Постанова

від 12.07.2023 по справі 906/550/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Справа № 906/550/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року по справі №906/550/22 (суддя - Прядко О.В.)

час та місце ухвалення додаткового рішення: 29 березня 2023 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення складено 10 квітня 2023 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан"

до

Відповідача 1: Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук Ірини Олександрівни

Відповідача 2: Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Венгловської Вікторії Олегівни

Відповідача 3: Державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко Аксінії Андріївни

Відповідача 4: Олевської міської ради

про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за участю представників:

від Відповідача 4 - Кравченко А.О.;

від Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Позивача - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до державних реєстраторів Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук Ірини Олександрівни (надалі - Відповідач 1), Венгловської Вікторії Олегівни (надалі - Відповідач 2), державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко Аксінії Андріївни (надалі - Відповідач 3), про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), якими зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за Відповідачем 4, винесені:

· Відповідачем 1 індексні номері №59674342, Ц№59674506, №59673474, №59673426, №59674997, №59676728, №9676181 та від 6 серпня 2021 року індексні номери №59708876, №59705820, №59710473, № 59705003, №59706567, № 59700014;

· Відповідачем 2 від 5 серпня 2021 року індексні номери №59675029, №59676679 та від 6 серпня 2021 року індексні номери №59708876, №59705820, №59710473, №59705003, №59706567, №59700014;

· Відповідачем 3 від 18 сепрня 2021 року індексні номери №59908617, №59914315, №59910155, №59905331, №59907553, №59905487, №59905708, №59906259, №59906793, №59907393, №59907113, №59907791, №59907997, №59914773, №59914922, №59914530.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Олевську міську раду (надалі - Відповідач 4).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачами протиправно здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» на переконання Позивача перебували у власності Позивача. Позивач наголошує, що він є правонаступником КСП "Червоний партизан", яке не було припинено, а було перереєстровано у Позивача, та вважає, що до нього перейшли всі права та обов`язки перереєстрованої юридичної особи, у тому числі і право власності на землю.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (том 2, а.с. 230-237).

Рішення суду мотивовано тим, що за допомогою доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відомості про КСП «Червоний партизан» за критерієм пошуку - код 05418661 відсутні, а за найменуванням - міститься інформація про КСП «Червоний партизан» з іншим ідентифікаційним кодом - 00453693, яке було припинено 4 лютого 2009 року у зв`язку з визнанням юридичної особи банкрутом (т.1, а.с.145-150). Разом із цим за ідентифікаційним кодом 05418661 зареєстровано Позивача, відомості про яке включено 18 червня 2007 року, дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, а також про юридичних осіб-правонаступників цієї юридичної особи відсутні. Місцевий господарський суд критично оцінив посилання Позивача на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11 серпня 2021 року №03.5-08/355-21, та вказав, що, на його думку, даний лист не підтверджує збереження за Позивачем коду ЄДРПОУ КСП «Червоний партизан», відхиляються, а вказані обставини додатково свідчать, що реорганізація КСП «Червоний партизан» шляхом перетворення у Позивача не відбувалась.

В оскаржуваному рішенні суд вказав, що вiдповiдно до акта обстеження сiльськогосподарських угiдь реформованого КСП «Червоний партизан» від 23 грудня 2005 року, виключено зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Червоний партизан» та передано до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею 515,9942 га.

Таким чином, як вказав, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, земельнi ділянки, що переданi до земель запасу Олевської міської ради (з урахуванням рішення ХІІ сесії VІІ скликання Олевської міської ради Житомирської області від 4 серпня 2016 року №177 «Про добровільне об`єднання територіальних громад», паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно і у власності позивача перебувати не могли.

За вищевикладених обставин, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що Позивач не набув статусу власника земельних ділянок КСП «Червоний партизан». Як на момент звернення Позивача з позовом, так і на час ухвалення рішення суду у даній справі права Позивача оскаржуваними рішеннями про реєстрацію права власності на відповідні земельні ділянки порушені не були. Отже землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, а тому Відповідачі 1,2,3 правомірно здійснили реєстрацію права власності спірних земельних ділянок.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року в справі № 906/550/22 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Позивач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим, судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в апеляційній скарзі зауважує, що КСП «Червоний партизан» перереєстрований в Позивача, і що дана обставина підтверджується Статутом Позивача, затвердженим загальними зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (протокол №2 від 26 лютого 2000 року), Установчим договором про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан», затвердженим установчими зборами засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (протокол №2 від 26 лютого 2000 року), розширеними відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (лист Головного управління статистики у Житомирській області від 2 червня 2021 року №03.5-08/275-21), який на переконання апелянта підтверджує дату первинної реєстрації юридичної особи - 25 грудня 1991 року (тобто дату реєстрації КСП «Червоний партизан») та збереження коду ЄДРПОУ КСП «Червоний партизан» (05418661).

Скаржник зазначає, що відповідно до частини 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на момент перереєстрації КСП «Червоний партизан»), при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічна норма міститься і в частині 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство.

Таким чином, на переконання Позивача, радгосп «Червоний партизан» (код ЄДРПОУ 05418661) пройшов шлях перетворення через КСП «Червоний партизан» до Позивача (код ЄДРПОУ 05418661), при цьому не змінивши ідентифікаційний код юридичної особи та передавши усі права та обов`язки відповідно до частини 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», в тому числі права на землю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року. Запропоновано учасникам справи №906/550/22 в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали, надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу (том 3, а.с. 112).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 4 в якому Відповідач 4 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач 4 вказав, що Позивач стверджує, що спірні земельні ділянки на день набрання чинності Законом №2498 вже перебували у власності Позивача, проте, заявляючи про своє право на спірні земельні ділянки, не зазначає на праві якої власності йому належать ці земельні ділянки, проте зазначає, що правомірно володіє земельними ділянками на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ №20-13-09 від 12 лютого 1997 року. Відповідач 4 вказує, що судом першої інстанції правильно досліджено і встановлено, що законодавство України, чинне на момент реєстрації Позивача і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки на підставі держаного акту на право колективної власності на землю. При цьому, Відповідач 4 зауважує, що Позивач діє на підставі модельного статуту як станом на дату прийняття оскаржуваних рішень та прийняттям рішення судом у даній справі (встановлено судом), так і під час подання апеляційної скарги, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20 квітня 2023 року, яку апелянт додав до своєї апеляційної скарги. Відповідач 4 при цьому звертає увагу на те, що апелянтом подано водночас і статут Позивача у новій редакції, яку затверджено рішенням власника товариства №3 від 14 квітня 2023 року, проте в рішенні відсутній пункт, яким статут Позивача затверджується в новій редакції, а рішення стосується лише змін до відомостей про юридичну особу та звільнення керівника. На переконання Відповідача 4 це не відповідає дійсності на вказує, що в рішенні мала б бути виражена воля засновника на перехід з модельного статуту на власний установчий документ. Окрім того, Відповідач 4 наголошує і на тому, що в пункті 1 Розділу Загальні положення статуту Позивача у новій редакції не зазначено, що Позивача реорганізовано шляхом перетворення через КСП «Червоний партизан» (том 3, а.с. 114-119).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 1 в якому Відповідач 1 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач 1 вказав, що для перевірки наявності підстав для проведення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки на підставі Закону №2498 зроблено письмовий запит до Відділу в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання інформації щодо спірних земельних ділянок, на який отримано відповідь, що дані земельні ділянки входили в межі Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Червоний партизан» та у приватну власність не передавались. Відповідач 1 констатує, що скаржник стверджує, що маючи таку інформацію, Відповідачі були обізнані в тому, що спірні земельні ділянки належать Позивачу, який є правонаступником КСП «Червоний партизан». Водночас Відповідач 1 наголошує, що залишає поза увагою той факт, що отримана інформація підтверджує, що спірні земельні ділянки у приватній власності Позивачу не перебували. Також, Відповідач 1 акцентує увагу і на факті проведенння перевірки відомостей ЄДР для отримання необхідної інформації про юридичну особу КСП «Червоний партизан», а саме у якому стані (зареєстровавана, у стані припинення чи припинена) вона перебуває. За результатами перевірки встановлено, що відомості про юридичну особу КСП «Червоний партизан» в ЄДР відсутні. Натомість, за кодом ЄДРПОУ 05418661 зареєстрована юридична особа - Позивач (том 3, а.с. 124-131).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 2 в якому Відповідач 2 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач 2 вказав, що для перевірки наявності підстав для проведення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки на підставі Закону №2498 зроблено письмовий запит до Відділу в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання інформації щодо спірних земельних ділянок, на який отримано відповідь, що дані земельні ділянки входили в межі Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Червоний партизан» та у приватну власність не передавались. Відповідач 2 при цьому звертає увагу на твердження Позивача, що маючи таку інформацію, Відповідачі були обізнані в тому, що спірні земельні ділянки належать Позивачу, який є правонаступником КСП «Червоний партизан» та ппідає таке твердження критиці з огляду на те, що Позивач вказуючи на це залишає поза увагою той факт, що отримана інформація підтверджує, що спірні земельні ділянки у приватній власності Позивача не перебували. Також, Відповідач 1 зазначає про проведення перевірки відомостей ЄДР для отримання необхідної інформації про юридичну особу КСП «Червоний партизан», а саме у якому стані (зареєстровавана, у стані припинення чи припинена) вона перебуває. Відповідач 2 вказує, що за результатами перевірки встановлено, що відомості про юридичну особу КСП «Червоний партизан» в ЄДР відсутні. Натомість, за кодом ЄДРПОУ 05418661 зареєстрована юридична особа - Позивач (том 3, а.с. 144-151).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2023 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14 червня 2023 року об 15:30 хв..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 12 червня 2023 року від Відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі Відповідача 2 (том 3, а.с. 172).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 12 червня 2023 року від Відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі Відповідача 1 (том 3, а.с. 173).

