Рішення

від 29.06.2023 по справі 905/364/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.2023 Справа №905/364/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Алієвій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи підприємця Бадамшина Олександра Олеговича, м.Київ

до відповідача Комунального закладу «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту», м. Маріуполь, Донецька область,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 2 439 422,15 грн,

за участі представників сторін:

згідно із протоколом судового засідання від 29.06.2023

В С Т А Н О В И В

Фізична особа підприємець Бадамшин Олександр Олегович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального закладу «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту» про стягнення 2 439 422,15 гривень з якої: основний борг у сумі 1 989 997,50 гривень, 3 % річних у сумі 61 662,66 гривень, інфляційні втрати у сумі 387 761,99 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг №3 від 01.01.2022 в частині розрахунку за отримані послуги. На підставі чого додатково до основної суми заборгованості позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/364/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальний заклад «Міський спортивний комплекс «Азовець» (код ЄДРПОУ 25602303). Підготовче засідання призначено на 26.05.2023 о 14:00 год. Встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи, доказів тощо.

19.05.2023 на електрону адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких останній підтвердив наявну заборгованість, в яких зазначив, що позовна заява фізичної особи-підприємця Бадамшина Олександра Олеговича до Комунального закладу «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту», третя особа - Комунальний заклад «Міський спортивний комплекс «Азовець» про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором про надання послуг може бути задоволена судом. Також, враховуючи що КЗ «МСК «АЗОВЕЦЬ» не має можливості забезпечити участь свого представника під час розгляду справи, просив розглянути справу за відсутності представника КЗ «МСК «АЗОВЕЦЬ».

22.05.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній на підставі п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України визнає позовні вимоги в повному обсязі і не заперечує проти ухвалення судом рішення про їх задоволення. В порядку статті 331 ГПК України просить суд відстрочити виконання рішення суду на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. Також просить суд розглянути справу без участі відповідача.

22.05.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить суд відмовити відповідачу у задоволені заяви щодо відстрочення виконання рішення; не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача та його представника за наявними в ній доказами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представники сторін та третьої особи в підготовче засідання 29.06.2023 не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були належним чином повідомлені.

У відповідності до ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши заяву представника відповідача про визнання позовних вимог, суд визнає її такою, що не суперечить інтересам сторін та чинному законодавству, у зв`язку з чим вважає її законною, тому приймає і задовольняє її, та приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення по справі на стадії підготовчого провадження.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.06.2023 господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

23 листопада 2021 року на сайті публічних закупівель «prozorro.gov.ua» Комунальним закладом «Міський спортивний комплекс «Азовець» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-11-23-002787-a на закупівлю послуг з використання та технічного забезпечення функціонування льодового катку у м.Маріуполь в зимовий період за кодом ДК 021:2015:92330000-3: Послуги відпочивально-розважальних комплексів з очікуваною вартістю 3 980 000 грн 00 коп з ПДВ.

20 грудня 2021 року за результатами розгляду тендерних пропозицій КЗ «МСК`АЗОВЕЦЬ» визначено тендерну пропозицію ФОП Бадамшина О.О. з ціною 3 979 995 грн 00 коп найбільш економічно вигідною та такою, що відповідає кваліфікаційним критеріям технічного завдання тендерної документації (протокол уповноваженої особи КЗ «МСК «АЗОВЕЦЬ» № 277 від 20.12.2021), і тією ж датою на сайті публічних закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про намір укласти з ним договір.

01 січня 2022 року між фізичною особою-підприємцем Бадамшиним Олександром Олеговичем (далі - позивач, виконавець), Комунальним закладом «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту» (далі - відповідач, платник) та Комунальним закладом «Міський спортивний комплекс «Азовець» (далі - замовник) укладено договір №3 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з використання та технічного забезпечення функціонування льодового катку в м. Маріуполь в зимовий період за ДК 021:2015-92330000-3 Послуги відпочивально-розважальних комплексів, згідно з додатками №№1, 2.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили період надання послуг - по 28.02.2022.

Згідно із п.1.3 договору надання послуг здійснюється виконавцем наявними у нього справним інвентарем, що відповідає технічним вимогам. Виконавець забезпечує демонтаж, а також роботу кваліфікованого персоналу за власний рахунок.

Місцем надання послуг визначено: 87500, Донецька обл, м.Маріуполь, Театральна площа (п.1.6 договору).

За надання передбачених договором послуг платник виплачує виконавцю суму 3 979 995,00 грн без ПДВ (п.2.1 договору).

Відповідно до Додатку №1 до договору, розрахунком вартості послуг сторонами погоджено вартість послуг за договором - 3 979 995,00 грн.

Відповідно до п.2.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п`яти) робочих днів після фактичного надання послуг.

Оплата за послуги здійснюється платником на рахунок виконавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання акту приймання - передачі наданих послуг (п.2.4 договору).

Оплата платником послуг здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в договорі (п.2.5 договору).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань в натурі (п.4.1 договору).

