Постанова

від 29.08.2006 по справі 12/197-06-5431

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/197-06-5431

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" серпня 2006 р. Справа № 12/197-06-5431

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Федорова В.А.  

за участю представників сторін

від позивача: Омельян М.Г. –директор

від відповідачів: 1. Постригач М.Й. (довіреність №55 від 07.08.2006р.); Гурянов О.Г. (довіреність б/н від 15.08.2006р.)

                                2. Слюсар М.М. (довіреність №407 від 15.09.2005р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”

на рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006 року   

по справі № 12/197-06-5431

за позовом Колективної фірми „Будма”, м. Одеса

до ВАТ „Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”

       Одеської залізниці

про стягнення 7245грн.

В С Т А Н О В И Л А:

06.06.2006 року Колективна фірма „БУДМА” (далі по тексту –позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ „Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (ВАТ „Одеське МППЗТ”) – далі по тексту –відповідач 1) та Одеської залізниці (далі по тексту –відповідач 2) про стягнення 7245грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 1 не виконані вимоги договору по наданню залізничних послуг, який був укладений між сторонами згідно рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2006 року по справі №12/507-05-11962, а тому повинен нести відповідальність у розмірі 7245грн. за втрату вантажу відповідно до ст. 117 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2006 року (суддя Юдова В.З.) позовні вимоги КФ „БУДМА” задоволені та з першого відповідача (ВАТ „Одеське МППЗТ”) стягнуто 7245грн. боргу, державне мито в сумі 109грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118грн. Тим же рішення, другий відповідач (Одеська залізниця) звільнений від відповідальності.

Рішення мотивовано тим, що саме з вини ВАТ „Одеське МППЗТ” не виконані послуги по подачі, збиранню вагонів та призвело до виникненню у позивача збитків у сумі 7245грн., так як пісок, який знаходився у трьох вагонах був реалізований залізницею в рахунок погашення заборгованості за простої вагонів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області, ВАТ „Одеське МППЗТ” звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. При цьому, скаржник посилається на те, що господарський суд не з'ясував того, що на момент прибуття вагонів між сторонами не було будь-яких договірних відносин, а тому вагони не були зібрані під вивантаження на ст. Куліндорово.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд доповнити рішення місцевого господарського суду Одеської області, згідно глави 3 ст.37 Господарського кодексу України про притягнення до відповідальності посадових осіб відповідачів, які своїми діями перешкоджають веденню господарської діяльності позивача. Решту рішення залишити без змін.

Другий відповідач, відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Крім того, в судовому засіданні представником ВАТ „Одеське МППЗТ” був наданий наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №396 від 26.04.2006 року „Про реорганізацію відкритих акціонерних товариств шляхом приєднання до ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”, з якого вбачається, що з 18.07.2006 року ВАТ „Одеське МППЗТ” реорганізовано шляхом приєднання до ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” та перейменовано у Одеську філію ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”.

Відповідно до вимог ст. 25 ГПК України, колегія суддів вважає можливим замінити ВАТ „Одеське МППЗТ” на ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” в особі Одеської філії.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2006 року ПП „Антарес” відвантажило на адресу Колективній фірмі „БУДМА” три вагони піску загальною вагою 207000кг (квитанція про приймання вантажу №40883173 від 17.03.06р. а. с. 15-16).

18.03.2006 року вищезазначений вантаж у кількості трьох вагонів за №№66697335,65542078,67193433 прибув на станцію Куліндорово Одеської залізниці. В той же день вагони з піском для КФ „БУДМА” були залишені на 8 шляху, в зв'язку з неприйманням Одеським МППЗТ, про що свідчить акт загальної форми №013 від 18.03.06р. (а. с. 14).

Листом від 18.03.06 року за №15/03 позивач повідомив відповідача 1 про те, що згідно розпорядження вагони з піском, які надійшли на адресу фірми не забираються та не вивантажуються не зважаючи на здійснену передоплату, мотивуючи відсутністю договору (а. с. 21).

На лист позивача, ВАТ „ОМППЗТ” листом від 20.03.06 року за №397/05 повідомило позивача про готовність виконати рішення господарського суду Одеської області про укладання договору, але до теперішнього часу немає документів достатніх для укладання договору (а.с.32)  

Між тим, 28.03.06 року відповідач повідомляє позивача, що фірма „БУДМА” не являється договірним клієнтом ВАТ „ОМППТ” та послуги за використання вагонів сплачуються безпосередньо станції Куліндорово (а.с.31).

12.04.06 року Одеська залізниця листом за №305/ДИ-1 довела до відома позивача, що вагони з піском, яки прибули на його адресу 18.03.06 року по теперішній час простоюють в очікуванні вивантаження. Плата за користування вагонами станом на 11.04.06 року складає 28040,20грн. У разі неприйняття Вами діючих заходів по оплаті платежів, залізницею, згідно ст. 51 Статуту залізниць України, буде використане заставне право реалізувати вантаж для забезпечення гарантії оплати належних залізниці платежів (а.с.24).

Одеська залізниця, згідно ст. 51 Статуту залізниць України використало своє право та реалізувала вантаж позивача в оплату погашення заборгованості за надані послуги.

В зв'язку з тим, що вантаж був реалізований, позивач був змушений, у відповідності до вимог ст. 117 Статуту залізниць України, звернутися до господарського суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення 7245грн. за втрату вантажу.

Приймаючи рішення про стягнення 7245грн., збитків внаслідок втраченого вантажу, господарський суд виходив з наявності вини першого відповідача у завданні збитків позивачу.

Між тим, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як було вище зазначено, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідачів 7245 грн. у відповідності до ст. 117 Статуту залізниць України в зв'язку із втратою вантажу.

Відповідно до ст. 117 Статуту залізниць України, відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки.

Зі змісту ст. 117 Статут випливає, що вантаж вважається втраченим, якщо його не було видано одержувачу на вимогу останнього протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки.

Таким чином, правові наслідки, згідно ст. 117 Статуту виникають між перевізником, в даному випадку Одеської залізницею та одержувачем вантажу фірмою „БУДМА” –позивачем по справі.

Згідно п. а ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню (ч. 5 ст. 114 Статуту)

Між тим, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та першим відповідачем, ВАТ „Одеське міжгалузеве підприємство промислового транспорту” існував договір про надання залізничних послуг, який останній був зобов'язаний укласти, згідно рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2006 року з моменту набрання цього рішення законної сили, тобто з 09.03.2006 року (а.с.34-36).

Дане рішення, на день розгляду справи, як в суді першої інстанції так і в апеляційної інстанції не оскаржено та відповідно до ст. 85 ГПК України вважається діючим.

Згідно умов вище названого договору будь-яка відповідальність першого відповідача про втрату або псування вантажу не передбачена.

Відповідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Між тим, позивач не використав свого права передбаченого вимогами ст. 22 ГПК України.

Приймаючи рішення, про стягнення 7245грн. господарський суд визначив суму стягнутих коштів, як збитки яки поніс позивач, не зважаючи на те, що позовні вимоги обґрунтовувались позивачем на підставі ст. 117  Статуту залізниць України.

В порушенні вимог ст. 84 ГПК України господарський суд не послався на норми законодавства, яким керувався при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог ст. 104 ГПК України, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування або зміни рішення господарського суду.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів,

                               П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” Одеська філія задовольнити.

2.  Рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006 року по справі №12/197-06-5431 скасувати. В позові відмовити.

3.  Стягнути з Колективної фірми „БУДМА” (65111, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, а/с 16, р/р 2600831116 в Другій Одеській філії ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 328588, ЄДРПОУ 22507780) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” Одеська філія (65006, м. Одеса, 3-й Вапняний пров., 4а, р/р 26000301539600 ОЦО ПИБ БО №2 „Ленінське” м. Одеса, МФО 328135) 60грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.  Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

         Головуючий суддя                                                        С.І. Колоколов

Суддя                                                                               Г.П. Разюк

        Суддя                                                                               М.С. Петров