Постанова

від 20.06.2023 по справі 757/420/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Київ

Справа №757/420/23-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/7110/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Вовка С.В., 31 січня 2023 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

У січні 2023 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно забезпечить інтереси позивача у разі задоволення позову та позбавить можливості відповідача відчужити майно до набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 ;

Накладено арешт на транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 із забороною користування транспортним засобом.

Ухвала суду мотивована тим, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про порушення судом норм процесуального права та неповного з`ясування обставин справи.

Представник відповідача вказує на те, що позивач не надала жодних доказів, які б підтверджували можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання, у випадку задоволення позову судом. Сам лише факт того, що майно зареєстровано на відповідача, як єдиного власника, не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна.

Також вказує на те, що судом проігноровано імперативні норми процесуального законодавства і не вирішено питання зустрічного забезпечення: не визначено розмір зустрічного забезпечення, та не наведено мотивів, з яких зустрічне забезпечення не було застосовано.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що суд заборонив відповідачу використовувати транспортний засіб Porsche Cayenne, тобто застосував захід забезпечення позову, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Відповідач також зазначає про те, що шлюб між позивачем і відповідачем був зареєстрований 31 жовтня 2017 року. Нерухоме майно, на яке накладено арешт, набуто відповідачем до реєстрації вищезазначеного шлюбу. Відтак, позивач у позові просить поділити нерухоме майно, яке є особистою приватною власністю відповідача. Вважає, що суд мав врахувати дані обставини при оцінки співмірності заявлених вимог і заходу забезпечення позову.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сидоренко Н.О. вказує на те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували можливе ускладнення виконання рішення суду або його не виконання , у випадку задоволення позову, не відповідають дійсності, оскільки звернення позивачем до суду із заявою про забезпечення позову було зумовлено не лише тим, що відповідач є єдиним зареєстрованим власником майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а ще і тим, що в мережі Інтернет було виявлено оголошення про продаж машини та іншого спірного нерухомого майна. А тому у суду першої інстанції були всі підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб та об'єкти нерухомого майна.

На підставі викладеного, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Серафимов І.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивача - адвокат Сидоренко Н.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просила залишити її без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у грудні 2022 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;

- майнові права на квартиру проектний номер 516 у незавершеному будівництвом будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;

- транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 .

За відповідачем позивач просить визнати право власності на:

- однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ;

- майнові права на квартиру проектний номер 132 у незавершеному будівництвом будинку за адресою: АДРЕСА_6 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони у справі з лютого 2014 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Шлюб сторони зареєстрували 31 жовтня 2017 року, однак спільне життя не склалось, у зв`язку з чим 18 серпня 2022 року рішенням суду шлюб розірвано. За час спільного життя сторонами у справі було набуто у власність вказане майно, за спільні кошти, а отже це майно є предметом їх спільно сумісної власності. Проте домовленості щодо його поділу сторонами не досягнуто, а тому позивач звернулась до суду з вказаним позовом /а.с.1-8/.

23 січня 2023 року судом зареєстрована заява поповича про забезпечення позову, в якій позивач вказує на те, що предметом позову є поділ майна подружжя, а тому просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно забезпечать інтереси позивача у разі задоволення позову та позбавлять можливості відповідача відчужити майно до набрання рішенням у вказаній справі законної сили /а.с.13-16/.

До заяви про забезпечення позову позивачем долучено:

§ Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартира АДРЕСА_5 , власником якої значиться ОСОБА_1 /а.с.18-19/;

§ Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартира АДРЕСА_3 , власником якої значиться ОСОБА_1 /а.с.20-22/;

§ Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 , власником якого значиться ОСОБА_1 /а.с.23-24/;

§ Копія рішення Павлоградського міського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2022 року у справі № 185/3818/22 про розірвання шлюбу між сторонами /а.с.25-26/;

§ Роздруківки з електронних ресурсів щодо вартості аналогічних об`єктів нерухомого майна та автомобіля /а.с.27-49/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року відкрито провадження у справі /а.с.51-53/.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 ;

Накладено арешт на транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 із забороною користування транспортним засобом /а.с.54-55/.

На стадії апеляційного перегляду ухвали суду про забезпечення позову стороною відповідача вказано про відчуження транспортного засобу Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 та надано на підтвердження цієї обставини договір купівлі-продажу від 17 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 відчужений ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

В порядку ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження, і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору у даній справі є поділ набутого сторонами у власність рухомого та нерухомого майна за час спільного проживання однією сім`єю. Станом на час звернення до суду з позовом і заявою про забезпечення позову право власності на 2 спірні житлових приміщення та на транспортний засіб зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . Отже, відповідач, як власник, може розпорядитися своїм майном та відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що ускладнить розгляд справи, так як може виникнути необхідність: залучення інших осіб в ході розгляду справи; зміни предмета і підстав позову, та ін.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19 березня 1997 року) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

А отже суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Таким чином, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на квартири, що є предметом спору, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. А отже ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на об`єкти нерухомого майна відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при поданні позову з вимогами про поділ майна подружжя, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).

А отже доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не надала жодних доказів, які б підтверджували можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання, у випадку задоволення позову судом, а сам лише факт того, що майно зареєстровано на відповідача, як єдиного власника, не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна, слід визнати безпідставними.

Також не приймаються до уваги апеляційним судом посилання відповідача на те, що шлюб між сторонами у справі був зареєстрований 31 жовтня 2017 року, а нерухоме майно, на яке накладено арешт, набуто відповідачем до реєстрації вищезазначеного шлюбу, тобто є особистою приватною власністю відповідача, оскільки у позові позивачем вказується на обставини спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу, тому ці обставини будуть предметом розгляду та оцінки під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, пі час перегляду ухвали суд про забезпечення позову апеляційним судом встановлено, що 17 грудня 2022 року, тобто до звернення позивача до суду з позовом та заявою про забезпечення позову, відповідачем ОСОБА_1 відчужений транспортний засіб Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 . А отже накладення арешту на це майно, до того ж із забороною використання, як то визначив суд першої інстанції, призведе до порушення прав іншої особи - власника транспортного засобу, який не є учасником справи.

Суд першої інстанції не здійснивши перевірку актуальних даних про право власності відповідача на автомобіль, що становить предмет спору та предмет забезпечення позову, зробив невірний висновок про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення на нього арешту із забороною його використання, що є порушенням норм процесуального права. Вказане, у свою чергу, дає підстави апеляційному суду для скасування ухвали суду першої інстанції в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту та заборони користування транспортним засобом Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 та ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволені цих вимог. А отже доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вирішено питання зустрічного забезпечення відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що положення ст. 157 ЦПК України визначають право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення)

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд приходиться до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідач частково, скасування ухвали суду першої інстанції в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту та заборони користування транспортним засобом Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 , в іншій частині доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, ухвала суду першої інстанції в частин вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову щодо нерухомого майна відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому в цій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

При даному апеляційному перегляді справи судом не вирішується питання компенсації учасникам справи понесених ними витрат на цій стадії, оскільки вирішення цього питання, в силу ст. 141 ЦПК України, залежить від наявності підстав для задоволення позову, а наразі справа ще не розглянута по суті і в подальшому учасники справи матимуть право про включення цих витрат, як сукупних витрат пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту та заборони користування транспортним засобом Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 - скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: В.А. Нежура

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 17 липня 2023 року.