Розділом 7 сторони передбачили строк дії договору. Так, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений п.7.1 договору та закінчується 31 грудня 2022 року, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дій цього договору (п.7.1-7.3 договору).

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії договору № 3 від 01.01.2022, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

На виконання умов договору, виконавцем надані замовнику відповідні послуги за договором, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БА-0000004 від 31.01.2022 на суму 1 989 997,50 грн, №2 від 28.02.2022 на суму 1 989 997,50 грн., в загальній сумі 3 979 995 грн без ПДВ. Акти приймання-передачі підписані сторонами без зауважень та претензій до наданих послуг.

Платник, відповідно до умов договору, здійснив часткову оплату за послуги в загальній сумі 1 989 997,50 грн, що підтверджується випискою банку.

Проте замовником остаточний розрахунок за надані послуги не здійснено.

У зв`язку з неналежним виконанням договору, виконавець (позивач) направив на адресу замовника та платника претензію №1 щодо неналежного виконання договору №3 від 01.01.2022 вих. №2/23 від 10.02.2023.

Листом №6 від 14.02.2023 замовник (відповідач) повідомив про обізнаність щодо наявної заборгованості перед ФОП Бадамшиним О.О. у розмірі 1 989 997,50 грн та повністю визнав претензію.

Листом №2 від 16.02.2023 платник, КЗ «МСК «АЗОВЕЦЬ» у відповідь на претензію також визнав повністю претензію.

Всупереч умовам договору, відповідач залишок вартості отриманих послуг, прийнятих за актом №2 від 28.02.2022 до теперішнього часу не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 989 997,50 грн шо й стало підставою звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнання позову відповідачем, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору №3 від 01.01.2022 вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо предмету договірного зобов`язання, об`єму послуг, а також їх вартості та строку виконання.

Договір №3 від 01.01.2022 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Станом на момент розгляду справи, відповідач визнав суму заявленого боргу на стадії підготовчого провадження, втім, не сплатив заборгованість в сумі 1 989 997,50 грн за договором №3 від 01.01.2022.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнав суму боргу в розмірі 1 989 997,50 грн, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 989 997,50 грн заборгованості, законні, правомірні та обґрунтовані, такі, що визнані відповідачем у повному обсязі, тому підлягають задоволенню на стадії підготовчого провадження у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 61 662,66 гривень за період з 16.03.2022 по 27.03.2023

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем, суд визнає його вірним.

Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає 61 662,66 гривень, нараховані на борг у сумі 1 989 997,50 гривень за період з 16.03.2022 по 27.03.2023.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляції у розмірі 387 761,99 гривень за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляції, суд визнає його арифметично вірним.

На підставі чого інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленій сумі 387 761,99 гривень, нарахованої на борг у сумі 1 989 997,50 гривень за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із до ч. 4ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч.3 ст.75 ГПК України).

Суд враховує те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України від 01.05.2023 №254/20236 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №3057-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Судом враховано обставину того, що місцезнаходженням відповідача є м. Маріуполь, яке було окуповано військами Російської Федерації, що негативно вплинуло на ведення господарської діяльності.

Враховуючи викладене вище та те, що відповідач вчиняв дії щодо належного виконання покладеного на нього обов`язку за договором, зокрема, часткову оплату; факт прострочення строку оплати, який не є значним, і що таке прострочення не призвело до збитків позивача (протилежного матеріали справи доказів не містять), зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, суд вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі в межах присічного річного строку до 01.02.2024 включно.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що в даній справі заява про визнання позову відповідачем подана на стадії підготовчого провадження, тобто до початку розгляду судом справи по суті, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України 18 295,67 грн (50% судового збору, що підлягала оплаті за позовні вимоги) сплачений згідно платіжної інструкції №31 від 21.02.2023, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 18 295,67 грн (50% судового збору, що підлягала оплаті за позовні вимоги) покласти на відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 90 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розглядаючи заявлену вимогу позивача, виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві (перша заява по суті спору з боку позивача) позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у судах всіх інстанцій витрати на професійну правничу допомогу в сумі 79 000 грн.

До позовної заяви додано, зокрема: договір про надання правничої допомоги №06/02 від 06.02.2023, акт №1 надання послуг до договору №06/02 від 06.02.2023 про надання правової допомоги від 28.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також справ і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 06.02.2023 між Адвокатським бюро «Данила Тивоненка «ПРІОРИТЕТ» та Фізичною особою - підприємцем Бадамшин Олександром Олеговичем (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №06/02.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорювальних та/або невизначених прав і законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правнчиу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвокатського бюро.

Від імені Адвокатського бюро діє керуючий та адвокат Тивоненко Данило Русланович (п.1.2. договору).

Для належного виконання доручень клієнта Адвокатське бюро має право представляти інтереси Клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від форми власності), у судах України, у будь-яких державних органах і установах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних і контролюючих органах тощо (п.1.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (п.10.1 договору).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини восьмої 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до вимог частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У спірних правовідносинах обов`язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.

