Рішення

від 18.07.2023 по справі 903/550/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2023 року Справа № 903/550/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/550/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Шуби Вадима Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західавтодор" про стягнення 205308,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 Фізична особа-підприємець Шуба Вадим Федорович надіслав на адресу суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західавтодор" про стягнення 205308,36 грн., в т.ч.: 138600,00 грн. - основний борг, 56410,20 грн. - інфляційні втрати та 10298,16 грн. - 3% річних.

Позовна заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору про надання послуг №16 від 30.04.2020.

Ухвалою суду від 05.06.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шуби Вадима Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західавтодор" про стягнення 205308,36 грн., залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення в поштовий конверт); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвала суду від 05.06.2023 позивач отримав 09.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4348300010394.

Отже, строк для усунення недоліків до 19.06.2023.

13.06.2023 позивач надіслав на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що заходив досудового врегулювання спору не проводилися, заходи забезпечення доказів або позову не проводилися, у позивача наявні оригінали доказів поданих до позовної заяви.

Долучив докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення в поштовий конверт та квитанцію).

Ухвалою суду від 15.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду від 15.06.2023 отримав 23.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4348300010955.

Строк для подання відзиву - до 10.07.2023 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Шубою Вадимом Федоровичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західавтодор» (Замовник) укладено договір про надання послуг №16.

Згідно розділу 1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Виконавець надає Замовнику послуги з послуг автотранспорту в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. За цим Договором Виконавець надає Замовнику такі послуги: послуги навантажувача БОБКАТ 863 (послуги навантажувача одноковшевого на пневмоколісному ходу; послуги екскаватора одноковшевого); послуги автомобіля ЗІЛ-ММЗ-554-М .

Відповідно до п.4.1. Договору, вартість послуг за «квітень 2020 року за договором становить: 18600,00 грн (в т.ч. ПДВ- 3100,00). Акт про надані послуги підписується сторонами до кінця місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Замовник зобов`язаний оплатити визначену в акті суму про надані послуги, вартість послуг у строк до кінця місяця наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги (п.4.2 Договору).

У відповідності до п.5.1 договору, сторони цього Договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020 (п.6.3 договору).

Згідно вищевказаного договору відповідачу були надані послуги на загальну суму 334200,00 грн. відповідно до:

Акту №16 виконаних робіт від 30 квітня 2020 на суму 18600, 00 грн;

Акту №19 виконаних робіт від 1 червня 2020 на суму 42000,00 грн;

Акту №22 виконаних робіт від 30 червня 2020 на суму 15000,00 грн;

Акту №25 виконаних робіт від 03 серпня 2020 на суму 119100,00 грн;

Акту №26 виконаних робіт від 19 серпня 2020 на суму 6652,80 грн;

Акту №29 виконаних робіт від 31 серпня 2020 на суму 37440,00 грн;

Акту №30 виконаних робіт від 01 вересня 2020 на суму 26040,00 грн;

Акту №33 виконаних робіт від 01 жовтня 2020 на суму 3600,00 грн;

Акту №34 виконаних робіт від 16 жовтня 2020 на суму 37596,00 грн;

Акту №37 виконаних робіт від 17 жовтня 2020 на суму 12571,20 грн;

Акту №38 виконаних робіт від 18 жовтня 2020 на суму 15600,00 грн.

Вказані акти виконаних робіт (надання послуг) підписані Сторонами, таким чином виконані роботи прийняті Замовником до оплати.

У відповідності до вказаних актів, вартість прийнятих Замовником виконаних робіт становить 334200 грн.

Як слідує з матеріалів справи, Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги в загальній сумі 195 600,00 грн. згідно платіжних інструкцій від 26.05.2020 на суму 18600,00грн, від 08.07.2020 на суму 17000,00грн; від 14.07.2020 на суму 21400,00грн; від 20.08.2020 на суму 18600,00грн; від 16.09.2020 на суму 70 000,00грн.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Жодних зауважень з приводу кількості чи якості наданих послуг від відповідача до позивача не надходило. Акти виконаних робіт підписані та скріплені печаткою Відповідача без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім наданих Послуг.

Підписання замовником акта виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Отже, відтиск печатки є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції (ВС в постанові №916/922/19 від 29.01.2020).

З доводів позивача слідує, що на день розгляду справи основна заборгованість становить 138600,00 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 10298,16 грн. - 3% річних та 56410,20 грн. інфляційних втрат (а.с.4).

За умовами п.4.2 Договору, Замовник зобов`язаний оплатити визначену в акті суму про надані послуги, вартість послуг у строк до кінця місяця наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Таким чином, останній акт виконаних робіт підписаний сторонами 18.10.2020, то позивач вірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати, а саме з 01.12.2020 по 23.05.2023 (дата складання позову).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- 10297,20 грн. - 3% річних за період з 01.12.2020 по 23.05.2023;

- 56410.20 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2020 по квітень 2023.

В іншій частині стягнення 3% річних в розмірі 0,96 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані.

Згідно з розрахунком суду інфляційні втрати становлять 62483,40 грн, однак суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 205307,40 грн. заборгованості, в т.ч. 138600,00 грн. основний борг, 56410,20 грн. інфляційні втрати та 10297,20 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 3079,62 грн. (205307,40 грн. х 3079,63 грн. / 205308,36 грн) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західавтодор" (вул.Монастирська, 27, с.Зимне, Володимирський р-н, Волинська обл, 44752, код ЄДРПОУ 40504916) на користь Фізичної особи-підприємця Шуби Вадима Федоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 205307,40 грн. (двісті п`ять тисяч триста сім гривень 40 коп) заборгованості, в т.ч. 138600,00 грн. основний борг, 56410,20 грн. інфляційні втрати та 10297,20 грн. 3% річних, а також 3079,62 грн. (три тисячі сімдесят дев`ять гривень 62 коп) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар