Вирок

від 17.07.2023 по справі 377/136/23

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа №377/136/23

Провадження №1-кп/377/35/23

17 липня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020115270000051 (далі-ЄРДР) від 18 вересня 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Кордишівка Козятинського району Вінницької області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України ( далі -КК України),

У С Т А Н О В И В:

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У свою чергу статтею 81 Земельного кодексу України встановлено виключний порядок набуття права власності на земельні ділянки громадянами, а саме: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положенням абзацу 2 частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України регламентовано, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

З приписів частини 4 статті 373 Цивільного кодексу України вбачається, що тільки власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд відповідно до її цільового призначення.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, міжнародним об`єднанням та організаціям, а також іноземним державам ( частина 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України).

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до частин 1, 3 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Усупереч вищезазначених норм законодавства ОСОБА_4 вчинив активні дії, спрямовані на самовільне зайняття земельної ділянки, поза межами належної йому на праві оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3211500000:00:008:0058 з подальшою її забудовою.

Так, статтями 27-34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» врегульовано порядок здійснення будівництва, який передбачає обов`язкову наявність сформованої земельної ділянки з кадастровим номером, отримання містобудівних умов та обмежень, виготовлення будівельного паспорта, надання повідомлення про початок підготовчих та в подальшому будівельних робіт, тощо.

З приписів частини 4 статті 373 Цивільного кодексу України вбачається, що тільки власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд відповідно до її цільового призначення.

За правилами частин 1,3 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Разом з цим, ОСОБА_4 , достовірно знаючи та розуміючи, що ним буде вчинено неправомірні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, починаючи з серпня 2020 року, точну дату слідством не встановлено, достеменно знаючи межі належної йому земельної ділянки, всупереч вимогам Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших нормативно - правових актів, які регулюють земельні правовідносини, умисно, за участі невстановлених досудовим розслідуванням найманих працівників, здійснив самовільне будівництво поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 3211500000:00:008:0058, шляхом будування господарської будівлі та споруди, таким чином здійснив самовільне будівництво нерухомого майна на частині земельної ділянки, дотичної до належної йому на праві оренди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , звівши господарську будівлю та споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці Славутицької міської ради Вишгородського району, Київської області загальною площею 0,0358 га.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за частиною 3 статті 197-1 КК України як самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.

Позиції учасників кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю за обставин, викладених у вироку, щиро розкаявся. Вказав, що шкодує про свій вчинок та розуміє, що необхідно було діяти відповідно до закону. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Суду показав, що він дійсно в серпні 2020 року, точної дати не пам`ятає, не маючи відповідних документів на право володіння та користування земельною ділянкою Славутицької міської ради, дотичною до земельної ділянки, що перебуває в його користуванні на підставі договору оренди, і розташованою за адресою: Київська область, Вишгородський район, м.Славутич, Поліський квартал, за допомогою найманих працівників, побудував на її частині господарську будівлю та споруду без будь-яких документів. При цьому, він усвідомлював, що таким чином здійснив самовільне будівництво господарської будівлі та споруди на самозайнятій земельній ділянці, що належить Славутицькій міській раді.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України. Просив суд з урахуванням того, що обвинувачений свою вину визнав повністю, здійснювати розгляд відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, мають значення для вирішення долі речових доказів та процесуальних витрат. Не оспорював фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину) обвинуваченим ОСОБА_4 , розуміє зміст цих обставин та неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Представник потерпілого Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ураховуючи, що за відсутності представника потерпілого можливо з`ясувати всі обставини кримінального провадження під час судового розгляду, то за згодою учасників кримінального провадження вирішено питання про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

Обвинувачений підтримав думку прокурора щодо порядку дослідження доказів з урахуванням вимог частини 3 статті 349 КПК України. Не оспорював фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), розуміє зміст цих обставин та неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд, ураховуючи повне визнання вини обвинуваченим за частиною 3 статті 197-1 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, мають значення для вирішення долі речових доказів та процесуальних витрат.

При цьому, суд виходить з того, що обвинувачений розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, правильно розуміє зміст фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення ( злочину), усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Відтак у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до статті 22 КПК України стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 3 статті 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.

Щодо особи обвинуваченого та призначення йому покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених статтею 65 КК України, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлені.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України віднесене до нетяжких злочинів. На обліку в лікарів нарколога та психіатра КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області не перебуває і за допомогою не звертався. Має зареєстроване в установленому порядку місце проживання, одружений, пенсіонер, за місцем проживання характеризується позитивно, згідно з даними ІТС «ІПНП України» до адміністративної відповідальності не притягувався, раніше не судимий. Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03.11.2010 Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Славутицької міської ради, є ветераном праці. Також відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 21.12.1992 Мінчорнобиль України, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).

Урахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного, його майновий стан, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України, покарання з числа альтернативних видів покарань, передбачених санкцією цієї статті, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Вказане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

В обвинувальному акті та в судовому засіданні прокурор просив стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта, які становлять: 4 530, 72 гривні ( висновок судової земельно-технічної експертизи №СЕ -19/125-22/1262-ТЗ від 07.04.2023) та 4000, 00 гривень ( проектно-вишукувальні роботи в районі міста Славутич ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», рахунок №2023/0182). На підтвердження вказаних процесуальних витрат прокурор надав довідку про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12020115270000051, видану Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України про вартість земельно-технічної експертизи, та рахунок №2023/0182, виданий Державним підприємством «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на оплату вартості проектно-вишукувальних робіт.

Як убачається з частини 2 статті 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого, судді або суду здійснюється за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою ( частина 2 статті 124 КПК України).

З урахуванням викладеного, за правилами статей 124, 126 КПК України витрати на залучення експерта в сумі 4 530, 72 гривні та в сумі 4000,00 гривень, всього на загальну суму 8 530,72 гривні підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Речові докази у даному кримінальному провадженні: договір оренди земельної ділянки від 03.05.2012 № 3211500004000184 на 9 аркушах; додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 03.05.2012, зареєстрованого у Державному реєстрі землі 11.06.2012 за № 321150004000184 про поновлення терміну дії та внесення змін від 24.10.2014 на 8 аркушах; додаткову угоду №3 до договору оренди земельної ділянки від 03.05.2012, зареєстрованого у Державному реєстрі землі 11.06.2012 за № 321150004000184 ( в редакції додаткової угоди №1 від 24.10.2014) про поновлення терміну дії та внесення змін, кадастровий номер земельної ділянки 3211500000:00:008:0058 від 08.07.2016 на 1 аркуші; договір оренди землі від 10.09.2018 №66/09.2018/008:0058 на 5 аркушах; договір оренди землі від 21.09.2020 № 70/09.2020/008:0058 на 5 аркушах; договір оренди землі від 25.07.2022 № 46/07.2022/008:0058 на 5 аркушах, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12020115270000051, необхідно повернути потерпілому Славутицькій міській раді Вишгородського району Київської області.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався. Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 373-375, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 4 530,72 гривень та в сумі 4 000,00 гривень, всього на загальну суму 8 530 гривень 72 копійки.

Речові докази: договір оренди земельної ділянки від 03.05.2012 № 3211500004000184 на 9 аркушах; додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 03.05.2012, зареєстрованого у Державному реєстрі землі 11.06.2012 за № 321150004000184 про поновлення терміну дії та внесення змін від 24.10.2014 на 8 аркушах; додаткову угоду №3 до договору оренди земельної ділянки від 03.05.2012, зареєстрованого у Державному реєстрі землі 11.06.2012 за № 321150004000184 ( в редакції Додатковї угоди №1 від 24.10.2014) про поновлення терміну дії та внесення змін, кадастровий номер земельної ділянки 3211500000:00:008:0058 від 08.07.2016 на 1 аркуші; договір оренди землі від 10.09.2018 №66/09.2018/008:0058 на 5 аркушах; договір оренди землі від 21.09.2020 №70/09.2020/008:0058 на 5 аркушах; договір оренди землі від 25.07.2022 №46/07.2022/008:0058 на 5 аркушах, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження №12020115270000051 відповідно до постанови старшого слідчого СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 09.06.2023, повернути потерпілому - Славутицькій міській раді Вишгородського району Київської області.

На вирок суду учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1