Як встановлено судом, що жодних умов щодо вартості послуг адвоката договір про надання правової допомоги від 01.01.2022 не містить. Пунктом 5.1 договору передбачено, що розмір гонорару Адвокатського бюро, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього договору. Судом встановлено, що у відповідності до п.5.1 договору сторони остаточно зазначили перелік та ціну наданих послуг в акті №1 надання послуг від 28.03.2023, а саме:

1. Опис послуг, що надавалися: Консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення трьох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку.

Час, витрачений адвокатом на надання послуги, годин: 8 (вісім)

Ціна послуг, грн: 8 000,00

2. Опис послуг, що надавалися: Складання позовної заяви (подається до Господарського суду Донецької області (далі - Суд), позивач - клієнт, відповідач - КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ УСТАНОВ, ПІДВІДОМЧИХ УПРАВЛІННЮ МОЛОДІ ТА СПОРТУ»; третя особа - КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «МІСЬКИЙ СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС «АЗОВЕЦЬ», про: стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних за поставлений товар (далі - позов).

Час, витрачений адвокатом на надання послуги, годин: 10 (десять)

Ціна послуг, грн: 15 000,00.

3. Опис послуг, що надавалися: Складання претензії-вимоги

Час, витрачений адвокатом на надання послуги, годин: 5 (п`ять)

Ціна послуг, грн: 7 000,00.

4. Опис послуг, що надавалися: Підготовка до подачі позову до канцелярії Суду, у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів, відправка пошти.

Час, витрачений адвокатом на надання послуги, годин: 2 (дні)

Ціна послуг, грн: 5 000,00.

5. Опис послуг, що надавалися: Представництво інтересів Клієнта у Суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду (підготовче засідання, судове засідання).

Час, витрачений адвокатом на надання послуги, годин: -

Ціна послуг, грн: 5000,00.

Верховний Суд у постанові № 922/3812/19 зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат та керується принципами справедливості, пропорційності та верховенством права.

Дослідивши акт надання послуг до договору №06/02 від 06.02.2023, суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, підготовка до подачі позову до канцелярії суду, у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів, відправка пошти (5 000 грн) не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст.ст.1, 19 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи надання таких послуг як: «Складання претензії-вимоги» (7 000 грн), суд зазначає, що претензія - це інструмент досудового врегулювання спору. Як вбачається з положень п. 2 ст. 222 ГК України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду. Утім, виняток становлять випадки, коли сторони прямо обумовили в договорі (контракті) про вжиття заходів досудового врегулювання спору або якщо такі заходи є обов`язковими згідно із законом (ст. 19 ГПК).

Як зазначає суд, вибір способу правового захисту є правом, а не обов`язком сторін, тому заборона щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.

З огляду на що вказані вище витрати не є пов`язаними з розглядом справи в розумінні ст. 123 ГПК України, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, послуга «представництво інтересів клієнтів у суді в судовому засіданні» (5 000,00 грн) не підлягає задоволенню, оскільки у судових засіданнях представник позивача не був присутній. На підставі чого, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн є необґрунтованими.

Аналізуючи надання таких послуг як: «Консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення трьох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку» та «Складання позовної заяви» суд зазначає наступне.

Незважаючи на те, що адвокатом і було розділено ці дії як окремі послуги, однак такі дії є взаємозалежними та фактично охоплюються наданням послуги щодо підготовки позовної заяви, що свідчить про те, що позивач помилково визначив такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви, тому стягнення судових витрат на правничу допомогу за надання зазначених послуг за своєю суттю є повторним стягненням.

За висновками суду, здійснення таких дій для кваліфікованого адвоката не вимагає витрачання значного часу та не потребує надмірної юридичної роботи. Спір у даній справі є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору. Для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, у якому має бути лише досліджено умови договору та первісні документи, які складені на його виконання (які у даному випадку не становлять великого обсягу), визначено наявність підстав для нарахування штрафних санкцій, яке потребує додаткового опрацювання

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що надані відповідачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок позивача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця Бадамшина Олександра Олеговича до відповідача Комунального закладу «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» про стягнення 2 439 422,15 грн - задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Архітектора Нільсена, буд.35 А; код ЄДРПОУ 43421225) на користь Фізичної особи підприємця Бадамшина Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 1 989 997,50 гривень, 3 % річних у сумі 61 662,66 гривень, інфляційні втрати у сумі 387 761,99 гривень, відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 18 295,67 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

Заяву Комунального закладу «Централізована бухгалтерія установ, підвідомчих управлінню молоді та спорту» про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2023 у справі №905/364/23 до 01.02.2024 включно.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Фізичній особі-підприємцю Бадамшин Олександру Олеговичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 18 295,67 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №31 від 21.02.2023.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 29.06.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 10.07.2023.

Суддя О.О. Кучерява