В судовому засіданні від 14 червня 2023 року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі розгляд апеляційної скарги відкладено на 12 липня 2023 року об 15:00 год.

В судове засідання від 21 липня 2023 року представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4 не з`явилися.

На електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 12 липня 2023 року о 15 год 02 хв. (через дві хвилини після настання часу проведення судового засідання) надійшло клопотання від представника Позивача про відкладення розгляду справи обгрунтоване знаходженням на лікарняному представник (з додаванням медичного висновку про стан здоров`я), яке вже було передано безпосередньо в судове засідання по даній справі.

Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку представника Відповідача 4 (котрий заперечив проти відкладення розгляду справи посилаючись на те, що в даній справі було два представника і перебування одного на лікарняному не перешкоджало іншому при бути в судове засідання) колегія суддів на місці ухвалила відмови в задоволенні такого клопотання з огляду на таке.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (від 14 червня 2023 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, в судовому засіданні від 14 червня 2023 року заслухано пояснення представника Позивача з приводу доводів та заперечень позовної заяви та апеляційної скарги, повторно призначено розгляд апеляційної скарги.

Як вказано вище представник Позивача не подав суду після відкладення жодних клопотань, і лише в день судового засідання подав клопотання про відкладення обгрунтоване погіршенням здоров`я, що підтверджується медичним висновком від 10 липня 2023 року, період непрацездатності від 10 липня 2023 року по 14 липня 2023 року.

В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вказану норму процесу та описані вище обставини, враховуючи закінчення процесуального строку розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи факт заслуховування позиції представника Позивача в судовому засіданні від 14 червня 2023 року (що описано вище в даній постанові), апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглядає апеляційну скаргу без участі представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні від 12 липня 2023 року представник Відповідача 4 заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що Позивач стверджує, що спірні земельні ділянки на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» вже перебували у власності Позивача, проте, заявляючи про своє право на спірні земельні ділянки, не зазначає на праві якої власності йому належать ці земельні ділянки, проте зазначає, що правомірно володіє земельними ділянками на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ №20-13-09 від 12 лютого 1997 року. Представник Відповідача 4 вказав, що законодавство України, чинне на момент реєстрації Позивача і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки на підставі держаного акту на право колективної власності на землю. При цьому, Відповідач 4 зауважує (що Позивач діє на підставі модельного статуту як станом на дату прийняття оскаржуваних рішень та прийняттям рішення судом у даній справі (встановлено судом), так і під час подання апеляційної скарги, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20 квітня 2023 року, яку апелянт додав до своєї апеляційної скарги). Представник Відповідача 4 вказав, що посилання Позивача на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11 серпня 2021 року №03.5-08/355-21, що, на думку Позивача підтверджує збереження за Позивачем коду ЄДРПОУ КСП «Червоний партизан» є безпідставними а вказані обставини додатково свідчать, що реорганізація КСП «Червоний партизан» шляхом перетворення у Позивача не відбувалась.

