Постанова

від 17.07.2023 по справі 911/2442/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. Справа№ 911/2442/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» та Акціонерного товариства «Укртранснафта»

на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року (повний текст складено 11.04.2023)

у справі №911/2442/22 ( суддя Христенко О.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс»

про стягнення 53 072,07 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» (далі-відповідач) про стягнення 53 072,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі своєчасної поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом за стягненням пені в сумі 29 559,13 грн та штрафу в сумі 23 512,94 грн, нарахування яких зумовлено несвоєчасним виконанням зобов`язань.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» 14 779 грн 57 коп пені, 11 756 грн 47 коп. штрафу та 2 481 грн 00 коп. судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем порушено свої договірні зобов`язання в частині своєчасної поставки товару.

Також, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на інтереси обох сторін, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені та штрафу до 50 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року у справі №911/2442/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що виникнення форс-мажорних обставин через військову агресію російської федерації проти України вплинуло на затримку поставки товару. Апелянт вказує, що судом першої інстанції надано невірну оцінку листу ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Також відповідач посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про долучення доказів, що призвело до неправильного та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариства «Укртранснафта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року у справі №911/2442/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики під час здійснення своєї підприємницької діяльності. Апелянт зазначає, що з початком російської агресії проти України та введенням воєнного стану на всій території країни сторони спору знаходяться в рівних умовах та однаково зазнають негативного впливу на діяльність від такої агресії.

Також позивач вказує, що надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2442/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалами суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Укртранснафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року у справі №911/2442/22, об`єднано їх в одне апеляційне провадження та повідомлено сторін, що справа буде розглядатись без повідомлення (виклику) учасників справи.

Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

26.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.11.2021 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» (відповідач, постачальник) укладено Договір поставки № 23-02/43-21, відповідно до п. 1.1 якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ «Укртранснафта» у місті Києві від 29.10.2021 № 128УО/5), постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки електричну апаратуру для комутування та захисту електричних кіл (код 31210000-1 за ДК 021:2015) (UA-2021-07-27-010104-b) (вимикач вакуумний 35кВ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком № 1 до цього договору, та є його невід`ємною частиною.

Загальна сума договору становить 335 899,20 грн, у тому числі ПДВ (20 %): 55 983,20 грн (п. 3.2 договору).

Авансовий платіж у розмірі 50 відсотків, що становить 167 949,60 грн від загальної суми, визначеної в пункті 3.2 цього договору, здійснюється покупцем проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором, протягом 10 календарних днів з дати надання постачальником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) постачальника (п. 4.2 договору).

Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного договору (п. 5.1 договору).

Приймання кожної частини/партії товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного(-их) первинного(-их) документа(-ів) (видаткової(-их) накладної(их)), після підписання уповноваженими представниками постачальника та інспекторської організації покупця Акту огляду товару на відповідність умовам договору згідно з п. 5.7 цього договору (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного виконання.

У пункті 14.4 договору передбачено, що цей договір є правочином, що виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін та, згідно статей 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі.

Додатком № 1 до договору «Специфікація» визначено, що товар, який підлягає поставці - вакуумний автоматичний вимикач зовнішній ВВ/N35Т-1600А, 25 кА, У1, у кількості 1 шт, загальною вартістю 335 899,20 грн (включаючи ПДВ).

Строк поставки - протягом 120 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору уповноваженими представниками позивача та відповідача було підписано електронний первинний документ, а саме: видаткова накладна № 35 від 24.06.2022 на суму 335 899,20 грн (позивачем підписано 30.06.2022).

Позивач, звертаючись до суду із позовом, стверджує про те, що постачальником було допущено прострочення в поставці товару, в обумовлені у специфікації строки, оскільки за умовами договору та специфікації до нього поставка товару мала бути здійснена у строк до 02.04.2022.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 29 559,13 грн та штрафу в сумі 23 512,94 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що при недотримані постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості не поставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язань.

Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Специфікацією сторони погодили строк поставки - протягом 120 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору, Акціонерним товариством «Укртранснафта» 03.12.2021 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» 167 949,60 грн, з призначенням платежу: «Авансовий платіж 50 % за товар зг.дог. № 23-02/43-21 від 09.11.2021, рах. № 240 від 23.11.2021».

