01.11.2022 року, ТОВ використовуються у господарській діяльності офісних - 45 м2 та складських місткістю - 65 тис.тон..

Перевіркою встановлено, що податкова адреса ТОВ знаходиться за адресою: 65016, Одеська область, м.Одеса, Приморський р-н, вул.Літературна, буд.8, згідно договору оренди нежилого приміщення №01/06/1-АЛ від 01.06.2022 року, укладеного між юридичною особою - ТОВ "БЛАГО-СТРОЙ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 34643467), в особі директора надалі «Орендодавець», з одної сторони, та ТОВ з іншої сторони.

Перевіркою встановлено, що фактично офіс ТОВ знаходиться за адресою: 65062, Одеська область, м.Одеса, бульвар Французький, буд.66/1, згідно договору оренди нежилого приміщення №30/04-1 АФ від 30.04.2021 року, укладений між юридичною особою - ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37009700), в особі директора, з одної сторони та ТОВ, надалі «орендар», в особі директора, діючого на підставі Статуту з іншої сторони.

Крім того, згідно договору ТОВ має у тимчасовому платному користуванні на умовах оренди зерносховище місткістю 65 тис.тон. з господарськими (допоміжними) будівлями

спорудами за адресою: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, смт.Вишневе, вул.Центральна, 45а. Об`єкт оренди знаходиться у приватній власності орендодавця, що підтверджується записом про право власності №180100540 від 06.09.2019 в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1908896012245.

Наведені обставини в цілому свідчать про наявність фактичної спроможності позивача проводити господарську діяльність, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджують наявність комерційної мети в правовідносинах, що відбулись між ТОВ та його контрагентами.

Також, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».

Колегія суддів наголошує, що обмеження відповідачем права ТОВ на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами з акцентом не на безпосередні господарські правовідносини позивача з контрагентами, а на їх (контрагентів) незадовільний податковий та господарський стан є порушенням принципу «належного урядування» та свідчить про ту обставину, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується ДПС національне законодавство, призводить до наслідків, не сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідне податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук