Постанова

від 17.07.2023 по справі 908/2000/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2000/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 (повний текст складено та підписано 04.01.2023 суддя Горохов І.С.) у справі №908/2000/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон", м. Київ

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості розмірі 639 965,87 грн з яких: основний борг в сумі 542 654,16 грн, 3% річних у сумі 9723,17 грн, інфляційні втрати у сумі 87 588,54 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 у справі №908/2000/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" суму основного боргу в розмірі 542 654,16 грн, 3% річних в розмірі 9723,17 грн, інфляційні втрати в розмірі 87 588,54 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 599,48 грн.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов укладеного договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 позивач поставив, а покупець (відповідач) прийняв товар на загальну суму 542 654,16 грн, що підтверджується видатковими накладними: № Д_004063 від 21.12.2021 на суму 439 628, 28 грн; № Д_ 004019 від 23.12.2021 на суму 9675,60 грн; № Д_ 004259 від 29.12.2021 на суму 93 350,28 грн, які зареєстровані в ЄРПН 14.01.2021. У вищезазначених накладних міститься підпис про отримання товару з боку відповідача. Відповідач факт отримання товару в рамках договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 не заперечував. Претензій щодо кількості або якості поставленого позивачем товару від відповідача не надходило.

З урахуванням положень п. 3.2.,3.3 договору, місцевий господаський суд дійшов до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковими накладними № Д_004063 від 21.12.2021, №Д_00401 від 23.12.2021, №Д_004259 від 29.12.2021 - 27.02.2022.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар на загальну суму 542654,16 грн., а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання заявлено до стягнення 3% річних в сумі 9723,17 грн. за період з 28.02.2022 по 03.10.2022 та інфляційні втрати в сумі 87588,54 грн. за період з березня 2022 по серпень 2022. Твердження відповідача в частині того, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості поставленого товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п.п. 3.2, 3.3 договору № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021, неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних не прийнято до уваги місцевим господарським судом з огляду на те, що зазначена відповідачем сума в розмірі 542 654,16 грн не є сумою податку на додану вартість, а є грошовим зобов`язанням, яке повинно бути виконано покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за цим договором, а також доказів на підтвердження їх настання, в зв`язку із чим відповідні твердження відповідача про те, що військова агресія Російської Федерації проти України та оголошений в зв`язку з цим воєнний стан в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), підтвердженими Торгово-промисловою палатою України, внаслідок настання якої ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС об`єктивно позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 та які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару, визнані місцевим господарським судом безпідставними з огляду на положення п.п. 9.2, 9.3 договору та правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, з урахуванням строків оплати по кожній видатковій накладній окремо, відповідає вимогам чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що 3% річних в сумі 9723,17 грн. та інфляційні втрати в 87588,54 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:

- позивачем не дотриманий обов`язок в рамках адміністрування ПДВ щодо направлення на електронну адресу Покупця зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини товару в розмірі ПДВ). Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст. 530 ЦК України. Вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 90 442,36 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, не є такою вимогою. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ - 90 442,36 грн. є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Отже, позивач, неправильно визначивши строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 90 442,36 грн.

- внаслідок неправильного визначення судом граничного строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини вартості поставленого товару у розмірі суми ПДВ, неправильно визначений період прострочки зі сплати ВП «Запорізька АЕС» частини вартості товару у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3% річних та інфляційних втрат.

- судом попередньої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині визначення впливу обставин непереборної сили на дії відповідача та наслідки виконання умов договірних відносин.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що:

- Відповідач отримав ПН та квитанцію про реєстрацію податкової накладної та мав(є) можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті ДПІ. Відповідач повторно отримав податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію разом з матеріалами до позовної заяви.

- Відповідач отримав претензію на оплату заборгованості разом з копіями податкових накладних та квітанцій. У відповідь на вказану претензію Відповідач не заперечував про отримання товару та існування вказаної у претензії заборгованості та повідомив про її погашення при наявності можливості. Копія претензії та відповіді надана до суду разом з позовом.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату всього отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 60-ти календарних днів з дати поставки товару.

- вказана відповідачем сума не є сумою податку на додану вартість, а є грошовим зобов`язанням, яке повинно бути виконано Відповідачем/Покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату всього отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 60-ти календарних днів з дати поставки товару.

Тому Позивачем правильно визначені строки виконання зобов`язання та розрахунки 3% річних і інфляційних витрат.

- Договором визначений перелік форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

- Відповідач не повідомляв Позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в Договорі.

Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення військового стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору товар.

- твердження Відповідача про відсутність підстав стягнення 3% річних та інфляційних витрат є необгрунтовним і недоведеним. Відсутні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення строків оплати товару.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою суду від 10.04.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/2000/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 у справі №908/2000/22 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2000/22.

Ухвалою суду від 08.05.2023 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 у справі №908/2000/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1260/23 від 17.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Ухвалою суду від 17.07.2023 вказаною колегією суддів прийнято справу №908/2000/22 до свого провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - покупець) укладено договір поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого викладено у п.1.1. договору.

У пункті п.1.2. договору передбачено, що строк поставки: листопад-грудень 2021 року.

Згідно з п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

У п.п. 4.1, 4.3 договору передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад № 6.

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видатковою накладною - 3 шт.; б) рахунком-фактурою; в) сертифікатом якості або паспорт, виданий підприємством -виробником.

Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgv.npp.zp.ua.

Постачальник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що у випадку неотримання покупцем в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, розділом 3 цього договору на суму ПДВ.

Постачальник є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 11.7 Договору)

Покупець є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п.11.8 Договору).

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року з дати його підписання (п. 12.1 Договору).

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 542 654,16 грн, що підтверджується видатковими накладними:

1) № Д_004063 від 21.12.2021 на суму 439 628, 28 грн, позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 368 від 21.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.01.2022);

2) № Д_ 004019 від 23.12.2021 на суму 9675,60 грн, позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 369 від 23.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.01.2021);

3) № Д_ 004259 від 29.12.2021 на суму 93 350,28 грн позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 370 від 29.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.01.2021).

У вищезазначених накладних міститься підпис про отримання товару з боку відповідача.

Відповідач факт отримання товару в рамках договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 не заперечував. Претензій щодо кількості або якості поставленого позивачем товару від відповідача не надходило.

Відповідач не виконав умови договору та не оплатив вартість поставленого товару в сумі 542 654,16 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару позивач звертався до відповідача з претензію вих. № 77/08 від 17.08.2022 з проханням сплатити заборгованість в розмірі 542 654,16 грн. у строк семи днів з дати відправлення цієї претензії. У разі невиконання вимог цієї претензії (непогашення заборгованості в зазначений строк) постачальник вимушений буде звернутись до Господарського суду із позовом щодо примусового стягнення суми простроченої заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат.

До вказаної претензії додано копії податкових накладних № 368 від 21.12.2021, № 369 від 23.12.2021, № 370 від 29.12.2021 та квитанцій до них і акт звірки.

Факт направлення вказаної кореспонденції підтверджується описами вкладення у цінний лист від 18.08.2022, поштовою накладною № 6909609374446 від 18.08.2022.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист від 29.09.2022 за вих. № 28-23/12680, в якому вказано, що за договором поставки товару товариство поставило товар на загальну суму 542 654,16 грн, що підтверджується видатковими накладними №Д_004063 від 21.12.2021; № Д_004019 від 23.12.2021, №Д_004259 від 29.12.2021 за якими залишок вартості поставленого товару становить: 542 654,16 грн. Відповідно до порядку здійснення платежів в Державному підприємстві "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Відокремленим підрозділом якого є "Запорізька атомна електрична станція", платіж за договором своєчасно заявлений до резерву платежів ПК SAP ERР. Відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" прикладає максимум зусиль для вирішення питань проведення розрахунків з контрагентами та за фактом розподілу коштів зі сторони Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" відповідні платежі будуть здійснені. Розуміння вищевикладених обставин сприятиме збереженню ділових взаємовідносин, які склалися між товариством і відокремленим підрозділом, а також подальшій плідній співпраці.