Отже, строк на поставку товару закінчився - 02.04.2022.

Як було встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору уповноваженими представниками позивача та відповідача було підписано електронний первинний документ, а саме: видаткова накладна № 35 від 24.06.2022 на суму 335 899,20 грн (позивачем підписано 30.06.2022).

Таким чином, відповідач виконав умови вказаного договору з порушенням строків поставки товару.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про те, що в силу п. 9.1 договору він звільняється від зазначеної в договорі та/або чинному законодавстві відповідальності за порушення строків поставки, оскільки такі порушення стались внаслідок дій обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином листом № УТН-1фм від 01.03.2022, а отже й вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є необґрунтованими.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 9.2 договору під обставинами непереборної сили у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонених або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонені чи обмежуючи заходи незваних органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Сторона, що має намір посилатись на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку ((телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за договором (п. 9.4 договору).

Умовами п. 9.1 договору визначено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталось внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2)

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Колегія суддів зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Сторона, що має намір посилатись на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за договором (п. 9.4 договору).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа № УТН-1фм від 01.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» зверталось до Акціонерного товариства «Укртранснафта» з повідомленням про форс-мажорні обставини.

Водночас, за приписами п. 9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталось внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Відповідно до п. 9.7. договору наявність обставин непереборної сили підтверджується документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.

У постанові Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22 наголошено, що лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Колегія суддів відзначає, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.

Крім того, з огляду на викладене вище, відповідачем не доведено, як введення на території України воєнного стану вплинуло на можливість виконання ним свого зобов`язання за укладеним договором щодо поставки товару, на які він посилається, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

А тому є необґрунтованими доводи апелянта щодо настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, які б слугували підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення ним зобов`язання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, і стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок неустойки, дійшла до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено, що пеня розмірі 29 559,13 грн за період з 03.04.2022 по 29.06.2022 та штраф в розмірі 23 512,94 грн. є арифметично вірним, а тому такі вимоги правомірно визнані обґрунтованими.

В той же час, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки на 50 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в умовах воєнного стану, ускладнення доставки товарів до України через Одеський морський порт, відповідач намагався виконати свій обов`язок щодо поставки товару позивачу та листами вих. № УТН-23м від 19.04.2022 та вих. № УТН-3зм від 04.05.2022 з метою прискорення виконання зобов`язання пропонував поставити товар, який був в наявності в Україні, але вакуумні камери якого мають фарфорову ізоляцію, а не полімерну, як було передбачено договором, який і був прийнятий позивачем на підставі видаткової накладної.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків поставки товару та настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення

А тому, оцінивши інтереси обох сторін, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення поставки товару та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів позивача та відповідача у даному спорі, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження судом першої інстанції розміру суми пені та штрафу на 50 %, а саме до 14 779,57 грн пені та 11 756,47 грн. штрафу.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно скористався наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, забезпечивши баланс інтересів сторін.

Стосовно доводів апелянта про неправомірну відмову в задоволенні клопотання про доручення доказів, що призвело до неправильного та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2023 (після закриття підготовчого провадження у справі) відповідачем було направлено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 911/2442/22.

Відповідно до вимог ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач не заявляв обставин того, що він не має можливості подати докази у встановлений законом строк, не вказував причин, через який доказ не може бути подано та не заявляв про надання йому додаткового строку для подання таких доказів.

Більше того, колегія суддів враховує, що відповідні докази були подані вже на стадії розгляду справи по суті, завданням якої є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а не зібрання та отримання додаткових доказів від сторін.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки відповідачем у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи від 13.03.2022 не було наведено жодної поважної причини неможливості подачі відповідних доказів в підготовчому провадженні, тоді як у відзиві на позовну заяву відповідачем не повідомлено суд про необхідність надання йому додаткового часу для подання відповідних доказів, суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у поновлені строку на подання доказів та залишив їх без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року у справі №911/2442/22.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро поставка комплекс» та Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року у справі №911/2442/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 року у справі №911/2442/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №911/2442/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко