Рішення

від 18.07.2023 по справі 755/3701/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 755/3701/23

Номер провадження2/711/1193/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 липня 2023 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді - Демчика Р.В.

при секретарі Кофановій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозбут» про визнання трудових відносин припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Укравтозбут» про визнання трудових відносин припиненими. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 02 грудня 2008 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ТОВ «Укравтозбут». Єдиного учасників ТОВ «Укравтозбут» ТОВ «Васильківський сервіс» було ліквідовано про що було зроблено запис у Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №161 від 28 жовтня 2010 року. Станом на день подачі позову, в порушення Законів України учасники в ТОВ «Укратозбут» відсутні. Також, позивач зазначив, що внаслідок недотримання жодного доходу в ТОВ «Укратозбут» втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора ТОВ і фактично з 26.1.2010 року не здійснює жодних дій пов`язаних із повноваженнями директора ТОВ «Укравтозбіт» та знаходиться у другому місці.

Позивач звернув увагу суду, що запис в трудову книжку позивача про прийняття на посаду директора ТОВ «Укравтозбут» не здійснювалось, копії протокол загальних зборів учасників товариства та наказу про призначення не надавались.

22.03.2023 року позивач направив га офіційну адресу відповідача поштовим відправленням заяву на звільнення за власним бажанням, проте лист був повернутий як такий, що не був вручений адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Оскільки питання звільнення позивача не вирішено, в порушення вимог ст. 38 КЗпП України наказ про його звільнення не видано, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

22 березня 2023 року ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу №755/3701/23 постановлено передати за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 року, для розгляду цивільної справи №755/3701/23, визначено суддю Демчика Р.В.

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з наданням строку для усунення недолків.

09.05.2023 року позивачем недоліки вказані в ухвалі суду від 04 травня 2023 року усунуті.

Ухвалою суду від 11 травня 2023 року прийнято до провадження справу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження..

Позивач в судове засідання не з`явився. 14.07.2023 року подав клопотання про уточнення, а саме просив визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Укравтозбут» припиненими з 01 березня 2023 року.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ «Укратозбут», засновником якого ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №161 від 28 жовтня 2010 року мається запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи 26.10.2010 року, номер запису:13561390006000909.

22.02.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням.

Також встановлено, що учасники ТОВ «Укравтозбут» відсутні, тому станом на момент розгляду даної справи загальні збори учасників ТОВ «Укравтозбут» щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі його заяви, не проводились. В ЄДРПОУ досі містяться відомості про позивача як директора відповідача.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що «визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації».

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 8 Конституції України гарантується право громадян на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод.

За змістом ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

За приписами ст. 22 Кодексу законів про працю України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника визначено однією з підстав припинення трудового договору (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Власником підприємства у розумінні ст. 38 КЗпП України та трудового законодавства в цілому, вважається особа, яка створила підприємство, тобто засновник (засновники). Залежно від організаційно - правової форми підприємства, власником може бути засновник приватного підприємства, акціонери, учасники та ін.

Таким чином, за змістом положень ст. 38 КЗпП України та ст. 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» право директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення.

Вбачається, що позивачем виконано всі вимоги законодавства щодо процедури звільнення за власним бажанням, а саме: подано заяву про звільнення за власним бажанням, тобто у встановлений законом спосіб та строк повідомлено ТОВ «Укравтозбут» про намір звільнитися з посади директора за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП України.

Натомість, законні вимоги позивача щодо звільнення залишились нерозглянутими, у зв`язку з чим порушені права та інтереси позивача, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг на а.с. 32) продовжують міститись відомості про те, що позивач є керівником ТОВ «Укравтозбут» .

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем виконано всі вимоги законодавства щодо процедури звільнення за власним бажанням, суд приходить до висновку, що 01.03.2023 року трудові відносини між позивачем та товариством фактично були припинені.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому вимоги позивача в частині визнання припиненими трудових відносин є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 51, 38 КЗпП України, ст. ст. 29, 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. ст. 8, 55 Конституції України, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати припиненими з 01 березня 2023 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозбут», у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ «Укравтозбут» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Р. В. Демчик