Рішення

від 16.06.2023 по справі 643/4593/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/4593/23

Провадження № 2/643/1877/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря -Риндіч О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Нафтовик-2», третя особа приватний нотаріус ХМНО Луценко Вікторія Сергіївна, про встановлення факту проживаннязі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Нафтовик-2, третя особа приватний нотаріус ХМНО Луценко Вікторія Сергіївна, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис про смерть № 19494 від 04.12.2020р., однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , року та за адресою, АДРЕСА_2 , починаючи з 2014 р. Визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис про смерть № 19494 від 04.12.2020р., протягом 1 (одного) місяця, з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в 2005 році познайомився з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на весіллі у спільного знайомого та вони почали приятелювати, телефонували один одному, листувалися, ходили один до одного в гості, святкували свята разом із спільними приятелями, їздили відпочивати, тощо. Тривалий час він страждав на судинне захворювання та в 2013 р. захворювання загострилось, він погано почувався та через постійні болі погано пересувався. ОСОБА_3 став часто відвідувати та допомагати йому. Часто забирав до себе додому та з 2014 року вони почали проживати разом за його місцем проживання, оскільки стан його здоров`я погіршувався та йому було важко самого себе обслуговувати. Проживали вони разом в квартирі АДРЕСА_3 та в квартирі АДРЕСА_4 , що були у власності ОСОБА_2 .. В 2016 році йому було проведено операцію з ампутації ноги, а так, як він людина одинока, за ним нікому було доглядати, а після операції він потребував додаткового догляду, ОСОБА_3 забрав його до себе за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 де вони з ним разом проживали. Він доглядав за ним, допомагав збирати документи для оформлення інвалідності, покупав продукти харчування, готував їжу, покупав ліки, оскільки через інвалідність він обмежений в пересуванні. В них був загальний бюджет та він надавав ОСОБА_2 гроші зі своєї пенсії з інвалідності на придбання речей, продуктів та оплату комунальних послуг. В квартирі АДРЕСА_3 квартирі вони прожили разом однією сім`єю більшу частину свого сумісного проживання з 2014 року. 18.09.2020 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер, про що було зроблено актовий запис про смерть за №19494 від 04.12.2020р. До теперішнього часу він продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_3 та піклуватися про іншу квартиру АДРЕСА_4 , що належала померлому. На момент смерті ОСОБА_2 в Україні був оголошений карантин, через розповсюдження коронавірусної інфекції, який тривав до початку 2022 року та не був скасований. 24.02.2022 року в Україні оголошено військовий стан через агресивні дії з боку РФ, тому він, як інвалід, обмежений в пересуванні та у зв`язку з ситуацією, що склалася в Україні, не мав можливості своєчасно, у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги за законом, що проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. В грудні 2022 р., він звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Луценко В.С. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про спадщину. 21.12..22 приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. видано роз`яснення, в якому зазначено, що згідно витягу зі Спадкового реєстру №70975772 від 21.12.2022, спадкова справа після смерті гр-на ОСОБА_2 до теперішнього часу не відкривалася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 необхідно надати документ, що підтверджує факт проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду. Встановлення факту його сумісного проживання з ОСОБА_2 необхідно для належного оформлення спадкових справ.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача ЖБК «Нафтовик-2» в судове засідання не з`вився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. в судове засідання не з`явилась.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимогоч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, часі місце цьогго засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідив матеріали справи, вважає позов обгрунтованим, а тому задовольняє його з наступних підстав.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в 2005 році познайомився з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на весіллі у спільного знайомого, вони почали приятелювати, телефонували один одному, листувалися, ходили один до одного в гості, святкували свята разом із спільними приятелями, їздили відпочивати, тощо.

Тривалий час ОСОБА_1 страждав на судинне захворювання та в 2013 р. захворювання загострилось, він погано почувався та через постійні болі погано пересувався. ОСОБА_3 став його часто відвідувати та допомагати. Часто забирав позивача до себе додому та з 2014 року вони почали проживати разом за його місцем проживання, оскільки стан здоров`я позивача погіршувався та йому було важко самого себе обслуговувати. Проживали вони в квартирі АДРЕСА_3 та в квартирі АДРЕСА_4 , що знаходиться в будинку, який в експлуатації ЖБК «Нафтовик-2», що були у власності ОСОБА_2 ..

В 2016 році через пік захворювання позивачу було проведено операцію з ампутації ноги, а так, як він людина одинока, за ним нікому було доглядати, а після операції потребував додаткового догляду, ОСОБА_2 забрав йогое до себе за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 де вони з ним разом проживали. Він доглядав за позивачем, допомагав йому збирати документи для оформлення інвалідності, купував йому продукти харчування, готував їжу, купував ліки, оскільки через інвалідність позивач обмежений в пересуванні. Мали спільний бюджет та позивач надавав йому гроші зі своєї пенсії з інвалідності на придбання речей, продуктів та оплату комунальних послуг.

