Постанова
від 17.07.2023 по справі 915/1008/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1008/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Лянна О.А., на підставі посвідчення;

від Кабінету Міністрів України, м. Київ Дівущак А.Ю., в порядку самопредставництва;

від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв - не з`явився;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв Лемле Н.В., на підставі ордера;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», м.Миколаїв Краснікова Я.В., на підставі ордера.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року, м. Миколаїв, суддя Коваль С.М., повний текст рішення складено та підписано 11.05.2023 року

у справі №915/1008/21

за позовом Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ

до відповідачів: 1)Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській

області, м. Миколаїв; 2) Миколаївської міської ради, м. Миколаїв; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», м. Миколаїв

про усунення перешкод шляхом визнання незаконними та скасування п. 22, пп. 22.1 розділу 1 Миколаївської міської ради від 19.12.2008 року № 31/43, п. 5, пп. 5.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 01.10.2009 року № 38/35, п. 8, пп. 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року № 40/29, п. 9, пп. 9.1розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року № 40/29, п. 1.1, 1.4 п. 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 року № 5/48, визнання недійсним договорів оренди, купівлі-продажу, визнання недійсними Державного акта на право власності на землю, свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2021 року Керівник Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг та Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в якій просив суд:

1. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України - у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконним та скасування пункту 22, підпункту 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 року № 31/43, якими затверджено проект землеустрою та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг в оренду ділянку загальною площею 974251 кв. м для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

2. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним укладеного 18.02.2009 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг договору про надання в оренду Товариству земельної ділянки площею 974251 кв. м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0056, зареєстрований 20.02.2009 року у Державному реєстрі земель за №040900100195.

3.Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконним та скасування пункту 5, підпункту 5.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 01.10.2009 року № 38/35, якими затверджено технічну документації із землеустрою щодо складання документа (для внесення змін (корегування меж земельної ділянки) до договору оренди) та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг в оренду ділянку загальною площею 926314 кв. м для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14, у м. Миколаїв.

4. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072 площею 690247 кв.м, розташованої по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

5.Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконним та скасування пункту 8, підпункту 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року № 40/29, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг в оренду ділянку загальною площею 690247 кв. м. для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

6. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконним та скасування пункту 9, підпункту 9.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року № 40/29, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг в оренду ділянку загальною площею 236067 кв.м для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

7. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним укладеного 04.12.2009 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг договору про надання в оренду товариству земельної ділянки площею 690247 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072, зареєстрований 09.12.2009 року у Державному реєстрі земель за №040949801066.

8. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним укладеного 04.12.2009 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг договору про надання в оренду товариству земельної ділянки площею 236067 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073, зареєстрований 09.12.2009 року у Державному реєстрі земель за №040949801067.

9. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконним та скасування підпунктів 1.1., 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 року № 5/48, якими погоджено звіт про експертну грошову оцінку та Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг продано земельну ділянку - площею 236067 кв. м. для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

10. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним укладеного 25.05.2011 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073, який посвідчено Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., про що у реєстрі вчинено запис №1950.

11. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ № 636086 на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг на земельну ділянку площею 236067 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073 для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом, який 21.06.2011 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №481013662000012.

12. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126 площею 12663 кв.м., розташованої по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

13. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності № 21303146, виданого 06.05.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 12663 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126.

14. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності № 21299284, виданого 06.05.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 223404 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0127.

15. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України - у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення, шляхом визнання недійсним укладеного 04.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг та Товариством з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера договору купівлі-продажу №960 земельної ділянки площею 12663 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурією С.А.

16. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0139 площею 29946 кв.м., розташованої по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

17. Усунути перешкоди власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0140 площею 156158 кв.м., розташованої по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

18. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України - у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0141 площею 19300 кв.м., розташованої по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

19. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0142 площею 18000 кв.м., розташованої по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

20. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг на земельну ділянку площею 29946 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0139, яке 10.07.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 21379197, з одночасним припиненням такого права.

21. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг на земельну ділянку площею 156158 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0140, яке 10.07.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 21376715, з одночасним припиненням такого права.

22. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг на земельну ділянку площею 19300 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0141, яке 10.07.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №21378682, з одночасним припиненням такого права.

23. Усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровнєшторг на земельну ділянку площею 18000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0142, яке 10.07.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №21377531, з одночасним припиненням такого права.

24. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства Миколаївською міською радою при наданні в оренду та відчуженні у приватну власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв частини водного об`єкту загальнодержавного значення - Бузького лиману для коригування та обслуговування підхідного каналу та бази накопичення сільськогосподарської продукції під виглядом земельної ділянки.

Прокурор у позові наголосив, що спірні земельні ділянки є донною поверхнею Бузького лиману, який належить до внутрішніх морських вод України, у зв`язку з чим встановити межі ділянок в натурі та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка неможливо, з огляду на що такі земельні ділянки взагалі не можуть бути об`єктами земельних правовідносин.

Також прокурор вказав, що спірна територія, яка надана в оренду та власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв, фактично не має ознак земельної ділянки встановлених меж, та, як наслідок, запроектована до відведення територія не може бути об`єктом земельних правовідносин (вказаний факт встановлений правовими висновками, викладеними у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 року у справі №915/74/18, залишеної в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2019 року).

Крім цього, на переконання прокурора, Миколаївська міська рада, всупереч вимогам ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 14 Водного кодексу України, поза межами своїх повноважень фактично розпорядилась частиною вказаного водного об`єкта, надання якого належить виключно до компетенції органів виконавчої влади.

Також, як зазначено прокурором, Миколаївською міською радою неправомірно відчужено у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв земельну ділянку площею 23,6067 га, що є намитою штучно створеною територією на ділянці дна Бузького лиману, яка взагалі не може бути передана у приватну власність.

Таким чином, на думку прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв та Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», м.Миколаїв очевидно протиправно володіють та користуються спірними земельними ділянками.

З огляду на зазначене, прокурор вважає, що оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв було надано не земельні ділянки, а фактично частину водного об`єкту загальнодержавного значення, межі якого встановити неможливо, а спірна територія не може бути об`єктом земельних правовідносин та не може існувати у встановлених межах, вказане позбавляє можливості вимагати її повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, у зв`язку із чим, позовна заява прокурора, як негаторний позов, спрямована на усунення перешкод у користуванні Кабінетом Міністрів України водним об`єктом загальнодержавного значення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 (суддя Коваль С.М.) у позовних вимогах Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв, Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», м. Миколаїв відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, приймаючи до уваги встановлені ним обставини у даній справі та у справі №915/74/18, зазначив, що позовні вимоги, розглянуті у справі №915/74/18, є за своєю суттю тотожними позовним вимогам, заявленим позивачем на підставі нової редакції ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у справі №915/1008/21 щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав на земельні ділянки: площею 2,9946 га з кадастровим №48101366:07:004:0139 (п.21 позовних вимог по справі №915/1008/21), площею 15,6158 га з кадастровим №48101366:07:004:0140 (п.22 позовних вимог по справі №915/1008/21), площею 1,93 га з кадастровим №48101366:07:004:0141 (п.23 позовних вимог по справі №915/1008/21), площею 1,8 га з кадастровим №48101366:07:004:0142 (п.24 позовних вимог по справі №915/1008/21).

Також, суд першої інстанції, зазначивши про наявність тотожності позовів у справах №915/74/18 та №915/1008/21, дійшов висновку про те, що позивачем у справі №915/1008/21 та у справі №915/74/18 є одна й та ж особа - держава, незважаючи на те, що у справі №915/1008/21 з позовом звернувся прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а у справі №915/74/18 в інтересах держави звернувся з позовом прокурор самостійно.

Щодо питання складу відповідачів у справах №915/74/18 та №915/1008/21 місцевий господарський суд, з посиланням на вимоги ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та висновки суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, виснував, що Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області є неналежним відповідачем у справі за позовними вимогами про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому , належними відповідачами за позовними вимогами про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: № 4810136600:07:004:0072 площею 690247 кв.м (п.5 позовних вимог), №4810136600:07:004:0139 площею 29946 кв.м (п.17 позовних вимог), №4810136600:07:004:0140 площею 156158 кв.м (п.18 позовних вимог), №4810136600:07:004:0141 площею 19300 кв.м (п.19 позовних вимог), №4810136600:07:004:0142 площею 18000 кв.м (п.20 позовних вимог) є ТОВ «Компанія «Євровнєшторг», а земельної ділянки кад. № 4810136600:07:004:0126 площею 12663 кв.м (п.13 позовних вимог) ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера».

Враховуючи вказане, Господарський суд Миколаївської області під час розгляду даної справи дійшов висновку, що у ній та у справі №915/74/18 сторони та підстави позовних вимог є однаковими, з огляду на що суд зазначив, що факт постановлення судом рішення за результатами розгляду позовних вимог у одній справі унеможливлює повторний розгляд судом цих самих вимог в іншій справі, навіть якщо у одній справі ці вимоги були «основними», а у іншій «похідними».

Що стосується позовних вимог, які не були предметом розгляду у справі №915/74/18, як то: визнання недійсним договору оренди від 18.02.2009 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» щодо земельної ділянки з кад.№ 4810136600:07:004:0056 (укладений на виконання рішення Миколаївської міської ради №31/43 від 19.12.2008 року); скасування п.5, пп.5.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 01.10.2009 року №38/35, п.9, пп.9.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року № 40/29, визнання недійсним договору оренди від 04.12.2009 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» щодо земельної ділянки з кад.№ 4810136600:07:004:0073 (укладений на виконання п.9, пп.9.1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року № 40/29), скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими № 4810136600:07:004:0072, № 4810136600:07:004:0139, № 4810136600:07:004:0140, № 4810136600:07:004:0141, № 4810136600:07:004:0142, №4810136600:07:004:0126, суд першої інстанції вказав, що перелічені позовні вимоги вичерпали свою дію і не можуть бути визнані ефективним способом захисту, оскільки: стосуються земельних ділянок, які на час розгляду справи припинили своє існування в якості окремих об`єктів цивільних прав; всі наступні рішення, договори, акти і свідоцтва про право власності, що були прийняті/укладені/видані у відношенні земельних ділянок, створених внаслідок поділу зазначених ділянок, не визнані незаконними, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 915/74/18, а тому, перелічені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В той же час, відмовляючи у позовних вимогах прокурора про скасування державної реєстрації земельних ділянок та прав на них, суд вказав, що вони є похідними від рішень Миколаївської міської ради, в визнанні незаконними яких судом відмовлено у справі №915/74/18.