Позивач вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 542 654,16 грн. натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань з оплати товару, в зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - покупець) договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 та поставки позивачем на виконання умов зазначенного договору поставки товару і , відповідно, приняття його відповідачем на загальну суму 542 654,16 грн за видатковими накладними: № Д_004063 від 21.12.2021 на суму 439 628, 28 грн; № Д_ 004019 від 23.12.2021 на суму 9675,60 грн; № Д_ 004259 від 29.12.2021 на суму 93 350,28 грн в який наявних підпис про отримання товару з боку відповідача.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 368 від 21.12.2021р. (а.с. 35-38) відповідно до квітанції № 1 податкова накладна 368 реєстраційний номер 9417980293 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 14.01.2022р. в 10:10:49 (а.с. 39). Аналогічно податкові накладні № 369 реєстраційний номер 9418108294 та 370 реєстраційний номер 9318217686 згідно квітанцій доставлені до центрального рівня Державної податкової служби України 14.01.2022р. в 10:46:51 (а.с. 42) та 14.01.2022р. в 12:13:07 (а.с. 45).

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п.1.1. пленуму ВГСУ Постанова №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (надалі-постанова) вказано, що грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

B п. 1.2 Постанови зазначено, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Пункт 3.2. Договору встановлює загальний строк оплати за весь поставлений товар та не містить посилання за виключенням частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.

Зазначення в п.3.3. Договору, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

Відповідні доводи позивача, викладені у відзиві на позовну заяву в частині того, що в даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату всього отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 60-ти календарних днів з дати поставки товару. Тому Позивачем правильно визначені строки виконання зобов`язання та розрахунки 3% річних і інфляційних витрат, визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… Позивачем не дотриманий обов`язок в рамках адміністрування ПДВ щодо направлення на електронну адресу Покупця зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини товару в розмірі ПДВ). Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст. 530 ЦК України. Вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 90 442,36 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, не є такою вимогою. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ - 90 442,36 грн. є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Отже, позивач, неправильно визначивши строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 90 442,36 грн.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що…

… Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій …

… Саме умовами договору за спірними правовідносинами було визначено вимогу відповідача по справі надати останньому належним чином складену та зареєстровану податкову накладну (п. 4.4 договору).

Неправильно застосувавши наведені вище норми матеріального права, суд попередньої інстанції помилково проаналізував умови договору між сторонами спору та дійшов хибного висновку щодо обов`язку відповідача сплатити повну вартість товару.

Висновки, викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи оскільки судом фактично встановлено, що умови договору вимагають від позивача виконання певних дій для настання наслідків у вигляді оплати частини наданих послуг.

Саме положення п. 3.3 договору регламентує оплату покупцем частини вартості поставленого товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у встановлених ПК України випадках та порядку, що змінює строк оплати частини вартості товару в розмірі ПДВ.

Внаслідок неправильного визначення судом граничного строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини вартості поставленого товару у розмірі суми ПДВ, неправильно визначений період прострочки зі сплати ВП «Запорізька АЕС» частини вартості товару у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3% річних та інфляційних втрат...» відхиляються як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Договором визначений перелік форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Так, відповідно до п.9.2-9.3 Договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.

Відповідачем не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтверження факту дотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації та того, що саме введення військового стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору товар.

Відповідний висновок суду першої інстанції в частині того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за цим договором, а також доказів на підтвердження їх настання і правомірно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 у справі №908/2000/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 14 339,23 грн. (а.с. 145) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 у справі №908/2000/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 у справі №908/2000/22 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 14 399,23 грн. покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус