Рішення

від 18.07.2023 по справі 910/7483/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2023Справа № 910/7483/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джокс Девелопмент"

до Фізичної особи-підприємця Короб Михайла Геннадійовича

про стягнення 198 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джокс Девелопмент» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Короб Михайла Геннадійовича про стягнення 198 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані поставкою відповідачем позивачу товару неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7483/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

12.06.2023 представником відповідача подано письмові пояснення.

14.06.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що після перевірки станції Eco Flow Delta Pro 3600 Watt встановлено, що станція працює без перебоїв та ніяких недоліків не виявлено, що підтверджується Актом технічного стану сервісного центру від 20.04.2023, в зв`язку з чим, запропоновано позивачу забрати назад станцію, однак така пропозиція відповідача залишена позивачем без задоволення. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу наявності в товарі недоліку, яка відбулась саме за вини виробника чи продавця товару.

20.06.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що наданий відповідачем Акт технічного стану № 293378 від 21.04.2023, складений після 5-ти місяців після виявлення недоліків та не містить ні підпису, ні печатки, ні прізвища майстра, який здійснював огляд пристрою. Також позивачем зазначає, що ним надано більш вірогідні докази на підтвердження факту непридатності пристрою, і такі докази на час досудового врегулювання спору були підписані відповідачем та відповідач особисто декілька разів, в тому числі в письмовій формі, підтвердив факт необхідності повернення коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джокс Девелопмент» (далі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Короб Михайлом Геннадійовичем (далі - відповідач, продавець) була досягнута домовленість про поставку Eco Flow Delta Pro у кількості 1 шт. вартістю 198 000,00 грн.

На виконання досягнутих домовленостей, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 5 від 28.11.2022 на суму 198 000,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжної інструкції № 613 від 28.11.2022 на суму 198 000,00 грн.

28 листопада 2022 року згідно видаткової накладної № 5 від 28.11.2022 відповідачем передано позивачу Eco Flow Delta Pro у кількості 1 шт. вартістю 198 000,00 грн.

Однак, позивач зазначає, що після отримання товару виявилось, що він не є належної якості та не виконує своїх функцій, у зв`язку з чим, 07 грудня 2022 року позивачем повернуто товар постачальнику згідно Анкети-заяви про повернення товару та грошових коштів, яка скріплена підписом та печаткою відповідача, у якій позивачем у відповідності до наявних прав, обрано повернення коштів за придбаний товар.

07.12.2022 позивач звернувся до відповідача із Вимогою, у якій просив повернути кошти у розмірі 198 000,00 грн. у зв`язку з повернення товару згідно Анкети-заяви про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022, у відповідь на яку, відповідач зазначив, про неможливість повернення коштів, у зв`язку з їх використанням на планові закупівлі товару, та зазначив, що з метою уникнення негативних наслідків у вигляді звернення позивача до суду, просив надати відстрочку на повернення коштів до 01.02.2023 включно.

02 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із Претензію вих. № 2023/04/13-1 від 13.04.2023 про повернення коштів у розмірі 198 000,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату, а позивачем оплачено такий рахунок, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв`язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв`язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.

Статтею 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

У відповідності до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 680 ЦК України якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Стаття 269 ГК України визначає, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2022 року згідно видаткової накладної № 5 від 28.11.2022 відповідачем передано позивачу Eco Flow Delta Pro у кількості 1 шт. вартістю 198 000,00 грн.

В подальшому, згідно Анкети-заяви про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022, позивачем повернуто товар, переданий згідно видаткової накладної № 5 від 28.11.2022 відповідачем передано позивачу Eco Flow Delta Pro у кількості 1 шт. вартістю 198 000,00 грн. із зазначенням причини повернення - товар неналежної якості (брак). Позивач, користуючись запропонованими варіантами у означеній Анкеті-заяві про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022, обрав варіант - повернути кошти за придбаний товар банківським переказом на розрахунковий рахунок: ТОВ «Джокс Девелопмент», ЄДРПОУ 41252546, рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».

Означена Анкета-заява про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022 скріплена підписом та печаткою відповідача, що свідчить про узгодження відповідачем зазначених у ній обставин.

Таким чином, позивач скористався наданим як у Анкеті-заяві про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022 правом, яке кореспондується із приписами п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, та відповідачем беззаперечно визнано таке право позивача на повернення коштів у зв`язку з неналежною якістю, про що свідчить підпис та печатка відповідача у Анкеті-заяві.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2022 позивач звернувся до відповідача із Вимогою, у якій просив повернути кошти у розмірі 198 000,00 грн. у зв`язку з повернення товару згідно Анкети-заяви про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022, у відповідь на яку, відповідач зазначив, про неможливість повернення коштів, у зв`язку з їх використанням на планові закупівлі товару, та зазначив, що з метою уникнення негативних наслідків у вигляді звернення позивача до суду, просив надати відстрочку на повернення коштів до 01.02.2023 включно.

Крім того, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, узгодивши у Анкеті-заяві про повернення товару та грошових коштів від 07.12.2022 право позивача на повернення коштів у зв`язку з неналежною якістю товару, та в подальшому звертаючись до позивача із проханням відстрочення повернення коштів у розмірі 198 000,00 грн., визнавши наявність обов`язку з повернення коштів за товар неналежної якості, судом відхиляються посилання відповідача на належну якість товару з огляду на Акт технічного стану № 293378, складений майже через 5 місяців після узгодження обов`язку з повернення коштів за товар, який в той же час, не містить жодної ідентифікації особи, яка встановлювала технічний стан товару.

У зв`язку з викладеним, суд також зазначає, що за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічні положення містяться в статті 180 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу, що правові наслідки щодо недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору визначені ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Натомість у даному випадку, виходячи із призми договору, з урахуванням наведених принципів цивільного законодавства, сторонами досягнута згода щодо поставки відповідачем неякісного товару та досягнуто згоду щодо повернення коштів у розмірі 198 000,00 грн. за такий товар, що відповідачем не спростовано.

Доказів на підтвердження повернення позивачу коштів за поставлений неякісний товар у розмірі 198 000,00 грн., матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 198 000,00 грн. згідно п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів повернення 198 000,00 грн. не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повернення вартості неякісного товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 198 000,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, натомість заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Короб Михайла Геннадійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джокс Девелопмент» (02055, м. Київ, проспект Петра Григоренка, 22/20, кв. 232; ідентифікаційний код: 41252546) кошти у розмірі 198 000 (сто дев`яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 18.07.2023

Суддя О.А. Грєхова