Зазначаючи про можливість позбавлення відповідача-3 та відповідача-4 права на мирне володіння майном з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, місцевий господарський суд зауважив, що у даній справі не можна визнати виправданим втручання держави в мирне володіння майном з огляду на те, що задоволення заявленого позову не задовольнить «суспільного інтересу», оскільки не поверне в попередній стан (стан водного об`єкту) ті частини спірних земельних ділянок, які є сушею, в тому числі «намитою територією».

При цьому, на переконання суду, задоволення заявлених позивачем вимог призведе до порушення прав відповідачів (другого та третього) на мирне володіння своїм майном: земельними ділянками, гідротехнічними спорудами та іншим майном, що розташоване на спірних земельних ділянках, тобто до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені обставини, на думку суду є належними підставами для відмови прокурору у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Керівник Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, прокурор, посилаючись на зазначені ним в позовній заяві обставини, вказав, що у даній справі прокурор звернувся до суду з негаторним позовом на захист порушених інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який не був позивачем у справі №915/74/18, та, у даному випадку, як підставу позову прокурором зазначено незаконне формування земель за рахунок внутрішніх морських вод України, розпорядження міською радою ними та, як наслідок, набуття юридичним особами приватного права під виглядом земельних ділянок речових прав на водний об`єкт загальнодержавного значення.

Водночас, як вказано прокурором, у справі №915/74/18 останній звертався до суду з позовом як самостійний позивач, не оспорював незаконну державну реєстрацію земель та не заявляв негаторні вимоги.

Також, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, скаржник зазначає, що в даному випадку Кабінет Міністрів України, участь у розгляді справи №915/74/18, як позивач, не приймав, та захист інтересів держави не здійснював, що дає підстави дійти висновку про те, що справи за №915/1008/21 та за №915/74/18 не можуть вважатися тотожними.

Щодо протиправного втручання держави в право на мирне володіння, прокурор вказав, що усунення перешкоди власнику (Кабінету Міністрів України) у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного водного об`єкта згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося лише уповноваженими суб`єктами.

При цьому, з приводу висновків суду першої інстанції щодо позбавлення можливості користуватися належним відповідачу нерухомим майном, фактом припинення прав на землі, прокурор звертає увагу колегії суддів на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв суду не доведено, на якій саме ділянці знаходиться належне йому згідно зі свідоцтвом від 11.07.2008 року нерухоме майно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21, справу призначено до судового розгляду.

05.06.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора (вх. №1480/23/Д1), у якому, представник Кабінету Міністрів України просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу прокурора, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, представник Кабінету Міністрів України, посилається на аналогічні доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, які, на його переконання слугують підставами для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21.

30.06.2023 року через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора (вх. №1480/23/Д2), у якому відповідач 3 просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг», м. Миколаїв заперечуючи проти доводів та вимог прокурора, зазначило, що його висновок щодо нетотожності справ є безпідставним внаслідок невідповідності змісту наведених ним норм Господарського процесуального кодексу України і Закону України «Про прокуратуру» та суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду з цього питання.

Відповідач 3 наголосив, що наведений в апеляційній скарзі порядок звернення прокурора до суду не спростовує законність висновку господарського суду про те, що позивачем у обох справах є саме держава, оскільки прокурор здійснює лише представництво її інтересів, тобто її представником. Так само як і звернення іншого уповноваженого органу є також представництвом інтересів держави, а не інтересів саме цього органу, на чому наголошує Верховний Суд у своїй постанові від 02.02.2022 року у справі №488/5413/14-ц.

Відтак, на переконання відповідача 3, у справах №915/74/18 і №915/1008/21 є той самий позивач держава, а протилежний висновок прокурора є необґрунтованим і не відповідає дійсності.

Також, заперечуючи проти доводів прокурора щодо того, що у вказаних вище справах не співпадають підстави позову, відповідач - 3 у відзиві вказав, що підстави і предмет позову у справах №915/74/18 та №915/1008/21 є однаковими, а тому їх повторний розгляд судом не допускається. На переконання відповідача 3, на це вказує й Верховний Суд (Касаційний господарський суд), зокрема, у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі №916/524/19.

На думку Товариства, факт винесення судом рішення за результатами розгляду позовних вимог у одній справі унеможливлює повторний розгляд судом цих самих вимог в іншій справі, навіть якщо у одній справі ці вимоги були «основними», а у іншій «похідними». Як наслідок, навіть доводи прокурора, що всі позовні вимоги (в тому числі, й ті, що були розглянуті у справі №915/74/18) є похідними від вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, не надають право суду на їх повторне вирішення у даній справі.

