Ухвала

від 18.07.2023 по справі 640/13000/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/13000/20

адміністративне провадження № К/990/23173/23

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року

у справі №640/13000/20 за позовом Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області до Кабінету Міністрів України, Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправним нечинним розпорядження в частині, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Костогризівська сільська рада Каховського району Херсонської області звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Херсонської обласної державної адміністрації, в якому просила:

1) визнати протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №474-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Херсонської області» у частині затвердження графічної частини (карти Херсонської області) та переліку спроможних територіальних громад Херсонської області перспективного плану формування територій громад Херсонської області, які передбачають створення спроможної Зеленопідської територіальної громади із адміністративним центром у селищі Зелений Під, до якої включено території Костогризівської та Семенівської територіальних громад Каховського району Херсонської області;

2) з метою відновлення прав та законних інтересів Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області зобов`язати Херсонську обласну державну адміністрацію розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України, а Кабінет Міністрів України - зобов`язати розглянути проект змін до перспективного плану формування територій громад Херсонської області, який передбачає:

- виключення із складу спроможної Зеленопідської територіальної громади Каховського району Херсонської області Костогризівської територіальної громади Каховського району Херсонської області та Семенівської територіальної громади Каховського району Херсонської області;

- включення до перспективного плану формування територій Херсонської області спроможної Костогризівської територіальної громади (код КОАТУУ 6523582701) у складі Костогризівської територіальної громади Каховського району Херсонської області та Семенівської територіальної громади Каховського району Херсонської області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №474-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Херсонської області» в частині, що стосується віднесення до спроможної Зеленопідської об`єднаної територіальної громади Костогризівської та Семенівської територіальних громад. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кабінет Міністрів України подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 та 2 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.

Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що здійснене неправильне застосування (не вірне тлумачення) пунктів 6-1, 7-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо припинення у позивача повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування» та неефективного способу захисту прав мешканців села Костогризове.

В обгрунтування скаржником зазначено, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували вказані норми права без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.10.2022 року у справі № 640/32312/20 щодо неефективності способу захисту порушених прав, обраного позивачем, з огляду на реалізацію оскаржуваного Розпорядження, а також в подальшому розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», та проведення виборів на визначеній Урядом території територіальної громади.

Проаналізувавши зазначені скаржником норми (пункти 6-1, 7-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») встановлено, що ці норми не були застосовані судами у даній справі, а тому Суд вважає необгрунтованим твердження щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування вказаних норм.

Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також касаційна скарга містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого, за твердженням скаржника, є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

В обгрунтування скаржник вказує, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами здійснене неправильне застосування (неправильне тлумачення Розділу II (статті 5-8) та Розділу III (статті 11) Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

На думку скаржника, існують підстави щодо відступлення від висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у постанові від 31.10.2022 року у справі №640/14698/20 щодо визнання протиправності Перспективного плану, затвердженого Урядом, на підставі незгоди з таким планом позивача.

При цьому слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.

Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).

Враховуючи, що скаржником не обґрунтовано необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №640/13000/20 за позовом Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області до Кабінету Міністрів України, Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправним нечинним розпорядження в частині, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська