Рішення

від 27.06.2023 по справі 910/9041/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2023Справа № 910/9041/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади"</a>;

до Компанії POMINTER SARL;

про стягнення 461 984,98 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Білобловський С.В., адвокат, ордер серії АА № 1286509 від 21.03.2023;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Компанії POMINTER SARL 3 % річних у розмірі 1 143,07 доларів США та збитків у розмірі 420 184,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/9041/22, та, зокрема, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.03.2023.

Також вказаною ухвалою було вирішено звернутися до уповноваженого Центрального органу Французької Республіки з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі № 910/9041/22 - Компанії POMINTER SARL, а провадження у справі зупинити до 21.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9041/22 до судового розгляду по суті на 06.06.2023.

У судовому засіданні 06.06.2023 оголошено перерву до 27.06.2023.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 27.06.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 27.06.2023 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про наявність судової справи з позовними вимогами до нього був повідомлений господарським судом в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага шляхом направлення прохання про вручення судових документів Центральному органу Французької Республіки.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року № 2052-III встановлено, що якщо всі умови, зазначені у частині 2 статті 15 Конвенції виконано, суддя незалежно від положень частини 1 статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції, кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини 1 цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:

a) документ передано одним із способів, передбачених Конвенцією;

b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;

c) не отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення у справі, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який повинен становити щонайменше шість місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, прохання про вручення судових документів Центральному органу Французької Республіки господарським судом було направлено 28.10.2022.

Таким чином, враховуючи той факт, що від Центрального органу Французької Республіки не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, а також те, що з дати направлення прохання про вручення судових документів пройшло більше ніж шість місяців, суд вважає за можливе постановити рішення у справі.

Суд також зазначає, що згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

27.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" (далі також - позивач, продавець) та Компанією POMINTER SARL (далі також - відповідач, покупець) укладено контракт №5 (далі - контракт) на поставку сільськогосподарської продукції - яблук (далі - товар).

Пунктом 2.1. контракту передбачено, що продавець бере на себе обов`язок по продажу покупцеві товару, характеристики якого вказані в специфікаціях до даного контракту, в порядку і на умовах, викладених в даному контракті.

Відповідно до п. 7.2. контракту, платежі здійснюються наступним чином: післяплата за партію продукції. Оплата здійснюється протягом 160 днів після доставки партії продуту.

13.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади", Компанією POMINTER SARL та Компанією INTES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA укладено та підписано договір переуступки боргу №2, відповідно до якого Компанія INTES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA є новим боржником і зобов`язується борг Компанії POMINTER SARL перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" оплатити до 29.02.2020. Сторони домовилися, що новий боржник погасить борг в Євро по крос-курсу в сумі 35 901,95.

Позивач вказує, що оплата відбулася 24.02.2020, що підтверджується SWIFT повідомленням та випискою по банківському рахунку.

Враховуючи прострочення грошового зобов`язання відповідачем та сплату вартості поставленого товару новим боржником, позивач звернувся до суду та просить стягнути на його користь 3 % річних у розмірі 1 143,07 доларів США та збитків у розмірі 420 184,51 гривень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

15.09.2018 продавець та покупець підписали специфікацію №1 до контракту, відповідно до якої продавець реалізовує для покупця свіжі яблука, сорту Роял Гала в кількості 21 168 кілограм на загальну суму 14 700,00 доларів США. Також визначено умови поставки та спосіб транспортування.

28.09.2018 продавець та покупець підписали специфікацію №2 до контракту, відповідно до якої продавець реалізовує для покупця свіжі яблука, сорту Роял Гала в кількості 21 168 кілограм на загальну суму 14 700,00 доларів США. Також визначено умови поставки та спосіб транспортування.

10.10.2018 продавець та покупець підписали специфікацію №3 до контракту, відповідно до якої продавець реалізовує для покупця свіжі яблука: сорту Роял Гала, сорту Голден Делішес та сорту Ред Делішес в загальній кількості 21 168 кілограм на загальну суму 10 584,00 долара США. Також визначено умови поставки та спосіб транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено поставку товару відповідачеві загальною вартістю 39 984,00 доларів США, що підтверджується:

- рахунком-фактурою №800106 від 25 вересня 2018 року для оплати свіжих яблук, сорту Роял Гала в кількості 21 168 кілограм на суму 14 700,00 доларів США; пакувальним листом №800106 від 25 вересня 2018 року згідно якого упаковано свіжі яблука, сорту Роял Гала в кількості 21 168 кілограм; вантажно-митною декларацією №UA500060/2018/029504 від 27 вересня 2018 року;

- рахунком-фактурою №800105 від 01 жовтня 2018 року для оплати свіжих яблук, сорту Роял Гала в кількості 21 168 кілограм на суму 14 700,00 доларів США; пакувальним листом №800105 від 01 жовтня 2018 року згідно якого упаковано свіжі яблука, сорту Роял Гала в кількості 21 168 кілограм; вантажно-митною декларацією №UA500030/2018/009183 від 03 жовтня 2018 року;

- рахунком-фактурою №800133 від 10 жовтня 2018 року для оплати свіжих яблук: сорту Роял Гала, сорту Голден Делішес та сорту Ред Делішес в кількості 21 168 кілограм на суму 10 584 долари США; пакувальним листом №800133 від 10 жовтня 2018 року згідно якого упаковано свіжі яблука: сорту Роял Гала, сорту Голден Делішес та сорту Ред Делішес в кількості 21 168 кілограм; вантажно-митною декларацією №UA500060/2018/031234 від 12 жовтня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 7.2. контракту, платежі здійснюються наступним чином: післяплата за партію продукції. Оплата здійснюється протягом 160 днів після доставки партії продуту.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

А відтак суд, здійснивши системний аналіз вказаних пунктів договору та норм цивільного законодавства приходить до висновку, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату вартості поставленого товару у строк по 05.03.2019, 11.03.2019 та 20.03.2019 за кожною вантажно-митною декларацією відповідно.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачеві загальну заборгованість у розмірі 39 984,00 доларів США, проте у строки, встановлені контрактом, своє зобов`язання не виконав, а відтак відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання.

Судом також встановлено, що 13.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади", Компанією POMINTER SARL та Компанією INTES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA укладено та підписано договір переуступки боргу №2, відповідно до якого Компанія INTES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA є новим боржником і зобов`язується борг Компанії POMINTER SARL перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" оплатити до 29.02.2020. Сторони домовилися, що новий боржник погасить борг в Євро по крос-курсу в сумі 35 901,95.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з SWIFT повідомлення та виписки по банківському рахунку, яка видана АТ "Альфа-банк", Компанія INTES SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA здійснила оплату вартості поставленого товару 24.02.2020.

У зв`язку з простроченням відповідачем свого грошового зобов`язання позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 1 143,07 долари США.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Суд зазначає, що відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною 4 статті 524 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про валюту та валютні операції".

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.09.2019 у справі № 464/3790/16-ц.

Також суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц зробила висновок, відповідно до якого, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар у розмірі 1 143,07 долари США вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 420 184,51 грн суд зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення збитків вказує, що поставка товару підлягає контролю та відповідальності за несвоєчасний розрахунок, а в період з 28 вересня 2019 року, 04 жовтня 2019 року та 13 жовтня 2019 року позивач несе додаткові витрати за несвоєчасне виконання умов контракту №5 від 15 вересня 2018 року Компанією POMINTER SARL, оскільки за період настання відповідальності за несвоєчасну оплату до 24 лютого 2020 року ТОВ "Дністрові сади" зобов`язане сплатити до бюджету пеню в розмірі 0,3% від суми неодержаних грошових коштів за договором у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості, що і становить 420 184,54 (чотириста двадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 54 коп.) гривні.

А відтак, вказує, що дана сума є прямими збитками за не проведення своєчасного розрахунку Компанією POMINTER SARL.

Як вбачається з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто зі змісту ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб`єкт та об`єкт правопорушення, а також суб`єктивна та об`єктивна сторони.

Суб`єктом цивільного правопорушення є боржник, а об`єктом правопорушення зобов`язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб`єктивну сторону становить вина боржника, а об`єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов`язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, як вбачається з матеріалів, позивачем в підтвердження понесення ним збитків, не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність збитків у майновій сфері останнього у розмірі 420 184,51 грн.

А відтак суд вказує, що позивач не довів суду наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 420 184,51 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади"</a> підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії POMINTER SARL (20 Rue Lawrence Durrell Bp 71262 84911 Avington Cedex, Французька Республіка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади"</a> (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, ідентифікаційний код 37066947) 1 143 (одна тисяча сто сорок три) долари 07 центів та 627 (шістсот двадцять сім) грн 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.07.2023.

Суддя О.В. Мандриченко