Рішення

від 18.07.2023 по справі 609/481/23

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/481/23

2/609/195/2023

18 липня 2023 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Катерняк О.М.

з участю секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідачка) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті ОСОБА_4 .

2. Позов обґрунтовано тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є відповідно чоловіком та батьком позивачів. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається із: права приватної власності на землю, яка знаходиться на території Шкроботівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області в розмірі 2.79га, кадастровий номер 6125889200:01:001:0310 цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння відноситься до соціальної групи колгоспний двір, померлий був головою колгоспного двору, а позивач ОСОБА_1 членом колгоспного двору. Як зазначають позивачі, спадщину після смерті померлого вони прийняли, оскільки на день смерті постійно проживали з ним в одному господарстві. На даний час не передбачено реєстрацію права власності на частки в колгоспному дворі, а тому вирішити питання щодо набуття права власності на майно колишнього колгоспного двору можливе лише у судовому порядку. Позивачі зверталися у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, про що отримали відмову, у якій зазначено, що «у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюваний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника повинно вирішуватись у судовому порядку», а також існують розбіжності у правовстановлюючих документах померлого, а саме по батькові. На підставі викладеного, просили позовні вимоги задовольнити, визнати за ними право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яке складається із права власності на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями, відповідно до позовних вимог.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2023 року було відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 18 липня 2023 року.

4. Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутності з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

5. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

6. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

7. Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шкроботівка Кременецького району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Великодедеркальською сільською радою Шумського району Тернопільської області.

8. Відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 08 серпня 1989 року та Реєстрового напису на документи про право власності від 08 серпня 1989 року вбачається, що жилий будинок в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить та зареєстровано в Кременецькому бюро технічної інвентаризації по праву особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів №136 від 27 червня 1989 року «Про право особистої власності на житловий будинок домоволодіння».

9. Згідно із Довідкою про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування №101 від 24.04.2023, виданої КП «Шумське бюро технічної інвентаризації» слідує, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 зареєстровано в КП «Шумське БТІ» за ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок з господарськими будівлями.

10. Позивачкою ОСОБА_1 в КП «Шумське БТІ» 24 квітня 2023 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

11. Відповідно до довідки №72 від 17.03.2023, виданої Шкроботівським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району вбачається, що в житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року були прописані і проживали слідуючі особи: голова сім`ї - ОСОБА_4 , члени сім`ї - ОСОБА_1 . Особистий рахунок № НОМЕР_2 . Суспільна група господарства - колгоспна.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи колгоспний двір.

12. Згідно із Державним актом на право приватної власності на землю серії ТР №111133 від 16 листопада 2002 року слідує, що ОСОБА_4 на підставі рішення XIII сесії ІІІ скликання Шкроботівської сільської Ради народних депутатів від 26 грудня 2001 року №32 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2.79га, яка розташована на території Шкроботівської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

13. Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6105778562019 від 22.02.2019 підтверджується, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125889200:01:001:0310, загальною площею 2.7867га, яка розташована на території Шкроботівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 22.02.2019 зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі Рішення органу місцевого самоврядування Шкроботівської сільської ради №32 від 26.12.2001.

14. Із довідки №71 від 17.03.2023, виданої Шкроботівським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті постійно проживав і був прописаний за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним постійно до дня смерті проживали і були прописані: дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 .

15. Той факт, що померлий ОСОБА_4 є чоловіком та батьком сторін підтверджується наступними документами:

- повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно з яким слідує, що 25 жовтня 1981 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прізвища подружжя після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_6 ;

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Шкроботівською сільською радою Шумського району, згідно з яким слідує, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шкроботівка Шумського району Тернопільської області, в графі «батьки» вказано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 ;

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Шкроботівською сільською радою Шумського району, згідно з яким слідує, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Шкроботівка Шумського району Тернопільської області, в графі «батьки» вказано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 ;

- свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Бучацького районного управління юстиції, згідно з яким слідує, що 30 січня 2002 року було укладено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , прізвища подружжя після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 .

16. Довідкою №73 від 17.03.2023, виданою Шкроботівським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є однією тією ж особою.

17. Своєю Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 травня 2023 року державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Тернопільської області Остапчук В.П. відмовив позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, по тій причині, що: - частка у майні спадкодавця не виділена; - спадкоємцем земельної ділянки окрім позивача ОСОБА_2 є дружина померлого ОСОБА_1 , яка в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не відмовилась від неї в користь сина.

ІV. Оцінка Суду.

18. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідачі позов визнали, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

19. Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

20. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

22. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

23. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

26. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

27. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

28. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. За положеннями статті 120 ЦК Української РСР 1963 року колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

29. У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

30. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

31. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз`яснено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

32. За змістом ст.123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

33. Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Так, відповідно до довідки №72 від 17.03.2023, виданої Шкроботівським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району вбачається, що в житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року були прописані і проживали слідуючі особи: голова сім`ї - ОСОБА_4 , члени сім`ї - ОСОБА_1 . Особистий рахунок № НОМЕР_2 . Суспільна група господарства - колгоспна. Отже кожен з них набув у власність по 1/2 частині вказаного вище жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами.

34. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

35. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

36. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

37. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

38. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

39. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

40. Згідно із ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

41. Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

42. Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

43. У відповідності до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Так, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги на спадкове майно померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки є його дружиною та сином, на день смерті постійно проживали та були зареєстровані з померлим в одному господарстві.

44. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають той з подружжя, який пережив, або діти спадкодавця.

45. На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_3 в свою чергу не заперечує, щоб за її матір`ю та братом було визнано право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_4 , а саме на житловий будинок та земельну ділянку, відповідно до заявлених вимог, про що подала до суду письмову заяву.

46. Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст. 81 ч.1 п.г Земельного кодексу України.

47. За вимогами ст. 328 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

48. Власник майна, як це передбачає ст. 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

49. Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

В даний час у позивачів виникла необхідність оформити право власності на спірний житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 2.79га.

50. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

51. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

52. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

53. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачами права на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами та земельну ділянку не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

55. Позивачами при подачі позову було сплачено судовий збір: ОСОБА_1 сплачено 1128 грн. судового збору, ОСОБА_2 сплачено 1074 грн. судового збору, які вони у разі задоволення позову просять не стягувати з відповідача.

Керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1223, 1258, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 76, 77, 81, 257-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 112, 120-126, 563 ЦК Української РСР (1963 року) суд,

У Х В А Л И В :

1.Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити повністю.

2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: с. Шкроботівка, Кременецького району, Тернопільської області, паспорт НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частина як за членом колишнього колгоспного двору та 1/2 частина в порядку успадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: с. Шкроботівка, Кременецького району, Тернопільської області, паспорт НОМЕР_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ) право власності на спадкове майно за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із земельної ділянки кадастровий номер 6125889200:01:001:0310, загальною площею 2.79га, що розташована на території Шкроботівської сільської ради Шумського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.Не застосовувати до відповідачів вимоги статті 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 18 липня 2023 року.

Суддя: О. М. Катерняк