Що стосується інших позовних вимог, які не були заявлені у справі №915/74/18 (скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права на земельні ділянки, визнання недійсним договору оренди землі від 18.02.2009 року, скасування п.5. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №38/35 від 01.10.2009 року тощо) відповідач 3 звернув увагу апеляційного господарського суду на те, що такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки не можуть вважатись ефективним способом захисту позивача.

Разом з тим, у відзиві відповідач 3 вказав, що задоволення прокурором заявленого позову не задовольнить «суспільного інтересу», оскільки не поверне в попередній стан (стан водного об`єкту) земельні ділянки. Характеристика частини земельних ділянок внаслідок технологічних процесів при проведенні днопоглиблювальних робіт змінилась, частина з них характеризується як «намиті (штучно створені) території», а не «дно Бузького лиману», є належним чином «сформованими», з визначенням меж відносно кожної земельної ділянки, на земельних ділянках знаходиться нерухоме майно Товариства.

03.07.2023 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», м. Миколаїв надійшов відзив (вх. №1480/23/Д3), у якому відповідач 4 просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», м. Миколаїв вказало, що твердження апелянта про відсутність ознак тотожності у справах № 915/74/18 та № 915/1008/21 є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки у вказаних справах тотожними є як предмет, так і підстави позову, а також суб`єктний склад сторін, які приймають участь у даних справах.

Також, щодо протиправного втручання держави в право на мирне володіння майном, відповідач 4 зазначив, що апелянтом необґрунтовано в апеляційній скарзі зазначається, що правовідносини, які розглядаються у даній справі, пов`язані з незаконністю формування земель, які, насправді, є внутрішніми морськими водами України та набуттям юридичними особами речових прав на водний об`єкт під виглядом земельних ділянок, оскільки відповідачами 3 та 4, отримано у користування земельні ділянки із земель водного фонду та у власність земельні ділянки, які не відносяться до земель водного фонду та які межують із Бузьким лиманом. При цьому, відповідачі 3 та 4 використовують ці земельні ділянки в порядку, визначеному земельним законодавством та з метою здійснення своєї господарської діяльності, не порушуючи при цьому водне законодавство України.

Крім того, заперечуючи проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, відповідач 4 вказав про невідповідність позовних вимог ознакам негаторного позову.

05.07.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи без її участі (вх. №1480/23/Д4) у якій відповідач 2 просила суд апеляційної інстанції розглянути справу без участі представника Миколаївської міської ради та повідомила апеляційний господарський суд про те, що заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги прокурора, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що таке рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, прокурор підтримав свої доводи та вимоги з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України також підтримав вимоги прокурора, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 3 та відповідача 4 заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги прокурора з мотивів, викладених письмово у відзивах. Просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку електронною поштою на офіційну електронну адресу ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Також, розглянувши заяву Миколаївської міської ради про розгляд справи без участі її представника, судова колегія вважає, що у даному випадку наявні підстави для її задоволення, з огляду на що, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути дану справу без представників відповідача 2 та відповідача - 1, у зв`язку із наступним.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши доводи учасників справи, які з`явилися до судового засідання, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв не потребує задоволення, проте рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 потребує зміни в його мотивувальній частині з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Миколаївської міської ради від 30.10.2008 року №29/38 (п.1 розділ 1) надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Євровнєшторг» для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування (акваторії Бузького лиману) та земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровнєшторг», наданих рішенням міської ради від 14.09.07 року №14/49, орієнтовною площею 890000 кв.м в оренду, для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільхозпродукції по вул.Айвазовського, 14.

Приватним підприємцем Селіним В.Г. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 974251 кв.м, якій присвоєно кадастровий номер 4810136600:07:004:0056, який погоджено Управлінням Держкомзему у місті Миколаїв 28.11.2008 року та Державним комітетом України із земельних ресурсів.

Рішенням Миколаївської міської ради від 19.12.2008 року №31/43 (п.22, п.22.1 розділ 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 974251 кв.м, у тому числі 447015 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування (акваторія Бузького лиману), 527236 кв.м за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» з віднесенням її до земель - інші землі транспорту та зв`язку, для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві; вказану земельну ділянку передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» на 49 років.

18.02.2009 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим № 4810136600:07:004:0056 площею 974251 кв.м, строком на 49 років, який посвідчено приватним нотаріусом Ласурією С.О. і зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.02.2009 року за №040900100195. Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 20.02.2009 року за №6327.

Рішенням Миколаївської міської ради від 01.10.2009 року №38/35 (п.5, п.5.1 розділу 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (для внесення змін (корегування меж земельної ділянки) до договору оренди) на земельну ділянку загальною площею 926314 кв.м, у тому числі 396784 кв.м під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами), 529530 кв.м під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг», залишивши її в інших землях транспорту та зв`язку, для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул.Айвазовського, 14; вказану земельну ділянку передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» на 49 років.

Договір оренди на виконання п.5.1 розділу 1 рішенням Миколаївської міської ради від 01.10.2009 року №38/35 не укладався, оскільки відбувся поділ цієї земельної ділянки з кадастровим № 4810136600:07:004:0056 площею 926314 кв.м. на дві окремі ділянки: з кадастровим №4810136600:07:004:0072 площею 690247 кв.м. та з кадастровим №4810136600:07:004:0073 площею 236067 кв.м.

Приватним підприємцем Янчук І.В. розроблено проект землеустрою щодо складання документу (для внесення змін до договору оренди земельної ділянки), що посвідчує право на земельну ділянку, кадастровий номер 4810136600:07:004:0069, площею 926314 кв.м., Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» в оренду для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 в Корабельному районі м. Миколаєва, погоджений Державним комітетом України із земельних ресурсів 28.09.2009 року. Вказаним проектом землеустрою розроблено технічні документації із землеустрою земельних ділянок №1 площею 690247 кв.м та №2 площею 236067 кв.м.

Рішенням Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року №40/29: визнано таким, що втратив чинність, п.5.1 розділу 1 рішення міської ради від 01.10.2009 року №38/35 про передачу в оренду Товариству земельної ділянки площею 926314 кв.м (п.8.1 розділу 1 рішення №40/29); затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 690247 кв.м., у тому числі 690247 кв.м. внутрішні води (під лиманами), за рахунок частини земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг», з віднесенням її до інших земель транспорту та зв`язку, для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерно перевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв; Товариству передано в оренду зазначену земельну ділянку строком на 49 років (п.8, п.8.1 розділу 1 рішення №40/29); затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу (договору оренди) на земельну ділянку загальною площею 236067 кв. м. для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерно-перевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14; Товариству передано в оренду зазначену земельну ділянку строком на 49 років (п.9, п.9.1 розділу 1 рішення №40/29).

На виконання рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року №40/29 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» 04.12.2009 року укладені наступні договори оренди землі:

1.Договір оренди від 04.12.2009 року щодо земельної ділянки з кадастровим №48101366:07:004:0072, площею 690247 кв.м, строком на 49 років, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2009 року за №040949801066. Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 09.12.2009 року за №7178.

2.Договір оренди від 04.12.2009 року щодо земельної ділянки з кадастровим №48101366:07:004:0073, площею 236067 кв.м., строком на 49 років, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2009 року за №040949801067. Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 09.12.2009 року за №7179.

Рішенням Миколаївської міської ради від 21.04.2011 року №5/48, зокрема: погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 236067 кв.м по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві (пп.1.1); затверджено вартість земельної ділянки в розмірі 5599509 гривень (п.1.2 рішення); прийнято рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» земельної ділянки площею 236067 кв.м за 5598609 гривень для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом (п.1.4); прийнято рішення про розірвання з дати державної реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку, договір оренди землі, зареєстрований у Миколаївській міській раді 09.12.2009 року за №7179. Зазначене рішення стосується земельної ділянки з кадастровим №48101366:07:004:0073, площею 236067 кв.м.

На виконання вказаного рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 року №5/48 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» 25.05.2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №48101366:07:004:0073, площею 236067 кв.м, за адресою: місто Миколаїв, Корабельний район, вул.Айвазовського, 14. Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є. 25.05.2011 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1950.

21.06.2011 року видано Державний акт серії ЯЛ №636086 на право власності на земельну ділянку з кадастровим № 48101366:07:004:0073 площею 236067 кв.м, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та зареєстровано за №481013662000012.

У подальшому, за рішенням власника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг»), земельну ділянку з кадастровим № 48101366:07:004:0073 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (виконавець Фізична особа - підприємець Дробот Т.В.) поділено на дві окремі ділянки: з кадастровим №48101366:07:004:0126 площею 12663 кв.м (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2014 року запис №5563740, свідоцтво про право власності №21303146 від 06.05.2014 року) та з кадастровим № 48101366:07:004:0127 площею 223404 кв. м. (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2014 року запис №5562652, свідоцтво про право власності №21299284).

04.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №48101366:07:004:0126 площею 12663 кв.м за ціною 694312 грн., який посвідчено приватним нотаріусом Ласурією С.А., про що вчинено запис в реєстрі нотаріальних дій за №960.

Зокрема, п.7.1 цього договору передбачено, що право власності виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП Ніка-Тера» на земельну ділянку здійснена 04.06.2014 року.

Іншу земельну ділянку з кадастровим номером 48101366:07:004:0127, площею 223404 кв.м. за рішенням власника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг») поділено на 4 окремі земельні ділянки: з кадастровим номером 48101366:07:004:0139 площею 29946 кв.м. (реєстрація права власності в Єдиному державному реєстрі речових прав від 10.07.2017 року, запис №21379197), з кадастровим номером 48101366:07:004:0140, площею 156158 кв.м. (реєстрація права власності в Єдиному державному реєстрі речових прав від 10.07.2017 року, запис №21376715), з кадастровим номером 48101366:07:004:0141, площею 19300 кв.м. (реєстрація права власності в Єдиному державному реєстрі речових прав від 10.07.2017 року, запис №21378682), з кадастровим номером 48101366:07:004:0142 площею 18000 кв.м. (реєстрація права власності в Єдиному державному реєстрі речових прав від 10.07.2017 року, запис №21377531).

Також, в матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим № 48101366:07:004:0127, розроблена Фізичною особою підприємцем Дробот Т.В.

Також, з матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, в якості об`єктів цивільних прав існують наступні земельні ділянки:

з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072 площею 690247 кв.м., яка знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» згідно договору оренди від 04.12.2009 року, зареєстрованому у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2009 року за №040949801066;

з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126 площею 12663 кв.м., яка знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП Ніка-Тера» згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Ласурія С.А., про що вчинено запис в реєстрі нотаріальних дій за №960; згідно з наданими позивачем відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «МСП Ніка-Тера» на земельну ділянку здійснена 04.06.2014 року;

з кадастровим номером 48101366:07:004:0139 площею 29946 кв.м., яка знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав 10.07.2017 року запис №21379197);

з кадастровим номером 48101366:07:004:0140 площею 156158 кв.м., яка знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав 10.07.2017 року запис №21376715);

з кадастровим номером 48101366:07:004:0141 площею 19300 кв.м., яка знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав 10.07.2017 року запис №21378682);

з кадастровим номером 48101366:07:004:0142 площею 18000 кв.м., яка знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав 10.07.2017 року запис №21377531).

Всі інші земельні ділянки, на які посилається прокурор у своєму позові, припинили своє існування в якості об`єктів цивільних прав (внаслідок поділу).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходилась і була розглянута справа №915/74/18 за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП Ніка -Тера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.

Предметом позову у справі №915/74/18 були наступні вимоги: - визнання незаконним та скасування п.22, пп.22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 р. №31/43; - визнання незаконним та скасування п.8 пп.8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року №40/29; - визнання недійсним укладеного 04.12.2009 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» договору про надання в оренду земельної ділянки площею 690247 кв.м. з кадастровим № 4810136600:07:004:0072, зареєстрований 09.12.2009 року у Державному реєстрі земель за № 040949801066; -визнання незаконними та скасування пп.1.1, 1.4 п.1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 року №5/48; - визнання недійсним укладеного 25.05.2011 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 236067 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073; - визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №636086 на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» на земельну ділянку площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073 для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом; -визнання недійсним свідоцтва про право власності №21303146, виданого 06.05.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 12663 кв.м. з кадастровим № 4810136600:07:004:0126; - визнання недійсним свідоцтва про право власності №21299284, виданого 06.05.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 223404 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:004:0127; - визнання недійсним укладеного 04.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МСП Ніка-Тера» договору купівлі-продажу №960 земельної ділянки площею 1,2663 га з кадастровим номером 48101366:07:004:0126 площею 12663 кв.м, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурією С.А.

Також у справі №915/74/18 прокурором були заявлені і розглянуті судом позовні вимоги, заявлені позивачем на підставі ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла до 16.01.2020 року) про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запису №21379197 від 10.07.2017 року щодо земельної ділянки площею 2,9946 га з кадастровим номером 48101366:07:004:0139; запису №21376715 від 10.07.2017 року щодо земельної ділянки площею 15,6158 га з кадастровим номером 48101366:07:004:0140; запису №21378682 від 10.07.2017 року щодо земельної ділянки площею 1,93 га з кадастровим номером 48101366:07:004:0141; запису №21377531 від 10.07.2017 року щодо земельної ділянки площею 1,8 га з кадастровим номером 48101366:07:004:0142.

За наслідками розгляду вказаної справи №915/74/18 Господарським судом Миколаївської області прокурору було відмовлено у задоволенні його позовних вимог, та така позиція підтримана Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 15.11.2018 року, яка залишена без змін судом касаційної інстанції.

Інших належних та допустимих доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для можливості задоволення позову про усунення перешкод держави в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні спірним водним об`єктом загальнодержавного значення шляхами, визначеними прокурором у прохальній частині позовної заяви.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги по суті позовних вимог, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія наголошує, що оскільки у даному разі прокурор, формуючи позовні вимоги, застосував правову аргументацію, яка регулює такий вид позову, як негаторний, апеляційному господарському суду необхідно дослідити питання, які стосуються обставин доведеності позивачем порушеного права держави, який необхідний та ефективний спосіб захисту у такому випадку має застосовуватися і чи є спосіб захисту, встановлений прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Разом з тим, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 та інших).

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, предметом спору є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні спірним водним об`єктом загальнодержавного значення шляхами, визначеними прокурором у прохальній частині позовної заяви.

При цьому, підставою позовних вимог прокурора є факт формування органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок за рахунок частини водного об`єкта загальнодержавного значення та фактичної передачі юридичній особі приватного права таких земельних ділянок всупереч законодавству внутрішніх морських вод держави.

Прокурор у позовній заяві наголошує, що Миколаївська міська рада незаконно, з перевищенням повноважень, розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду відповідачу 3, в тому числі, за оспорюваним договором оренди, оскільки первісна, зазначена прокурором земельна ділянка є дном Бузького лиману, що належить до внутрішніх морських вод України та є водним об`єктом загальнодержавного значення, розпорядження якими належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Тобто, мова йде про частину земельної ділянки, що є дном Бузького лиману.

