Рішення

від 18.07.2023 по справі 320/6073/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м. Київ№ 320/6073/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 52114,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2021 рік, передбачений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у кількості 1 (одного) робочого місця. У зв`язку з чим, позивач, враховуючи приписи ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 52114,75 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

22.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що відповідно до Звіту про фінансові результати за 2021 рік ТОВ «ГІАЛАЙН-Україна» є збитковим - чистий збиток становить: за 2021 рік - 1394,9 тис. грн, за 2020 рік - 69,8 тис. грн. Також, у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України та введенням воєнного стану по всій території України, а також той факт що місцезнаходження товариства - село Демидів Вишгородського району Київської області було окуповано з 24.02.2022 по квітень 2022 року, товариство об`єктивно не мало можливості виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та державними органами, тобто можливі порушення щодо соціального захисту осіб з інвалідністю та які спричинили адміністративно-господарські санкції сталися внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які засвідченні ТПП України.

Позивач проти доводів відповідача заперечував та подав 22.09.2022 до суду відповідь на відзив, у якій просив адміністративний позов задовольнити. Також, вказано на те, що відповідач звітність форми № 3-ПН до центру зайнятості у 2021 році не подавав.

13.10.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких акцентовано увагу на тому, що товариство подавало до позивача звіт № 10-ПОІ, водночас, законодавством не передбачена відповідальність за неподання звіту про вакансії за формою № 3-ПН.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України (ЄДРПОУ 34048030) та провадить діяльність за адресою: Київська область, с. Демидів, вул.. Радгоспна, 15.

Позивач зазначає про те, що відповідач не виконав вимог Закону № 875-ХІІ щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, тому за 1 робоче місце, призначено для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте ним, відповідач до 15.04.2022 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції (сума заборгованості з адміністративно-господарських санкцій підтверджується Звітом відповідача за формою 10-ПОІ за 2021 рік), що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991 № 875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон № 875), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до норм ч. 3 ст. 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, за змістом ст. 19 Закону № 875, визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця (ч. 1).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону (частина третя).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина п`ята).

Згідно приписів ч. 1 ст. 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 Закону № 875, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Приписами ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875, визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до норм п. п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

За ст. 238 ГК України, передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (частина перша).

З наведеного слідує, що законодавством встановлено обов`язки для підприємств щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачено сплату підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Судом досліджено, що згідно поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за формою № 10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік, відповідачем не було виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце. При цьому, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 52114,75 грн, детальний розрахунок якої проведено позивачем та надано до позовної заяви, при цьому, позивачем не було поставлено під сумнів його обґрунтованість та правильність арифметичних розрахунків.

Оскільки відповідачем не дотримано вимог, встановлених ч. 1 ст. 19 Закону № 875, в частині виконання нормативу з працевлаштування інвалідів за 2021 рік, він зобов`язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 238 ГК України, передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1).

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч. 2).

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч. 1 ст. 239 ГК України, зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому, є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону № 875.

Отже, законом передбачено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, якими не забезпечено середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Докази сплати адміністративно-господарських санкцій у матеріалах справи відсутні.

При цьому, згідно розрахунку, наданого позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пені у розмірі 52114,75 грн.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження створення ним робочого місця для працевлаштування інвалідів, доказів подання до центру зайнятості або органів місцевого самоврядування інформації про вакантне місце для працевлаштування інвалідів, доказів сплати суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

До позовної заяви було додано лист Київського обласного центру зайнятості від 14.06.2022 № 909/13/01-36, зі змісту якого слідує, що відповідачем за формою № 3-ПН у 2021 році не подавався (п. 26 додатку 1 до листа).

Суд ставиться критично до посилань сторони відповідача на запровадження в Україні воєнного стану та окупацію с. Демидів, де товариство провадить свою діяльність, а також на обставини непереборної сили, як на підставу для звільнення від зобов`язань, з огляду на те, що предметом даного спору, є стягнення адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування осіб з інвалідністю згідно нормативу саме за 2021 рік, який станом на дату подання звіту 18.02.2022 вже закінчився, тому, вказані обставини не мають значення для розгляду даного спору.

Також, суд акцентує увагу на тому, що стороною відповідача, під час розгляду даного спору в суді, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання нормативу, наголошується на наявності кризових явищ та скрутним фінансовим становищем підприємства, проте, законодавство не містить приписів, які б відповідали наведеним вище обставинам, як підстави для звільнення від сплати фінансово-господарських санкцій та пені за встановлене порушення. Крім того, зазначені доводи жодним чином не спростовують існування самого факту порушення відповідачем норм чинного законодавства України щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

У контексті доводів відповідача, суд зазначає, що, дійсно, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця (аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 03.12.2020 у справі №812/1189/18), а підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, у разі якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження створення ним робочого місця у встановленій нормативом кількості для працевлаштування інвалідів, доказів подання до центру зайнятості або органів місцевого самоврядування інформації про вакантні місця для працевлаштування інвалідів, або доказів добровільної сплати суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Доказів того, що відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю, надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, так і не було надано, а основні доводи відповідача фактично зводяться до посилань на скрутне фінансове становище підприємства, однак, як вже зазначалось вище, підставами для задоволення позовних вимог є: 1) відсутність активних дій з боку відповідача по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю у визначеній законодавством кількості та відсутність факту інформування органу зайнятості про їх наявність/ чи альтернативних заходів, як то розміщення на сайтах з пошуку роботи відкритих вакансій; 2) скрутне матеріальне становище, у силу вимог Закону № 875-XII, не є визначеною підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій та пенсі за невиконання нормативу.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 52114,75 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" (ЄДРПОУ 34048030) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 19023989) в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 52114,75 грн (п`ятдесят дві тисячі сто чотирнадцять гривень 75 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.