В квартирі АДРЕСА_3 квартирі позивач та ОСОБА_2 прожили разом однією сім`єю більшу частину свого сумісного проживання з 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер, про що було зроблено актовий запис про смерть за №19494 від 04.12.2020р. Оскільки позивач обмежений в пересуванні через інвалідність, не зміг самостійно поховати ОСОБА_2 , який був одинокою людиною та інших спадкоємців не мав. Як зазначає позивач батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його мати - ОСОБА_5 померла в ІНФОРМАЦІЯ_5.

До теперішнього часу позивач продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_3 та піклується про іншу квартиру АДРЕСА_4 , що належала померлому.

За весь час сумісного проживання з ОСОБА_2 позивач вважав його своїм близьким другом, братом, допомагали один одному і позивач дуже звик до нього. Його смерть для нього була психологічним ударом та він довго не міг прийти до тями, вважаючи, що втратив рідну та близьку йому людину та залишився зовсім один.

Встановлення факту сумісного проживання позивача з ОСОБА_2 необхідно для належного оформлення спадкових справ.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 5 ч.2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1. ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадщину за законом почергово отримують особи, які вказані в ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (1263 ЦК України).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України встановлено, що в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення (п.1 Постанови ВСУ N 5 від 31.03.95).

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, а тому враховуючи вищевикладене, позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Системний аналіз наведених вище правових норм дозволяє зробити висновок про те, що право на спадкування у першу чергу мають лише чоловік/дружина, які пережили спадкодавця і шлюб між якими було зареєстровано в органі реєстрації актів цивільного стану. У той же час, особи, які спільно проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років відносяться законом до четвертої черги спадкоємців.

Таким чином, ОСОБА_1 має законне право на успадкування спадкового майна як спадкоємець після померлого ОСОБА_2 , що проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п. 2 Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» N7 від 30.05.2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати, зокрема, заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою ст. 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно- територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Частинами другою та шостою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасного, повного, безумовного прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (позиція Верховного суду у справі № 355/832/17 від 10.04.2020).

Таким чином, реєстрація місця проживання позивача ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 за іншою адресою, сама по собі не є безспірним доказом того, що він постійно не проживав за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , оскільки сама по собі реєстрація згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкодавець ОСОБА_2 не проживав з позивачем на час своєї смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщини в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до вимог ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця і залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і остаточно дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як зазначає позивач, на момент смерті ОСОБА_2 в Україні був оголошений карантин, через розповсюдження коронавірусної інфекції, який тривав до початку 2022 року та не був скасований. 24.02.2022 року в Україні оголошено військовий стан через агресивні дії з боку РФ, тому він, як інвалід, обмежений в пересуванні та у зв`язку з ситуацією, що склалася в Україні, не мав можливості своєчасно, у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги за законом, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В грудні 2022 р., ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Луценко В.С. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про спадщину.

За результатом звернення приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. видано роз`яснення, в якому зазначено, що згідно витягу зі Спадкового реєстру №70975772 від 21.12.2022, спадкова справа після смерті гр-на ОСОБА_2 до теперішнього часу не відкривалася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 необхідно надати документ, що підтверджує факт проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, рекомендовано звернутися до суду.

Причину пропуску строку, встановленого для прийняття спадщини позивач пояснює тим, що він являється інвалідом, обмеженим у пересуванні, одинокою людиною, яка позбавлена стороннього догляду. В Україні з 2019 року було оголошено карантин, у зв`язку з розповсюдженням коронавірусної інфекції, а з 24.02.2022 року оголошено військовий стан через агресивні дії з боку РФ, тому він не мав можливості у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачу необхідно для оформлення спадкових прав, встановлених законом, після смерті ОСОБА_2 .

Суд встановив, що причини пропущення позивачем строку подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини є поважними.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, судом встановлено, що оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, та позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключновід його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури

входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008року №7 Про судову практику справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265, 293, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 29, 257, 1221, 1223, 1258, 1259, 1261, 1262, 1264, 1268, 1269, 1272 ЦК України, ст..ст. 13, 41, 47 Конституції України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Нафтовик-2, третя особа приватний нотаріус ХМНО Луценко Вікторія Сергіївна, про встановлення факту проживаннязі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис про смерть №19494 від 04.12.2020 року, однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , року та за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 2014р.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис про смерть №19494 від 04.12.2020 року, протягом 1 (одного) місяця, з дня набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного зачоного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскаарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Майстренко О.М.