Заслухавши пояснення представників Позивача (в судовому засіданні від 14 червня 2023 року) Відповідача 4 (в судовому засіданні від 12 липня 2023 року), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, оскаржуване рішення змінити, виклавши резолютивну частину рішення в редакції даної постанови, в решті рішення залити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення V сесії 22 скликання від 24 грудня 1996 року Комсомольської сільської ради та IV сесії 22 скликання від 29 листопада 1996 року Журжевицької сільської ради, КСП «Червоний партизан» видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №20-13-09 про передачу у колективну власність землі площею 1635,9 га для виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №20-13-09 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власностi на землю за №9 24 грудня 1996 року (том 1, а.с.195-209).

Відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (додаток 1 до вказаного державного акта), кількість осіб, які мають право на земельну частку в КСП «Червоний партизан», становить 616 (том 2, а.с.199-209).

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів колишнього КСП «Червоний партизан» Комсомольської та Журжевицької сільських рад» від 7 квітня 2005 року №94 надано дозвіл землевпорядній організації на проведення комплексу робіт для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів колишнього КСП «Червоний партизан» в адміністративних межах Комсомольської та Журжевицької сільських рад (том 1, а.с. 240).

При прийнятті рішення щодо приватизації земельних часток (паїв) проведено обстеження земельних угідь реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської, Журжевицької сільських рад Олевського району, про що складено акт обстеження від 23 грудня 2005 року, яким запропоновано виключити та передати зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Червоний партизан» та передати до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею - 515,9942 га (том 1, а.с.238-239).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 1 вересня 2021 року №18-6-0.30-23/109-21 вбачається, що вказаний акт обстеження затверджений на загальних зборах власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан», про що власники земельних часток (паїв) погодились щодо віднесення до земель запасу малопродуктивних, деградованих заболочених та самозаліснених земель (том 1, а.с. 242).

Відповідно до розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 травня 2006 року №148 «Про затвердження протоколу зборів власників земельних часток (паїв) по розподілу земельних ділянок для встановлення їх меж в натурі (на місцевості) та оформлення і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам реформованого КСП «Червоний партизан» на території Комсомольської та Журжевицької сільських рад», прийнято рішення, зокрема: передати громадянам-власникам земельних сертифікатів у приватну власність сільськогосподарські угіддя (рілля, сінокос, пасовище) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і для ведення особистого селянського господарства та землі зайняті під хмелешпалерою (рілля) у спільну - часткову власність без поділу в натурі (на місцевості) у вартості та розмірі згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан»; рекомендувати нерозділені (невитребувані) земельні ділянки передати тимчасово в оренду сільськогосподарському підприємству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та громадянам для ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння і випасання худоби до часу оформлення спадщини, визначення і появи власників, які отримали у встановленому законодавством порядку державні акти на право власності на земельні ділянки; землевпорядній організації оформити державні акти на право власності на земельні ділянки (том 2, а.с. 69-70).

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області №166 від 15 червня 2006 року «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської, Журжевицької сільських рад» погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» на території Комсомольської, Журжевицької сільських рад (том 1, а.с. 241).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області від 1 вересня 2021 року №18-6-0.30-23/109-21 у листі міському голові Відповідача 4 повідомило, що відповідно до розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за №419 від 27 грудня 2005 року «Про затвердження акту обстеження земельних угідь реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської сільської ради» та №166 від 15 червня 2006 року «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської та Журжевицької сільських рад», були внесені зміни у форму державної статистичної звітності (форма 6-зем), де малопродуктивні, деградовані, заболочені та самозаліснені землі віднесені до земель запасу (графа 94) (том 1, а.с.242).

Рішенням IX сесії VIII скликання Відповідача 4 від 8 липня 2021 року №450 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність» вирішено прийняти у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, загальною площею 227,8622 га, розташованих за межами населених пунктів Олевської міської територіальної громади Житомирської області, згідно з додатком (том 1, а.с.233, 230-231).