Таким чином, аргументуючи свою правову позицію, викладену у позовній заяві, прокурор позиціонує вказаний позов як негаторний, а шляхи відновлення прав та інтересів держави у даному випадку - як визнання незаконними та скасування частини рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди, купівлі продажу земельних ділянок, укладених між відповідачами, визнання незаконними та скасування державних реєстрацій земельних ділянок, визнання недійсними свідоцтв про право власності, тощо, вважає такими, що покликані на повернення майна держави у первісний стан.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зокрема, згідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 924/1220/17, а також постанові Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі № 916/1769/20.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав спрямовані на захист цих прав від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі №916/1769/20).

Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) (такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 910/1310/19, від 27.10.2021 року у справі №916/1769/20, від 07.06.2023 року у справі №904/1270/22).

Водночас, однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18, а також у постановах Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 916/1666/18, від 27.10.2021 року у справі № 916/1769/20); наявність між сторонами договірних правовідносин виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту шляхом подання негаторного позову; обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, є самостійною підставою для відмови в позові (подібний за змістом висновок наведено в постанові Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі № 916/1769/20).

Разом з тим у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14, вже вирішувалося питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, Верховний Суд у низці постанов дійшов висновку про те, що належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов саме про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Крім того, Велика Палата, неодноразово зазначала, що при вирішенні судом негаторного позову, особа не позбавлена права оспорювати рішення органів місцевого самоврядування, укладені правочини, заявляти вимогу про скасування державної реєстрації тощо, як підстав для встановлення факту незаконного перебування спірного об`єкту у власності відповідача, та у подальшому, усунення перешкод власнику у користуванні та поверненні такого об`єкта власнику, у даному випадку державі, що є виконуваним.

При цьому, оспорюючи зазначене вище, позивач має заявляти такі вимоги до відповідача. Тобто, за правовою конструкцією, в даному випадку, основною позовною вимогою є оспорюваність рішень органу місцевого самоврядування, укладених договорів та державної реєстрації тощо, після чого в якості або окремого позовного провадження, або похідної позовної вимоги може бути заявлено до суду негаторний позов про усунення перешкод, шляхом повернення володільцю спірного об`єкту.

Водночас, прокурором, яким не заявляються основні позовні вимоги про визнання рішень Ради недійсними, визнання незаконною реєстрації, визнання недійсними договорів тощо, фактично вуалюються такі вимоги у шляхах, якими, на його думку мають бути усунені перешкоди у користуванні та розпорядженні спірним об`єктом державі без визначення дій, які повинні здійснити саме відповідачі для усунення порушень права власника (володільця). До того ж, прокурор сам зазначив, що в даному випадку, на його думку, він не може заявити про повернення земельної ділянки і наполягає саме на задоволенні його позовних вимог шляхами, визначеними в позові.

Таким чином, судова колегія наголошує, що прокурором, у даному випадку заявлена позовна вимога про усунення перешкод водним об`єктом, шляхом визначення ним способів, не пов`язаних з вчиненням особами, які визначені позивачем як відповідачі, відповідних дій (повернення об`єкту, звільнення, заборони вчиняти певні дії тощо), що підтвердять відновлення порушених прав чи інтересів позивача без необхідності ще одного звернення до суду, які вони не можуть вчинити самостійно без вирішення таких шляхів в якості заявлених позовних вимог тільки судом.

При цьому, частина таких визначених прокурором способів у даній справі та позовні вимоги, які останній просив задовольнити, звертаючись до суду з позовною заявою у справі №915/74/18, а саме:

1.Визнати незаконним та скасувати пункт 22, підпункт 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/43, якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" в оренду ділянку загальною площею 974251 кв.м для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м.Миколаїв.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 8, підпункт 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 № 40/29, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) та надано ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" в оренду ділянку загальною площею 690247 кв.м для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

3. Визнати незаконним та скасувати підпункти 1.1., 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 № 5/48, якими погоджено звіт про експертну грошову оцінку та ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" продано земельну ділянку площею 236067 кв.м для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

4. Визнати недійсним на майбутнє укладений 04.12.2009 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) договір про надання в оренду товариству земельної ділянки площею 690247 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072, зареєстрований 09.12.2009 у Державному реєстрі земель за №040949801066.

5. Визнати недійсним укладений 25.05.2011 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., про що у реєстрі вчинено запис №1950.

6. Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 636086 на право власності ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) на земельну ділянку площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073 для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом, який 21.06.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №481013662000012.

7. Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 21303146, видане 06.05.2014 ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 1,2663 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126.

8. Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 21299284, видане 06.05.2014 ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 22,3404 з кадастровим номером 4810136600:07:004:0127.

9. Визнати недійсним укладений 04.06.2014 між ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (ЄДРПОУ 22439446) договір купівлі-продажу №960 земельної ділянки площею 1,2663 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурією Є.А.

10. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21379197 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,9946 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0139 за ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741).

11. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21376715 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 15,6158 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0140 за ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741).

12. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21378682 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,93 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0141 за ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741).

13. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21377531 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,8 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0142 за ТОВ "Компанія "Євровнєшторг", вже було вирішено судом у вказаній вище справі; відмовлено прокурору, який звертався до суду в інтересах держави у задоволенні його позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності і постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили, залишена без змін судом касаційної інстанції і не може бути переглянута інакше, ніж у встановлених законом випадках.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що окрім того, що прокурором у позовних вимогах у даній справі не вказано дій, які повинні здійснити відповідачі для усунення порушень права власника (володільця) (повернути, звільнити земельну ділянку тощо), визначені останнім як шляхи на усунення перешкод Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні спірного об`єкту, у даному випадку позовні вимоги, на переконання судової колегії, покликані на здійснення ревізії судового рішення у справі №915/74/18, яке викладене у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 року та залишене без змін судом касаційної інстанції, в якому і було поставлено питання прокурором щодо вирішення їх судом, як окремих, основних позовних вимог, а не шляхів для відновлення порушеного права та інтересу держави, внаслідок задоволення негаторного позову з покладенням на відповідачів обов`язків по відновленню прав держави, які вони в якості відповідачів здійснити апріорі не можуть, бо такі питання вирішуються тільки в судовому порядку при заявленні таких позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги, розглянуті у справі №915/74/18, є за своєю суттю тотожними позовним вимогам, в тому числі і заявленим позивачем на підставі нової редакції ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у справі №915/1008/21 щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав на земельні ділянки: площею 2,9946 га з кадастровим №48101366:07:004:0139 (п.21 позовних вимог по справі №915/1008/21), площею 15,6158 га з кадастровим №48101366:07:004:0140 (п.22 позовних вимог по справі №915/1008/21), площею 1,93 га з кадастровим №48101366:07:004:0141 (п.23 позовних вимог по справі №915/1008/21), площею 1,8 га з кадастровим №48101366:07:004:0142 (п.24 позовних вимог по справі №915/1008/21), оскільки, в даному випадку прокурором заявлено саме негаторний позов, а у справі №915/74/18 розглядався спір щодо позовних вимог, вказаних вище за текстом постанови.

При цьому, суб`єктний склад учасників та підстави позовів у справі, що переглядається та у справі №915/74/18, незважаючи на те, що у даному випадку, прокурор, ураховуючи останні правові позиції суду касаційної інстанції заявляє свої позовні вимоги як негаторні, є однаковими.

Апеляційний господарський суд наголошує, що як вище було зазначено судовою колегією за текстом постанови, розглядаючи справу, суд має пересвідчитися в тому, що обраний позивачем спосіб захисту, окрім того, що встановлений законом, є ще й ефективним.

Вдаючись до такого критерію, як ефективність способу захисту, суд має створити ситуацію, коли особі не доведеться витрачати багато часу на те, щоб домогтися захисту своїх порушених прав та інтересів. Проаналізувавши заявлені позовні вимоги та підстави позову у даній справі, судова колегія зазначає, що прокурором помилково вказані у позові вимоги, зазначені ним, як шляхи для усунення перешкод державі на користування та розпорядження її майном, тоді як такі способи не є у даному випадку належними і не призводять до поновлення порушеного права держави, а отже, не є ефективним способом захисту. Крім того, прийняте рішення має бути виконуваним.

Так, у даному випадку, внаслідок визнання права позивача на спірний об`єкт, його правове становище не змінюється, адже він просить визнати право (усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні), яке за ним наявне, а не посісти його за судовим рішенням, виконуваність якого взагалі є проблематичним, оскільки поновлення такого права за судовим рішенням можливе лише у чітко визначених законом випадках.

Відтак, підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що у зв`язку із встановленням апеляційним господарським судом помилкового способу захисту, визначеного прокурором при формуванні негаторних позовних вимог, які не націлені на відповідне повноцінне поновлення порушеного права держави та не є ефективним у даному разі, такий позов не може бути задоволений судом.

Крім того, судова колегія зазначає, що якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується, зокрема, державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (ст. 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (ч. 2 ст. 665, ч. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (ч. 1 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 27.06.2023 року у справі № 916/2851/17 та інших.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наведене вище у поєднанні зі сформульованими прокурором позовними вимогами, дає підстави знову ж таки вважати, що обраний останнім спосіб захисту прав та охоронюваних інтересів держави у даному разі не покликаний на їх відновлення належним чином, а саме на те, щоб спірний водний об`єкт був повернутий законному володільцю.

Як вже зазначалося раніше, суд апеляційної інстанції в такому випадку не переглядає в апеляційному порядку оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, незважаючи на те, що у цій справі повинно було б бути розглянуто питання щодо дотримання права на мирне володіння майном з огляду на рішення Європейського суду з прав людини та належності суб`єктів, які заявлені прокурором у якості відповідачів, зокрема, Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не потребують задоволення, а висновок суду першої інстанції, зазначений ним в резолютивній частині вірним, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті висновку суду першої інстанції, проте оскаржуване рішення потребує зміни в його мотивувальній частині з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 потребує зміни з викладенням його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін в іншій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 року у справі №915/1008/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17.06.2023 року.

Повний текст постанови складено 18 липня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош

Дата ухвалення рішення17.07.2023
Оприлюднено20.07.2023
Номер документу112269359
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1008/21

Постанова від 07.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 31.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 03.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 02.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 02.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 11.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 28.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Постанова від 17.07.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні