Рішення

від 12.04.2023 по справі 361/4789/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4789/19

провадження № 2/361/75/23

12.04.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_3, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Плато" про визнання незаконним рішення та його скасування, визнання договору оренди земельної ділянки розірваним, усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (т. 1 а. с. 39-45, 98-100), просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі - державний реєстратор) ОСОБА_3, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2017 року про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія і номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Плато" (далі - СТОВ "Плато" або Товариство), ОСОБА_1 ; визнати договір оренди землі, кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, укладений 18 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Плато", розірваним із 20 квітня 2018 року; зобов`язати державного реєстратора видалити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато", ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 та усім належним йому майном, що знаходиться на цій земельній ділянці, шляхом заборони СТОВ "Плато" перешкоджати йому у здійсненні ним права власності та звільнення усієї території по периметру від висіяних рослин (приведення земельної ділянки у попередній стан), його персоналу та охорони; стягнути із СТОВ "Плато" та державного реєстратора ОСОБА_3 у солідарному порядку на його користь майнову шкоду в розмірі 90000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; стягнути із СТОВ "Плато" на його користь інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми в загальному розмірі 11280 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 01 вересня 2011 року між його матір`ю ОСОБА_2 та СТОВ "Плато" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,0247 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адмінмежах Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, строком на 5 років, тобто до 01 вересня 2016 року. Зі слів його матері ОСОБА_2 , після закінчення строку дії вказаного договору оренди земельної ділянки, вона укладала новий договір із СТОВ "Плато", примірник якого у позивача відсутній. ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір ОСОБА_2 померла. 08 листопада 2017 року на підставі виданого йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 здійснено реєстрацію за ним, ОСОБА_1 , права власності на зазначену земельну ділянку.

20 квітня 2018 року він подав до СТОВ "Плато" лист-повідомлення про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між його матір`ю ОСОБА_2 та СТОВ "Плато". Директором цього Товариства було надано згоду на розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки за погодженням сторін, про що ним (директором) власноруч вчинено такий запис на примірнику його (позивача) листа-повідомлення "Не заперечую. 20.04.2018".

11 квітня 2019 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек йому стало відомо, що 26 грудня 2017 року державним реєстратором ОСОБА_3 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39016225 про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато", ОСОБА_1 , проте жодного його звернення до державного реєстратора для реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2017 року не було. Такий договір із СТВО "Плато" він не укладав, ця реєстрація речового права проведена всупереч вимогам законодавства. Також зазначав, що СТОВ "Плато" з осені 2018 року, враховуючи, що договір оренди цієї земельної ділянки розірваний з 20 квітня 2018 року за погодженням сторін, безпідставно здійснило обробку земельної ділянки кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 та засіяло її зерновою культурою, про що йому (позивачу) стало відомо під час встановлення межових знаків, які після їх встановлення запрошеними ним фахівцями, на наступний же день були знищенні невідомими особами, що свідчить про те, що СТВО "Плато" незаконно чинить йому перешкоди у користуванні належним майном, порушує його права на володіння майном. Вважає, що такими своїми діями Товариство завдало йому майнової шкоди, що складається із неотриманих ним доходів у розмірі 52000 грн.; втраченого посадкового матеріалу в розмірі 30000 грн.; амортизації сільгосптехніки в розмірі 8000 грн., а також моральної шкоди в розмірі 10000 грн., що полягає у нервових напруженнях, переживанні, порушенні нормального укладу його життя через неможливість реалізації намічених планів; інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань щодо орендної плати та три проценти річних від простроченої суми всього в загальному розмірі 11280 грн. Вказував на те, що солідарний характер відшкодування відповідачами завданої йому шкоди зумовлений спільними діями та залежністю неправомірних дій відповідачів між собою, оскільки безпідставна державна реєстрація та безконтрольність надали змогу незаконному захопленню Товариством належної йому земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 у суді позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному вище, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача СТОВ "Плато" адвокат Глущенко Є.М. у суді позов не визнав, заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов, у якому посилався на те, що 18 квітня 2016 року між СТОВ "Плато" і ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, строком на сім років. 13 травня 2016 року за СТОВ "Плато" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала речове право (право оренди) на підставі зазначеного вище договору оренди землі, у встановленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. За умовами укладеного 18 квітня 2016 року між СТОВ "Плато" і ОСОБА_2 вказаного договору, у разі смерті орендодавця право на орендовану земельну ділянку переходить до його спадкоємців, такий перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для зміни його умов або розірвання договору. Також зазначав, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, тому посилання позивача ОСОБА_1 , який після смерті матері ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки, на заяву від 20 квітня 2018 року про одностороннє розірвання договору оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, не ґрунтуються на умовах укладеного договору оренди землі від 18 квітня 2016 року, дана заява не є підставою припинення речового права (права оренди) СТОВ "Плато" на земельну ділянку, яке зареєстроване у встановленому законом порядку. Вказував на те, що обставин щодо прийняття 28 грудня 2017 року державним реєстратором ОСОБА_3 рішення з індексним номером 39016225, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2017 року про державну реєстрацію речового права (права оренди) на підставі укладеного 20 грудня 2017 року між СТОВ "Плато" і ОСОБА_1 договору оренди землі, Товариству невідомо. Будь-яких договорів оренди землі СТОВ "Плато" із ОСОБА_1 не укладало, оскільки ніякої потреби у цьому не було, семирічний строк дії договору оренди землі, укладеного 18 квітня 2016 року із ОСОБА_2 , ще не закінчився. Вважає, що реєстрація речового права на підставі договору оренди землі, укладеного нібито 20 грудня 2017 року між СТОВ "Плато" і ОСОБА_1 , є помилковою.