Рішенням X сесії VIII скликання Відповідача 4 від 12 серпня 2021 року №485 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність» вирішено прийняти у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, загальною площею 123,1786 га, розташованих за межами населених пунктів Олевської міської територіальної громади Житомирської області, згідно з додатком (том 1, а.с.234, 235-236).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та відомостей з Державного земельного кадастру, Відповідачем 1, Відповідачем 2, Відповідачем 3 на підставі оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) внесено записи про право комунальної власності на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

1824484400:02:000:0007 площею 12,6975 га, 1824484400:02:000:0010 площею 5,4361 га, 1824484400:02:000:0013 площею 4,5811 га, 1824484400:02:000:2000 площею 6,2407 га, 1824484400:04:000:0023 площею 4,3084 га, 1824484400:07:000:0119 площею 12,1048 га, 1824484400:10:000:0550 площею 2,5918 га, 1824484400:10:000:0555 площею 5,7704 га, 1824484400:10:000:0552 площею 3,3391 га, 1824484400:07:000:0060 площею 4,3 га,

1824484400:07:000:0086 площею 49,6113 га, 1824484400:07:000:0087 площею 7,6174 га, 1824484400:07:000:0097 площею 8,266 га, 1824484400:07:000:0114 площею 8,0224 га, 1824484400:07:000:0116 площею 4,4132 га, 1824484400:07:000:0064 площею 9,8516 га, 1824484400:05:000:0227 площею 31,7159 га, 1824484400:05:000:0229 площею 25,0485 га, 1824482000:02:000:0009 площею 1,492 га, 1824482000:04:000:0013 площею 13,9607 га,

1824482000:04:000:0014 площею 3,3363 га, 1824482000:04:000:0016 площею 2,203 га, 1824484400:02:000:0014 площею 3,2516 га, 1824484400:05:000:0224 площею 2,5577 га, 1824484400:05:000:0225 площею 2,681 га, 1824484400:05:000:0226 площею 17,159 га, 1824484400:05:000:0228 площею 1,7998 га, 1824484400:05:000:0230 площею 1,9704 га, 1824484400:05:000:0231 площею 2,4452 га, 1824484400:05:000:0232 площею 23,9159 га, 1824484400:07:000:0130 площею 7,5722 га, 1824484400:07:000:0132 площею 1,4109 га, 1824484400:07:000:0142 площею 6,1561 га, 1824484400:07:000:0147 площею 1,8897 га, 1824484400:10:000:0551 площею 4,8031 га для ведення товарного сільськогосподарського господарювання за Відповідачем 4 на підставі Закону України №2498-VIII від 10 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (том 1, а.с.16-35, 39-57).

Як повідомлено у відзивах на позовну заяву та вбачається з матеріалів справи, Відповідачами 1, 2 під час проведення реєстраційних дій використано відомості з Державного земельного кадастру щодо відсутності зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки та зроблено запит до відділу в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, на який отримано відповідь №18-6-0.30-16/109-21 від 2 серпня 2021 року про те, що спірні земельні ділянки відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 20-15-09, виданого 12 лютого 1997 року, входили до земель колективної власності КСП «Червоний партизан». Відповідно до матеріалів «Проектно-технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП «Червоний партизан» визначені земельні ділянки не розпайовувались, у приватну власність не передавались (том 1: а.с.130-135, 142, 176-177, 189-200; том 2: а.с.109-126).

Натомість Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11 серпня 2021 року №03.5-08/355-21, у якому зазначено, що радгосп «Червоний партизан» (код 05418661) згідно рішення виконавчого комітету районної ради від 27 жовтня 1995 року №147 перереєстрований у КСП «Червоний партизан», згідно рішення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 4 березня 2000 року №Ю0020029 перереєстрований у Позивача (том 1, а.с.38).

Також до матеріалів справи долучено Статут СТОВ «Червоний партизан», затверджений загальними зборами учасників СТОВ (протокол №2 від 26 лютого 2000 року) та Установчий договір про створення та діяльність СТОВ «Червоний партизан», затверджений установчими зборами засновників СТОВ (протокол №2 від 26 лютого 2000 року; том 2, а.с.177-193,164-176).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту, Позивач є підприємством, утвореним на засадах угоди громадянами України, юридичними особами шляхом об`єднання їх майнових, земельних паїв, власних коштів для підприємницької діяльності відповідно до Законів України «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про власність» та іншого чинного законодавства України з метою одержання прибутку, нарощування виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і товарів.

Водночас, розділ І Статуту доповнено рукописним пунктом 1.12, який передбачає, що Позивач є правонаступником КСП «Червоний партизан».

Пунктом 4.1 Статуту визначено, що учасниками Позивача виступають, як правило, колишні члени колективного агроформування, власники майнових і земельних паїв.

Відповідно до пункту 6.1 Статуту, Позивач є власником майна, наданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством.

