Рішення

від 17.07.2023 по справі 904/3162/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3162/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгбудінвест", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули, Аульська селищна рада, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором постачання № 17/12/21T від 17.12.2021 у загальному розмірі 188 094,14 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгбудінвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" заборгованість за договором постачання № 17/12/21T від 17.12.2021 у загальному розмірі 188 094,14 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 135 403,44 грн., пеня у розмірі 28 493,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 21 855,16 грн., 3% річних у розмірі 2 341,94грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.10.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором № 17/12/21T від 17.12.2021 про постачання товару.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

17.12.2021 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради Аульський водовід (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроторгбудінвест (далі - постачальник, позивач) був укладений договір про постачання товару №17/12/21Т (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товарно-матеріальні цінності "Конструкційні матеріали код за ДК 021:2015-44110000-4 Конструкційні матеріали", що надалі іменується товар (далі товар). Кількість та асортимент товару визначаються згідно специфікацій (Додатки), що є невід`ємною частиною даного договору.

Найменування товару (асортимент, кількість та ціна) зазначені у специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору становить 135 403,44 грн (з ПДВ) і складається із усіх партій товару, поставлених постачальником на замовлення замовника.

Ціна товару включає: вартість товару з урахуванням усіх податків і зборів та інших обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені постачальником відповідно до чинного законодавства України, а також витрати з транспортування до замовника, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору (п. 3.2. договору).

За умовами пункту 4.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється замовником протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії товару, на підставі належно оформлених первинних документів (видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акта приймання-передачі товару тощо).

Датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поставка товару (відпуск товару) здійснюється постачальником за заявкою замовника (далі заявка).

Відповідно до пункту 5.2 договору постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 2 робочих днів з дати отримання заявки замовника, направленої в порядку, визначеному у пункті 5.5 договору, а саме шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника, та/або шляхом надсилання оригіналу заявки у паперовому вигляді на адресу постачальника, та/або передачі повноважному представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника.

Поставка товару здійснюється на склад замовника, що знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд № 2 Аульська селищна рада, смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область, 52300 (п. 5.4 договору).

Видаткові накладні та акти приймання-передачі, які підписуються сторонами під час приймання товару, мають містити посилання на номер та дату договору та відповідний номер та дату заявки, згідно з якою здійснюється поставка товару (п. 5.6 договору).

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 договору на замовника покладено обов`язок прийняти й оплатити товар згідно з умовами цього договору.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. договору на замовника покладено обов`язок прийняти й оплатити товар згідно з умовами цього договору.

Пунктом 7.3. договору сторонами узгоджено, що за прострочення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 30.01.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).

У підписаній сторонами специфікації (Додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку товару, а саме 32 найменувань на загальну суму 135 403,44 грн з ПДВ (а.с. 14-15).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу передбачений специфікацією товар на суму 135 403,44 грн, що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень видатковими накладними № 69 від 24.12.2021 на суму 116 271,96 грн, № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн та товарно-транспортними накладними № 69 від 24.12.2021, № 71 від 28.12.2021 (а.с. 16-19).

Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав.

Позивач листом від 09.06.2022 щодо проведення розрахунків за договором просив відповідача невідкладно виконати прострочене зобов`язання та сплатити борг за поставлений товар у сумі 135 403,44 грн (а.с. 21-22). Вимога позивача відповідачем залишена без реагування, що й стало причиною спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з поставкою позивачем товару за договором № 17/12/21Т від 17.12.2021 та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його повної оплати.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 135 403,44 грн. Це підтверджується підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень видатковими накладними № 69 від 24.12.2021 на суму 116 271,96 грн, № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн та товарно-транспортними накладними № 69 від 24.12.2021, № 71 від 28.12.2021 (а.с. 16-19).

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на пункт 4.1 договору та положення статті 254 Цивільного кодексу України відповідач мав сплатити вартість отриманого товару за видатковою накладною № 69 від 24.12.2021 на суму 116 271,96 грн в строк до 22.02.2022 включно та за видатковою накладною № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн в строк до 26.02.2022 включно.

Сторонами до суду не надано докази сплати суми боргу в розмірі 135 403,44 грн в повному обсязі або частково.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 135 403,44 грн є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення пені.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до пункту 7.3 договору за прострочення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на пункт 7.3 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 28 493,60 грн по кожній накладній окремо, а саме за видатковою накладною № 69 від 24.12.2021 на суму 116 271,96 грн за період з 23.02.2022 по 21.09.2022 у розмірі 24 533,38 грн та за видатковою накладною № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн за період з 27.02.2022 по 21.09.2022 у розмірі 3 960,22 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а позивачем здійснено розрахунок пені поза межами шести місячного терміну, що суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд перевірив розрахунок пені, складений позивачем. Позивач допустив помилку у визначенні початку періоду нарахування пені та не врахував положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, положення пункту 7.3 договору (щодо нарахування пені за кожен банківський день прострочення замість календарного дня, обмеження розміру пені подвійної облікової ставки Національного банку України).

За розрахунком суду, складеним з урахуванням наведених вище застережень, належний до стягнення розмір пені становитиме 13 967,34 грн:

- за видатковою накладною № 69 від 24.12.2021 на суму 116 271,96 грн за період з 23.02.2022 по 21.09.2022 у розмірі 12 025,37 грн;

- за видатковою накладною № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн за період з 01.03.2022 по 21.09.2022 у розмірі 1 941,97 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 14 526,26 грн слід відмовити через необґрунтованість.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати продукції, є порушенням умов договору, як наслідок є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2341,94 грн по кожній накладній окремо, а саме за видатковою накладною № 69 від 24.12.2021 на суму 116 271,96 грн за період з 23.02.2022 по 21.09.2022 у розмірі 2 016,44 грн та за видатковою накладною № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн за період з 27.02.2022 по 21.09.2022 у розмірі 325,50 грн.

Суд перевірив розрахунок 3%річних, складений позивачем. Позивач також допустив помилку у визначенні початку періоду нарахування 3%річних та не врахував положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду, належний розмір 3% річних за видатковою накладною № 71 від 28.12.2021 на суму 19 131,48 грн за період з 01.03.2022 по 21.09.2022. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3%річних в розмірі 4,72 грн слід відмовити.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційну складову у загальному розмірі 21 855,16 грн за період лютий - серпень 2022 року.

Суд перевірив розрахунок інфляційної складової та не виявив порушень чинного законодавства. Тому позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 21 855,16 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 289,33 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Аули, Аулівська селищна рада, комплекс будівель та споруд №2; код ЄДРПОУ 34621490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгбудінвест" (52012, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. 8 Березня, буд. 15/59; код ЄДРПОУ 42569996) суму боргу в розмірі 135 404,44 грн, пеню в розмірі 13 967,34 грн, 3% річних в розмірі 2 337,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 855,16 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 404,47 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5 801,64 грн та 3% річних у розмірі 4,72 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.07.2023.

Суддя В.Г. Бєлік