Щодо стягнення майнової та моральної шкоди зазначав, що ОСОБА_1 не доведено факту порушення його прав з боку Товариства, зокрема, протиправної поведінки й вини та як наслідок недоведеність факту завдання йому цієї шкоди й правових підстав для стягнення із СТОВ "Плато" заявлених збитків. Також позивачем не надано доказів того, що він здійснював дії спрямовані на обробку спірної земельної ділянки, його твердження про те, що Товариство вчиняло якісь дії, що перешкоджали йому у цьому, є абсурдними, оскільки СТОВ "Плато" у межах дії договору оренди землі від 18 квітня 2016 року користується земельною ділянкою. Будь-яких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, позивачем до позовної заяви не додано, ці вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, задоволенню вони теж не підлягають. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач державний реєстратор ОСОБА_3, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 18 квітня 2016 року між матір`ю позивача ОСОБА_2 та відповідачем СТОВ "Плато" в особі директора Плаксі Олега Сергійовича був укладений договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передала Товариству в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,0247 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221284400:04:001:0024.

У п. п. 12.3, 12.4, 12.5, 12.6 цього договору оренди сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної-особи не є підставою для зміни або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку.

13 травня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала за СТОВ "Плато" речове право (право оренди) на підставі зазначеного вище договору оренди землі.

Із Інформаційної довідки № 163267616 від 11 квітня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 08 листопада 2017 року державним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Падучак-Коваль Л.Л. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 листопада 2017 року, здійснено реєстрацію за позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2,0247 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, розташовану на території Красилівської сільської ради Броварського району Київської області.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті(ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1481 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи в порядку спадкування не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, до позивача ОСОБА_1 , який у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку площею 2,0247 га, кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, що перебувала в користуванні відповідача СТОВ "Плато" на підставі договору оренди землі, укладеного 18 квітня 2016 року між ОСОБА_2 і СТОВ "Плато", перейшли усі права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки - орендодавця ОСОБА_2 за договором оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024.

Вирішуючи спір по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд виходить з того, що за змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 щодо реєстрації права оренди земельної ділянки індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року, суд дійшов наступних висновків.

Із Інформаційної довідки № 175200215 від 25 липня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що державним реєстратором ОСОБА_3 прийнято рішення, що є предметом спору у даній справі, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року, кадастровий номер земельної ділянки 3221284400:04:001:0024, підстава договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато", ОСОБА_1 , строк дії: договір укладено на 7 (сім) років, з правом його пролонгації; орендар СТОВ "Плато", орендодавець ОСОБА_1 .

У ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

У ст. 4 вказаного Закону міститься перелік речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

У ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, для проведення реєстраційних дій щодо речових прав, на підставі заяви на проведення реєстраційних дій, документів, що посвідчує особу заявника, довіреність чи інший документ, що посвідчує представницькі повноваження у разі коли особа, яка звертається за державною реєстрацією діє як представник; копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України); документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, крім випадків, коли особа звільнена від сплати цього збору; договір оренди земельної ділянки.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію речових прав (оренди) та вчинення ним реєстраційної дії, необхідним є подання особою заяви на проведення реєстраційних дій та відповідних документів, зокрема, договору оренди земельної ділянки, без якого вчинення реєстраційних дій є неможливим.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року, прийнятого державним реєстратором ОСОБА_3, вказував на те, що 20 грудня 2017 року договір оренди земельної ділянки із СТОВ "Плато", який став підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію речового права, він не укладав, заяву та документи відповідно до вимог законодавства для вчинення такої реєстраційної дії, державному реєстратору ОСОБА_3 він не подавав.

Представник відповідача СТОВ "Плато" - адвокат Глущенко Є.М. того факту, що між Товариством і позивачем ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки 20 грудня 2017 року не укладався і СТОВ "Плато" до державного реєстратора ОСОБА_3 із відповідними документами для вчинення нею реєстраційної дії - реєстрації речового права (оренди земельної ділянки) не зверталося, у суді не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року державного реєстратора ОСОБА_3, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2017 року про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато", ОСОБА_1 , прийняте з порушенням державним реєстратором норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час вчинення відповідних реєстраційних дій, оскільки прийняте нею без будь-яких заяв як зі сторони орендодавця ОСОБА_1 , так і зі сторони орендаря СТОВ "Плато", відповідних документів необхідних для вчинення таких реєстраційних дій сторони державному реєстратору не подавали, договір оренди землі від 20 грудня 2017 року між відповідачем СТОВ "Плато" і позивачем ОСОБА_1 взагалі не укладався, що сторони підтвердили в суді, тому зазначене рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Відповідач державний реєстратор ОСОБА_3, будучи неодноразово викликаною до суду, у судові засідання не з`явилася, пояснень щодо оскаржуваного позивачем прийнятого нею рішення про державну реєстрацію речових прав (договору оренди землі), суду вона не надала, будь-яких заперечень проти позову до суду теж не подавала.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 у частині вимог про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2017 року про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато" та ОСОБА_1 , ґрунтуються на вимогах законодавства та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язати державного реєстратора видалити запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато" та ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Виходячи з наведених вище норм законодавства, позовні вимоги в частині зобов`язання державного реєстратора видалити запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник СТОВ "Плато" і ОСОБА_1 , на вимогах закону не ґрунтуються, тому у цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору оренди землі 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року, вказував на те, що даний договір між ним і СТОВ "Плато" розірваний за угодою сторін з 20 квітня 2018 року, що передбачено умовами цього договору, однак Товариством цей факт не визнається.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, із договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів) або відмовитися від них. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд встановив, що у договорі оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року сторонами погоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. (п. 12.3 договору оренди землі).

Тобто наведеними умовами вказаного договору передбачена можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за згодою сторін та визначені підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, хоча цей договір і не містить чіткого визначення механізму (процедури) такого розірвання, натомість, зі змісту зазначеного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря, яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору у даному випадку з будь-якими іншими додатковими умовами, зокрема, істотного порушення умов цього договору.

Судом встановлено, що 20 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 , набувши в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 прав та обов`язків орендодавця, за укладеним між ОСОБА_2 та СТОВ "Плато" 18 квітня 2016 року договором оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, звернувся до Товариства із заявою про розірвання цього договору.

Із змісту зазначеної заяви позивача ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 видно, що 20 квітня 2018 року директор орендаря СТОВ "Плато" Плакся О.С. поставив на даній заяві дату 20.04.2018 р., свою резолюцію та відмітку "Не заперечую".

Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що сторони - позивач ОСОБА_1 та відповідач СТОВ "Плато" відповідно до умов договору оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року дійшли згоди щодо його розірвання, виявивши своє волевиявлення - позивач ОСОБА_1 шляхом звернення до відповідача СТОВ "Плато" із заявою про розірвання договору, а відповідач СТОВ "Плато" в особі директора Плаксі О.С. надання згоди на розірвання цього договору оренди землі - шляхом вчинення резолюції на цій заяві з відміткою "Не заперечую". Будь-яких інших умов, а саме, у який спосіб відбувається волевиявлення сторін на його розірвання та чіткого визначення механізму (процедури) такого розірвання даний договір оренди землі не містить.

Доводи сторони відповідача, що ця заява не є підставою для припинення речового права (права оренди) СТОВ "Плато" на земельну ділянку кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, суд до уваги не приймає, оскільки на заяві директором Товариства Плаксею О.С. постановлена резолюція щодо погодження ним як уповноваженою особою орендаря розірвання договору оренди землі, що свідчить про те, що обидві сторони договору досягли згоди щодо розірвання договору оренди земельної ділянки. Будь-яких пояснень стосовно даної резолюції стороною відповідача суду не надано.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що договір оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року є розірваним із 20 квітня 2018 року за згодою сторін відповідно до п. 12.3 цього договору, а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 у цій частині теж підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про усунення перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 та всім належним йому майном, що на ній знаходиться, шляхом заборони СТОВ "Плато" перешкоджати у здійсненні ним права власності та звільнення усієї території по периметру від висіяних рослин (приведення у попередній стан цієї земельної ділянки), його персоналу та охорони, суд дійшов таких висновків.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 321 ЦК України теж закріплено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 391 ЦК України та ст. 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення до суду за захистом права із застосуванням певного способу захисту.

Суд при розгляді вимог про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою повинен встановити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси власника; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зі змісту договору оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року вбачається, що у п. 7.7 цього договору сторони погодили, що у разі припинення дії договору, орендар повертає орендодавцю земельну ділянку за актом приймання-передачі після збирання урожаю.

Заявляючи позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, позивач ОСОБА_1 доказів того, що відповідач СТОВ "Плато" чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, суду не надав.

Доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи розірваним із 20 квітня 2018 року договір оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 від 18 квітня 2016 року звертався до відповідача СТОВ "Плато" із будь-якими вимогами про повернення йому земельної ділянки та враховуючи умови п. 7.7 цього договору оренди землі з вимогою про передачу йому земельної ділянки за актом приймання-передачі після збирання урожаю, позивачем до суду не подано.

Надана ОСОБА_1 вимога про усунення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка датована 28 червня 2019 року та яка містить відмітку про її отримання 03 липня 2019 року ОСОБА_5 , суд до уваги не приймає, оскільки відомостей про направлення даної вимоги відповідачу СТОВ "Плато" позивачем суду не надано.

Відмітка про отримання цієї вимоги ОСОБА_5 не є підтвердженням отримання вимоги відповідачем, оскільки посада ОСОБА_5 не вказана, підтвердження того, що дана особа є працівником СТОВ "Плато" уповноваженим ставити резолюцію на таких документах та отримувати їх, суду теж не надано, тому суд не може вважати зазначену вимогу позивача ОСОБА_1 належним доказом підтвердження того, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою кадастровий номер 3221284400:04:001:0024.

Також посилання позивача ОСОБА_1 як на доказ зазначених обставин його звернення до Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області не є підтвердженням дій відповідача СТОВ "Плато" щодо вчинення відповідачем позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою, набутою в порядку спадкування за законом.

Будь-яких інших доказів на підтвердження здійснення відповідачем перешкод у праві користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, позивачем суду не надано, доводи ОСОБА_1 про те, що з осені 2018 року Товариство засіяло земельну ділянку зерновою культурою, про що він дізнався лише коли встановлював межові знаки, а наступного дня вони були знищенні, будь-якими належними доказами теж не підтверджені.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 у цій частині є недоведеними, тому задоволенню вони не підлягають.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення із СТОВ "Плато" та державного реєстратора ОСОБА_3 солідарно на його користь майнової шкоди в розмірі 90000 грн., інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми в загальному розмірі 11280 грн., суд дійшов наступних висновків.

Заявляючи вказані вимоги позивач ОСОБА_6 обґрунтовує їх тим, що, враховуючи сезонний характер аграрного бізнесу, особливості технологій, втрачений посадковий матеріал для власного вирощування, амортизацію сільгосптехніки, незаконними діями відповідача йому завдано майнової шкоди, яка складається з неотриманих ним доходів за орендну плату за період 2018-2019 років фактичного користування землею в розмірі 10000 грн., інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, розмір якої позивач розраховує виходячи із принципу розумності та оцінює їх загалом у розмірі 110980 грн., тобто, зазначене дає суду правові підстави для висновку, що позовні вимоги про можливість отримання позивачем доходу ґрунтуються лише на його припущеннях.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_6 суду не надав та судом не здобуто конкретних і достовірних доказів того, що розмір неотриманих ним доходів за орендну плату користування землею становить саме 10000 грн.

Виходячи з наведеного, враховуючи недоведеність позовних вимог у цій частині, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача неотриманого доходу задоволенню не підлягають та враховуючи похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, які нараховані ОСОБА_6 від неотриманих доходів, суд вважає, що у задоволенні цих вимог теж необхідно відмовити.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень п. 9 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справ "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року зазначив, що з огляду на природу моральної шкоди, вона не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування із урахуванням практики ЄСПЛ повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, є також засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та ЄСПЛ з України.

Згідно із ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення ЄСПЛ є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики ЄСПЛ, якою визнана презумпція моральної шкоди, тобто в разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що поведінкою відповідача - невизнання розірваним договір оренди, що призвело до вимушеного звернення до суду з позовом для захисту свого порушеного права, у зв`язку з чим у позивача виникли нервові напруження, переживання, порушення нормального укладу життя через неможливість реалізації ним намічених планів, позивачу ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з принципу розумності і справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача СТОВ "Плато" на користь позивача ОСОБА_6 у розмірі 10000 грн.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи доведеність позовних вимог у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору оренди землі кадастровий номер 3221284400:04:001:0024 розірваним від 18 квітня 2016 року із 20 квітня 2018 року та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Позивач ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача СТОВ "Плато" на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп. пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 82, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39016225 від 28 грудня 2017 року державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_3, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2017 року про державну реєстрацію речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.12.2017, видавник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Плато", ОСОБА_1 .

Визнати договір оренди землі, кадастровий номер 3221284400:04:001:0024, укладений 18 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Плато", розірваним із 20 квітня 2018 року.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Плато" (код ЄДРПОУ 32831956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Плато" (код ЄДРПОУ 32831956) на користь держави судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.