Згідно з пунктами 7.1 та 7.2 Статуту, у своїй діяльності Позивач використовує землі, які складаються з земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних осіб і інших фізичних осіб. Документами на право використання землі в Товаристві є сертифікат на право на земельну частку (пай) учасників Товариства, а також договори оренди, оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.

Також, відповідно до пункту 1.1 Установчого договору, вищеназвані учасники ( ОСОБА_1 - директор Позивача, засновники /надалі учасники/, які дійшли згоди і уклали цей договір) створюють сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан» /надалі - Товариство/, є правонаступником КСП «Червоний партизан».

Згідно з пунктом 1.8 Установчого договору, майно Позивача складається з вкладів із майнових паїв, грошових внесків його учасників, продукції, товарів, вироблених в результаті господарської діяльності Товариства, надходжень від послуг, робіт, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених чинним законодавством України.

У статті 13 Установчого договору визначено перелік учасників Позивача із 5 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (том 2, а.с. 164-176).

З матеріалів справи слідує, що Позивачем подано скаргу на рішення державних реєстраторів (Відповідачів) до Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Наказом Міністерства юстиції України №971/7 від 19 травня 2022 року відмовлено у задоволенні даної скарги у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скаржником не підтверджено факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень. Підставою наказу став висновок колегії від 2 листопада 2021 року, відповідно до якого Позивачем не доведено факт порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, оскільки припинення КСП «Червоний партизан» є підставою для переходу земельних ділянок у власність територіальної громади, на території якої вони розташовані; підтвердженого порушення прав скаржника в результаті прийняття оскаржуваних рішень колегія не встановила (том 1, а.с.76-81).

Позивач з метою захисту порушених, на його думку, прав звернуся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статі 22, 23 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України, землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Статтею 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Водночас, стаття 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначає, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно з приписами частин 2, 3 статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

За приписами статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги Позивача щодо того, що саме Позивач є правонаступником КСП «Червоний партизан» та земель, що йому належать, колегія суддів досліджує такі обставини з призми доведеності Позивачем порушеного, оспореного чи невизнаного права за захистом якого він звернувся до суду в правовому полі вищеописаних норм матеріального права.

Законом України "Про підприємства в Україні" (у редакції до 1 січня 2004 року) передбачено, що колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», зокрема, частинами 1, 6 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

З огляду на вищезазначене, перетворення у даному випадку не було передбачено законодавством як реорганізація і, відповідно й, припинення юридичної особи.

З наведених норм слідує, що розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, передавальний акт Позивач не надав як і не вказував про його існування. В той же час, за відсутності такого часу неможливо, а ні стверджувати, а ні встановити, які саме земельні частки могли перейти до новоствореного підприємства (у разі дійсності таких обставин), як і не можливо встановити межі правонаступництва такого підприємства (у разі, коли таке існує).

Разом з тим, колегія суду критично оцінює посилання Позивача на документи, які на його думку підтверджують факт законної перереєстрації КСП «Червоний партизан» в Позивача, а саме: Статут СТОВ «Червоний партизан», Установчий договір про створення та діяльність СТОВ «Червоний партизан» та лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11 серпня 2021 року №03.5-08/355-21.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Статут та Установчий договір стосуються - СТОВ «Червоний партизан», затверджені загальними зборами учасників СТОВ, натомість за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код: 05418661) зареєстровано і Позивачем у справі є саме ТОВ «Червоний партизан», установчим документом якого є м о д е л ь н и й с т а т у т.

При цьому, пунктом 1.12 Статуту визначено, що правонаступництво Товариства прописано рукописом, який затверджено печаткою КСП «Червоний партизан» і засвідчено не ідентифікованим підписом, що в свою чергу суперечить розділу 14 Статуту «Зміни у статуті товариства» і порушує вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

При цьому Статут КСП «Червоний партизан» Позивачем не надано (та не заявлялося про його знаходження у Позивача).

В той же час, колегія суддів узагальнюючи доводи скаржника щодо підтвердження обставин правонаступництва пунктом 1.12 Статуту (зокрема вчинення рукописного напису) зауважує, що посилання в Статуті на те, що Товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є її одностороннім актом, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до Закону.

Поряд з тим продовжуючи досліджувати докази окремо та в їх сукупності апеляційний господарський суд констатує і те, що установчому договорі також вказано, що товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», однак зі змісту договору не вбачається конкретизації, в яких обсягах та на яких умовах визначена особа є правонаступником КСП (тим більше, що учасниками Позивача є 5 осіб, в той же час, як учасниками КСП "Червоний партизан" було 616 осіб).

В той же час виходячи з вищевказано, колегія суддів констатує, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Аналогічний висновок наведений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі №907/29/19.

Водночас, відповідно до протоколу зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» від 15 травня 2006 року, затвердженого розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 травня 2006 року №148, загальна кількість усіх власників земельних часток (паїв) - 657 осіб (том 2, а.с.69-85).

Дане ж в свою чергу, ще раз вказує на те, що як в списку громадян членів КСП (том 2, а.с. 199-209), так і в протоколі зборів від 15 червня 2006 року (том 2, а.с. 69-85) кількість осіб, котрі були учасниками КСП та в подальшому власниками земельних часток (паїв) було більше ніж кількість осіб, дане ж в свою чергу опосередковано свідчить факт того, що Позивач (учасниками котрого є лише п`ять осіб) аж ніяк не міг бути правонаступником усіх прав та обов`язків КСП «Червоний партизан».

Суд при цьому ще раз наголошує, що у статті 13 Установчого договору визначено перелік учасників Товариства із 5 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (том 2, а.с. 164-176).

Відтак з вищеописаного слідує, що перетворення КСП «Червоний партизан» у Позивача не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени КСП не стали автоматично членами Позивача, засновниками (учасниками) якого були лише 5 осіб (як і не є членом Позивача на час подачі останнім даного позову до господарського суду).

Окрім того, колегія суддів (зважаючи на існування у відкритому доступі інформації щодо реєстрації за ідентифікаційним кодом 05418661 - Позивача, відомості про яке включено 18 червня 2007 року (том 1, а.с. 151-157)) колегія суддів зауважує, що статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено універсальне правонаступництво. А саме, згідно з положеннями даної статті, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У частині 5 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що в разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Приєднання ж вважається завершеним із дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному держреєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтями 106 та 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень яких після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, установлених законом.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передання не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.

В той же час, зважаючи на зазначення Позивача в апеляційній скарзі щодо того, що Позивач утворений шляхом застосування такої правової форми як перетворення, внаслідок чого відбулася перереєстрація КСП «Червоний партизан» в Позивача (том 3, а.с. 4-5), колегія суддів констатує, що відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; оригінал установчих документів; нотаріально посвідчену копію передавального акта.

У випадках, що встановлені Законом, крім зазначених документів, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти передавального акта. Передавальний акт повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. Підписи на передавальному повинні бути нотаріально посвідчені.

Правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).

Майнова база правонаступників як у разі злиття, так і в разі приєднання суб`єктів господарювання змінюється на розмір активів і пасивів правопопередників (юридичних осіб, які припинили своє існування).

Відтак, норми Законодавств України передбачають беззаперечний перехід прав і обов`язків до новоствореної особи лише в разі припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, в той же час навіть за умови юридичної реорганізації, таке правонаступництво настає з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт переходу прав та обов`язків до іншої особи (в тому числі й земельних ділянок).

В той же час, суд апеляційної інтснації констатує, що Позивачем не доведено здійснення таких дій, що виключає можливість визначити Позивача як правонаступника КСП «Червоний партизан» щодо земельних ділянок, реєстрацію котрих проведено Відповідачами.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що Позивача не було створено внаслідок зміни організаційно-правової форми (перетворення) КСП «Червоний партизан», тому Позивач є саме новоствореною юридичною особою, й головне - не є правонаступником КСП «Червоний партизан».

Резюмуючи колегія апеляційного суду констатує, що за відсутності у Позивача передавального акта (балансу), з якого, як зазначалося вище, можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи значне зменшення кількісного складу Позивача (в порівнянні з кількісним складом КСП «Червоний партизан», колегія суду вважає не доведеним той факт, що спірні земельні ділянки будь-коли переходили чи перебували у власності Позивача.

Окрім того, колегія суду звертає увагу, що згідно з пунктом 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже (враховуючи недоведеність належними і допустимими доказами правонаступництва Позивачем прав та обов`язків КСП «Червоний партизан») відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Аналогічно висновок викладено і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року в справі №907/29/19.

