Ухвала

від 18.07.2023 по справі 758/8222/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8222/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Києва клопотання товариства з обмеженою відповідальність «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ» про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 32021100000000117 від 02.02.2021, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва звернулася з клопотанням адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ТОВ «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ» про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання вказано, 25.05.2023 слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва розглянув клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва про арешт майна в рамках кримінального провадження № 32021100000000117, за результатом якого постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено, накледно арешт на грошові кошти у будь-якій валюті та зупинено видаткові операції з указаними грошовими коштами у будь-якій валюті, що знаходяться на банківських рахунках ряду суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ "ПОЗИТИВ-ШИППІНГ" (код ЄДРПОУ 43281935), які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 (МФО 328209, Акціонерний банк «Південний»).

Вважають, що накладення такого арешту є необґрунтованим та таким, що не відповідає як завданням кримінального провадження, так і потребам досудового розслідування.

Вказують, що ТОВ "ПОЗИТИВ-ШИППІНГ" не є у кримінальному провадженні №32021100000000117 від 02.02.2021 юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування та щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, є підприємством реального сектору економіки та здійснює свою діяльність виключно в правовому полі, воно не має ознак фіктивності чи транзитності, що виключає участь товариства в «транзитно-конвертаційній групі».

Враховуючи реальність виконання завдань кримінального провадження та заходів забезпечення кримінального провадження, у подальшому арешті грошових коштів на банківських рахунках в рамках кримінального провадження №32021100000000117 від 02.02.2021 відсутня потреба.

У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно вимог ст. 170 ч. 2 п. 1 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

У даному випадку із клопотанням про скасування арешту на нерухоме майно звернувся власника майна.

Арешт майна, також, може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2023 у справі № 758/5261/23 накладено арешт на грошові кошти у будь-якій валюті, які належать, зокрема, ТОВ «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ», а також зупинено по них видаткові операції,.

Ухвалюючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що для збереження речових доказів, накладання арешту на зазначене майно є необхідним.

В якості підстав для накладення арешту слідчим суддею зазначено необхідність забезпечення збереження речових доказів у кримінальному проваджені.

Даних про те, що у кримінальному провадженні потребуються проведення додаткових досліджень грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ», прокурором не надано.

Також, відсутні підстави вважати, що майно може бути піддано конфіскації, спеціальній конфіскації або використане для забезпечення цивільного позову.

Так, заявником доведено, що органом досудового розслідування не надано достатніх підстав, щоб вважати, що заблоковано законно рахунки підприємства і вони можуть використовуватись знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однією із загальних засад кримінального провадження визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України є розумність строків. В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі "АГОСЬ" проти Сполученого Королівства" від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності слідчий суддя прийшов до переконання про те, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, оскільки стороною обвинувачення не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, а також наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна з огляду на сумніви щодо співмірності такого обмеження права власності зі завданням кримінального провадження, а відтак накладений раніше арешт підлягає скасуванню з метою дотримання прав власника майна.

Керуючись ст.ст. 170,174, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання товариства з обмеженою відповідальність «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року у справі № 758/5621/23, на грошові кошти у будь-якій валюті, які належать товариству з обмеженою відповідальність «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ» (ЄДРПОУ: 43281935) та знаходяться на наведеному нижче рахунку банківської установи із зупиненням по ньому видаткових операції:

- НОМЕР_1 (МФО 328209, Акціонерний банк «Південний»).

Ухвала в порядку ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1