Рішення

від 17.07.2023 по справі 948/377/23

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/377/23

Номер провадження 2/948/58/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Кравець С.В.,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У лютому 2023 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який за життя прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 на який 11.01.2023р. позивачці нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину.

Успадкований позивачкою будинок знаходиться на земельній ділянці, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту серії І-ПЛ № 001152 від 26.08.1996р., яку її чоловік прийняв у спадщину після померлої матері, але 10.01.2023р. нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на неї, оскільки приватизація спадкової земельної ділянки перевищує розмір безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності.

У зв`язку з наведеним, позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлого чоловіка на земельну ділянку площею 0,2475 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1528 розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

15.02.2023р. за ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, витребувано докази у нотаріуса (а.с.25).

Згідно ухвали суду від 18.04.2023р. підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.34).

Позиції учасників судового провадження

В судове засідання сторони не з`явилися, направили заяви про розгляд справи без їх участі, позивач вимоги підтримує повністю, відповідач при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с.31-32).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.01.2010р. (а.с.10), яка за життя була власником земельної ділянки площею 0, 2475 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1528 розташована в АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом серії І-ПЛ № 001152 від 26.08.1996р. та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5900707732022 від 19.10.2022р. (а.с.13-14, 17-19).

З дослідженої в судовому засіданні спадкової справи після померлої ОСОБА_3 вбачається, що єдиним спадкоємцем який прийняв після неї спадщину є син ОСОБА_2 , який 24.07.2010р. отримав свідоцтво про право на спадщину на автомобіль Шевроле днз НОМЕР_2 (а.с.с.1, 4, 31).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 19.04.2013р.(а.с.8).

Позивач, є дружиною ОСОБА_2 та успадкувала після нього житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , що вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 24.12.1971р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.01.2023р. (а.с.9, 15).

З дослідженої в судовому засіданні спадкової справи після померлого ОСОБА_2 вбачається, що єдиним його спадкоємцем, який належним чином прийняв спадщину є дружина ОСОБА_1 - позивач у справі, інші спадкоємці діти померлого: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в установлений законом строк спадщину не прийняли (а.с.с.1, 5, 14). Спадкоємцю видані свідоцтва про право на спадщину, зокрема 11.01.2023р. на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.с.174).

За постановою державного нотаріуса Машівської державної нотаріальної контори позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0, 2475 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1528 у зв`язку з тим, що приватизація земельної ділянки перевищує розмір безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності на ім`я ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкових справ видно, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, яка належним чином прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 , який, у свою чергу, за життя, прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 .

Пунктом 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

З постанови нотаріуса вбачається, що підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є той факт, що надана за життя спадкодавцю ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0, 2475 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1528 перевищує встановлену законодавством норму 0, 15 га.

За таких обставин, у позивачки існують перешкоди для оформлення спадкових прав на вказану земельну ділянку в позасудовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 67 ЗК України від 18.12.1990 року (який був чинний на момент передачі ОСОБА_3 земельної ділянки), розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Отже, вказаною нормою дійсно було передбачено, що в селищах розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд повинен бути не більше 0,15 гектара.

Натомість ця норма містить виключення і далі вказує, що для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів ця площа становить не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що оскільки позивач належним чином прийняла спадщину за законом після померлого чоловіка ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 , яка за життя була власником земельної ділянки площею 0, 2475 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1528 на території смт Машівка, натомість враховуючи те, що за діючим на час видачі правовстановлюючого документу ОСОБА_3 законодавство передбачало можливість надання у власність ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території зокрема і селищ в розмірі 0, 25 га за умови, якщо особа відноситься до членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів, жодна особа не оспорює законність набуття останньою права власності на вказану земельну ділянку в такому розмірі і таких доказів суду не надано, а враховуючи те, що за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, суд дійшов висновку, що права позивачки підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після померлого чоловіка.

Мотиви розподілу судових витрат

За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування»у справах про спадкування при відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи те, що Машівська селищна рада є відповідачем лише тому, що інші спадкоємці, які належним чином прийняли спадщину після померлого відсутні, водночас селищна рада ніяким чином не порушувала, не визнавала та не оспорювала права, свободи чи законні інтереси позивача, не перешкоджала їй реалізовувати свої спадкові права, а відтак суд дійшов висновку, що хоча позов і задоволено але підстави для стягнення судового збору з Машівської селищної ради, як формального відповідача, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 142, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 2475 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1528, розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Машівська селищна рада, розташована в смт Машівка, вул. Незалежності, 113, Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047618.

Суддя С.В. Кравець