Суд апеляційної інстанції також констатує і те, що за допомогою доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відомості про КСП «Червоний партизан» за критерієм пошуку - код 05418661 відсутні.

Разом із цим за ідентифікаційним кодом 05418661 зареєстровано - Позивача, відомості про яке включено 18 червня 2007 року, дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, а також про юридичних осіб-правонаступників цієї юридичної особи - відсутні (том 1, а.с. 151-157).

Відтак посилання Позивача на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11 серпня 2021 року №03.5-08/355-21 (що, на його думку, підтверджує збереження за Позивачем коду ЄДРПОУ КСП «Червоний партизан») з огляду на все вищеописане є безпідставним, та свідчить про те, що реорганізація КСП «Червоний партизан» шляхом перетворення у Позивача не відбувалась.

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує і те, що Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 3 грудня 1999 року №1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема колективним сільськогосподарським підприємствам. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі № 907/29/19.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вимоги пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

В той же час колегія апеляційного господарського суду констатує, що вiдповiдно до акта обстеження сiльськогосподарських угiдь реформованого КСП «Червоний партизан» від 23 грудня 2005 року, виключено зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Червоний партизан» та передано до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею 515,9942 га (том 1, а.с.238-239).

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Таким чином, земельнi ділянки, що були переданi до земель запасу Відповідача 4 (з урахуванням рішення ХІІ сесії VІІ скликання Відповідача 4 від 4 серпня 2016 року №177 «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (том 2, а.с.232)), паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно і у власності Позивача перебувати не могли.

В той же час, що законодавство України, чинне на момент реєстрації Позивача і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власностi на земельнi дiлянки, право колективної власностi на якi припинено.

Отже землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, а тому державні реєстратори (Відповідачі по справі) правомірно здійснили реєстрацію права власності спірних земельних ділянок.

Зважаючи на усе вищеописане в площинні того, що Позивачем не доведено обставин правонаступництва відносно спірних земельних ділянок та як наслідок не набуто статусу власника земельних ділянок КСП «Червоний партизан», колегія суддів приходить до висновку, що як на момент звернення Позивача з позовом, так і на час ухвалення рішення суду в даній справі права Позивача оскаржуваними рішеннями про реєстрацію права власності на відповідні земельні ділянки порушені не були.

Відповідно, Позивач не може набути те, що на підставі норм діючого Законодавства України в силу спеціального виду та призначення належить територіальній громаді в собі Відповідача 4 (з огляду саме на не доведення правонаступництва після КСП) на речовому праві, титулу власника (як хоче оформити, подавши даний позов, Позивач по справі).

З огляду на те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, обставин правонаступництва (котре, як встановлено вище і не існувало на момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»), то вказане, в свою чергу свідчить про відсутність порушеного, оспореного, чи невизнаного права саме Позивача за ніби-то захистом якого Позивач і звернувся до суду. Дане ж, як вже вказано вище в даній постанові є підставою для відмови в задоволенні позову.

Підсумовуючи усе вищеописане, суд апеляційної інстанції констатує, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного Законом інтересу, який здійснюється у визначеній Законом процесуальній формі.

В силу дії частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Належними сторонами в господарській справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача покладається на позивача. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Позивач в передбачений чинними процесуальними та матеріальними нормами законодавства України не набув права на спірні земельні ділянки, з огляду на відсутність підтвердженого належними та допустимими доказами обставин правонаступництва на майно, права та обов`язки після КСП «Червоний партизан».

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції наголошує на факті недоведення суду апеляційної інстанції, що права та інтереси Позивача за наявних в матеріалах справи документів порушені.

Відтак все вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову Позивача, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

З огляду на вказане вище суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позову з інших підстав, ніж вказано у оспорюваному судовому рішенні, що є підставою для зміни оспорюваного рішення в мотивувальній частині.

Відповідно до статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

За змістом частин 1,2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосуваипя закону, який підлягав застосуванню.

В силу дії частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення моє полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у позові в даній справі, однак з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови апеляційної інстанції, з огляду на що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в її мотивувальній частині.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг залишаються за Позивачем (з огляду на відмову в задоволенні позову у повному обсязі, що просив Позивач у прохальній частині апеляційної скарги), згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року в справі №906/550/22 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року в справі №906/550/22 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

3. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 29 березня 2023 року в справі №906/550/22 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу № 906/550/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.